Рішення

від 05.08.2009 по справі 9/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/39

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.08.09 р.                                                                                     Справа № 9/39                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

присекретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми „Факторія”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м. Донецьк

про стягнення 10 356грн.12коп.

За участю представників сторін:

від позивача: Чабанова Т.І. – представник (за довіреністю вих.№106 від 12.05.2009р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Донецька виробничо-торгівельна фірма „Факторія”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 10 356грн.12коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4 400грн.00коп., пені в розмірі 5905грн.20коп. та 3% річних в розмірі 10грн.92коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №03-29 від 16.01.2009р., накладну №01 від 28.01.2009р., банківську виписку №10 від 19.01.2009р., рахунок №5 від 16.01.2009р., накладну №03 від 06.02.2009р., банківську виписку №19 від 30.01.2009р., рахунок №7 від 28.01.2009р., накладну №07 від 20.02.2009р., №08 від 27.02.2009р., банківську виписку №31 від 17.02.2009р., рахунок №10 від 17.02.2009р., претензію №96 від 17.04.2009р.

Відповідач який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 05.06.2009р., 02.07.2009р., 22.07.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №186679 Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м. Донецьк в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

21.07.2009р. позивачем надане клопотання №155 від 14.07.2009р., відповідно з яким останній зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4 400грн.00коп., пеню в розмірі 1541грн.63коп. та 3% річних в розмірі 10грн.92коп.

Крім того, 05.08.2009р. позивачем через канцелярію господарського суду надана заява б/н від 05.08.2009р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 4 400грн.00коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги відповідно до заяви б/н від 05.08.2009р.

22.07.2009р. від відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на два місяці у зв`язку із вирішенням питання фінансування господарської діяльності підприємства.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Оскільки позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькою виробничо-торгівельною фірмою „Факторія”, м. Донецьк відповідної згоди на продовження строку розгляду справи не надано, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представникіа позивача, господарський суд встановив:

16 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькою виробничо-торгівельною фірмою «Факторія» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донбіопак» укладений договір №03-29 на постачання на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми «Факторія» мішків, за ціною 2,40 грн. за 1 мішок.

Відповідно до п. 4.2 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донбіопак» зобов'язалося поставити мішки в наступній кількості і наступні терміни:

-           10 000 мішків до 28 січня 2009 року,

-           20 000 мішків до 16 лютого 2009 року.

Згідно п.5.1 договору, оплату за мішки позивач повинен був здійснювати в наступному порядку: 70% - передоплата, залишок суми - протягом 3-х банківських днів з моменту постачання продукції.

За твердженням позивача, 16 січня 2009 року відповідач виставив позивачу до оплати рахунок №5 від 16.01.2009 року на загальну суму 24 000грн.00коп. за 10 000 мішків.

19 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Донецька виробничо-торгівельна фірма «Факторія» перерахувало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донбіопак» 70% від виставленої до оплати суми (24 000,00грн.) – 16 800грн.00коп. за 7 000 мішків, що підтверджується банківською випискою №10 від 19.01.2009 року., копія якої наявна в матеріалах справи.

Так, відповідач у термін до 28 січня 2009 року повинен був поставити на адресу позивача 10 000 мішків.

Однак, позивач зазначає, що на підставі накладної №01 від 28 січня 2009 року ТОВ «ВП «Донбіопак» поставило на адресу ТОВ ДВТФ «Факторія» лише 7 000 мішків, недопостачавши в такий спосіб 3 000 мішків на загальну суму 7200грн.00коп.

28 січня 2009 року ТОВ «ВП «Донбіопак» виставило до оплати рахунок № 7 від 28.01.2009 року на загальну суму 55 200грн.00коп. за 23 000 мішка.

30 січня 2009 року позивачем перераховано на адресу відповідача 70% від виставленої до оплати суми (55 200грн.00коп.) – 38640грн.00коп. за 16 100 мішків, що підтверджується банківською випискою № 19 від 30.01.2009 року., копія якої наявна в матеріалах справи

Так, згідно до умов договору, відповідач у термін до 16 лютого 2009 року повинне було поставити на адресу позивача 20 000 мішків.

