Постанова

від 03.08.2009 по справі 35/161-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/161-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2009 року                                                                      Справа №  35/161-09

        Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого Чохи Л.В. (доповідача),

суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Прудніковій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Легостаєва М.І. представник, довіреність №66  від 15.04.09;

від відповідача: Луговський В.Г. представник, довіреність №б/н  від 13.01.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. у справі №35/161-09;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ",

м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 119 330, 95 грн,

ВСТАНОВИВ:

         У березні 2009р. товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про стягнення 112 720 грн, пені у сумі 4 373, 54 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1 690, 80 грн, три проценти річних у сумі 546, 61 грн. і судових витрат.  14.05.2009р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 112 720 грн, пеню у сумі 8 301, 13 грн, інфляційних нарахувань у сумі 3 268, 88 грн, три проценти річних у сумі 1 037, 64 грн, пеню за наднормативний простій транспортних засобів у сумі 3 000 грн. і судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.09.2007р. позивачем було організовано перевезення вантажів для товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" за маршрутом:

Україна (м. Нікополь) –Італія на суму 9 391 грн,

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 953 грн,    

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 953 грн,    

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 706 грн,

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 706 грн,

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 706 грн,

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 706 грн,

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 706 грн,

Україна (м. Новомосковськ) –Голандія на суму 6 953 грн,    

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Італія на суму 6 950 грн,

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Італія на суму 6 868 грн,

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Німеччина на суму 6 373 грн,

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Німеччина на суму 6 373 грн,

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Румунія на суму 8 640 грн,

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Італія на суму 6 868 грн,

Україна (м. Дніпропетровськ)  –Італія на суму 6 868 грн.

При цьому, відповідач розрахунок в добровільному порядку не провів, а тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції.

(а. с. 2-7 т. 1, 53-59 т. 2)

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" основний борг у сумі 112 720 грн, пеню у сумі 8 301, 13 грн, штраф у сумі 3 000 грн, інфляційні нарахування у сумі 3 268, 88 грн, три проценти річних у сумі 1 037, 64 грн, державне мито у сумі 1 283, 28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. Виконання рішення розстрочено на три місяці з 01.06.2009р. по 31.08.2009р. Додатковим рішенням від 03.06.2009р. товариству з обмеженою відповідальністю "ДЖІ.ЕФ.СІ" повернуто з державного бюджету надмірно сплачене державне мито у сумі 123, 70 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 20.09.2007р. позивач в червні –листопаді 2008р. організував виконання послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням вантажу відповідача, вартість виконаних робіт становить 112 720 грн. Пунктом 4.4 договору передбачено, що оплата послуг експедитора повинна проводитися клієнтом на поточний рахунок експедитора протягом п'яти банківських днів на підставі наданого рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт і копії СМR з відміткою про факт отримання вантажу. Вказані документи відповідачем отримані, що підтверджується квитанцією кур'єрської пошти та претензією №92 від 30.12.2008р. Таким чином, на думку господарського суду, право вимоги у позивача настало 17.01.2009р. Відповідач, порушуючи приписи статті 920, 525, 526 Цивільного кодексу України не оплатив вартість виконаних робіт за договором, у зв'язку з чим суд задовольнив позовні вимоги.

(а. с. 9-12, 15 т. 3)

         Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 112 720 грн, штраф у сумі 3 000 грн. і судові витрати, виконання рішення розстрочити на один рік. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема, позивач направив йому з претензією не оригінали, а засвідчені копії документів, які не є підставою для проведення оплати виконаних робіт. Крім того, суд безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на один рік. (а. с. 19-21 т. 3)  

         Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

         Згідно статті 92 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд переглядає за апеляційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду.

         Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справи. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

         Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.09.2007р. між сторонами було укладено договір №056/07 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Згідно договору та наявних в матеріалах справи заявок за №08-1496 від 18.06.2008р, за №08-2024 від 01.10.2008р,

за №08-2024/12 від 16.10.2008р, за №08-2024/16 від 16.10.2008р,

за №08-2024 від 01.10.2008р, за №08-1998 від 03.11.2008р,

за №08-2000 від 05.11.2008р, за №08-2035 від 17.11.2008р,

за №08-1817 від 24.11.2008р. про надання автотранспортних послуг позивач організував перевезення вантажів для відповідача за маршрутами

Україна (Нікополь) –Італія на суму 9 391 грн,

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 953 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 953 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 706 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 706 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 706 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 706 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 706 грн,  

Україна (Новомосковськ) - Голландія на суму 6 953 грн,  

Україна (Дніпропетровськ) - Італія на суму 6 950 грн,

Україна (Дніпропетровськ) - Італія на суму 6 868 грн,

Україна (Дніпропетровськ) - Німеччина на суму 6 373 грн,

Україна (Дніпропетровськ) - Німеччина на суму 6 373 грн,

Україна (Дніпропетровськ) - Румунія на суму 8 640 грн,

Україна (Дніпропетровськ) - Італія на суму 6 868 грн,

Україна (Дніпропетровськ) - Італія на суму 6 868 грн,

усього на суму 112 720 грн.  

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.  

         Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

         Судами також встановлено, що оскільки відповідачем в добровільному порядку розрахунок не був проведений, позивачем на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України та вимог пункту 4.4 договору від 20.09.2007р. на адресу відповідача претензію про відшкодування заборгованості (вих. №92 від 30.12.2008р.) та рахунки –фактури № 1267 від 18.07.2008р, №1615 від 11.09.2008р, №1841 від 13.10.2008р, №1842 від 13.10.2008р, №1843 від 13.10.2008р, №1844 від 13.10.2008р, №1845 від 13.10.2008р, №1935 від 29.10.2008р, №1935 від 29.10.2008р, №1936 від 29.10.2008р, №1937 від 29.10.2008р, №1938 від 29.10.2008р, №1939 від 29.10.2008р, №1974 від 31.10.2008р, №2149 від 27.11.2008р, №2150 від 27.11.2008р, №2151 від 27.11.2008р, №2152 від 27.11.2008р, №2153 від 27.11.2008р, №2154 від 27.11.2008р, №2155 від 27.11.2008р, акти виконаних робіт підписані обома сторонами, податкові накладні, копії СМR. (а. с. 29-112 т. 2)

         Факт отримання відповідачем вищевказаних документів 09.01.2009р. підтверджується квитанцією кур'єрської пошти. (а. с. 35)

         Як пояснив представник позивача, відповідачу кур'єрською поштою направлялись оригінали, а не копії (крім копій СМR), передбачених договором документів. Копії документів відповідач отримав як додаток до позовної заяви і залучив їх до матеріалів справи.

         Претензія позивача була залишена товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" без відповіді, а доказів сплати заборгованості у сумі 112 720 грн. відповідач суду не надав, що свідчить про неналежне виконання останнім умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №056/07.  

         Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

         Згідно із статтею 612 зазначеного вище кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

         Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 112 720 грн.   

         Що ж стосується позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3 268, 88 грн. та три проценти річних у сумі 1 037, 64 грн, то, зважаючи на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, то в даному випадку висновки суду першої інстанції щодо задоволення в цій частині є також законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

         Крім того, судом першої інстанції правомірно задоволена вимога  позивача щодо стягнення пені у сумі 8 301, 13 грн, оскільки сторонами в договорі надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №056/07, а саме в пункті 6.6 передбачено, що за несвоєчасну сплату вартості послуг нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

         Решта вимог також правомірно задоволена судом і відповідачем не оскаржується.

         В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким розстрочити виконання рішення на один рік, оскільки на його думку суд не звернув уваги на те, що підставою для розстрочення виконання рішення суду на один рік є обставини пов'язані із світовою кризою, скрутним фінансовим становищем відповідача і можливими негативними наслідками для боржника при виконанні рішення у встановлений законом строк.

         Вирішуючи питання про можливість надання розстрочки виконання рішення на один рік, а не на три місяці, судова колегія виходить з того, що в умовах економічної кризи працює не тільки відповідач, а й позивач, для якого значна затримка виконання рішення може призвести до таких же негативних наслідків. Крім того, відповідач веде господарську діяльність, що останнім не спростовується. За загальним правилом, боржник відповідає за своїми зобов'язаннями не тільки грошовими коштами, а й майном. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, розстрочивши виконання рішення на три місяці.

         З огляду на викладене, апеляційна інстанція вважає, що рішення у справі прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.       

         На підставі викладеного, керуючись статтями 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

         Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. у справі №35/161-09 залишити без змін.          

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

      Головуючий                                                                      Л.В. Чоха

      Судді:                                                                           І.В. Тищик

                                                                                                    Л.О. Чимбар