Рішення

від 10.08.2009 по справі 15/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/162

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.08.09 р.                                                                                     Справа № 15/162                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-заправна компанія Валди” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32458258)

до відповідача спільного підприємства “Агроспецмонтажник” м. Ясинувата (код ЄДРПОУ 21952182)

про стягнення основного боргу в сумі 56358,98 грн., пені у розмірі 2387,89 грн., 3% річних в сумі 298,48 грн., інфляції в сумі 126,79 грн., штрафу у розмірі 28179,49 грн., суми 845,39 грн. за користування товарним кредитом

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьменко С.Л. за довіреністю від 10.03.2009 р., Муруліна Л.В. – директор згідно протоколу № 8 зборів учасників ТОВ

від відповідача: Тітенко С.І. за довіреністю б/н від 01.10.2008 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-заправна компанія Валди” м. Донецьк до спільного підприємства “Агроспецмонтажник” м. Ясинувата  про стягнення основного боргу в сумі 56358,98 грн., пені у розмірі 2387,89 грн., 3% річних в сумі 298,48 грн., інфляції в сумі 126,79 грн., штрафу у розмірі 28179,49 грн., суми 845,39 грн. за користування товарним кредитом.

Ухвалою суду від 30.09.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/162. Ухвалою заступника голови господарського суду Донецької області строк вирішення спору продовжений до 27.12.2008 р.

Ухвалою від 16.12.2008 року по справі 15/162 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у даній справі.

17.07.2009 р. від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшла справа № 15/162 з повідомленням № 3940 від 15.06.2009 р. про неможливість надання висновку.

Ухвалою від 30.07.2009 р. поновлено провадження у справі № 15/162 у зв'язку із відсутністю причин, що зумовили його зупинення, та призначено до розгляду в судовому засіданні 10.08.2009 р.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2008 р. сторони уклали договір поставки нафтопродуктів № 18/06–А, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати в погоджені строки, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити на умовах, передбачених договором, товар (нафтопродукти), найменування, кількість, ціна яких визначається в специфікаціях та/або накладних документах на товар, що формуються на кожну окрему партію товару, та є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов'язався оплатити 100% вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника до моменту здійснення поставки.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що сторони можуть дійти згоди про оплату товару по факту поставки. В такому випадку постачальник надає покупцю відстрочення платежу на три дні з моменту поставки товару на умовах даного договору.

Згідно п. 3.5 договору підсумкові взаєморозрахунки сторін у відповідності з актом звірки повинні бути проведені сторонами не пізніш трьох банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 6.1 договору він вступив у силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків – до їх повного виконання сторонами. Завірена копія договору додана до позову.

До спірного договору позивач надав специфікації від 18.06.2008 р. та від 19.06.2008 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору поставки нафтопродуктів № 18/06–А від 18.06.2008 р. ним було поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 56358,98 грн. за видатковими накладними № ВА–0000255 від 18.06.2008 р. на суму 24617,68 грн., № ВА–0000257 від 19.06.2008 р. на суму 31741,30 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару на суму 56358,98 грн. підтверджується підписами представника відповідача, який фактично отримав товар, на видаткових накладних в графі „Отримав” та відбитками його печатки на товарно–транспортних накладних; а також податковими накладними: № 262 від 18.06.2008 р. на суму 24617,68 грн., № 263 від 19.06.2008 р. на суму 32741,30 грн.; довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПВ № 044909 від 18.06.2008 р., серії ЯПВ № 044910 від 19.09.2008 р.; рахунками–фактурами № ВА–005264 від 18.06.2008 р. на суму 24617,68 грн., № ВА–005265 від 19.06.2008 р. на суму 31741,30 грн.; товарно–транспортними накладними від 18.06.2008 р. та від 19.06.2008 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 04/09–186 від 04.09.2008 р. з вимогою оплатити суму основного боргу за отриманий товар, пеню, відсотки за користування товарним кредитом, штраф, інфляцію та 3% річних. Факт відправлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 09.09.2008 р. рекомендованого поштового відправлення представником відповідача. Завірені копії претензії та повідомлення додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог (заявами № 20/10–232 від 20.10.2008 р., № 01/12–257 від 01.12.2008 р.) у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування штрафних санкцій. В останній редакції в заяві № 01/12–257 від 01.12.2008 р. про зміну позовних вимог, яка по суті є збільшенням пені, інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 56358,98 грн., пеню в розмірі 3431,44 грн., інфляцію в сумі 817,62 грн., 3% річних в розмірі 428,93 грн., штраф в сумі 28179,49 грн., суму 845,39 грн. за користування товарним кредитом. До заяви додані нові розрахунки сум пені, інфляції та 3% річних. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