Проте, на підставі накладної №03 від 06 лютого 2009 року ТОВ «ВП «Донбіопак» поставило на адресу ТОВ ДВТФ «Факторія» лише 11 000 мішків, недопостачавши в такий спосіб 9 000 мішків на загальну суму 21600грн.00коп., з яких 5 100 мішків вже оплачених.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донбіопак» недопостачало у термін за договором №03-29 від 16.01.2009р. 12 000 мішків на загальну суму 28800грн.00коп.

За твердженням позивача, 17 лютого 2009 року відповідачем виставлений до оплати рахунок №10 від 17.02.2009 року на загальну суму 21360грн.00коп. за 8 900 мішків, по 2,40 грн за 1 мішок.

17 січня 2009 року ТОВ ДВТФ «Факторія» перерахувало на адресу ТОВ «ВП «Донбіопак» 100% від виставленої до оплати суми 21 360грн.00коп., що підтверджується банківською випискою № 31 від 17.02.2009 року., копія якої наявна в матеріалах справи

17 лютого 2009 року відповідачем поставлено на підставі накладної №5 від 17.02.2009 року на адресу позивача у рахунок оплати від 17.02.2009 року 4 000 мішків на загальну суму 9 600грн.00коп.

Крім того, 20 лютого 2009 року ТОВ «ВП «Донбіопак» поставило на підставі накладної №7 від 20.02.2009 року на адресу ТОВ ДВТФ «Факторія», у рахунок оплати від 17.02.2009 року ще 3 150 мішків на загальну суму 7 560грн.00коп.

Також, 27 лютого 2009 року відповідачем поставлено на підставі накладної №8 від 27.02.2009 року на адресу позивача частково в рахунок оплати від 17.02.2009 року (1 750 мішків), а частково в рахунок недопоставлених, але вже оплачених 30.01.2009р. мішків за договором №03-29 від 16.01.2009 року (3 250 мішків), 5 000 мішків на загальну суму 12000грн.00коп.

Таким чином, за станом на 28 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донбіопак» недопостачало за договором №03-29 від 16.01.2009 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми „Факторія”, 8 750 мішків на загальну суму 21 000грн.00коп., з яких вже оплачених і непоставлених мішків 1 850 штук на загальну суму 4 440грн.00коп.

21 квітня 2009 року позивачем на адресу відповідача виставлена претензія №96 від 17.04.2009 року з вимогою про погашення виниклої заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором №03-29 від 16.01.2009р. та виниклими між сторонами фактичними правовідносинами.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів та інших правочинів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір та фактичні правовідносини є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання своїх зобов'язань щодо поставки продукції відповідно до умов договору та фактичних правовідносин сторін.

Між тим, Відповідачем не у повному обсягу були виконані відповідні зобов'язання. Таке невиконання зобов'язань кваліфікується судом як порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за оплачену та непоставлену продукцію, підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована та недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми „Факторія”, м. Донецьк підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                          ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми „Факторія”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 4 400грн.00коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак” (за адресою: вул. 50-ти річчя СРСР, 149/9, , м. Донецьк, 83100; вул. Малиновського, 2, м. Макіївка, Донецька область, 86114; р/р 26007114622 в ДФ АБ „Експресс-Банк” м. Донецьк, МФО 335838, код ЄДРПОУ 35538084, ІПН 355380805628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донецької виробничо-торгівельної фірми „Факторія” (за адресою: вул. Ревкомівська, 12, м. Донецьк, 83037, р/р 26001959968798 в філії ЗАТ Банка „ПУМБ” м. Донецька, МФО 335537, код ЄДРПОУ 20324443, ІПН 203244405645) заборгованість в розмірі 4 400грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 45грн.33коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 132грн.77коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 05.08.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя