Ухвала

від 24.03.2015 по справі 825/3942/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/3942/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Семенівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач-1, УМВС України в Чернігівській області), Семенівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі - відповідач-2, Семенівський РВ УМВС України в Чернігівській області) про:

- визнання протиправним та скасування п.1 наказу УМВС України в Чернігівській області від 09.10.2014 р. №1400;

- визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Чернігівській області від 12.11.2014 р. №329 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ;

- поновлення ОСОБА_2 на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області;

- стягнення з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_2 середнього заробітку (грошового утримання) за весь час вимушеного прогулу по день винесення постанови.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ України на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області.

02.10.2014 р. до чергової частини Семенівського РВ УМВС надійшла інформація про факт смерті гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим слідчо-оперативна група на чолі позивача виїхала за вказаною адресою.

За фактом неналежної організації роботи зазначеної слідчо-оперативної групи наказом начальника УМВС в Чернігівській області від 03.10.2014 р. №953 було призначено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 06.10.2014 р.

Відповідно до зазначеного висновку, за результатами службового розслідування встановлено, що на місці події позивачем не виявлено факту кримінального правопорушення, не зафіксовано в письмовій формі відомостей та слідів вчиненого кримінального правопорушення, не проведено належним чином огляд події та виявленого трупу, не залучено до огляду фельдшера, що є порушенням вимог п.2 ч.1 ст.10 розділу 2 Закону України «Про міліцію», п.п.2.5,2.7.1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 р. №700, ст.ст. 104, 237, 238 КПК України, п.4.2.,4.4. Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним Наказом Генеральної Прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 16.11.2012 р.

На підставі вказаного висновку службового розслідування відповідачем-1 видано наказ від 09.10.2014 р. №1400 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Семенівського РВ УМВС в Чернігівській області ОСОБА_2 та наказ від 12.11.2014р. № 329 о/с про її звільнення за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України «за порушення дисципліни».

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 було порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та неправомірно звільнено позивача із займаної посади.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законами України «Про міліцію» (далі - Закон №565-ХІІ), «Про професціні спілки, їх права та обов'язки» (далі - Закон №1045-XIV), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114 (далі - Положення №114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженою наказом МВС України від 14.08.2012 р. №700 (далі - Інструкція №700), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі - Інструкція №230).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.2, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту закріплено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Одним із видів дисциплінарних стягнень, яке може накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, є звільнення з органів внутрішніх справ.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з п.6.2.2 Інструкції №230, до обов'язків виконавця (голови, членів комісії) службового розслідування, зокрема, належить дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування.

Відповідно до ч.1, 7 ст.18 Закону №565-ХІІ, порядок та умови проходження в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Працівники міліцію вправі створювати професійні спілки.

П.п.10, 22 Положення №114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

За змістом п.10 ст.38 Закону №1045-XIV виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

У п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 р. № 9, зазначено, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботи.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що звільнення є найсуворішим заходом дисциплінарного стягнення, який може застосовуватися до працівника виключно за умови співрозмірності із вчиненим ним дисциплінарним проступком і заподіяною шкодою та з урахуванням його попередньої поведінки, визнання своєї вини.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, дисциплінарний проступок позивача в цілому полягав у порушенні порядку огляду місця події та невчиненні окремих процесуальних дій, що у сукупності не призвело до заподіяння значної шкоди, оскільки кримінальне провадження за фактом вчинення злочину було порушено, про що внесені відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, позивач повністю визнає свою вину та не заперечує, що дійсно 02.10.2014 р. на місці події за адресою: Семенівський район, с. Селище, вул. Селищна, буд.1 нею не було зафіксовано в письмовій формі відомостей та слідів вчиненого кримінального правопорушення, але не погоджується зі співрозмірністю застосованого до неї заходу дисциплінарної відповідальності, який є крайнім способом дисциплінарного впливу.

Судова колегія також звертає увагу на те, що згідно до службової характеристики позивача від 12.11.2014 р. ОСОБА_2 характеризується позитивно як здібний, ініціативний, професійно підготовлений працівник, що в повному обсязі виконує свої службові обов'язки, добре знає і вміло застосовує нормативну базу, має належний рівень фахової підготовки, дисциплінарних стягнень за час проходження служби не зазнавала.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що застосований до позивача відповідачем-1 захід дисциплінарного стягнення у виді звільнення не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею дисциплінарного проступку.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що всупереч вимогам п.10 ст.38 Закону №1045-XIV позивача було звільнено з роботи за відсутності згоди профспілкової організації, а також до відома позивача не було доведено результати (висновки) проведеного відносно неї службового розслідування.

Судова колегія також приймає до уваги й те, що позивач є одинокою матір'ю, яка має дитину у віці до чотирнадцяти років, а отже, на неї поширюються гарантії регламентовані ст.184 КЗпП України, якою передбачено, що звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

При цьому, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.02.2002 р. №8-рп/2002 при розгляді та вирішенні справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, зазначив, що адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.

З огляду на це, судова колегія вважає, що відсутність у Законі України «Про міліцію» норм, які б врегульовували особливості трудової діяльності зазначеної вище категорії працівників (одиноких матерів, які мають дитину віком до 14 років), не виключає можливості застосування до них приписів КЗпП України, а навпаки вказує на необхідність звернення до КЗпП України з метою повного і всебічного захисту прав та законних інтересів таких осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності звільнення позивача і щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для поновлення її на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Доводи апелянта про те, що позивачем вчинено серйозне порушення службової дисципліни та допущено невиконання службових обов'язків, яке на його думку, обґрунтовує ступінь тяжкості застосованого до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення, колегія суддів вважає безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що до УМВС України в Чернігівській області не надходило висновку профспілкової організації, судова колегія також вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а навпаки їх підтверджують, оскільки свідчать про визнання апелянтом факту звільнення позивача за відсутності згоди профспілки, а отже, із порушенням п.10 ст.38 Закону №1045-XIV.

Твердження апелянта про те, що на співробітників ОВС під час проходження служби не поширюються пільги, установлені КЗпП України, спростовуються наведеною вище аргументацією та, зокрема, висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 07.02.2002 р. №8-рп/2002.

Таким чином ці та всі інші доводи апелянта суперечать нормам законодавства, наведеними у мотивувальній частині рішення, є не обґрунтованими і безпідставними.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160 , 196 , 198 , 200 , 205 , 206 , 212, 254 КАС України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2015 року.

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.