Рішення

від 23.07.2009 по справі 10/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/135

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.09                                                                                           Справа№ 10/135

За позовом    Товариство з  обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО»  м. Київ         

До відповідача    ФГ «Веклин М.Т.» с. Хоробрів,  Радехівського  району, Львівської області

Про  стягнення  39636,04 грн. боргу  

            Суддя   Довга О.І.

                                                                                                    Секретар  Яремчук  С.М.

Представники:  

Від  позивача:           Бонтлаб В.В. –довіреність  від 29.04.2009 року

Від відповідача :    Ґудзь І.М. -  довіреність № 38 від 01.07.2009 року

Представникам сторін  роз'яснено їх права  та обов'язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторони подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору:

На розгляді  господарського  суду  Львівської області знаходиться справа  за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  «ТРИДЕНТА  АГРО» м. Київ до Фермерського  господарства  «Веклин Михайло  Тимофійович», с. Хоробрів, Сокальського  району, Львівської області  про стягнення 39636,04 грн.

Представник позивача  в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити  з  врахуванням  заперечення  на відзив відповідача у справі №  10/135.

Представник відповідача проти заявленого  позову заперечує  з підстав, викладених у  відзиві на позов. Відповідно до  поданого клопотання від  22.07.2009 року просить  відстрочити виконання  рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  судом встановлено:

27 лютого 2008 року  між позивачем та відповідачем  був укладений Договір № ЗУФ-25/02/08 купівлі-продажу  на умовах відстрочення  платежу.  Відповідно до умов даного  Договору  ним  визначалися умови купівлі-продажу  засобів  захисту  рослин.

Відповідно до умов  Договору  відповідачу було поставлено  товар на загальну суму  78042,28 грн., що підтверджено матеріалами справи, та не спростовано  відповідачем.  

У свою чергу, в порушення умов договору, ФГ «Веклин  М.Т.» лише частково  оплатив поставлений товар у розмірі 64380,00 грн.

Станом на 29 квітня 2009 року  заборгованість ФГ «Веклин М.Т.» перед «ТРИДЕНТА АГРО» становила 13662,28 грн.  Відповідач заборгованість не заперечує відповідно до  акту звірки взаємних  розрахунків  від 01.10.2008 року.

У розумінні  ч.2 ст.533 ЦК України, якщо  у зобов‘язані  визначено  грошовий  еквівалент  в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається  за офіційним  курсом  відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення  не встановлений  договором або  законом  чи іншим  нормативно-правовим актом.

Графа 8 додатків  до Договору  передбачає наявність  курсу долара США на день підписання  Договору  та Додатків до нього –5,05 грн./дол..

Як вказано в  примітках до Додатків  до Договору, в тому випадку, якщо курс  долара  США на день оплати  вище, ніж курс  долара США на день підписання  договору  сторони, для визначення суми, яка  підлягає оплаті визначили   формулу.

Провівши розрахунок за  визначеною формулою   позивачем нараховано відповідачу  суму боргу, що становить 20831,59 грн.

Відтак, на день розгляду спору заборгованість  відповідача перед позивачем  складає   20831,59 грн.  

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України  особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Відтак, з врахуванням  часткового погашення боргу, сума, яка підлягає до стягнення  становить 20831,59 грн.

Відповідно до  Договору купівлі-продажу № ЗУФ-25/02/08  на умовах  відстрочення платежу  від 27 лютого 2008 року,  позивачем нараховано відповідачу пеню -   5620,96 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 611 ЦК України як правовий наслідок порушення зобов'язання передбачено, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій унормований ст. 231 ГК України, п. 6 якої передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно  до ч.6  ст. 232 ГК України, нарахування  штрафних санкцій  за прострочення  виконання  зобов‘язання, якщо інше не встановлено  законом, або  договором,  припиняється  через шість місяців від дня,  коли зобов‘язання  мало бути виконано.

Згідно  ст. 233 Господарського кодексу  України, у разі  якщо  належні  до сплати штрафні  санкції надмірно  великі  порівняно  із збитками  кредитора, суд має право  зменшити розмір  санкцій. При цьому  повинно  бути взято  до уваги :  ступінь  виконання  зобов‘язання  боржником;  майновий стан сторін, які беруть участь  у зобов‘язанні;  не лише  майнових, але й інші  інтереси  сторін, що заслуговують на  увагу.

Якщо порушення  зобов‘язання  не завдало  збитків  іншим учасникам  господарських  відносин, суд може  з урахуванням  інтересів  боржника  зменшити розмір  належних до сплати  штрафних санкцій.

Враховуючи  викладене,  суд вважає за доцільне  зменшити розмір пені  що підлягає до стягнення  на  50%,  що  становитиме –2810,48 грн.

Окрім  наведеного, позивачем нараховано  відповідачу  штраф у розмірі  3124,73 грн. згідно  п.8.4 Договору купівлі-продажу № ЗУФ-25/02/08.

Згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на те, що в даному випадку пеню і штраф позивачем нараховано за одне й те ж правопорушення, а саме - порушення строків повернення   платежів , із врахуванням положень ст. 231 ГК України суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення  штрафу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача  3 % річних від суми боргу у розмірі 2618,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3940,43 грн.

Згідно вимог ст. 49  ГПК України  позивач просить стягнути з відповідача  юридичні  послуги в сумі 3500,00 грн., згідно договору  № 108/04/09 від  29 квітня 2009 року, які підтверджені  Свідоцтвом на право  на  зайняття  адвокатською діяльністю № 3280 на ім‘я Бонтлаб В.В.,  актами виконаних робіт за  договором , та платіжним дорученням  № 1912  від  14 травня  2009 року  про  оплату за надані  юридичні послуги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява  підлягає до задоволення  частково –в сумі  20831,59 грн. боргу, 2810,48 грн. пені, 2618,33 грн. 3% річних, 3940,43  грн. інфляційних втрат, 3500,00 грн.  адвокатських  витрат.

В решті позовних вимог відмовити  повність.  

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Клопотання  відповідача  щодо відстрочки виконання  рішення залишити без розгляду, так як  останнім  у клопотанні  дату  відстрочки  виконання рішення вказано період  за минулий час ( з 01.01.2009 року  до 01.05.2009 року).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8, 13, 42, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 11, 202, 204, 205, 206, 509, 510, 526, 530, 548, 625, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193, 216, 218, 232 ГК України,  ст.ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

                                                           В И Р І Ш И В  :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.  Стягнути з  Фермерського господарства «Веклин Михайло Тимофійович»( Львівська обл. Сокальський район, с.Хоробрів, МФО 385145, код ЄДРПОУ 22382396)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» (  м. Київ, вул. Ямська,28А,  п/р  26004010042965 в ВАТ «Укрексімбанк»МФО 322313, код ЄДРПОУ 25591321) 20831,59 грн. боргу, 2810,48 грн. пені, 2618,33 грн. 3% річних, 3940,43  грн. інфляційних втрат, 3500,00 грн.  адвокатських  витрат,337,00 грн. державного мита та 312,50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

3.  В решті задоволення позовних вимог відмовити повністю.

4.  Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.  

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя                                                                                             Довга О.І.