Постанова

від 29.01.2015 по справі 817/3898/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №817/3898/14

29 січня 2015 року 10 год. 35хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М., за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Карпюк А.В., Франко О.П.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2014 року №0002672201, №0002682201, №0002692201.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали. Пояснили суду на їх обґрунтування, що позивач є комунальним підприємством, створеним на підставі рішення Рівненської обласної ради, яке на праві господарського відання володіє майном, закріпленим за ним власником - територіальною громадою. За наслідками документальної перевірки позивача відповідачем виявлено порушення вимог податкового законодавства, яке вплинуло на визначення об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість. Позивач з висновками органу доходів і зборів не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи. Зокрема, позивач вважає, що правомірно не збільшив доходи за 2013 рік на 19673,00 грн. та податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2013 року на 3282,00 грн., за наслідками реалізації основних засобів, які перебували на балансі підприємства та по відношенню до яких позивач не виступав власником, а також на суму заборгованості перед Приватним підприємством "Нова Перспектива", яка станом на 31.12.2013 року не могла вважатися безнадійною в розумінні Податкового кодексу України. Крім того, на думку позивача ним правомірно було сформовано витрати за 4 кв. 2011 року - 2 кв. 2012 року на суму 30252,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2011 року, лютий 2012 року, серпень 2012 року на суму 6324,00 грн. по взаємовідносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, які мали реальний товарний характер. Позивач також вказує, що протягом 01.04.2011 року - 31.12.2013 року підприємством проводилась амортизація основних засобів, які використовувались в господарській діяльності позивача шляхом надання їх у користування третім особам, витрати на яку у сумі 38544,00 грн. включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2-4 кв. 2011 року, 2012 рік, 2013 рік.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Пояснив суду на обґрунтування своїх заперечень, що за наслідками документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період 01.01.2011 року - 31.12.2013 року виявлено порушення ним вимог пп. 14.1.11, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144, п. 135.1, пп. 135. 4. 1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 3 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 1 кв. 2012 року на 736,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 5868,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 1471,00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2-4 кв. 2011 року на 5818,00 грн., за 2012 рік на 3504,00 грн., за 2013 рік на 33779,00 грн. та п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за грудень 2011 року на 463,00 грн., за лютий 2012 року на 5161,00 грн., за серпень 2012 року на 700,00 грн., за квітень 2013 року на 3282,00 грн. Відповідач вважає, що позивач неправомірно сформував доходи за 2013 рік, оскільки передача основних засобів, отриманих на праві господарського відання, прирівнюється до їх реалізації. Також, на думку відповідача, заборгованість позивача перед Приватним підприємством "Нова Перспектива" станом на 31.12.2013 року набула статусу безнадійної. Крім того, відповідач не погоджується з доводами позивача, що господарські відносини з контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 мали реальний товарний характер. Щодо амортизації основних засобів відповідач зазначив, що підставою для здійснення останньої є використання основних засобів у власній господарській діяльності, в той час як основні засоби позивача фактично були невиробничими основними фондами.

З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 20.08.2014 року - 29.08.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом від 05.09.2014 року №622/17-16-22-01/23301916 (т. 1 а.с. 12-32).

Платником податків подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких органом доходів і зборів висновки акту перевірки залишено без змін (т. 1 а.с. 34-41).

На підставі акту прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014 року:

-№0002672201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12007,50 грн., в тому числі 9606,00 грн. за основним платежем та 2401,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 42);

-№0002682201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 11819,75 грн., в тому числі 9617,00 грн. за основним платежем та 2202,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 43);

-№0002692201 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 39597,00 грн., в тому числі 5818,00 грн., задекларованого за 2-4 кв. 2011 року, 33779,00 грн., задекларованого за 2013 рік (т. 1 а.с. 44).

