Постанова

від 23.03.2015 по справі 923/1076/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року Справа № 923/1076/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк", 2. Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. (головуючий суддя Ліпчанська Н.В., судді Лисенко В.А., Савицький Я.Ф.) та на рішенняГосподарського суду Херсонської області від 07.10.2014 р. (суддя Немченко Л.М.) у справі№ 923/1076/14 Господарського суду Херсонської області за позовомПублічного акціонерного товариства „Брокбізнесбанк" доУправління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області простягнення 402.579,92 грн., за участю представників: позивачаЯрчак І.С., відповідачаБлохін С.В.,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ в Херсонській області (далі - Державна служба охорони) про стягнення заборгованості в результаті невиконання кредитних зобов'язань за договором про надання овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013р., а саме: 326.530,83 грн. заборгованості за кредитом; 37.664,34 грн. заборгованості за процентами нарахованими, але не сплаченими за період з 30.12.2013 р. по 30.06.2014 р.; 4.830,87 грн. заборгованості за процентами нарахованими за період з 01.07.2014 р. по 20.07.2014 р.; 18.446,76 грн. пені за прострочений кредит; 1.471,32 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 р. у справі №923/1076/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р., позов задоволено частково: стягнуто з Державної служби охорони на користь Банку суму за кредитом в розмірі 254.748,14 грн. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 66.334,76 грн. та суми відсотків в розмірі 42.495,21 грн. припинено В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції змінити та стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 293.749,90 грн.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 89, 110, 526, 530, 59-552, 601, 602, 614, 625 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що залік грошових коштів у розмірі 5.447,93 грн. в рахунок погашення кредиту (овердрафту) заборонено, а тому висновок суду першої інстанції про таку можливість є помилковим. Крім того, Банк вважає, що відмова судом першої інстанції у стягненні з відповідача пені та процентів не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду в частині стягнення суми кредиту в розмірі 254.748,14 грн., а постанову апеляційної інстанції - повність та припинити провадження у справі за відсутністю між сторонами предмету спору.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 601, 602, 606, 1074 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що сторони по відношенню один до одного боржником і кредитором (за кредитним договором №16/2013Ю від 30.12.2013 р. та за договорами банківського рахунку №57345 від 13.08.2012 р. Відповідач зазначає, що залишку грошових коштів на його рахунках було достатньо для повного виконання грошового зобов'язання за Договором овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013 р. На думку відповідача, зобов'язання за кредитним договором № 16/2013Ю від 30.12.2013 р. є припиненим у зв'язку з поєднанням відповідача в одній особі як боржника так і кредитора на суму 268.667,36 грн.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами був укладений договір про надання овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013 р, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у формі овердрафту з лімітом в розмірі 700.000,00 грн. строком користування по 30.06.2014 р. зі сплатою 22,0 процентів річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 кредитного договору овердрафт надається за поточним рахунком позичальника № 26008057345003, відкритим позичальнику в АТ "БРОКБІЗНЕСАНК", код банку (МФО) 300249, місто Київ. Надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору кредитування позичальника у формі овердрафту здійснюється банком у межах ліміту та строку, встановлених згідно з цим договором, з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 90 календарних днів. Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом. Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність заборгованості позичальника за овердрафтом. У разі, якщо в день визначений п. 1.5 цього договору, позичальник не здійснить погашення заборгованості по поточному рахунку, заборгованість позичальника по поточному рахунку вважається простроченою з робочого дня, наступного за датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом або за датою, визначеною п. 1.5 цього договору, і банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою в розмірі 27,0 процентів річних.

Позивачем на виконання умов договору було відкрито відповідачу рахунок №26008057345003.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з випискою з рахунку № 91291057345005 позивач почав користуватись кредитом 30.12.2013 р., а 90-денний період безперервного користування кредитом (овердрафтом) сплив 29.03.2014 р.

Станом на 31.03.2014 р. відповідач мав період безперервного користування кредитом (овердрафтом) більше 90 днів, при цьому маючи заборгованість у розмірі 326.530,83 грн.

Дана заборгованість за умовами п. 2.1 кредитного договору визнається простроченою та на неї позивачем здійснюється нарахування процентів на суму кредиту (овердрафту) за фіксованою ставкою 27,0 процентів річних тощо.

