Рішення

від 12.06.2015 по справі 923/1076/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2015 р. Справа № 923/1076/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Управління Державної служби охорони при Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області

за первісним позовом про стягнення 260196,07 грн,

за зустрічним позовом про визнання припиненим зобов'язання за договором про надання овердрафту

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - Блохіна С.В. (представника за дорученням),

в с т а н о в и в:

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23 липня 2014 року відкрите провадження у даній справі за вимогами Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Херсонського ГРВ АТ "Брокбізнесбанк", спрямованими до Управління Державної служби охорони при Управлінні міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013 в розмірі 388944,12 грн, а саме: 326530,83 грн боргу за кредитом; 37664,34 грн боргу по процентам за період з 30.12.2013 по 30.06.2014; 4830,87 грн боргу по процентам за період з 01.07.2014 по 20.07.2014; 18446,76 грн пені за прострочений кредит; 1471,32 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги заявою від 01.10.2014 (т. 1, а.с. 60) та зазначив, що заборгованість відповідача складає 300101,54 грн, з них: 260196,83 грн боргу за кредитом; 6351,64 грн боргу по процентам за період з 01.09.2014 по 30.09.2014; 31797,98 грн пені за прострочений кредит; 1755,09 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

За таких обставин предметом спору за первісним позовом були вимоги про стягнення 300101,54 грн, з них: 260196,83 грн боргу за кредитом; 6351,64 грн боргу по процентам за період з 01.09.2014 по 30.09.2014; 31797,98 грн пені за прострочений кредит; 1755,09 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

За результатами розгляду справи судом 07.10.2014 винесено рішення, яким припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу на суму 66334,76 грн та відсотків в розмірі 42495,21 грн, стягнуто з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 254748,14 грн, а в іншій частині позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 вказане рішення після апеляційного перегляду залишене без змін.

Проте, за результатами касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2015 попередні судові рішення скасовані в частині задоволення позовних вимог на суму 254748,14 грн та в частині відмови у позові про стягнення суми кредиту в розмірі 5447,93 грн, з передачею справи в цій частині на новий розгляд.

Так, касаційним судом зазначено, що: «… Суди, враховуючи те, що позивач на день звернення відповідача вчиняв дії в межах, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не погодились із доводами відповідача стосовно відсутності в нього заборгованості за кредитним договором, яка припинена шляхом зарахуванням однорідних вимог на підставі звернення останнього з відповідним листом. Відтак суди дійшли висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума кредиту в розмірі 254748,14 грн.

При цьому судами встановлено, що на час розгляду справи на р/р № 26008057345003 обліковується сума 5447,93 грн., що підтверджено банківським витягом, а тому суди дійшли висновку, що зазначена сума має бути залікована в рахунок погашення суми заборгованості в ході виконання своїх повноважень щодо здійснення ліквідаційної процедури уповноваженою особою Фонду, що не суперечить повноваженням уповноваженої особи, визначених ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". З огляду на наведене суди відмовили у задоволені позовних вимог про стягнення суми кредиту у розмірі 5447,93 грн.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів в цій частині передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального права, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, суди встановили, що на час розгляду справи на р/р №26008057345003 обліковується сума 5447,93 грн.

Відповідно до преамбули Кредитного договору для його цілей використовуються, зокрема, такі терміни у наступному значенні:

- дебетовий залишок - сума виконаних Банком платіжних документів позичальника за поточним рахунком понад кредитовий залишок. Дебетовий залишок визначає розмір заборгованості за овердрафтом або заборгованості за кредитом;

- фактичний залишок грошових коштів позичальника на поточному рахунку.

Фактично, залишок на рахунку може бути коштами як Банку, так і позичальника в залежності від того, є він дебетовим чи кредитовим.

Однак суди вказаних обставин не встановили, а тому дійшли передчасного висновку про можливість зарахування залишку в сумі 5447,93 грн. в рахунок погашення заборгованості.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як встановлено судами вище, в установі Банку відповідачу відкрито чотири рахунки, в тому числі і за умовами кредитного договору. Після введення тимчасової адміністрації на вищезазначених рахунках зберігалися кошти, які належали відповідачу. Однак Банк відмовив відповідачу у проведенні платежів на загальну суму 259652,27 грн. Зазначена сума до цього часу обліковується на рахунках банку. Для врегулювання питання погашення овердрафту на адресу позивача неодноразово направлялись відповідачем вимоги щодо перерахування зазначених грошових коштів, однак Банком останні виконанні не були.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом, обґрунтовується певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

У своїх запереченнях на позов відповідач стверджував, зокрема, про те, 30.12.2013 р. між сторонами був укладений договір застави №16/2013Ю/МПК-1 та договір уступки вимоги з відкладальною умовою, які забезпечують виконання відповідачем Кредитного договору.

Однак суди попередніх інстанцій, визначаючи до стягнення суму у розмірі 259652,27 грн, вказаним доводам жодної оцінки не надали, не встановили чим та в якому розмірі зазначені забезпечувальні угоди гарантували виконання Кредитного договору, хоча такі обставини мають безпосереднє значення для цієї справи.

Також суди належним чином не дослідили обставин, пов'язаних з направленням відповідачем вимог щодо перерахування коштів в рахунок погашення заборгованості, та не встановили, з яких підстав вказані вимоги Банком не були виконані.

В текстах оскаржуваних рішення та постанови суди попередніх інстанцій лише обмежились висновком про те, що перерахування коштів та проведення заліку здійснено не було у зв'язку із обмеженнями, встановленими Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.»

Безпосередньо новий розгляд справи у вказаній вище частині відбувся в період з 07.04.2015 по 12.06.2015 в судових засіданнях 05.05.2015, 08.06.2015 та 12.06.2015.

В судові засідання 8 та 12 червня представник позивача не прибув, а тому розгляд справи завершено без його участі.

Під час нового розгляду справи відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву з вимогами, спрямованими до позивача, про визнання припиненими зобов'язань за договором про надання овердрафту № 16/2013Ю шляхом зарахування.

Вимоги позивача за первісним позовом про стягнення 260196,07 грн боргу ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення суми кредиту за договором про надання овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013.

В свою чергу, відповідачем вказані вимоги не визнаються з посиланням на проведення заліку зустрічних однорідних вимог на підставі наступного. Так, він зазначає, що в банку було відкрито чотири рахунки, в тому числі і за умовами кредитного договору. Він належним чином виконував договірні зобов'язання за кредитним договором. Після введення тимчасової адміністрації в Банку на його рахунках зберігалися належні йому кошти. У зв'язку з введенням тимчасової адміністрації Банк відмовив йому у проведенні платежів на загальну суму 259652,27 грн. Зазначена сума до цього часу обліковується на рахунках банку.

Відповідач вказує, що для врегулювання питання погашення овердрафту на адресу позивача неодноразово направлялись вимоги щодо перерахування зазначених грошових коштів, але в результаті бездіяльності позивача вказані дії не дали відповідачу бажаного результату.

На думку відповідача із ситуації , яка склалась у правовідносинах між ним та банком слід застосувати правила статтю 606 Цивільного кодексу України та припинити зобов'язання оскільки поєднуються в одній особі і зобов'язання боржника та кредитора, бо відповідач є по відношенню до позивача як боржником за кредитним договором так і кредитором за договорами обслуговування банківського рахунку.

Відповідач пояснив, що він скористався правом, визначеним статтею 601 ЦК України щодо звернення з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання, яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, а саме листом № 17/5-2112/Мд від 06.06.2014 звернувся до позивача із заявою про зарахування однорідних вимог на суму 255835,55 грн, проте відповіді не отримав, а тому вважає, що його зобов'язання за кредитним договором припиненні.

Також відповідач зазначає, що на рахунку № 26008057345003, який був відкритий за умовами кредитного договору, обліковувалися кошти в сумі 5447,93 грн, у зв'язку з чим вважає, що зобов'язання по сплаті кредиту на цю суму виконані.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на наявності зустрічних зобов'язань Банку перед відповідачем за договором банківського рахунку № 57345 від 12.08.2012 на суму 260196,07 грн щодо їх повернення, у зв'язку з чим на підставі статті 601 ЦК України його зобов'язання за кредитним договором підлягають припиненню на цю суму.

Позивачем зустрічні вимоги не визнаються з посиланням на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якими передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення кредиторських вимог поза межами ліквідаційної процедури. Зокрема, у відповідності до частини 5 статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім викладеного судом встановлено, що між Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Херсонській області та Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" був укладено договір про надання овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013, за яким відповідачу наданий кредит у формі овердрафту з лімітом в розмірі 700000 грн строком користування по 30.06.2014 та зі сплатою 22 процентів річних.

У відповідності до п. 1.2, 1.3. кредитного договору овердрафт надається за поточним рахунком позичальника № 26008057345003, відкритим йому у Банку. Надання овердрафту здійснюється шляхом оплати з поточного рахунку платіжних документів позичальника на суму, яка перевищує кредитовий залишок на такому рахунку, але в межах ліміту овердрафту.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитування позичальника у формі овердрафту здійснюється банком у межах ліміту та строку, встановлених згідно з цим договором, з максимальним періодом безперервного користування овердрафтом не більше ніж 90 календарних днів. Початком періоду безперервного користування овердрафтом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувала заборгованість позичальника за овердрафтом. Датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксована відсутність заборгованості позичальника за овердрафтом. У разі, якщо в день визначений п. 1.5. цього договору, позичальник не здійснить погашення заборгованості по поточному рахунку, заборгованість позичальника по поточному рахунку вважається простроченою з робочого дня, наступного за датою закінчення періоду безперервного користування овердрафтом або за датою, визначеною п. 1.5. цього договору, і банк здійснює нарахування процентів на суму овердрафту за фіксованою процентною ставкою в розмірі 27 процентів річних.

На виконання умов договору позивачем для відповідача було відкрито рахунок № 26008057345003.

Згідно виписки з особового рахунку № 91291057345005, позивач почав користуватись кредитом 30.12.2013, а 90-денний період безперервного користування кредитом (овердрафтом) сплинув 29.03.2014. Станом на 31.03.2014 відповідач мав період безперервного користування кредитом більше 90 днів, при цьому маючи заборгованість у розмірі 326530,83 грн.

За обліковими даними позивача станом на 01.10.2014 заборгованість відповідача по поверненню суми кредиту склала 260196,83 грн (т. 1 а.с. 62).

З метою погашення суми заборгованості відповідачем вчинялися певні дії. Так, відповідач надав позивачу платіжні доручення № 745 від 03.03.2014 на суму 8547,33 грн (т. 1 а.с. 98), № 746 від 06.03.2014 на суму 29819,04 грн (т. 1 а.с. 100), № 747 від 06.03.2014 на суму 27988,87 грн (т. 1 .а.с. 102), № 748 від 04.06.2014 на суму 106743,46 грн (т. 1 а.с. 104), № 749 від 04.06.2014 на суму 148004,68 грн (т. 1 .а.с. 106), № 750 від 10.06.2014 на суму 106843,46 грн (т. 1 а.с. 108), № 751 від 10.06.2014 на суму 151119,93 грн (т. 1 .а.с. 110), № 752 від 11.06.2014 на суму 106843,46 грн (т. 1 .а.с. 112), № 753 від 11.06.2014 на суму 152808,81 грн (т. 1 .а.с. 114), про перерахування грошових коштів з одних своїх рахунків на інший, а саме рахунок № 26008057345003, який був відкритий, як зазначено вище, для обслуговування овердрафту.

Також на адресу позивача 05.06.2014 відповідачем направлено листа за вих. № 17/5-2112/Мд (т. 1 а.с. 120), в якому повідомлено Банк про залік однорідних зустрічних вимог на загальну суму 255835,55 грн, яка знаходилася на рахунках відповідача у банку № 26000057345001 (залишок коштів склав 106743,46 грн) та № 26009057345002 (залишок коштів склав 149092,09 грн).

Так, 13 серпня 2012 року між сторонами укладено договір № 57345 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування (т. 1 а.с. 71-76), за умовами якого відповідачу відкрито у Банку рахунки № 26009057345000, № 26000057345001, № 26009057345002 та № 26009057345003.

Як слідує з довідок Банку про залишки коштів на вказаних рахунках станом на 29.07.2014 на рахунках відповідача були наявні грошові кошти, а саме: на рахунку № 26000057345001 залишок коштів склав 106743,46 грн, на рахунку № 26009057345002 залишок коштів склав 154684,55 грн, на рахунку № 26009057345000 залишок коштів склав 1691,42 грн та на рахунку № 26009057345003 - 5447,93 грн.

За таких обставин, суд констатує, що станом на день надходження до позивача заяви про залік однорідних зустрічних вимог, а саме 06.06.2014, що вбачається зі штемпеля реєстрації на листі відповідача за вих. № 17/5-2112/Мд, на рахунках у Банку знаходилися вказані вище суми коштів відповідача, з яких на рахунку № 26009057345003, який відкритий за умовами договору овердрафту та на який, фактично, повернуто відповідачем певну суму овердрафту - 5447,93 грн.