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені платником податків в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишені органом доходів і зборів без змін (т. 1 а.с. 45-55).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки органу доходів і зборів про порушення пп. 14.1.11, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144, п. 135.1, пп. 135. 4. 1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 3 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 1 кв. 2012 року на 736,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 5868,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 1471,00 грн., зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за 2-4 кв. 2011 року на 5818,00 грн., за 2012 рік на 3504,00 грн., за 2013 рік на 33779,00 грн. та п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження об'єкту оподаткування податком на додану вартість за грудень 2011 року на 463,00 грн., за лютий 2012 року на 5161,00 грн., за серпень 2012 року на 700,00 грн., за квітень 2013 року на 3282,00 грн.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп. 135. 4. 1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 14736,00 грн. та заниженні об'єкту оподаткування податком на додану вартість за квітень 2013 року на суму 3282,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З статуту Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради вбачається, що підприємство засноване на спільній власності територіальних громад області, засновником якого є Рівненська обласна рада (п. 1.1). Майно, закріплене за підприємством, належить йому на йому на праві повного господарського відання (п. 3.2) (т. 2 а.с. 6-10).

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин, надалі - Податковий кодекс України) передбачено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, в тому числі, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Підпунктом 135.4.1 пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що продажем (реалізацією) товарів - є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари;

В силу вимог пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Судом досліджено, що на балансі Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради обліковувались основні засоби: легковий автомобіль ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1; навантажувач ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 (т. 2 а.с. 51-59, 73).

16.11.2012 року Рівненською обласною радою прийнято рішення №760 про відчуження вказаних транспортних засобів шляхом проведення аукціону (т. 1 а.с. 72).

Протоколами проведення аукціону від 14.02.2013 року №47-02/13-А, №48-02/13-А та актами прийому-передачі основних засобів від 17.04.2013 року підтверджується передача автомобіля ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_5 за ціною 3210,00 грн., навантажувача ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 - у власність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за ціною 13200,00 грн. (т. 1 а.с. 73-76).

Суд приходить до висновку, що у зв'язку з продажем (реалізацією) основних засобів, отриманих позивачем у господарське відання, дохід від їх продажу (реалізації) повинен зараховуватись до складу доходів від операційної діяльності даного платника податків за датою переходу новим покупцям права власності на такі товарно-матеріальні цінності.

При цьому, суд не враховує посилання позивача на Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 року №1213, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2006 року за №1363/13237 (надалі - Положення).

По-перше, зазначене Положення визначає методику відображення активів та операцій, які мають особливий характер, зумовлений правовим статусом комунального майна та законодавчим регулюванням діяльності суб'єктів комунального сектору економіки виключно у бухгалтерському обліку, а тому при формуванні платниками податків доходів, які мають вплив на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, норми Положення не мають переважного застосування над нормами Податкового кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 2 розділу ІІІ Положення (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), безоплатна передача комунальними підприємствами за рішенням органу місцевого самоврядування окремого індивідуально визначеного майна підприємств, відображається за кредитом рахунків обліку цих активів (первісна або переоцінена вартість) і дебетом: рахунку 13 "Знос необоротних активів" - на суму зносу цих об'єктів; рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів", якщо зазначені об'єкти збудовані, придбані, реконструйовані, модернізовані тощо за рахунок цільового фінансування, - в сумі залишку невизнаного доходу за відповідними об'єктами; субрахунку 423 "Дооцінка активів" - на суму їх дооцінки (в межах залишку залишкової вартості переданих об'єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів). Залишок суми дооцінки переданих об'єктів відображається за дебетом субрахунку 423 "Дооцінка активів" і кредитом рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)"; субрахунку 425 "Інший додатковий капітал", якщо вартість зазначених активів отримано підприємством понад розмір статутного капіталу, - на залишок залишкової вартості переданих об'єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів (у межах залишку відповідного додаткового капіталу); рахунку 45 "Вилучений капітал", якщо прийнято відповідне рішення про зменшення статутного капіталу підприємства внаслідок передачі активів або рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", якщо такого рішення не прийнято, - на залишок залишкової вартості переданих об'єктів після відображення наведених у цьому пункті попередніх облікових записів.

За даними бухгалтерського обліку позивача, залишкова вартість основних засобів - автомобіля ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та навантажувача ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2 на дату їх реалізації складала 1674,00 грн. Продаж (реалізацію) цих основних засобів Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради по бухгалтерському обліку відображено по рахунку 45 "Вилучений капітал" на суму 1674,00 грн. (т. 1 а.с. 14, 96-101).

Проте, наведена норма Положення, на яку посилається позивач, регулює виключно безоплатну передачу майна комунальними підприємствами, в той час як продаж (реалізація) позивачем транспортних засобів мала вартісне вираження.

