Постанова

від 07.08.2009 по справі 35/65-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/65-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2009 р.                                                           Справа № 35/65-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя  Істоміна О.А., суддя Шевель О.В.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача:  Огієнко Д.В., довіреність №642/1 від 06.02.09 р.,

відповідача : Ленець Д.В., довіреність №18 від 05.02.09 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу  відповідача (вх. № 1491Х/3-9 від 01.06.09 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 27.04.09 р. у справі № 35/65-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія»в особі Харківської регіональної філії, смт. Солоницівка Харківської області,

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс»,         м. Харків

про стягнення 1 257 347,88 грн.,

встановила:

11.03.2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо –металургійна компанія»в особі Харківської регіональної філії (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» будівельний альянс»(далі відповідач) 1 050 303,15 грн. основного боргу, 102 205,06 грн. пені, 104 839,67 грн. інфляційних втрат, а також витрат по сплаті держмита, за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 4000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

27.04.2009 р. позивач згідно з ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України надав до господарського суду заяву про зменшення  розміру позову, відповідно до якої просив суд стягнути з позивача на користь відповідача 1 023080,92 грн. основного боргу, яка була прийнята  господарським судом до провадження.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 квітня 2009 року у справі №35/65-09 (суддя Швед Е.Ю.) позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Моноліт»будівельний альянс» на користь ВАТ «Українська гірничо - металургійна компанія»в особі Харківської регіональної філії 1023080,92 грн. основного боргу, 4000,00 витрат на адвокатські послуги, 10230,80 грн. держмита та 96,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 27222,23 грн. основного боргу, 104239,67 грн. інфляційних втрат та 102205,06 грн. пені провадження у справі припинено.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постачальник (позивач) поставив покупцю (відповідачу) продукцію, яку він не замовляв та не надавав згоди на дострокову поставку металопродукції;  постачальником не підтверджена якість поставленого відповідачу товару; договором не встановлений строк платежу за відвантажену продукцію; продукція була отримана відповідачем за довіреностями на отримання  товарно-матеріальних цінностей, які були  видані з порушеннями встановленого порядку заповнення або незаповненими реквізитами.

Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2009 р. у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я.,  суддя Афанасьєв В.В., суддя Такмаков Ю.В. апеляційну скаргу ТОВ «Моноліт»будівельний альянс»прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 06.07.2009 р.

30.06.2009 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Моноліт»будівельний альянс», в якому не погоджується з викладеними в ній відповідачем мотивами  в обґрунтування скасування рішення господарського суду, вважає скаргу безпідставною та просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2009 р. - без змін.

Ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.09 р. склад  колегії суддів змінено - сформовано  колегію суддів у наступному складі:  головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Істоміна О.А., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні 06.07.2009 р. розгляд справи було відкладено на 27.07.2009 р. в зв'язку з необхідністю надання сторонами доказів, що мають значення для встановлення обставин даної справи.

В судовому засіданні 27.07.2009 р. оголошено перерву до 12:30 год. 03.08.2009 р. для надання сторонами додаткових документів по справі.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2008 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 532/2/М, відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у встановлений термін у власність покупця (відповідача) металопродукцію, а покупець (відповідач) прийняти і сплатити її на умовах, визначених договором.

Згідно з п.п.1.1., 2.1., 3.1., та 4.1.  зазначеного договору асортимент, ціна та кількість партії товару повинна бути вказана у  Специфікаціях.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу металопродукцію на загальну суму 1 765 286,24 грн., що підтверджується видатковими накладними  № ХФ-0000056 від 17.06.2008 р., № ХФ-0000060 від 17.06.2008 р., № ХФ-00000108 від 20.06.2008 р., № ХФ-0000109 від 20.06.2008 р., № ХФ-0000124 від 23.06.2008 р., № ХФ-0000167 від 25.06.2008 р., № ХФ-0000395 від 09.07.2008 р., № ХФ-0000445 від 11.07.2008 р., № ХФ-0000570 від 24.07.2008 р., № ХФ-0000577 від 24.07.2008 р., № ХФ-0001352 від 11.09.2008 р., № ХФ-0001320 від 09.09.2008 р., № ХФ-0001321 від 09.09.2008 р., № ХФ-0001262 від 04.09.2008 р., № ХФ-0001796 від 14.10.2008 р., № ХФ-0001541 від 29.09.2008 р., № ХФ-0001562 від 30.09.2008 р. та № ХФ-0001408 від 17.09.2008 року ( т.1, а.с.13-18, 20-21, 23-24, 26-30, 31, 33-34, 36).