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 28.02.2014 р. № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатежспроможних", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 р. прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "Брокбізнезбанк".

Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.06.2014 р. № 45, починаючи з 11.06.2014 р., у відношенні позивача розпочато процедуру ліквідації.

Починаючи з 11.06.2014 р., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначив уповноважену особу на ліквідацію, яка в своїй діяльності керується Законом України від 23.02.2012 р. за № 4152-ІV "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 вищезгаданого Закону уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку; виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 Закону. За змістом п. п. 1, 2, 5 ч. 2 ст. 37 Закону уповноважена особа має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Виходячи із змісту вищенаведених положень ст.ст. 46, 48, 37 Закону, з дня оголошення ліквідації банку та призначення уповноваженої особи на ліквідацію, усі повноваження органів управління та контролю банку припиняються та одночасно переходять до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Відповідно до ст. 2 Закону ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У зв'язку з цим повернення коштів, які знаходилися на рахунках банку, має відбуватись у порядку, визначеному ст.ст. 44 - 52 вищезгаданого Закону, а саме: шляхом звернення кредиторів з відповідною вимогою протягом 30 днів з дня оголошення про ліквідацію банку.

Відповідач Листом від 06.06.2014 р. №17/5-2112/Мд звернувся до позивача із вимогою про зарахування однорідних вимог, в той час як тимчасова адміністрація була призначена 28.02.2014 р.

Таким чином, позивач на день звернення відповідача вчиняв дії в межах, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами констатовано факт наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 326.530,83 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач частково добровільно перерахував частину коштів на погашення цієї заборгованості у сумі 66.334,76 грн., що підтверджено платіжними дорученнями.

За таких обставин суди правомірно припинили провадження в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 66.334,76 грн. за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Згідно з п. п. 1.6, 2.1, 2.5, 2.7 кредитного договору позивачем нараховано за період з 30.12.2013 р. по 20.07.2014 р. проценти за користування відповідачем кредитом (овердрафтом) у розмірі 54.825,48 грн., з них сплачено 12.330,27 грн. Залишок простроченої заборгованості за процентами складає 42.495,21 грн.

Позивачем заявлено до стягнення суму нарахованих та несплачених процентів в розмірі 42.495,21 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач добровільно перерахував нараховану заборгованість за процентам, що підтвердив платіжними документами, доданими до справи. Позивач зазначений факт підтвердив, відтак, суди правомірно припинили провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума кредиту в розмірі 254.748,14 грн.

Згідно з п. 5.1 Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за овердрафтом та/або непогашення заборгованості за овердрафтом в день закінчення періоду безперервного користування овердрафтом та/або за порушення строків сплати процентів за користування овердрафтом та/або комісії, банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач нарахував пеню з урахуванням збільшення, станом на 01.10.2014 р., за несвоєчасне погашення кредиту (овердрафту), яка склала 31.797,98 грн., та пеню за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (овердрафтом), яка склала 1.755,09 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (стаття 614 ЦК України).

Судами встановлено, що у відповідача були кошти, які обліковувались на рахунках в ПАТ "Брокбізнесбанк": на р/р № 26000057345001 - сума 106.843,16 грн., на р/р №26009057345002 - 154.684,55 грн., на р/р № 26089057345000 - 1.691,42 грн., на р/р №26008057345003 - 5.447,93 грн., всього - 268.667,36 грн.

Зазначених коштів було достатньо для виконання договірних зобов'язань щодо погашення суми боргу та нарахованих відсотків. Відповідач неодноразово намагався врегулювати погашення боргу за овердрафтом, надаючи банку платіжні доручення на перерахування коштів в рахунок погашення боргу, що підтверджено листами № 17/5-1407 від 17.04.2014р., № 17/10-2533 від 07.07.2014 р. Також відповідач намагався вирішити питання щодо припинення грошових зобов'язань шляхом проведення зарахування однорідних вимог, що підтверджено листом № 17/5-2112/Мд від 06.06.2014 р.

Однак, як зазначили суди, перерахування коштів або проведення заліку здійснено не було.

Враховуючи дані обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком судів, що відповідачем було здійснено всіх залежних від нього заходів, спрямованих на своєчасне виконання грошового зобов'язання за договором № 16/2013Ю від 30.12.2013 р., що вказує на недоведеність вини відповідача в невиконанні своїх договірних зобов'язань та на відсутність підстав для стягнення пені.

Щодо висновку судів про наявність підстав для стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 254.748,14 грн. колегія суддів відзначає наступне.

Суди, враховуючи те, що позивач на день звернення відповідача вчиняв дії в межах, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не погодились із доводами відповідача стосовно відсутності в нього заборгованості за кредитним договором, яка припинена шляхом зарахуванням однорідних вимог на підставі звернення останнього з відповідним листом. Відтак суди дійшли висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума кредиту в розмірі 254.748,14 грн.

При цьому судами встановлено, що на час розгляду справи на р/р № 26008057345003 обліковується сума 5.447,93 грн., що підтверджено банківським витягом, а тому суди дійшли висновку, що зазначена сума має бути залікована в рахунок погашення суми заборгованості в ході виконання своїх повноважень щодо здійснення ліквідаційної процедури уповноваженою особою Фонду, що не суперечить повноваженням уповноваженої особи, визначених ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". З огляду на наведене суди відмовили у задоволені позовних вимог про стягнення суми кредиту у розмірі 5447,93 грн.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів в цій частині передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального права, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, суди встановили, що на час розгляду справи на р/р №26008057345003 обліковується сума 5.447,93 грн.

Відповідно до преамбули Кредитного договору для його цілей використовуються, зокрема, такі терміни у наступному значенні:

- дебетовий залишок - сума виконаних Банком платіжних документів позичальника за поточним рахунком понад кредитовий залишок. Дебетовий залишок визначає розмір заборгованості за овердрафтом або заборгованості за кредитом;

- фактичний залишок грошових коштів позичальника на поточному рахунку.

Фактично, залишок на рахунку може бути коштами як Банку, так і позичальника в залежності від того, є він дебетовим чи кредитовим.

Однак суди вказаних обставин не встановили, а тому дійшли передчасного висновку про можливість зарахування залишку в сумі 5.447,93 грн. в рахунок погашення заборгованості.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як встановлено судами вище, в установі Банку відповідачу відкрито чотири рахунки, в тому числі і за умовами кредитного договору. Після введення тимчасової адміністрації на вищезазначених рахунках зберігалися кошти, які належали відповідачу. Однак Банк відмовив відповідачу у проведенні платежів на загальну суму 259.652,27 грн. Зазначена сума до цього часу обліковується на рахунках банку. Для врегулювання питання погашення овердрафту на адресу позивача неодноразово направлялись відповідачем вимоги щодо перерахування зазначених грошових коштів, однак Банком останні виконанні не були.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

У своїх запереченнях на позов відповідач стверджував, зокрема, про те, 30.12.2013 р. між сторонами був укладений договір застави №16/2013Ю/МПК-1 та договір уступки вимоги з відкладальною умовою, які забезпечують виконання відповідачем Кредитного договору.

Однак суди попередніх інстанцій, визначаючи до стягнення суму у розмірі 259.652,27 грн., вказаним доводам жодної оцінки не надали, не встановили, чим та в якому розмірі зазначені забезпечувальні угоди гарантували виконання Кредитного договору, хоча такі обставини мають безпосереднє значення для цієї справи.

Також суди належним чином не дослідили обставин, пов'язаних з направленням відповідачем вимог щодо перерахування коштів в рахунок погашення заборгованості, та не встановили, з яких підстав вказані вимоги Банком не були виконані.

В текстах оскаржуваних рішення та постанови суди попередніх інстанцій лише обмежились висновком про те, що перерахування коштів та проведення заліку здійснено не було у зв'язку із обмеженнями, встановленими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Однак суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин (в частині зарахування однорідних вимог), які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору в цій частині.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми кредиту в розмірі 254.748,14 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми кредиту в розмірі 5.447,93 грн. підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 07.10.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. у справі № 923/1076/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми кредиту в розмірі 254.748,14 грн. та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми кредиту в розмірі 5.447,93 грн. скасувати з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова