Ухвала

від 26.03.2015 по справі 817/3898/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"26" березня 2015 р. Справа № 817/3898/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю

представників позивача: Карпюк А.В., Франка О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради, Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" січня 2015 р. у справі за позовом Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2014 року Комунальне підприємство "Рівнепаливо" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2014 року № 0002672201, № 0002682201, № 0002692201.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року № 0002682201 в частині збільшення Комунальному підприємству "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 522,50 грн., в тому числі 418,00 грн. за основним платежем та 104,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року № 0002692201 про зменшення Комунальному підприємству "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради від'ємного значення з податку на прибуток підприємств на загальну суму 39 597,00 грн., в тому числі задекларованого за II-IV квартали 2011 року на суму 5 818,00 грн., за 2013 рік на суму 33 779,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у м.Рівному звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задовленні позову відмовити в повному обсязі.

З апеляційною скаргою звернувся і позивач Комунальне підприємство "Рівнепаливо", в якій просить скасувати вищевказану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апелянти у своїх апеляційних скаргах посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 20.08.2014 року по 29.08.2014 року Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом від 05.09.2014 року № 622/17-16-22-01/23301916 (т.1 а.с.12-32).

Платником податків подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких органом доходів і зборів висновки акту перевірки залишено без змін (т.1 а.с.34-41).

На підставі даного акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014 року:

-№ 0002672201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 007,50 грн., в тому числі 9 606,00 грн. за основним платежем та 2401,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.42);

-№ 0002682201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 11 819,75 грн., в тому числі 9 617,00 грн. за основним платежем та 2 202,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.43);

-№ 0002692201 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 39 597,00 грн., в тому числі 5 818,00 грн., з6адекларованого за 2-4 кв. 2011 року, 33 779,00 грн., задекларованого за 2013 рік (т.1 а.с.44).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені платником податків в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишені органом доходів і зборів без змін (т.1 а.с.45-55).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки органу доходів і зборів про порушення пп.14.1.11, пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.144.1, п.144.3 ст.144, п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 3 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 1 кв. 2012 року на 736,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 5 868,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 1 471,00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2-4 кв. 2011 року на 5 818,00 грн., за 2012 рік на 3 504,00 грн., за 2013 рік на 33 779,00 грн. та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за грудень 2011 року на 463,00 грн., за лютий 2012 року на 5 161,00 грн., за серпень 2012 року на 700,00 грн., за квітень 2013 року на 3 282,00 грн.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.4 ст.137, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 14736,00 грн. та заниженні об'єкту оподаткування податком на додану вартість за квітень 2013 року на суму 3 282,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст.78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Згідно з ч.1 ст.136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Із статуту Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради вбачається, що підприємство засноване на спільній власності територіальних громад області, засновником якого є Рівненська обласна рада (п.1.1). Майно, закріплене за підприємством, належить йому на йому на праві повного господарського відання (п.3.2) (т.2 а.с.6-10).

Зі змісту п.135.1 ст.135 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) слідує, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, в тому числі, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Підпунктом 135.4.1 пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що продажем (реалізацією) товарів - є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;

В силу вимог пункту 137.1 статті 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Судом встановлено, що на балансі Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради обліковувались основні засоби: легковий автомобіль ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1; навантажувач ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (т.2 а.с.51-59, 73).

Рівненською обласною радою 16 листопада 2012 року прийнято рішення №760 про відчуження вказаних транспортних засобів шляхом проведення аукціону (т.1 а.с.72).

Протоколами проведення аукціону від 14.02.2013 року № 47-02/13-А, № 48-02/13-А та актами прийому-передачі основних засобів від 17.04.2013 року підтверджується передача автомобіля ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_6 за ціною 3 210,00 грн., навантажувача ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 - у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 за ціною 13 200,00 грн. (т.1 а.с.73-76).

Суд приходить до висновку, що у зв'язку з продажем (реалізацією) основних засобів, отриманих позивачем у господарське відання, дохід від їх продажу (реалізації) повинен зараховуватись до складу доходів від операційної діяльності даного платника податків за датою переходу новим покупцям права власності на такі товарно-матеріальні цінності.