Відповідач металопродукцію отримав, що підтверджується підписами  його уповноважених представників, печаткою підприємства та  наступними довіреностями : серії НБП № 098947 від 17.07.2008 р., серії НБП № 099040/140 від 09.07.2008 р., серії НБП № 099074/174 від 24.07.2008 р., серії НБП № 099219/319 від 03.09.2008 р., № 465 від 14.10.2008 р., № 398 від 29.09.2008 р., № 368 від 17.09.2008 р. ( т.1, а.с.12, 19, 22, 25, 30, 32, 35).

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 даної статті встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар,  крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Як було встановлено місцевим господарським судом, між сторонами Специфікації до спірного договору не укладались, тому суд дійшов висновку про те, що сторони погодили порядок поставки товару без оформлення відповідних Специфікацій.

Відповідно до п.6.2. спірного договору оплата за даним договором проводиться у формі відстрочки платежу протягом 20-ти банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копій банківських виписок,  відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію на загальну суму 724 205,32 грн. (т.1, а.с.37-54).

Отже, у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою сума заборгованості основного боргу в розмірі 1023080,92 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти факту отримання металопродукції та факту несплати за отриману продукцію саме суми вартості цієї продукції в розмірі 1 023 080,92 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції було з'ясовано, що  металопродукція відвантажувалась зі складу позивача на умовах самовивозу транспортом відповідача. Жодних претензій стосовно якості та кількості поставленої продукції  відповідачем суду надано не було. Отже, твердження відповідача щодо поставки йому продукції,  яку він не замовляв та яка йому непотрібна, не підтверджена  документально.

З матеріалів справи також  вбачається, що позивачем  24.04.2009 р. до суду першої інстанції  на виконання ухвали суду від 06.04.2009 р. були  надані  копії сертифікатів якості металопродукції ( т.1, а.с.73-105).

Таким чином, і ці твердження заявника апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В судові засідання суду апеляційної інстанції  сторони на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2009 р. надали  додаткові документи та пояснення, необхідні для встановлення обставин  даної справи.

Так,  позивачем  апеляційному суду були надані наступні документи: копія Положення про Харківську філію ВАТ «УГМК», копії наказів про прийняття на роботу Панфьорова Ю.С., копія довіреності  на ім'я  Панфьорова Ю.С.; службова записка головного бухгалтера  Харківської філії  від 10.07.2009 р. з розподілом податкових накладних, виданих відповідачу по  періодах заповнення  податкових декларацій з ПДВ,  копії податкових декларацій з ПДВ за червень, липень, вересень, жовтень 2008 р., з додатком №5 та випискою з книги обліку продаж, копії Специфікацій №№ 1-7, №10, дублікати Специфікацій  №№ 6,7, копія претензії від 15.01.2009 р., копії банківських виписок з відповідними рахунками-фактурами, за якими відповідач сплачував грошові кошти за отриману металопродукцію, копія листа від 24.12.2008 р. № 439, копія аркушів книги  реєстрації вихідної кореспонденції за 24.12.2008 р. та 15.01.2009 р., розрахунок боргу з врахуванням податкових накладних та рахунків-фактур.

22.07.2009 р. представник позивача надав  письмові пояснення  стосовно номеру спірного договору, а саме : № 117-Пр-м було присвоєно позивачем проекту договору від 09.06.2009 р. Проект було направлено для узгодження відповідачу, який після погодження проекту договору надав йому своє кодування - 532/М/2. Враховуючи ту обставину, що №117-Пр-м було присвоєно позивачем проекту договору від 09.06.2009 р. Програмою «1С:Бухгалтерія», який застосовує у своїй діяльності позивач, цей номер під час оформлення первинних документів мав видалятися вручну і замінюватися на неформатний №532/М/2, що не було зроблено внаслідок неуважності працівника позивача під час оформлення накладних від 09.07.2008 р. №ХФ-0000395, від 24.07.2008 р. №ХФ-0000577, від 04.09.2008 р. № ХФ-0001262, від 30.09.2008 р. №ХФ-0001562 та від 14.10.2008 р. №ХФ-0001796. Але відвантаження за вказаними накладними відбувалось за узгодженими сторонами специфікаціями до договору поставки від 09.06.2008 р. №532/М/2.

30.07.2009 р. представник позивача надіслав пояснення стосовно описок в даті прийняття Специфікацій та номера договору, що оскаржується, в яких зазначив, що текст специфікацій було сформовано з опискою - замість «09»написано «12»під час підготування тексту специфікації № 1 до договору від 09.06.2008 р., та в подальшому він переносився без змін зі специфікації до специфікації. Також представник позивача надав інформацію стосовно отримання відповідачем листа від 24.12.2008 р. з грошовими вимогами позивача та надав суду копію повідомлення про вручення зазначеного листа, який було отримано уповноваженою особою відповідача Тарасенко 29.12.2008 р.

Подана представником позивача копія повідомлення про вручення відповідачу листа від 24.12.2008 р. спростовує пояснення представника відповідача, які були надані ним в судовому засіданні апеляційного суду 23.07.2009 р. про неотримання відповідачем цього листа з грошовими вимогами позивача.

Проаналізувавши інформацію, що міститься у вищезазначених документах та поясненнях,  колегія суддів  дійшла  наступного висновку .

Як було встановлено і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції, відповідач не надав доказів того, що між сторонами укладались інші договори крім договору поставки металопродукції №532/М/2. З цього випливає, що надані Специфікації є Специфікаціями саме до договору №532/М/2  від 09.06.2008 р.

Факт поставки відповідачу металопродукції на зазначену суму не заперечується самим відповідачем у апеляційній скарзі та був підтверджений документально в судових засіданнях суду апеляційної інстанції - представником відповідача були надані  копії  платіжних доручень про оплату поставленої продукції за договором  №532/М/2 від 09.06.08 р., копії  рахунків-фактур та податкових накладних, представником  позивача були надані, як вже зазначалось,  податкові декларації, Специфікації та банківські виписки разом з  відповідними рахунками-фактурами, по яким відповідач сплачував грошові кошти за отриману продукцію.

Таким чином, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції  встановлено, що за продукцію, поставлену позивачем відповідачеві на  підставі спірного договору №532/М/2 від 09.06.08 р., за відповідачем рахується  заборгованість  в розмірі  1023080,92 грн. основного боргу.

          Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 1 023 080,92 грн. заборгованості.

В апеляційній скарзі  відповідач зазначає, що довіреності на отримання ТМЦ та видаткові накладні не є належними доказами по даній справі у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки довіреності видані з порушенням строку дії, заповнені частково друкованим способом, частково - кульковою ручкою, у переліку цінностей, які належить отримати, не перекреслені незаповнені рядки, що є грубим порушенням закону.

     Колегія суддів зважаючи на те, що оскільки відповідач знав, що його працівники свідомо порушували порядок оформлення довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов'язань, тому ці обставини відповідно до ст.90 ГПК України є підставою для винесення окремої ухвали на ім'я керівника відповідача з повідомленням про вказані недоліки в організації бухгалтерського обліку з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Позивач в суді апеляційної інстанції просить суд стягнути на його користь 4 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». У відповідності до ст. 2 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

          Позивач надав до суду адвокатську угоду, укладену 17.06.2009 р. між ним та адвокатом Огієнко Дмитром Валерійовичем, предметом якої є підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, участь в якості представника позивача в суді апеляційної інстанції у справі проти ТОВ «Моноліт»будівельний альянс»щодо стягнення заборгованості за договором №532/2/М від 09.06.08 р., та платіжне доручення № 1391 від 08.07.2009 р., за яким позивачем було сплачено адвокату 4000,00 грн. витрат на адвокатські послуги.

На підтвердження законності заняття адвокатською діяльністю в матеріалах справи є копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за №1183 (т.1, а.с.61).

          За таких обставин  колегія суддів  дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 4000,00 грн. витрат на адвокатські послуги та стягнення з відповідача на користь  позивача даної суми.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в своїй апеляційній скарзі відповідач не навів таких обставин порушення  господарським судом норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для  скасування  рішення суду першої інстанції  від 27.04.2009 р.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1.ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс»,  м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2009 р. у справі № 35/65-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс»,  м. Харків (61052, м. Харків, вул. Мало-Панасівська, 4/7, р/р №26009306000157 в ХФ ВАТ «ВТБ Банк», м. Харків, МФО 350631, код ЄДРПОУ 32436574) на користь ВАТ «Українська гірничо - металургійна компанія»в особі Харківської регіональної філії, смт. Солоницівка (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, 47, р/р №26000178109100 в АКІБ «УкрСиббанк», м. Харків. МФО 351005, код ЄДРПОУ 35725702)  4000,00 грн. витрат на адвокатські послуги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                            В.Я.Погребняк

                     суддя                                                            О.А.Істоміна

                    суддя                                                            О.В.Шевель