Постанова

від 24.03.2015 по справі 914/4416/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 914/4416/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

за участю представників:

позивача: Кулямзіна І.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія-тракт", б/н від 30.01.15.

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 (суддя Долінська О.З)

у справі № 914/4416/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазінвест", смт. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська обл.

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія-тракт", м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська обл.

про стягнення 97 566, 20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю " Укрнафтогазінвест" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія-тракт" про стягнення 97 566, 20 грн, а саме: 52 000, 00 грн основного боргу, 5 347, 01 грн - 3 % річних, 11 361, 10 грн інфляційних втрат, 28 858, 09 грн пені. Позов заявлено на підставі договору купівлі-продажу № 07/12-70 від 07.12.2011, укладеного позивачем з відповідачем.

При розгляді спору місцевим судом позивач зменшив позовні вимоги в частині пені та просив стягнути з відповідача 7 595, 46 грн пені за період з 24.12.2011 по 26.06.2012. В решті позовні вимоги не змінювались.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 у справі № 914/4416/14 позовні вимоги задоволено повністю (з урахуванням ухвали Господарського суду Львівської області про виправлення описки від 20.01.2015).

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 52 000, 00 грн основного боргу, 5 347, 01 грн - 3 % річних, 11 361, 10 грн інфляційних втрат, 7 595, 46 грн пені та 1 827, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження позовних вимог, а відповідач позов не заперечив та не спростував документально.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - ТзОВ " Візантія-тракт " звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2015, мотивуючи свої доводи порушенням місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що 15.01.2015 місцевий господарський суд проголосив лише вступну та резолютивну частину рішення, а повного тексту скаржник на момент подання апеляційної скарги не отримав. Вказав, що обґрунтована апеляційна скарга буде додатково подана після отримання повного тексту.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.15 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.02.15.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду від 24.02.2015.

В даному судовому засіданні представник позивача заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просила залишити рішення місцевого господарського суду з підстав його законності та обґрунтованості без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, мотивованих доповнень до апеляційної скарги не подав.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 у справі № 914/4416/14 - залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 7 грудня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю "Візантія-тракт" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазінвест" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 07/12-70 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується на умовах, визначених договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується на умовах, визначених договором прийняти і оплатити товар відповідно до специфікацій, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2. предметом договору є плити аеродромні ПАГ14б/в відповідно до специфікації до договору.

Як вбачається з специфікації №1 до договору, загальна вартість товару складає 227 500, 00 грн. за 70 шт. аеродромних плит ПАГ 14/б/в.

Вартість продукції включає доставку в смт. Богородчани, Івано-Франківської області. Розрахунки проводяться шляхом передоплати.

Доставка здійснюється протягом 7-ми робочих днів з моменту оплати.

Згідно з п. 3.2. договору, продавець надає на адресу вантажоотримувача наступні супроводжувальні документи: накладну, податкову накладну, а покупець на адресу продавця надає доручення.

Сторони погодили, що ціна товару вказана у специфікаціях, і у випадках передоплати не може мінятися аж до повного виконання взаєморозрахунків між сторонами. Оплата за відпущений товар проводиться виключно попередньо згідно отриманого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.1.- 4.2. договору).

Відповідно до п. 6.3. договору, продавець несе відповідальність перед покупцем за несвоєчасне відвантаження продукції та сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

На виконання умов договору позивач 08.12.2011 та 14.12.2011 двома платежами по 113 750, 00 грн., повністю оплатив загальну вартість товару за договором на загальну суму 227 500,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, що підтверджується банківською випискою по рахунку №26002010022028.

Відповідачем було поставлено позивачу всього 54 шт. аеродромних плити на загальну суму 175 500,00 грн., що підтверджують: видаткова накладна №РН-151210 від 15.12.2011. на суму 55 250,00 грн.; видаткова накладна №РН-171210 від 17.12.2011 на суму 29 250,00 грн., видаткова накладна №РН-231201 від 23.12.2011 на суму 26 000,00 грн.; видаткова накладна №РН-261201 від 26.12.2011 на суму 16 250, 00 грн.; видаткова накладна №РН-080601 від 08.06.2012 на суму 32 500,00 грн.; видаткова накладна №РН-260610 від 26.06.2012 на суму 16 250,00 грн.

Відтак, недопоставленими залишилися 16 шт. аеродромних плит на загальну суму 52 000, 00 грн.

Позивач 10.10.2014 направляв відповідачу претензію, в якій просив сплатити 52 000, 00 грн основної заборгованості та 26 406, 26 грн пені. Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 ст. 693 УК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума основного боргу за недопоставлені відповідачем позивачу 16 шт. аеродромних плит складає 52 000, 00 грн.

Відтак, позивачем нараховано відповідачу 5 347, 01 грн - 3 % річних, 11 361, 10 грн інфляційних втрат, 7 595, 46 грн пені.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає про правомірність задоволення позовних вимог в частині 52 000, 00 грн основного боргу.

Також колегія суддів зазначає про правомірність та правильність нарахування позивачем пені та застосування п. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки в даному випадку позивач направляв відповідачу претензію, яка отримана останнім 15.10.2014, отже у відповідності до положень ч.2 ст.530 ЦК України у семиденний строк з дня отримання претензії у відповідача виникло зобов'язання по сплаті позивачу грошових коштів.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи скаржник документально не спростував доводів позивача, більше того, не заперечував проти задоволення позовних вимог, судова колегія не вбачає підстав для зімни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з відсутністю доказів, які б обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2015 у справі № 914/4416/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 26.03.2014

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.