Рішення

від 23.03.2015 по справі 908/386/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/10/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015 справа № 908/386/15-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» (юридична адреса: 86151, Донецька область, м. Макіївка, вул. Степана Разіна, 2/43; поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, п/в 9, а/с 184)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд» (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 19, кв. 44; фактична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 45)

про стягнення 35232,46 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.01.2015 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд» про стягнення 35232,46 грн., які складаються з: 26856,88 грн. основного боргу, 5888,71 грн. інфляційних втрат, 945,38 грн. 3% річних та 1811,49 грн. пені. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 2154 від 24.04.2013 р., внаслідок чого утворилась заборгованість за отриманий товар. Так на підставі видаткових накладних №№ ТМКУм5883 від 17.06.2013 р., ТМКУм6787 від 05.07.2013 р., ТМКУм7106 від 10.07.2013 р., ТМКУм8360 від 31.07.2013 р., ТМКУм8903 від 08.08.2013 р., ТМКУм012292 від 19.09.2013 р., ТМКУм012696 від 24.09.2013 р., ТМКУм013677 від 03.10.2013 р., ТМКУм013761 від 04.10.2013 р., ТМКУм014501 від 11.10.2013 р., ТМКУм014520 від 11.10.2013 р., ТМКУм014546 від 11.10.2013 р., ТМКУм014563 від 11.10.2013 р., ТМКУм015592 від 23.10.2013 р., ТМКУм015750 від 24.10.2013 р., ТМКУм016557 від 02.11.2013 р., ТМКУм016798 від 05.11.2013 р., ТМКУм017151 від 08.11.2013 р., ТМКУм017484 від 12 .11.2013 р. , ТМКУм017723 від 14.11.2013 р., ТМКУм019149 від 29.11.2013 р., ТМКУм021186 від 21.12.2013 р., ТМКУм000558 від 16.01.2014 р., ТМКУм001791 від 04.02.2014 р. позивач поставив відповідачу кабельно-провідникову продукцію на загальну суму 323486,81 грн. , а сплачено за неї відповідачем - 296899,93 грн. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 24.04.2013 р. по 15.12.2014 р., станом на 12 листопада 2013 р. існувала передоплата за товар у сумі 16645,62 грн. Відповідно до видаткової накладної № ТМКУм017484 від 21 .11.2013 р. позивачем поставлено партію товару на суму 58913,41 грн., строк оплати сплинув 15.11.2013 р. Таким чином, на думку позивача, з 16 листопада 2013 р. виникла заборгованість відповідача перед позивачем. В подальшому відповідач ухилявся від взятих на себе зобов'язань за договором та не повністю сплачував отриманий товар. Покупець (відповідач) 15.01.2014 р. здійснив повернення товару на загальну суму 6696,77 грн. (що вбачається із доданого до позову розрахунку суми позовних вимог) та частково оплатив отриманий товар, внаслідок чого, на думку позивача заборгованість станом на 15.12.2014 р. склала 26586,88 грн. У зв'язку з наявністю порушення грошового зобов'язання, позивач керуючись умовами договору та приписами діючого законодавства, нарахував до стягнення інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст. 692 ЦК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ухвалою суду від 23.01.2015 року порушено провадження у справі № 908/386/15-г, присвоєно справі номер провадження 18/10/15, судове засідання призначене на 19 лютого 2015 року. Розгляд справи відкладався на 12.03.2015 р., потім на 23.03.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за наявними у справі документами, який закінчений 23.03.2015 р., судом прийнято рішення.

Представник позивача в судові засідання не з'являвся, вимоги суду , що викладені в попередніх ухвалах не виконав . Матеріали справи містять заяви позивача: № 0203-3 від 02.03.2015 р. надіслані на електрону пошту суду (вх. № 06-04/848 від 12.03.2015 р.) про приєднання до матеріалів справи документальних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог (лист вих. № 0203-1 від 02.03.2015 р., лист вих. № 0203-2 від 02.03.2015 р.; копія накладної про повернення товару № 1 від 15.01.2014 р. на суму 6696,77 грн.; не підписані відповідачем акти звірки взаємних розрахунків за період 24.04.2013 р. - 11.11.2013 р., та за період 24.04.2015 р. - 15.12.2015 р.; реєстри платіжних документів за період з 24.04.2013 р. по 15.12.2014 р.); № 0203-1 від 02.03.2015 р. про розгляд справи без участі представника ТОВ «Мастер-Кабель Україна»; № 0203-2 від 02.03.2015 р. з поясненнями щодо існування переплати здійсненої відповідачем в сумі 16645,64 грн.

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2015 р. не з'явився; в попередньому судовому засіданні 12.03.2015 р. підтримав надану 18.02.2015 р. заяву (вх. № 09-06/9370 від 18.02.2015 р.), відповідно до якої відповідач підтвердив наявність суми основного боргу перед позивачем за даними свого бухгалтерського обліку, не заперечував проти вимог, заявлених у позові, між тим жодного документу по спірній поставці не надав. Представник відповідача просив подальший розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» (постачальник, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Артрембуд» (покупець, відповідач у справі) 24.04.2013 р. уклали договір купівлі-продажу № 2154 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити будівельні матеріали, які надалі іменуються Товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію.

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у накладних (п. 1.2 договору). Кількість товару, що поставляється повинна відповідати даним, зазначеним у накладній на передачу товару (п. 2.1 договору).

