Постанова

від 31.10.2012 по справі 2а-10585/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2012 року № 2а-10585/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Реклама і маркетинг» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 №0000082250, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії ДПІ Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000082250, а також скасувати податкове-повідомлення рішення від 25.07.2012 № 0000082250 ДПІ Дніпровському районі м. Києва ДПС.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.10.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.11.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.07.2012 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Реклама і маркетинг»з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Компанія Інтербазис», ТОВ «Ріп», ТОВ «Системактив-буд»та ТОВ «ТВС Енергостандарт»за період з 01.01.2010 по 30.11.2011, проведеної на підставі постанови СУ ДПС у Черкаській області від 06.02.2012, яка винесена за результатами розгляду кримінальної справи № 3601100054, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 1650/22-520-33056207 (далі -Акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 183616 грн.

25.07.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082250, яким у зв'язку з порушенням пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 183616 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України стало віднесення ТОВ «Реклама і маркетинг»до складу валових витрат на придбання послуг у ТОВ «КПТ Міг»на загальну суму 183616 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що ТОВ «Реклама і маркетинг»було укладено договір про надання комплексних рекламних послуг від 20.01.2011 № 20 з ТОВ «КПТ Міг».

Як видно з матеріалів справи, на підставі вказаного договору ТОВ «КПТ Міг»було надано позивачу відповідні послуги (посередницька діяльність у розміщенні реклами на ТВ каналах, проведення переговорів з виконавцями рекламних послуг, надання медіа-плану по розміщенню рекламних матеріалів в ефірі телеканалів, складення прогнозу рейтингів тощо) загальною вартістю 958000 грн., що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, а також податковими накладними, витрати на які ТОВ «Реклама і маркетинг»віднесено до складу валових витрат протягом ІІ кварталу 2011 року.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на порушення ТОВ «Реклама і маркетинг»пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України внаслідок відсутності документального підтвердження щодо використання у господарській діяльності вказаних послуг з огляду на те, що факт надання послуг за договором з ТОВ «КПТ Міг»підтверджуються не тільки належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, а також податковими накладними, але й наданими суду:

договором від 23.11.2011 № 23/11/10 про надання рекламних послуг, додатками до нього, укладеного між позивачем та ЗАТ «Ондулін Будівельні Матеріали», з метою виконання якого позивачем укладено договір про надання комплексних рекламних послуг від 20.01.2011 № 20 з ТОВ «КПТ Міг»;

договорами про розповсюдження реклами, актами здачі-прийому виконаних робіт, податковими накладними, ефірними довідками, платіжними документами, Post-buy звітом та обзором ринку конкурентів, які були складені в результаті, в тому числі, надання відповідних послуг ТОВ «КПТ Міг»за договором від 20.01.2011 № 20;

листами від телекомпаній щодо підтвердження співпраці з ТОВ «Реклама і маркетинг»та розміщення в їх ефірі рекламних роликів ПрАТ «Ондулін Будівельні Матеріали».

Також судом не приймається до уваги посилання в акті перевірки на те, що:

під час розслідування кримінальної справи № 3601100054 встановлено, що гр. ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_1, використовуючи завідомо підроблені документи, з приводу відображення безтоварних операцій, надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань та по проведенню безготівкових коштів в готівкові суб'єктам господарської діяльності, використовуючи реквізити фіктивних підприємств, зокрема, ТОВ «КПТ Міг»;

12.08.2011 свідоцтва платника ПДВ ТОВ «КПТ Міг»анульовано, а станом на 09.07.2012 ТОВ «КПТ Міг»припинено, але знято з обліку;

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва отримано акт від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КПТ Міг»в якому зазначено, що у вказаного підприємства відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби та торговельне обладнання; отримано висновок спеціаліста щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи стосовно невідповідності підпису директора; співзасновники ТОВ «КПТ Міг»показали, що не мають жодного відношення до створення та діяльності ТОВ «КПТ Міг»,

оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, а інших доказів всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано.

