Ухвала

від 15.10.2015 по справі 825/3942/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/17456/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Ліпського Д.В., Тракало В.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління МВС України в Чернігівській області, Семенівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

за касаційною скаргою Управління МВС України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року,

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління МВС України в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування пункту 1 наказу від 09.10.2014 р. № 1400, визнання протиправним і скасування наказу від 12.11.2014 р. № 329 о/с, поновлення на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області та стягнення середнього заробітку (грошового утримання) за весь час вимушеного прогулу по день винесення постанови.

Позов обґрунтувала тим, що її неправомірно звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни, оскільки відповідачем не мотивовано обрання крайнього заходу дисциплінарного впливу, не враховано її попередню поведінку і службову характеристику, факту того, що вона є одинокою матір'ю, яка виховує малолітню дитину, та що первинна профспілкова організація не дала згоди на її звільнення.

Протокольною ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Семенівський районний відділ УМВС України в Чернігівській області.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено: визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу Управління МВС України в Чернігівській області від 09.10.2014 р. № 1400 про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності; визнано протиправним і скасовано наказ Управління МВС України в Чернігівській області від 12.11.2014 р. № 329 о/с про звільнення у запас Збройних Сил України лейтенанта міліції ОСОБА_4, слідчого слідчого відділення Семенівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області; поновлено ОСОБА_4 на займаній посаді з 13.11.2014 р.; стягнуто з Семенівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4325,12 грн.

У касаційній скарзі Управління МВС України в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суди не дали належної оцінки допущеному позивачем проступку та дійшли помилкового висновку про порушення процедури звільнення.

В заяві від 07.05.2015 р. № 21/3-68 Управління МВС України в Чернігівській області з мотивів неможливості сплати судового збору у повному обсязі заявило про відмову від оскарження судових рішень в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 27.06.2012 р. проходила службу в органах внутрішніх справ, з 25.06.2013 р. - на посаді слідчого слідчого відділення Семенівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області.

02.10.2014 р. о 18:40 до чергової частини Семенівського РВ УМВС надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 про те, що в с. Селище Семенівського району у своєму господарстві помер гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

На місце події виїхала слідчо-оперативна група у складі: слідчого СВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, старшого оперуповноваженого СКЗ майора міліції ОСОБА_7, старшого експерта НДЕКЦ при УМВС майора міліції ОСОБА_8 та старшого дільничного інспектора СДІМ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_9

Прибувши за адресою місця проживання померлого, члени слідчо-оперативної групи допитали осіб, які виявили труп, експерт ОСОБА_8 провів фотографування приміщення будинку і трупу, слідчий ОСОБА_4 провела візуальний огляд приміщення будинку і зовнішній огляд трупу та повідомила черговому, що на трупі слідів насильницької смерті не виявлено. Після цього дільничний інспектор ОСОБА_9 склав висновок щодо ненасильницької смерті людини за місцем проживання, який підписали всі члени слідчо-оперативної групи.

03.10.2014 р. за викликом гр. ОСОБА_5 був здійснений повторний виїзд за адресою проживання гр. ОСОБА_6, під час якого виявлено докази кримінального правопорушення (дверцята з газової плити зі слідами можливого пострілу, залишки паперового пижа, контейнер мисливського патрону тощо). При повторному огляді трупу 03.10.2014 р. зафіксовано тілесні ушкодження у вигляді рваної рани м'яких тканин на правому стегні та направлено тіло на розтин.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 03.10.2014 р. НОМЕР_1 причиною смерті ОСОБА_6 стало вогнепальне дробове ушкодження правого стегна.

03.10.2014 р. старшим слідчим СВ Семенівського РВ УМВС області за фактом умисного вбивства ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, внесено відомості до ЄРДР і розпочато досудове розслідування.

За фактом неналежної організації роботи членів слідчо-оперативної групи Семенівського РВ УМВС області проведено службове розслідуванням, в ході якого опитана ОСОБА_4 повідомила, що під час огляду трупу нею були виявлені пошкодження шкіри в області лобової частини голови та передньої частини правого стегна, однак з урахуванням того, що померлий погано пересувався (зі слів рідних загиблого), а на його одязі були сліди крейди як і на стінах приміщення, вона вирішила, що чоловік, сповзаючи по стіні, впав додолу, вдарився головою і зламав ногу. Протокол місця огляду позивач не складала, судового-медичного експерта і місцевого лікаря не викликала, як старший слідчо-оперативної групи жодних вказівок її членам не давала.

За висновком службового розслідування, затвердженим начальником УМВС України в Чернігівській області 07.10.2014 р., старший лейтенант міліції ОСОБА_4 під час виконання посадових обов'язків порушила вимоги низки нормативно-правових актів, які регламентують діяльність працівників міліції, а саме: не виявила факту кримінального правопорушення, не зафіксувала в письмовій формі відомостей та слідів вчиненого кримінального правопорушення, не провела належним чином огляд місця події та виявленого трупу, не залучила до огляду трупу фельдшера, незважаючи на те, що на трупі були видимі сліди насильницької смерті.