Твердження позивача про те, що транспортні засоби реалізовувались, фактично, Рівненською обласною радою, як їх власником, суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів передачі останніх комунальним підприємством для органу місцевого самоврядування до їх реалізації через аукціон, навпаки, з актів прийому-передачі від 17.04.2013 року вбачається, що вказані основні засоби були зняті з балансу позивача безпосередньо для передачі новим власникам.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 2800,00 грн. (з розрахунку: (16410,00 грн. - 1674,00 грн.)*19%) знаходять своє підтвердження належними і допустимими доказами та є законними і обґрунтованими.

Згідно з пп. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість за квітень 2013 року на суму 3282,00 грн. знаходять своє підтвердження належними і допустимими доказами та є законними і обґрунтованими.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп. 14.1.1 п. 14. 1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135. 5. 4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються також з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Судом досліджено, що Приватним підприємством "Нова Перспектива" поставлено для Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради вугілля у кількості 75,82 т. загально вартістю 72287,35 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.11.2010 року №РН-0000057, від 02.12.2010 року №РН-0000058, податковими накладними від 30.11.2010 року №63, від 02.12.2010 року №65 (т. 1 а.с. 118-121).

Розрахунки між сторонами проведено на суму 67287,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2010 року №2209, від 13.12.2010 року №2214, від 14.12.2010 року №2222, від 29.12.2011 року №3440 (т. 1 а.с. 122-124).

За даними бухгалтерського обліку, за Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради станом на 01.12.2013 року рахувалась заборгованість перед Приватним підприємством "Нова Перспектива" на суму 5000,00 грн. (т. 1 а.с. 110-117)

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

В силу вимог частин 1-5 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Оскільки у взаємовідносинах між Приватним підприємством "Нова Перспектива" та Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради не було визначено дати виконання покупцем зобов'язання з оплати товару перед постачальником, право кредитора пред'явити вимогу про виконання такого зобов'язання виникло після останньої сплати боржником частини заборгованості, тобто 29.12.2011 року.

Тому, станом на час проведення перевірки, вказана заборгованість не набула статусу безнадійної в розумінні пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2013 рік на суму 950,00 грн. (з розрахунку: 5000,00*19%) не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами та є безпідставними і необґрунтованими.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 30252,00 грн., а саме за 4 кв. 2011 року на 2314,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 24438,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 3500,00 грн. та завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 6324,00 грн., а саме за грудень 2011 року на 463,00 грн., за лютий 2011 року на 5161,00 грн., за серпень 2012 року на 700,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, в тому числі, з витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради, як покупцем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, як продавцем, протягом періоду, який перевірявся відповідачем, було укладено договори на поставку вугілля від 06.01.2011 року №1 та від 21.02.2012 року №2.1 (т. 1 а.с. 62-63).

Умови вказаних договорів є аналогічними, тому аналізуються судом спільно.

На підтвердження фактичного виконання умов даних договорів позивачем надано для перевірки та в судове засідання:

-видаткові накладні від 28.12.2011 року №3 на суму 2776,80 грн., в тому числі ПДВ 462,80 грн., від 07.02.2012 року №2 на суму 29325,01 грн., в тому числі ПДВ 4887,50 грн., від 14.08.2012 року №17 на суму 4200,00 грн., в тому числі ПДВ 700,00 грн. (т. 1 а.с. 64, 66, 68);

-податкові накладні від 28.12.2011 року №3 на суму 2776,80 грн., в тому числі ПДВ 462,80 грн., від 07.02.2012 року №1 на суму 29325,01 грн., в тому числі ПДВ 4887,50 грн., від 14.08.2012 року №1 на суму 4200,00 грн., в тому числі ПДВ 700,00 грн. (т. 1 а.с. 65, 67, 69);