Крім того, з матеріалів справи видно, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.02.2012 у справі № 2а-17885/11/2670 за позовом ТОВ «Реклама і маркетинг»до ДПІ в Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442333 від 15.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, встановлено, зокрема, що: «Висновок відповідача про укладення сторонами (позивачем та ТОВ «КПТ МІГ») договору без створення правових наслідків та безтоварності проведеної операції не відповідає дійсності, оскільки реальність настання правових наслідків за Договором № 20 від 20 січня 2011 року та наявність послуги підтверджується фактом подальшої реалізації такої послуги ТОВ «Реклама і маркетинг»придбаної у ТОВ «КПТ МІГ», та наявністю відповідних документів, підтверджуючих факт здійснення реалізації послуги, що наявні в матеріалах справи. В підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи було також надано довідки щодо наданих послуг, звіти, висновки та результати проведеної рекламної компанії, а також виписки з банку по особових рахунках щодо сплати зазначених послуг. Посилання відповідача в Акті перевірки як на підставу визнання правочину «фіктивним», на те, що в ТОВ «КПТ МІГ»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, - суд вважає необґрунтованими і безпідставними, а отже такими, що не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки, що підтверджується наявними матеріалами справи та вбачається з наданих позивачем пояснень, отримані від ТОВ «КПТ МІГ»послуги (розміщення реклами на ТВ каналах, проведення переговорів з виконавцями рекламних послуг, надання Медіа-плану по розміщенню Рекламних матеріалів в Ефірі телеканалів, складання прогнозу рейтингів, сприяння проведенню рекламної компанії та контролю за розміщенням реклами на ТВ каналах, надання звітів про проведену роботу) не передбачають обов'язкової необхідності певних основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, оскільки є послугами суто інтелектуального (маркетингового) характеру та можуть виконуватися однією або кількома особами з використанням тільки комп'ютерної техніки. Крім того, як видно з Договору між позивачем та ТОВ «КПТ МІГ», останнє надавало позивачу саме посередницькі послуги у розміщенні реклами на ТВ каналах, а сама послуга з розміщення реклами на ТВ каналах надавалась вже безпосередньо відповідними телерадіокомпаніями. Таким чином, суд погоджується з позицією позивача стосовно того, що для здійснення даного виду послуг (посередництво в розміщені реклами, складання відповідних рейтингів, звітів, медіа-планів та проведення певних переговорів із постачальниками рекламних послуг) не є необхідною наявність основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а отже висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочину із зазначених підстав є безпідставними та такими, що не підтверджуються допустимими доказами. Також, в обґрунтування своїх висновків, викладених в Акті перевірки, відповідач посилається на те, що згідно даних ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі, директор ТОВ «КПТ Міг»гр. ОСОБА_3 не має відношення до діяльності даного підприємства та господарських і бухгалтерських документів він не підписував, та згідно висновку спеціаліста від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва щодо проведення почеркознавчого дослідження копій документів звітної частини справи ТОВ «КПТ Міг»встановлено невідповідність підпису директора. А отже, відповідач вважає, що ТОВ «КПТ Міг»має ознаки фіктивності у зв'язку з тим, що зареєстровано на осіб, яким взагалі нічого не відомо про те, що вони є засновниками вказаного підприємства та створено з метою надання послуг з формування штучного податкового кредиту реально діючим підприємствам, а тому взаємовідносини між ТОВ «КПТ Міг»та ТОВ «РЕКЛАМА І МАРКЕТИНГ»не тягнуть за собою настання реальних правових наслідків та вважаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Суд вважає помилковим такий висновок контролюючого органу, зважаючи зокрема на відсутність достатніх правових підстав (допустимих доказів) при здійсненні такого висновку щодо фіктивної діяльності ТОВ «КПТ Міг»та створення даного підприємства з метою надання послуг з формування штучного податкового кредиту реально діючим підприємствам. В підтвердження цього слід зазначити наступне. Як вбачається з наявних матеріалів справи, а також не було допустимими доказами заперечено представником відповідача в судовому засіданні, - на момент здійснення правовідносин із ТОВ «КПТ Міг», позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «КПТ Міг»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «КПТ Міг», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого та сплата коштів за яким підтверджується відповідними актами здачі-прийому виконаних робіт, довідками щодо наданих послуг та виписками з банку по особових рахунках, згідно до чого ТОВ «КПТ Міг»на адресу позивача були виписані податкові накладні, сума ПДВ за якими була включена позивачем до податкового кредиту за відповідний період. Крім того, що також підтверджується наявними матеріалами справи (податковою декларацією з ПДВ за червень 2011 р. із додатком № 5 (визначення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів), сума ПДВ по правовідносинах із позивачем в розмірі 159666, 67 грн. була належним чином визначена ТОВ «КПТ Міг»для сплати до Державного бюджету, та дана податкова декларація була без зауважень прийнята податковим органом.».

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких умов, суд приходить до висновку, що витрати ТОВ «Реклама і маркетинг»на підставі договору з ТОВ «КПТ Міг»безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, з урахуванням чого у ДПІ в Дніпровському районі м. Києва ДПС були відсутні належні правові підстави для висновку про порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а відтак, і для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000082250.

Водночас, вимога позивача про визнання протиправними дії ДПІ Дніпровському районі м. Києва ДПС щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 25.07.2012 № 0000082250 не підлягає задоволенню, оскільки, як видно з матеріалів справи дії щодо винесення вказаного податкового повідомлення-рішення були вчинені відповідачем з дотриманням порядку, встановленого ст. 86 ПК України та Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Водночас, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1836,16 грн., що фактично є сплатою тільки за майнову вимогу щодо скасування податкового повідомлення-рішення, тобто позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн. за немайнову вимогу щодо визнання протиправними дій посадових осіб, при цьому позивачем не доплачено 0,01 грн. за вказану майнову вимогу.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову в частині вимоги немайнового характеру, несплачена сума судового збору підлягає стягненню з позивача, а відтак, сума судових витрат, здійснених позивачем, присуджуються на його користь у розмірі 1803,96 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклама і маркетинг»(02094, м. Київ, вул. Мініна, 9, к. 5, код ЄДРПОУ 33056207) задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення 25.07.2012 № 0000082250, прийняте Державною податковою інспекцією Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1803,96 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклама і маркетинг»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, 24-Б) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко