Постанова

від 05.08.2009 по справі 1/30/08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/30/08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2009 р.                                                                                    № 1/30/08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого :Суддів :Н. Дунаєвської,І. Воліка (доповідача),Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Філії Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України " в м. Запоріжжя

на рішеннягосподарського суду Запорізької області  від 02.09.2008 року

у справі                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            № 1/30/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна асоціація товаровиробників"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія"

провизнання права власності,

В судове засідання прибули представники сторін:

скаржника  -позивача -Зуєва О.В.,Маслова Н.В., Петренко О.В.,

відповідача -не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна асоціація товаровиробників" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія" про визнання права власності на будівлю міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19, яка була предметом іпотечного договору, укладеного на забезпечення належного виконання зобов'язань за договором про надання фінансової допомоги.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 року у  справі № 1/30/08 (суддя Немченко О.І.) позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі Філія Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України " в м. Запоріжжя просить скасувати рішення місцевого господарського суду, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків скаржника, якого не було залучено до участі у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального права, прийшла до висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.   

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Господарським судом встановлено, що 30 квітня 2008 року ТОВ "Південна асоціація товаровиробників" та ТОВ "Запорізька інвестиційно-торгівельна компанія" уклали договір № 30/04 про поворотну фінансову допомогу, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався надати відповідачу  фінансову допомогу в сумі  2 000 000 грн., а відповідач –повернути надану фінансову допомогу на протязі одного місяця з моменту перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок, але не пізніше ніж до першого вересня 2008 року.

В подальшому, для забезпечення виконання відповідачем обов'язків перед позивачем, сторони договору № 30/04 про повернення фінансової допомоги уклали між собою Іпотечний Договір від 01.05.2008 року, згідно з умовами якого відповідач (іпотекодавець) в строк до 01.09.2008 року на безпроцентній основі передав в іпотеку будівлю міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19.

19.05.2008 р. між сторонами по справі укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 30/04 від 30.04.2008 р., згідно із якою фінансова допомога надається строком на один місяць з моменту перерахування на розрахунковий рахунок. Відповідно до умов договору № 30/04 про поворотну фінансову допомогу, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 19.05.2008 р., позивач в порядку та на умовах, передбачених цим договором, надав відповідачеві на безвідсотковій основі фінансову допомогу в розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) грн.

Платіжним дорученням № 182 від 11.06.2008 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 2 000 000,00 (два мільйони) грн. Отримання грошових коштів в сумі 2 000 000,00 (два мільйони) грн. підтверджується також банківськими виписками від 11-12 червня 2008 р., доданими до матеріалів справи.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент звернення до суду з позовною заявою фінансова допомога відповідачем позивачеві не повернута, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, який був підписаний сторонами 04.08.2008 р.

При цьому, судом з'ясовано, що 14 липня 2008 року позивачем на адресу відповідача у відповідності до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" була направлена вимога № 13/1 про повернення наданої поворотної фінансової допомоги. При цьому відповідача було повідомлено про те, що у випадку невиконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк позивач буде вимушений вчиняти дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки. Листом № 48 від 16.07.2008 р. відповідач повідомив позивача про неможливість повернення грошових коштів у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. 17 липня 2008 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом ( №14 від 17.07.2008 р.), в якому попереджав про звернення до суду за захистом своїх порушених прав у випадку неповернення грошових коштів в розмірі 2 000 000,00 грн.

22 липня 2008 р. позивач повідомив відповідача про прийняття у власність предмета іпотеки - будівлі міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19 (лист №15 від 22.07.2008р.).

Розглядаючи господарський спір по суті заявлених вимог, місцевий суд зазначив, що ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.

Згідно зі ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Пунктами 17 та 18 іпотечного договору встановлено застереження, згідно якого передбачено право позивача на отримання у власність предмета іпотеки у випадку невиконання відповідачем умов договору № 30/04 про поворотну фінансову допомогу.

Встановивши вказані обставини справи, проаналізувавши зазначені норми законодавства та умови укладеного договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач отримав право на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки останній реалізував його шляхом позасудового врегулювання направивши лист про прийняття у власність предмета іпотеки. Відтак, з урахуванням приписів ст. 36 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, суд зазначив, що визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки є виключним способом захисту інтересів позивача.

Враховуючи, що позивач належним чином виконав зобов'язання перед відповідачем за Договором № 30/04, а відповідач не заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачем в сумі 2 000 000 грн., проте, грошових коштів на розрахунок із відповідачем він не має, місцевий господарський суд на підставі п.п.16, 17 і 18 Іпотечного Договору та з урахуванням положень вищевказаних норм  Закону України "Про іпотеку" і ст. 328 ЦК України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем (іпотекодержателем).

Проте, вказані висновки місцевого господарського суду є передчасними, оскільки зроблені при неповному з'ясуванні обставин, що стосуються підстави позову, тому, судова колегія не може з ними погодитись.

Так, вирішуючи даний господарський спір, предметом якого є визнання права власності на предмет іпотеки, судом першої інстанції не враховано, що згідно ст. 4  Закону України "Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Необхідність державної реєстрації обтяження предмету іпотеки також передбачена сторонами Іпотечного договору у п. 4 Іпотечного договору.

На виконання пункту 4 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" постановою Кабінету Міністрів України 31 березня 2004 р. N 410  затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек. Пунктом 1 вказаного порядку визначено, що державна реєстрація іпотек здійснюється з метою реалізації переважного права іпотекодержателя у задоволенні вимог за рахунок предмета іпотеки перед іншими іпотекодержателями незареєстрованих або зареєстрованих пізніше прав чи вимог на предмет іпотеки; надання в інтересах фізичних чи юридичних осіб інформації про обтяження нерухомого майна іпотекою або про відсутність такого обтяження.

Поряд з цим, стаття 38 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує господарський суд витребувати від підприємств і організацій незалежно від їх участі у справі, документи, необхідні для вирішення спору, якщо подані сторонами докази є недостатніми. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Не виконавши вимоги зазначених статей, місцевий господарський суд не дослідив питання щодо внесення відповідних відомостей про обтяження іпотекою будівлі міні-готелю літ. А-3, з газобетону, цегли, загальною площею 2019,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 19, до Державного реєстру іпотек та не надав правової оцінки даним про наявність заборони відчуження вказаного об'єкта нерухомого майна.

Відповідно  до ст. 107  ГПК  України  сторони  у  справі  мають  право  подати  касаційну  скаргу,  а прокурор  касаційне  подання  на  рішення  місцевого  господарського  суду, що набрало законної сили, та постанову  апеляційного  суду.  Касаційну  скаргу  мають  право  подати  також  особи, яких  не  було  залучено до участі  у  справі,  якщо  суд  прийняв  рішення  чи постанову, що  стосується  їх  прав  і  обов'язків.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Філія Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України " в м. Запоріжжя зазначило, що з листопада 2007 року саме ВАТ "Укрексімбанк" є іпотекодержателем вказаного нерухомого майна.

Скаржник також наголошує на тому, що витягом з Державного реєстру іпотек підтверджується існування тільки одного запису обтяження на зазначене нерухоме майно за іпотекодержателем ВАТ "Укрексімбанк", який в свою чергу згоду на укладення іншого іпотечного договору не надавав.

Проте, вказані обставини не були предметом дослідження суду, доводи  скаржника  щодо  порушення  його  прав стосуються саме  встановлення  обставин справи, тому, з огляду  на  межі  перегляду  справи в касаційній  інстанції, передбачені  ст. 1117 ГПК  України,  відповідно до якої  касаційна  інстанція  не  має  права  встановлювати  або вважати  доведеними  обставини, що не були   встановлені  в рішенні  господарського  суду,  постановлене  судове   рішення  не можна  визнати  обґрунтованим.

Крім того, відповідно п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський  суд  прийняв  рішення  або  постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі.

З огляду на те, що доводи заявника про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням в даній справі,  ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах  закону, прийняте у справі № 1/30/08 рішення господарського суду Запорізької області  від 02.09.2008 року підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності з урахуванням доводів скаржника, з'ясувати дійсну правову природу спірних правовідносин, коло прав і обов'язків всіх сторін у справі, достеменно з'ясувати дотримання позивачем порядку набуття права на звернення стягнення та права власності на предмет іпотеки, та, в залежності від встановленого,  прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Філії Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України " в м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області  від 02.09.2008 року у  справі № 1/30/08 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Запорізької області в іншому складі суду.

Головуючий:                                                                                Н. Дунаєвська

            Судді:                                                                                   І. Волік

                                                                                                Н. Мележик