Постачальник надає покупцю на поставлений товар наступні документи: рахунок, видаткову та податкову накладну, сертифікат якості (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник відвантажує товар за цінами, що визначені у рахунках-фактурах постачальника і які погоджені з покупцем не пізніше ніж 24 години до відвантаження товару.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковій формі - шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у розмірі 100% передплати (п.4.2 договору). Строк розрахунку - протягом трьох календарних днів з моменту поставки партії товару, але в будь-якому випадку не пізніше наступної поставки товару (п. 4.3 договору).

До позову додані видаткові накладні №№ ТМКУм5883 від 17.06.2013 р., ТМКУм6787 від 05.07.2013 р., ТМКУм7106 від 10.07.2013 р., ТМКУм8360 від 31.07.2013 р., ТМКУм8903 від 08.08.2013 р., ТМКУм012292 від 19.09.2013 р., ТМКУм012696 від 24.09.2013 р., ТМКУм013677 від 03.10.2013 р., ТМКУм013761 від 04.10.2013 р., ТМКУм014501 від 11.10.2013 р., ТМКУм014520 від 11.10.2013 р., ТМКУм014546 від 11.10.2013 р., ТМКУм014563 від 11.10.2013 р., ТМКУм015750 від 24.10.2013 р., ТМКУм016557 від 02.11.2013 р., ТМКУм016798 від 05.11.2013 р., ТМКУм017151 від 08.11.2013 р., , ТМКУм017723 від 14.11.2013 р., ТМКУм019149 від 29.11.2013 р., ТМКУм021186 від 21.12.2013 р., ТМКУм000558 від 16.01.2014 р., ТМКУм001791 від 04.02.2014 р. на загальну суму 261700,00 грн.

Видаткові накладні № ТМКУм015592 від 23.10.2013 р. на невизначену у позові суму та ТМКУм017484 від 12 .11.2013 р. або від 21 .11.2013 р. (такі дати зазначалися у позові) не надані суду.

Покупець здійснив повернення товару на загальну суму 6696,77 грн., що підтверджується документом на повернення постачальнику № 1 від 15.01.2014 р. (наданий позивачем електронною поштою).

Отже встановити на яку загальну суму відбулася поставка в рамках договору сторін не вбачається можливим.

Прийом товару здійснювався згідно довіреностей № 286 від 14.06.2013 р., № 346 від 02.07.2013 р., № 359 від 09.07.2013 р., № 415 від 30.07.2013 р., № 432 від 08.08.2013 р., № 535 від 19.09.2013 р., № 534 від 19.09.2013 р., № 580 від 02.10.2013 р., № 581 від 02.10.2013 р., № 584 від 02.10.2013 р., № 619 від 10.10.2013 р., № 670 від 23.10.2013 р., № 687 від 01.11.2013 р., № 693 від 04.11.2013 р., № 736 від 13.11.2013 р., № 770 від 28.11.2013 р., № 839 від 19.12.2013 р., № 18 від 15.01.2014 р., № 106 від 04.02.2014 р.

Станом на 15.12.2014 р. заборгованість за поставлений товар за даними постачальника склала - 26586,88 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару за договором купівлі-продажу № 2154 від 24.04.2013 р., позивач 08.08.2014 р. спрямував на його адресу претензію № 143 ВІД 05.08.2013 р. з проханням сплатити суму боргу.

Претензія залишена покупцем без реагування, борг без оплати.

Представник відповідача факт наявності заборгованості за договором купівлі-продажу № 2154 від 24.04.2013 р. у розмірі 26856,88 грн. підтвердив, між тим документальних доказів в обґрунтування своєї позиції не надав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 26586,88 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 26586,88 грн. основного боргу задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1811,49 грн. за період прострочення з 15.12.2013 р. по 16.05.2014 р.; 3% річних за період прострочення з 16.11.2013 р. по 15.12.2014 р. у розмірі 945,38 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5888,71 грн. за період прострочення з грудня 2013 р. по листопад 2014 р. включно.

Зазначені позовні вимоги судом відхилені, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано . Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу викладеного слідує, що для оцінки правильності нарахування позивачем штрафних та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.

Позивач документально не довів як фактів поставки товару на загальну суму 323486,81 грн., часткової оплати відповідачем отриманого товару у розмірі 296899,93 грн. так і факту наявності заборгованості у сумі 26856,88 грн. зі спливом строку оплати цієї суми саме 15.12.2014 р.

Відсутність уповноваженого представника позивача в судовому засіданні, невиконання вимог суду щодо надання первісних документів та докладного, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи умови п. 4.3 договору, унеможливило надання об'єктивної, повної та всебічної оцінки правомірності нарахування позивачем пені інфляційних втрат та 3% річних за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, заявлені вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артрембуд» (юридична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 19, кв. 44; фактична адреса: 69096, м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 45, код ЄДРПОУ 35147458) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Кабель Україна» (юридична адреса: 86151, Донецька область, м. Макіївка, вул. Степана Разіна, 2/43; поштова адреса: 69009, місто Запоріжжя, вул. Скворцова, п/в 9, а/с 184, код ЄДРПОУ 37841178) 26856,88 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят шість грн. 88 коп.) основного боргу, 1392,68 грн. (одну тисячу триста дев'яносто дві грн. 68 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 26 березня 2015 р.