Постанова

від 05.08.2009 по справі 6/78-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/78-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2009 року                                    Справа №  6/78-09

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого: судді Чимбар Л.О.(доповідач),

суддів: Тищик І.В., Чохи Л.В.,

секретар судового засідання Пруднікова Г.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:  Лущик О.А., довіреність №б/н  від 08.01.09;

від відповідача:  Логвиненко Л.Г., довіреність №2  від 27.04.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НВО “Промисловий регіональний комплекс”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.05.2009р. у справі №6/78-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Імпульс”, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю НВО “Промисловий регіональний комплекс”, м.Дніпропетровськ

про  стягнення 196 973 грн. 67 коп.,

                                     В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2009р. у справі №6/78-09 (суддя –Коваленко О.О.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Імпульс” (далі- позивач) задоволено частково: стягнуто з  товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче об'єднання "Промисловий регіональний комплекс" (далі- відповідач) на користь позивача 176 000 грн. - основного боргу, 367 грн. 75 коп. -3% річних, 1 348 грн.94 коп. - інфляційних, 1 777 грн. 16 коп. - держмита, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на те, що позивачем не дотримано норм та правил досудового врегулювання, а саме: позивачем в претензії зазначено лише суму основного боргу, тому суд повинен був розглядати тільки цю вимогу, відповідач також вказує судом не досліджено факт поставки продукції саме на підставі договору №43 від 01.06.2007 року, оскільки в договорі передбачена попередня оплата нафтопродуктів на підставі наданого продавцем рахунку.  Скаржник вважає, що поставка товару була позадоговірною, такою, на яку не розповсюджується умови вказаного договору  і, відповідно, термін сплати за товар починає свій перебіг з моменту надання письмової вимоги, якою не може бути рахунок-фактура чи інший документ, виданий відповідно з умовами договору. Скаржник вважає, що така вимога не заявлена позивачем, а тому строк виконання зобов'язання не настав, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, а справа припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Позивач у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.  

В судовому засіданні 05.08.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.              

Заслухавши доповідь головуючого судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю НВО “Промисловий регіональний комплекс” задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції  01.06.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу товару № 43.

Відповідно до умов договору позивач в період з 31.08.2008 р. по 07.11.2008 р. поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 204 383,65 грн., який відповідач отримав і в період з 13.08.2008 р. по 30.12.2008 р. оплатив частково, а саме  перерахував відповідачеві грошові кошти у сумі 1 028 383,65 грн., у зв'язку з чим позивач 22.12.2008 р. звернувся до відповідача з претензією про сплату боргу у сумі 182 242,81 грн., яку відповідач отримав і відповідно до банківської виписки від 30.12.2008 р. задовольнив частково у сумі 6 242,81 грн.

Апеляційний суд вважає, що суд правильно дійшов висновку, що факт заборгованості відповідача перед позивачем  у сумі 176 000,00 грн. повністю підтверджується умовами вищеназваного договору, претензією № 22-2 від 22.12.2008 р., банківськими виписками про часткову оплату відповідачем отриманого від позивача товару, оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду та залучених у копіях до матеріалів справи та іншими матеріалами справи, у зв'язку з чим обгрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за отриманий, але не оплачений товар у сумі 176 000,00 грн.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача за порушення грошових зобов'язань по оплаті отриманого товару, на підставі ст. 625 ЦК України господарський суд правильно задовольнив частково: 3% річних у сумі 367,75 грн. та 1 348,94 грн. інфляційних, правомірно врахувавши звернення позивача з вимогою 22.12.2008 р. про оплату отриманого товару в строк до 14.01.2009 р. та визначив розмір інфляційних та річних за період з 15.01.2009 р. по 09.02.2009 р.

          Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не дотримано норм та правил досудового врегулювання не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, визначено Конституційним Судом України так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. (Рішення Конституційного Суду від 09.07.2002, № 15-рп/2002 "У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)").

Необґрунтовані також посилання апеляційної скарги на те, що поставка товару була позадоговірною, строк виконання зобов'язання не настав, оскільки вимога про сплату не заявлена позивачем.

Господарський суд мотивував у рішенні наявність заборгованості відповідача перед позивачем саме на підставі укладеного між ними договору. Апеляційний суд вважає приведені судом першої інстанції доводи правильними та обгрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -  

                                             ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НВО “Промисловий регіональний комплекс”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від  14.05.2009р. у справі №6/78-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

 Головуючий                                                                        Л.О. Чимбар

 Суддя                                                                                    І.В.Тищик

 Суддя                                                                                    Л.В.Чоха

Постанова виготовлена в повному обсязі 10.08.2009 року.