При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не слід враховувати посилання позивача на Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 року № 1213., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2006 року за № 1363/13237 (надалі - Положення).

По-перше, зазначене Положення визначає методику відображення активів та операцій, які мають особливий характер, зумовлений правовим статусом комунального майна та законодавчим регулюванням діяльності суб'єктів комунального сектору економіки виключно у бухгалтерському обліку, а тому при формуванні платниками податків доходів, які мають вплив на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, норми Положення не мають переважного застосування над нормами Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 2 розділу III Положення (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), безоплатна передача комунальними підприємствами за рішенням органу місцевого самоврядування окремого індивідуально визначеного майна підприємств, відображається за кредитом рахунків обліку цих активів (первісна або переоцінена вартість) і дебетом: рахунку 13 "Знос необоротних активів" - на суму зносу цих об'єктів; рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", якщо зазначені об'єкта збудовані, придбані, реконструйовані, модернізовані тощо за рахунок цільового фінансування, - в сумі залишку невизнаного доходу за відповідними об'єктами; субрахунку 423 "Дооцінка активів" - на суму їх дооцінки (в межах залишку залишкової вартості переданих об'єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів). Залишок суми дооцінки переданих об'єктів відображається за дебетом субрахунку 423 "Дооцінка активів" і кредитом рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"; субрахунку 425 "Інший додатковий капітал", якщо вартість зазначених активів отримано підприємством понад розмір статутного капіталу, - на залишок залишкової вартості переданих об'єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів (у межах залишку відповідного додаткового капіталу); рахунку 45 "Вилучений капітал", якщо прийнято відповідне рішення про зменшення статутного капіталу підприємства внаслідок передачі активів або рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", якщо такого рішення не прийнято, - на залишок залишкової вартості переданих об'єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів.

За даними бухгалтерського обліку позивача, залишкова вартість основних засобів -автомобіля ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та навантажувача ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 на дату їх реалізації складала 1674,00 грн. Продаж (реалізацію) цих основних засобів Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради по бухгалтерському обліку відображено по рахунку 45 "Вилучений капітал" на суму 1 674,00 грн. (т.1 а.с.14, 96-101).

Проте, наведена норма Положення, на яку посилається позивач, регулює виключно безоплатну передачу майна комунальними підприємствами, в той час як продаж (реалізація) позивачем транспортних засобів мала вартісне вираження.

Твердження позивача про те, що транспортні засоби реалізовувались, фактично, Рівненською обласною радою, як їх власником, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано суду ні першої, ні апеляційної інстанції жодних доказів передачі останніх комунальним підприємством для органу місцевого самоврядування до їх реалізації через аукціон, навпаки, з актів прийому-передачі від 17.04.2013 року вбачається, що вказані основні засоби були зняті з балансу позивача безпосередньо для передачі новим власникам.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів погоджується з висновком податкового органу, що дійсно мало місце заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 2 800,00 грн. (з розрахунку: (16 410,00 грн. - 1674,00 грн.)* 19%).

Згідно з пп."а" п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість за квітень 2013 року на суму 3 282,00 грн. знаходять своє підтвердження належними і допустимими доказами та є законними і обґрунтованими.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп.14.1.1 п.14.1 ст.14, п.135.1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, яке полягало у заниженні доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 5 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються також з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Нова Перспектива" поставлено для Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради вугілля у кількості 75,82 т. загально вартістю 7 2287,35 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.11.2010 року № РН-0000057, від 02.12.2010 року № РН-0000058, податковими накладними від 30.11.2010 року № 63, від 02.12.2010 року № 65 (т.1 а.с.118-121).

Розрахунки між сторонами проведено на суму 67 287,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2010 року № 2209, від 13.12.2010 року № 2214, від 14.12.2010 року № 2222, від 29.12.2011 року № 3440 (т.1 а.с.122-124).