Крім того, в заяві № 01/12–257 від 01.12.2008 р. позивач просить змінити позовні вимоги у зв'язку з їх збільшенням згідно договору № 03/09–1 про надання юридичних послуг. До заяви додана копія вказаного договору, який не підписаний жодною зі сторін та не скріплений їх печатками. До того ж позивач не вказує суму фактично понесених витрат на оплату юридичних послуг, що підлягають стягненню з відповідача. Крім того, такі вимоги позивач не заявляв у первісному позові, тому вони є новими вимогами. Прийняття нових вимог після порушення провадження у справі не передбачено ст. 22 ГПК України. За таких обставин суд не приймає до розгляду вимоги позивача стосовно збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з наданням юридичних послуг згідно договору № 03/09–1 від 15.09.2008 р.

05.11.2008 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким борг у сумі 56358,98 грн. не визнає у зв'язку з тим, що відповідач оплатив за рахунком № ВА 005264 від 18.06.2008 р. суму 24617,68 грн. У підтвердження перерахування вказаної суми відповідачем до відзиву доданий оригінал платіжного доручення № 686 від 30 вересня 2008 р. з відміткою банку про проведення платежу.

14.11.2008 р. відповідач надав до суду додатковий відзив, в якому визнав, що виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується видатковими накладними, довіреностями, підписами про отримання ПММ (паливно–мастильних матеріалів) представником відповідача та відбитком його печатки на товарно–транспортних накладних. При цьому відповідач вважає, що спірний договір повинен бути визнаним недійсним у зв'язку з тим, що він був підписаний не директором підприємства – Бєштанко М.В., а головним диспетчером – Стазіловим В.П., який не був уповноважений довіреністю на підписання спірного договору.

До додаткового відзиву відповідач додав письмові пояснення директора СП “Агроспецмонтажник” Бештанко М.В., в яких він зазначає, що договір № 18/06-А, специфікацію до договору він не підписував та довіреності на підписання даних документів не видавав, усних розпоряджень з цього приводу також не надавав.

З письмових пояснень головного диспетчера СП “Агроспецмонтажник” Стазілова В.П. вбачається, що ним особисто вчинений підпис на договорі № 18/06-А від 18.06.2008 р. від імені відповідача. При цьому будь-яких вказівок від директора підприємства на підписання цього договору він не отримував. Щодо підписання ним особисто специфікації до вказаного договору Стазілов В.П. заперечує, висловив припущення в судовому засіданні про те, що підпис на специфікації схожий з підписом Редько Наталії Миколаївни, яка отримувала товар на підставі довіреності за видатковою накладною.

Для правильного та повного вирішення спірного питання суд ухвалою від 16.12.2008 р. призначив судову почеркознавчу експертизу.

17.07.2009 р. до суду надійшло повідомлення № 3940 від 15.06.2009 р. про неможливість надання висновку за справою № 15/162 у зв'язку з невиконанням відповідачем повторного клопотання експерта про надання вільних та експериментальних зразків підписів та почерків Бештанка М.В., Редько Н.М.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Договір № 18/06–А від 18.06.2008 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Згідно Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 року, (пункт 3.2.6) господарські об'єднання можуть мати тільки по одному примірнику основної печатки. Можуть виготовлюватися додаткові печатки з цифрами “1”, “2” і т.д. Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю  користування ними покладається на керівників господарських об'єднань. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. Пунктом 3.1.12 тієї ж Інструкції передбачено у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники господарських об'єднань зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки печатки або проведення службового розслідування щодо незаконного використання печатки, або штампів; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, відповідач до суду не надав.

За таких обставин скріплення печаткою керівником підпису головного диспетчера на договорі свідчить про те, що керівник був обізнаний про підписання цього договору та погодився з його укладанням. В наступному своїми діями – шляхом видачі довіреності на отримання товару, керівник підтвердив намір вчинити правочин з позивачем та прийняття правочину до виконання.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір № 18/06–А від 18.06.2008 р. був фактично укладеним, має юридичну силу та є належним доказом у справі згідно ст. 36 ГПК України.

Специфікація від 18.06.2008 р. підписана невідомою особою. Будь–які дані, що надавали б можливість ідентифікувати вказану особу (прізвище, ім'я, по батькові, посада тощо), біля підпису відсутні. Підпис не скріплений печаткою відповідача. Керівник відповідача не підтверджує факт підписання особисто або іншою уповноваженою особою цієї специфікації. Специфікація від 19.06.2008 р. взагалі з боку відповідача не підписана. За вказаних обставин спірні специфікації суд не приймає до уваги як належні докази у даній справі.

Згідно п. 1.1, 1.2 договору накладні та специфікації є невід'ємними частинами даного договору. При відсутності доказів фактичного підписання специфікації до договору, істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони могли погодити тільки під час підписання видаткових накладних. Такі видаткові накладні крім функції передатного акту виконують функцію специфікації до договору, тому є його невід'ємною частиною.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору поставки нафтопродуктів № 18/06–А від 18.06.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідач не заперечував на те, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений позивачем на умовах спірного договору, навіть підтвердив це у додатковому відзиві. Його заперечення стосуються лише недійсності цього договору з причин підписання не уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили два способи оплати товару: передоплата (пункт 3.1 договору) та відстрочення платежу на 3 дні (пункт 3.2 договору). Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Виходячи з того, що дата підписання договору та дата поставки товару за спірною накладною № ВА–0000255 співпали 18.06.2008 р., тобто строк оплати збігся в один день з підписанням договору та передачею товару, передоплату як спосіб оплати товару в даному випадку фактично застосувати неможливо. За другою спірною видатковою накладною № ВА–0000257 товар був поставлений відповідачу 19.06.2008 р. При цьому стовідсоткова оплата товару, передбачена договором, відповідачем здійснена не була. Позивач поставив товар без попередньої оплати, відповідач прийняв цей товар. Тобто, сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з предоплати на оплату з відстрочкою. Тому застосуванню до правовідносин сторін підлягає відстрочення оплати товару (п. 3.2 договору).

Крім того, позивач надав до суду пояснення № 14/10–223 від 14.10.2008 р., в яких вказує, що у зв'язку з досягнутою між сторонами згодою по оплаті відвантаженого товару з розстрочкою сплати протягом 3 днів з моменту поставки товару, при поданні позовної заяви строк виконання грошового зобов'язання відповідачем визначався, виходячи з пункту 3.2 договору.

Таким чином, строк оплати для відповідача з урахуванням трьох днів відстрочки по видатковій накладній № ВА–0000255 наступив у період з 19.06.2008 р. по 23.06.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), строк оплати по видатковій накладній № ВА–0000257 наступив у період з 20.06.2008 р. по 23.06.2008 р. включно (з урахуванням вихідних), а вже з 24.06.2008 р. по обом накладним почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити товар в строк, передбачений п. 3.2 договору, поставлений згідно договору поставки нафтопродуктів № 18/06–А від 18.06.2008 р. в сумі 31741,30 грн. За вищевказаних обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 56358,98 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 31741,30 грн. В іншій частині позову про стягнення основного боргу в розмірі 24617,68 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору згідно ст. 80 ч. 1 п. 1-1 ГПК України (відповідач оплатив вказану суму 30.09.2008 р., позовна заява надійшла до суду 26.09.2008 р., провадження у справі було порушено ухвалою від 30.09.2008 р., тобто сума 24617,68 грн. за бензин згідно рахунку № ВА–005264 від 18.06.2008 р. оплачена одночасно з порушенням провадження у даній справі).

Позивач, керуючись п. 4.2 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 3431,44 грн. та, керуючись п. 4.3 договору, штраф в розмірі 28179,49 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно п. 4.2 договору у випадку неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті, передбачених пунктами 3.1 та 3.5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення виконання зобов'язання по оплаті з моменту остаточних розрахунків.

Відповідно до п. 4.3 договору у випадку неналежного виконання покупцем  зобов'язань по оплаті згідно п. 3.1 та п. 3.5 договору, якщо строк прострочення покупцем проведення розрахунків перевищує 10 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та 3% річних від простроченої суми.

Тобто, для виникнення достатніх підстав у позивача (постачальника за договором) для нарахування відповідачу (покупцю за договором) пені та штрафу необхідна наявність однієї з двох передбачених пунктом 4.2 та 4.3 договору обставин, а саме порушення відповідачем строку оплати згідно п. 3.1 договору (стовідсоткова передоплата вартості товару) або порушення строку згідно п. 3.5 договору (здійснення підсумкових взаєморозрахунків сторін відповідно до акту звірки протягом трьох банківських днів з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін).

Позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.06.2008 р. по 29.09.2008 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 56358,98 грн. Вказаний акт звірки підписаний представником позивача та скріплений його печаткою. З боку відповідача даний акт не підписаний. Виходячи з того, що здійснення підсумкових взаєморозрахунків між сторонами передбачено тільки після підписання обома сторонами акту звірки, відповідач строк, встановлений п. 3.5 договору, не порушив.

З матеріалів справи, письмових пояснень позивача № 14/10–223 від 14.10.2008 р. та фактичних дій сторін вбачається, як судом було вже зазначено вище, що строк та порядок оплати товару між сторонами визначався на підставі п. 3.2 договору. Тому при простроченні виконання грошового зобов'язання відповідач порушив строк, передбачений п. 3.2 договору. Таким чином застосування позивачем нарахування пені та штрафу до відповідача за порушення строків, передбачених п. 3.1, а також 3.5 договору, суд вважає необґрунтованим. За таких обставин позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3431,44 грн. та штрафу в розмірі 28179,49 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 4.3 договору та ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 428,93 грн., інфляцію в сумі 817,62 грн., (розрахунок інфляції та 3% річних міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін, але посилання позивача на п. 4.3 договору суд до уваги не приймає у зв'язку з необґрунтованістю.

Перевіркою розрахунку суми інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляцію по видатковій накладній № ВА–0000255 від 18.06.2008 р. у період з 22.06.2008 р. по 22.09.2008 р. Враховуючи рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., за вказаний період інфляція нараховується тільки за вересень 2008 р. Інфляція за червень 2008 р. не нараховується у зв'язку з тим, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. В даному випадку вказана сума не підлягає індексації, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання в червні 2008 р. виникло не у період з першого по п'ятнадцяте число місяця (як про це вказує Верховний Суд України у своїх рекомендаціях), а тільки двадцять другого. За липень та серпень 2008 р. інфляція не нараховується у зв'язку з тим, що індекс складає менше 100%, тобто відбувався процес дефляції. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції по видатковій накладній № ВА–0000255 від 18.06.2008 р. за вересень 2008 р. складає: 24617,68 грн. х 101,1% = 24888,47 грн. – 24617,68 грн. = 270,79 грн., де 101,1% – індекс інфляції за вересень 2008 р.; по видатковій накладній № ВА–0000257 від 19.06.2008 р. за період з 23.06.2008 р. по 01.12.2008 р. інфляція нараховується за вересень, жовтень та листопад 2008 р. та складає: 31741,30 грн. х 104,36% = 33125,22 грн. – 31741,30 грн. = 1383,92 грн., де 104,36% – середній індекс інфляції за спірний період. Загальна сума інфляції складає: 270,79 грн. + 1383,92 грн. = 1654,71 грн. Тобто, сума інфляції за розрахунком суду складає 1654,71 грн., а за розрахунком позивача – 817,62 грн. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення інфляції на суму 817,62 грн.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 428,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач на підставі п. 4.4 договору нарахував відповідачу суму 845,39 грн. за користування товарним кредитом (розрахунок доданий до позову).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що у випадку неналежного здійснення оплати згідно п. 3.2 договору, покупець додатково сплачує процент за користування товарним кредитом в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення здійснення платежу до дня повної виплати постачальнику суми по договору. Якщо оплата грошових коштів не буде здійснена протягом шести місяців з моменту виникнення зобов'язання по оплаті, то триває нарахування проценту до моменту належного виконання покупцем грошового зобов'язання.

Перевіркою розрахунку суми за користування товарним кредитом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає умовам договору поставки нафтопродуктів № 18/06–А від 18.06.2008 р. та фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в частині стягнення суми 845,39 грн. за користування товарним кредитом суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись ст. ст. 66, 67 ГПК України, 03.12.2008 р. надав до суду клопотання № 24/11–256 від 24.11.2008 р. та 05.08.2009 р. – № 31/07–113 від 31.07.2009 р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказані клопотання, вважає їх такими, що засновані на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні клопотань стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову у зв'язку з недоведеністю реальних обставин того, що грошові кошти, майно, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, арешту може підлягати тільки конкретно визначене майно або конкретна сума грошових коштів, за умови їх фактичної наявності у відповідача, що також не було доведено позивачем належними доказами.

За вказаних обставин клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Статтею 46 ч. 2 ГПК України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита оплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Сума первісного позову складала 88197,02 грн. При поданні позовної заяви позивачем було сплачено мито в розмірі 881,97 грн. Заявою № 01/12–257 від 01.12.2008 р. позивач збільшив суми пені, інфляції та 3% річних, в результаті чого сума позову також збільшилася та складала 90061,85 грн. При такій ціні позову в дохід державного бюджету повинно бути сплачено держмита на суму 900,62 грн. Таким чином, недоплачено державного мита у сумі 18,65 грн. (900,62 грн. (треба сплатити) – 881,97 грн. (фактично сплачено) = 18,65 грн. (недоплата). Вказана сума підлягає стягненню з позивача в Державний бюджет України.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог та припинення провадження у справі – на відповідача (спір виник з його вини), в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 46; 49; 66; 67; 80 ч. 1 п. 1–1; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-заправна компанія Валди” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 70; код ЄДРПОУ 32458258; рахунок 260029801048 в ВАТ КБ „Промекономбанк” м.Донецька, МФО 334992) на користь Державного бюджету України (рахунок 31111095700006 банк ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001, одержувач – УДК у Київському районі м. Донецька)  державне мито у розмірі 18,65 грн.

Стягнути з спільного підприємства “Агроспецмонтажник” (юридична адреса: 86000,  Донецька область, м. Ясинувата, вул. Орджонікідзе, 179; код ЄДРПОУ 21952182; рахунок 26008301520252 в АК ПІБ м. Ясинувата, МФО 334420) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-заправна компанія Валди” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, 70; код ЄДРПОУ 32458258; рахунок 260029801048 в ВАТ КБ „Промекономбанк” м. Донецька, МФО 334992) суму 33833,24 грн. (а саме: основний борг на суму 31741,30 грн., інфляцію в сумі 817,62 грн., 3% річних в сумі 428,93 грн., суму 845,39 грн. за користування товарним кредитом), витрати на оплату державного мита в сумі 584,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 76,58 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 24617,68 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 3431,44 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу на суму 28179,49 грн.

У судовому засіданні 10.08.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.