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 09.10.2014 р. № 1400 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових інструкцій, недотримання вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про міліцію", пунктів 2.5, 2.7.1 Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 14.08.2012 р. № 700, статей 104, 237, 238 КПК України, пунктів 4.2, 4.4 Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини, затвердженого спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 28.11.2012 р. № 1095/955/119, вирішено звільнити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ.

Наказом УМВС України в Чернігівській області від 12.11.2014 р. № 329 о/с лейтенанта міліції ОСОБА_4, слідчого слідчого відділення Семенівського районного відділу УМВС України в Чернігівській області, звільнено 12 листопада 2014 року у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "є" пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем порушено порядок звільнення ОСОБА_4, а саме: не ознайомлено позивача з висновком службового розслідування, не отримано згоди профспілкового органу на її звільнення, порушено приписи статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) щодо заборони звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років. Крім того, відповідачем обрано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, неспіврозмірний із вчиненим позивачем дисциплінарним проступком, яким не завдано будь-якої шкоди, та не враховано позитивної службової характеристики ОСОБА_4 і відсутність в неї дисциплінарних стягнень за час проходження служби.

З висновками судів колегія суддів погоджується частково з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом "є" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. в„– 114 , особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка регулює порядок накладання дисциплінарних стягнень, встановлено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Зробивши висновок про неспіврозмірність обраного відповідачем дисциплінарного стягнення дисциплінарному проступку, вчинення якого позивачем не заперечується, суди не врахували його тяжкості і обставин, за яких його скоєно.

Так, УМВС України в Чернігівській області як в запереченні проти позову, так і в апеляційній і касаційній скаргах зазначало про те, що непрофесійні дії слідчо-оперативної групи, в тому числі слідчого, який керує діями членів СОГ і несе персональну відповідальність за якість проведення огляду місця події, призвели до того, що 02.10.2014 р. рідними загиблого було прибрано в будинку і на території господарства, чим знищено сліди, що могли сприяти розкриттю даного злочину, який і на даний час залишається нерозкритим.

При цьому, встановивши, що всупереч Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень та Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров'я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті людини, ОСОБА_4 при виявленні тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 не залучила до огляду трупу судового-медичного експерта або лікаря, не зафіксувала і не вилучила сліди кримінального правопорушення, речові докази тощо, суди не мотивували, чому такі очевидні порушення позивачем службової дисципліни не є тяжкими.

Посилання судів на порушення відповідачем порядку звільнення ОСОБА_4 в частині ненадання їй на ознайомлення висновку службового розслідування ґрунтуються на неправильному застосуванні судами наказу МВС України від 06.12.1991 р. № 552 "Про заходи по зміцненню законності в діяльності органів внутрішніх справ", який визнаний таким, що втратив чинність, згідно з наказом МВС України від 12.03.2013 р. № 230 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України".

Водночас за приписами пунктів 6.2.2 і 6.3.5 зазначеної Інструкції особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України мають право ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, за письмовим рапортом.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із рапортом про ознайомлення з висновком службового розслідування, тому суди дійшли безпідставного висновку про порушення прав позивача в цій частині.

Вирішуючи питання щодо обов'язковості згоди профспілки на звільнення позивача, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію", пункту 10 статті 38 і статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Галузевої угоди між МВС та Професійною спілкою атестованих працівників органів внутрішніх справ України і Професійною спілкою працівників державних установ України звільнення атестованих працівників органів внутрішніх справ, членів виборного профспілкового органу, його керівників, крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 01.10.2013 р. (справа № 21-319а13), від 25.03.2014 р. (справа № 21-44а14), яка відповідно до частини другої статті 244-2 КАС України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте суди не врахували, що згідно з частиною шостою статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

З дослідженого судами протоколу № 5 зборів первинної профспілкової організації працівників міліції Семенівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 10.11.2014 р. вбачається, що рішення профспілкового органу про відмову у згоді на звільнення ОСОБА_4 не містить жодного обґрунтування такої відмови, тому нема підстав погоджуватися з таким рішенням.

Щодо гарантії про заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей, то колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Як встановлено судами, ОСОБА_4 є одинокою матір'ю та самостійно виховує сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2

Пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Отже, передбачена частиною третьою статті 184 КЗпП заборона на звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років з ініціативи роботодавця стосується також ОСОБА_4, оскільки відсутні виключення з цього правила.

Саме з цієї підстави суди правильно визнали неправомірним звільнення позивача з органів внутрішніх справ і поновили її на займаній посаді.

Рішення судів в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не оскаржується.

Суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права, які тягнуть за собою скасування ухвалених судових рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Управління МВС України в Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Ліпський Д.В. Тракало В.В.