За даними бухгалтерського обліку, за Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради станом на 01.12.2013 року рахувалась заборгованість перед Приватним підприємством "Нова Перспектива" на суму 5 000,00 грн. (т.1 а.с.110-117)

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

В силу вимог частин 1-5 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Оскільки у взаємовідносинах між Приватним підприємством "Нова Перспектива" та Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради не було визначено дати виконання покупцем зобов'язання з оплати товару перед постачальником, право кредитора пред'явити вимогу про виконання такого зобов'язання виникло після останньої сплати боржником частини заборгованості, тобто 29.12.2011 року.

Тому, станом на час проведення перевірки, вказана заборгованість не набула статусу безнадійної в розумінні пп."а" пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України.

З огляду на зазначені обставини колегія суддів вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 950,00 грн. (з розрахунку: 5000,00*19%) не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами та є безпідставними і необгрунтованими.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 30 252,00 грн., а саме за 4 кв. 2011 року на 2 314,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 24 438,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 3 500,00 грн. та завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6 324,00 грн., а саме за грудень 2011 року на 463,00 грн., за лютий 2011 року на 5 161,00 грн., за серпень 2012 року на 700,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, в тому числі, з витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради, як покупцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, як продавцем, протягом періоду, який перевірявся відповідачем, було укладено договори на поставку вугілля від 06.01.2011 року № 1 та від 21.02.2012 року № 2.1 (т.1 а.с.62-63).

Умови вказаних договорів є аналогічними, тому аналізуються судом спільно.

На підтвердження фактичного виконання умов даних договорів позивачем надано для перевірки та в судове засідання:

-видаткові накладні від 28.12.2011 року № 3 на суму 2 776,80 грн., в тому числі ПДВ 462,80 грн., від 07.02.2012 року № 2 на суму 29 325,01 грн., в тому числі ПДВ 4 887,50 грн., від 14.08.2012 року № 17 на суму 4 200,00 грн., в тому числі ПДВ 700,00 грн. (т.1 а.с.64, 66, 68);

-податкові накладні від 28.12.2011 року № 3 на суму 2 776,80 грн., в тому числі ПДВ 462,80 грн., від 07.02.2012 року № 1 на суму 29 325,01 грн., в тому числі ПДВ 4 887,50 грн., від 14.08.2012 року № 1 на суму 4 200,00 грн., в тому числі ПДВ 700,00 грн. (т.1 а.с.65, 67, 69);

-платіжні доручення від 18.01.2012 року № 3471 на суму 776,80 грн., від 09.02.2012 року № 3553 на суму 1 075,01 грн., від 10.02.2012 року № 3564 на суму 1 075,01 грн., від 29.02.2012 року № 3648 на суму 1 075,01 грн., від 07.03.2012 року № 3672 на суму 1 000,00 грн., від 15.03.2012 року № 3681 на суму 1 924,99 грн., від 21.03.2012 року № 3706 на суму 1000,00 грн., від 02.04.2012 року № 3759 на суму 1 000,00 грн., від 12.04.2012 року № 3774 на суму 1 000,00 грн., від 20.08.2012 року № 4042 на суму 2 000,00 грн., від 07.09.2012 року №4118 на суму 1 000,00 грн., від 03.10.2012 року № 4231 на суму 1 000,00 грн., від 25.10.2012 року № 4301 на суму 1 000,00 грн., від 02.11.2012 року № 4359 на суму 1 000,00 грн., від 20.11.2012 року № 4412 на суму 2 000,00 грн., від 20.12.2012 року № 4528 на суму 1 000,00 грн., від 13.01.2013 року № 9006 на суму 1 000,00 грн., від 01.02.2013 року № 4683 на суму 1000,00 грн., від 04.03.2012 року № 8039 на суму 1 000,00 грн., від 13.03.2013 року № 4788 на суму 1 000,00 грн. (т.1 а.с.56-61);

-дані бухгалтерського обліку у вигляді виписок по рахункам (т.1 а.с.125-139).

Витрати на придбання товарів у зазначеного контрагента у сумі 30 252,00 грн. позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 4 кв. 2011 року в сумі 2 314,00 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 24438,00 грн., за 3 кв. 2012 року в сумі 3 500,00 грн., а податок на додану вартість у сумі 6324,00 грн. до складу податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 463,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 5 161,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 700,00 грн. (т.1 а.с.140-205).

Разом з тим, судом досліджено, що у договорах на поставку вугілля від 06.01.2011 року № 1 та від 21.02.2012 року № 2.1 сторонами обумовлено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця, ціна одиниці товару визначається на підставі товарно-транспортних накладних (пункти 2.2, 4.1).

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, визначені сторонами умови договорів щодо порядку транспортування товару та складання товарно-транспортної накладної є для них обов'язковими.

Згідно з ч.3 ст.47 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-111, правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Главою 11 цих Правил передбачено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів (п.11.1). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів (п.11.4). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.11.6).

За змістом наведених норм, примірник товарно-транспортної накладної повинен бути у наявності у покупця (вантажоодержувача) безвідносно до умов договору поставки в частині визначення сторони, на яку покладається обов'язок здійснити перевезення (доставку) товару.

Тому, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у нього товарно-транспортних накладних, внаслідок того, що перевезення товару здійснювалось транспортом продавця.

Відповідно до абз.5 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, що фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Колегія суддів зазначає, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів, за наявності формально складених, але недостовірних первинних документів, останні не можуть свідчити на підтвердження обставин реальності здійснення господарської операції.

У матеріалах справи наявні пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 від 27.12.2013 року, надані ним в межах проведення документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 року по 31.12.2012 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, згідно яких транспортування товарів під час здійснення господарських операцій не могло здійснюватись силами підприємця, внаслідок відсутності у нього таких (т.1 а.с.215-239, т.2 а.с.76).

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів погоджується з висмновком суду першої інстанції, що фактичний рух активів між Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 не відбувався, відтак, описані господарські операції, які мали вплив на формування позивачем даних податкового обліку, не призвели до реальних змін майнового стану платника податків.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.144.1, п.144.3 ст.144 ПК України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 38 544,00 грн., а саме за 2 кв. 2011 року на 3 504,00 грн., за 3 кв. 2011 року на 3504,00 грн., за 4 кв. 2011 року на 3 504,00 грн., за 1 кв. 2012 року на 3 504,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 3 504,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 3 504,00 грн., за 4 кв. 2012 року на 3 504,00 грн., за 2013 рік на 14 016,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, в тому числі, з витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів.

Абзацом 1 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі з амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абзац 4).

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що амортизацією є систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

За змістом абзацу 2 пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

В силу вимог пункту 144.3 статті 144 ПК України, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (абзаци 6-7).

Судом встановлено, що за даними бухгалтерського обліку, на балансі Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради обліковуються основні засоби по рахунках "будинки і споруди" на суму 4 654 639,13 грн., "машини та обладнання" на суму 130 407,30 грн., "транспортні засоби" на суму 386 242,14 грн., "інструменти і прилади" на суму 6 711,57 грн., на які за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року платником податків було нараховано амортизацію у загальній сумі 38 544,00 грн. (т.1 а.с.102-107).

Судом досліджено, що до переліку цих основних засобів, які вказані у додатку № 11 до акту перевірки від 05.09.2014 року № 622/17-16-22-01/23301916, віднесено нерухоме майно та обладнання, яке розміщується на складах Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради у м.Березно, с.Великі Межирічі, с.Антонівка, м.Дубно, смт.Дубровиця, м.Здолбунів, смт.Млинів, м.Остріг, смт.Рокитне (т.1 а.с.35).

Позивачем надано суду докази використання зазначених основних засобів у власній господарській діяльності шляхом надання його у користування третіх осіб (т.2 а.с.11-43).

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що твердження органу доходів і зборів про те, що основні засоби, перелічені у додатку № 11 до акту перевірки, вважаються невиробничими та на них не повинна нараховуватись амортизація є передчасними.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради, Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "29" січня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: В.В. Євпак

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" березня 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Комунальне підприємство "РІВНЕПАЛИВО" Рівненської обласної ради вул.Словацького,3 А,м.Рівне,33028

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33028

- ,