Проте, позивачем залік зустрічних однорідних вимог не проведено та про це він відповідача не повідомив.

Вирішуючи спір в цій частині суд зазначає, що з аналізу договірних зобов'язань за договором овердрафту слідує, що за своєю юридичною природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, за яким відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України банк (кредитодавець) зобов'язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. В даному контексті суд також зазначає, що у відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а за частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Натомість, з аналізу договірних відносин за договором про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування слідує, що своєю юридичною природою між сторонами укладено договір банківського рахунку, правовідносини за яким регулюються главою 72 ЦК України.

Зокрема, за статтею 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до статті 1068 того ж Кодексу Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За таких обставин, між сторонами існували грошові зобов'язання, які за своїм предметом та характером можуть вважатися зустрічними зобов'язаннями.

Статтею 601 ЦК України встановлено підставу припинення зобов'язання зарахуванням. Так, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Водночас, за частиною 5 статті 602 того ж Кодексу не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

В свою чергу, пунктом 4 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації банку зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом, не здійснюється.

Так, постановою Правління Національного Банку України від 28.02.2014 № 107 "Про віднесення ПАТ "Брокбізнесбанк" до категорії неплатежспроможних" акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

В свою чергу, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в ПАТ "Брокбізнезбанк", яка в подальшому продовжена рішенням № 42 від 03.06.2014.

Згодом, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 45 від 11.06.2014, починаючи з 11.06.2014 у відношенні позивача розпочато процедуру ліквідації.

Таким чином, станом на день надходження до позивача заяви відповідача про залік однорідних зустрічних вимог, тобто 06.06.2014, позивач знаходився у стані тимчасової адміністрації і міг проводити залік зустрічних однорідних вимог (за певним названим вище обмеженням).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач надаючи Банку платіжні доручення № 748 від 04.06.2014 на суму 106743,46 грн та № 749 від 04.06.2014 на суму 148004,68 грн на перерахування коштів з власних рахунків № 26000057345001 та № 26009057345002 на рахунок № 26009057345003, фактично, виконав зобов'язання по поверненню суми кредиту в розмірі 254748,14 грн у відповідності до пункту 2.8. договору про надання овердрафту № 16/2013Ю від 30.12.2013, за яким моментом погашення кредиту вважається день зарахування грошових коштів на відповідні рахунки Банку. Таке виконання також узгоджується з положеннями пункту 6.1. укладеного між сторонами договору № 57345 від 13.08.2012 про відкриття банківських рахунків та здійснення розрахунково-касового обслуговування, за яким сторонами погоджено процедуру договірного списання коштів, яка застосовується у випадку необхідності списання грошових коштів з рахунку відповідача на свої ж рахунки.

Як зазначено вище, на рахунку № 26009057345003 станом на день звернення позивача з позовом наявний залишок грошових коштів в розмірі 5447,93 грн, який судом також враховується як погашення суми кредиту у відповідності до пункту 2.8. договору про надання овердрафту, за яким моментом погашення кредиту вважається день зарахування грошових коштів на відповідні рахунки Банку.

За таких обставин, суд вважає, що зобов'язання відповідачем були виконані не заліком зустрічних позовних вимог, а безпосередньою сплатою грошових коштів на рахунок № 26009057345003, який був відкритий в рамках договору про надання кредиту, на загальну суму 260196,07 грн, у зв'язку з чим станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача не існувала, що відповідає положенням статті 599 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому позовні вимоги в цій частині за первісним позовом та за зустрічним (щодо припинення зобов'язання шляхом його зарахування) є безпідставними та задоволенню не підлягають.

При цьому невиконання позивачем договірного списання грошових коштів з одного рахунку відповідача на інший судом розцінюється як зловживання Банком своїми правами, оскільки така відмова ним здійснена з посиланням на факт введення тимчасової адміністрації, хоча здійснення договірного списання не заборонене законом.

Так, у відповідно до пункту 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Тобто вказаною правовою нормою не заборонено проведення договірного списання грошових коштів з одного рахунку клієнта банку на інший у період існування тимчасової адміністрації банку.

На підставі викладених обставин заперечення відповідача відносно первісного позову щодо припинення зобов'язань шляхом заліку та заперечення позивача щодо неможливості здійснення заліку через наявність процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку до уваги судом не приймаються.

За таких обставин сплачений сторонами судовий збір покладається на них.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення 260196,07 грн відмовити.

2. В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Дата підпису рішення - 15 червня 2015 року

Суддя М.К. Закурін