-платіжні доручення від 18.01.2012 року №3471 на суму 776,80 грн., від 09.02.2012 року №3553 на суму 1075,01 грн., від 10.02.2012 року №3564 на суму 1075,01 грн., від 29.02.2012 року №3648 на суму 1075,01 грн., від 07.03.2012 року №3672 на суму 1000,00 грн., від 15.03.2012 року №3681 на суму 1924,99 грн., від 21.03.2012 року №3706 на суму 1000,00 грн., від 02.04.2012 року №3759 на суму 1000,00 грн., від 12.04.2012 року №3774 на суму 1000,00 грн., від 20.08.2012 року №4042 на суму 2000,00 грн., від 07.09.2012 року №4118 на суму 1000,00 грн., від 03.10.2012 року №4231 на суму 1000,00 грн., від 25.10.2012 року №4301 на суму 1000,00 грн., від 02.11.2012 року №4359 на суму 1000,00 грн., від 20.11.2012 року №4412 на суму 2000,00 грн., від 20.12.2012 року №4528 на суму 1000,00 грн., від 13.01.2013 року №9006 на суму 1000,00 грн., від 01.02.2013 року №4683 на суму 1000,00 грн., від 04.03.2013 року №8039 на суму 1000,00 грн., від 13.03.2013 року №4788 на суму 1000,00 грн. (т. 1 а.с. 56-61);

-дані бухгалтерського обліку у вигляді виписок по рахункам (т. 1 а.с. 125-139).

Витрати на придбання товарів у зазначеного контрагента у сумі 30252,00 грн. позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 4 кв. 2011 року в сумі 2314,00 грн., за 2 кв. 2012 року в сумі 24438,00 грн., за 3 кв. 2012 року в сумі 3500,00 грн., а податок на додану вартість у сумі 6324,00 грн. до складу податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 463,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 5161,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 700,00 грн. (т. 1а.с. 140-205).

Разом з тим, судом досліджено, що у договорах на поставку вугілля від 06.01.2011 року №1 та від 21.02.2012 року №2.1 сторонами обумовлено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця, ціна одиниці товару визначається на підставі товарно-транспортних накладних (пункти 2.2, 4.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, визначені сторонами умови договорів щодо порядку транспортування товару та складання товарно-транспортної накладної є для них обов'язковими.

Згідно з ч. 3 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-III, правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері транспорту.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Главою 11 цих Правил передбачено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів (п. 11.1). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.3). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів (п. 11.4). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.6).

За змістом наведених норм, примірник товарно-транспортної накладної повинен бути у наявності у покупця (вантажоодержувача) безвідносно до умов договору поставки в частині визначення сторони, на яку покладається обов'язок здійснити перевезення (доставку) товару.

Тому, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у нього товарно-транспортних накладних, внаслідок того, що перевезення товару здійснювалось транспортом продавця.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, що фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Суд зазначає, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів, за наявності формально складених, але недостовірних первинних документів, останні не можуть свідчити на підтвердження обставин реальності здійснення господарської операції.

У матеріалах справи наявні пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 27.12.2013 року, надані ним в межах проведення документальної планової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 року по 31.12.2012 року та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, згідно яких транспортування товарів під час здійснення господарських операцій не могло здійснюватись силами підприємця, внаслідок відсутності у нього таких (т. 1 а.с. 215-239, т. 2 а.с. 76).

З огляду на наведене, з урахуванням специфіки господарських операцій, суд приходить до висновку, що фактичний рух активів між Комунальним підприємством "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не відбувався, відтак, описані господарські операції, які мали вплив на формування позивачем даних податкового обліку, не призвели до реальних змін майнового стану платника податків.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єктів оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 6399,00 грн., а саме за 4 кв. 2011 року на 532,00 грн. (з розрахунку: 2314,00 грн.*23%), за 2 кв. 2012 року на 5132,00 грн. (з розрахунку: 24438,00 грн.*21%), за 3 кв. 2012 року на 735,00 грн. (з розрахунку: 3500,00 грн. *21%) та податком на додану вартість на суму 6324,00 грн., а саме за грудень 2011 року на 463,00 грн., за лютий 2012 року на 5161,00 грн., за серпень 2012 року на 700,00 грн. знаходять своє підтвердження належними і допустимими доказами та є законними і обґрунтованими.

Стосовно висновків органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 38544,00 грн., а саме за 2 кв. 2011 року на 3504,00 грн., за 3 кв. 2011 року на 3504,00 грн., за 4 кв. 2011 року на 3504,00 грн., за 1 кв. 2012 року на 3504,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 3504,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 3504,00 грн., за 4 кв. 2012 року на 3504,00 грн., за 2013 рік на 14016,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, в тому числі, з витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів.

Абзацом 1 підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, в тому числі з амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (абзац 4).

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що амортизацією є систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

За змістом абзацу 2 пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

В силу вимог пункту 144.3 статті 144 Податкового кодексу України, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін "невиробничі основні засоби" означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку (абзаци 6-7).

З матеріалів справи вбачається, що за даними бухгалтерського обліку, на балансі Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради обліковуються основні засоби по рахунках "будинки і споруди" на суму 4654639,13 грн., "машини та обладнання" на суму 130407,30 грн., "транспортні засоби" на суму 386242,14 грн., "інструменти і прилади" на суму 6711,57 грн., на які за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року платником податків було нараховано амортизацію у загальній сумі 38544,00 грн. (т. 1 а.с. 102-107).

Судом досліджено, що до переліку цих основних засобів, які вказані у додатку №11 до акту перевірки від 05.09.2014 року №622/17-16-22-01/23301916, віднесено нерухоме майно та обладнання, яке розміщується на складах Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради у м. Березно, с. Великі Межирічі, с. Антонівка, м. Дубно, смт. Дубровиця, м. Здолбунів, смт. Млинів, м. Остріг, смт. Рокитне (т. 1 а.с. 35).

Позивачем надано суду докази використання зазначених основних засобів у власній господарській діяльності шляхом надання його у користування третіх осіб (т. 2 а.с. 11-43).

Тому, твердження органу доходів і зборів про те, що основні засоби, перелічені у додатку №11 до акту перевірки, вважаються невиробничими та на них не повинна нараховуватись амортизація є передчасними.

Таким чином, висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 7605,00 грн., а саме, за 2 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 3 кв. 2011 року на 806,00 грн., за 4 кв. 2011 року на 806,00 грн. (з розрахунку: 3504,00 грн.*23%), за 1 кв. 2012 року на 736,00 грн., за 2 кв. 2012 року на 736,00 грн., за 3 кв. 2012 року на 736,00 грн., за 4 кв. 2012 року на 736,00 грн. (з розрахунку: 3504,00 грн.*21%), за 2013 рік на 2243,00 грн. (з розрахунку: 14016,00 грн.*16%) не знаходять свого підтвердження належними і допустимими доказами та є безпідставними і необґрунтованими.

Як зазначено в акті перевірки, відповідачем було збільшено платнику податків грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9606,00 грн., в тому числі:

-6324,00 грн., з яких 463,00 грн. за грудень 2011 року, 5161,00 грн. за лютий 2012 року, 700,00 грн. за серпень 2012 року на підставі висновків про порушення платником податків вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні податкового кредиту на суми ПДВ по операціях з ФОП ОСОБА_4;

-3282,00 грн. за квітень 2013 року на підставі висновків про порушення платником податків вимог п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціях з реалізації легкового автомобіля ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та навантажувача ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

Оскільки в ході розгляду та вирішення адміністративної справи наведені висновки органу доходів і зборів знайшли своє підтвердження, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року №0002672201 є правомірним та не підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Як зазначено в акті перевірки, відповідачем було збільшено платнику податків грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9687,00 грн., в тому числі:

-3820,00 грн., з яких 806,00 грн. за 2 кв. 2011 року, 806,00 грн. за 3 кв. 2011 року, 736,00 грн. за 1 кв. 2012 року, 736,00 грн. за 2 кв. 2012 року, 736,00 грн. за 3 кв. 2012 року на підставі висновків про порушення платником податків вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат на витрати по амортизації основних засобів;

-5867,00 грн., з яких 5132,00 грн. за 2 кв. 2012 року, 735,00 грн. за 3 кв. 2012 року на підставі висновків про порушення платником податків вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат на витрати по операціях з ФОП ОСОБА_4

та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 39597,00 грн., в тому числі:

-21024,00 грн., з яких 3504,00 грн. за 2-4 кв. 2011 року, 3504,00 грн. за 2012 рік, 14016,00 грн. за 2013 рік на підставі висновків про порушення платником податків вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат на витрати по амортизації основних засобів;

-2314,00 грн. за 2-4 кв. 2011 року на підставі висновків про порушення платником податків вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке полягало у завищенні витрат по операціях з ФОП ОСОБА_4;

-14736,00 грн. за 2013 рік на підставі висновків про порушення платником податків вимог пп. 135. 4. 1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні доходів на доходи від реалізації легкового автомобіля ВАЗ-2107, 1996 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та навантажувача ТО-25, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

-5000,00 грн. за 2013 рік на підставі висновків про порушення платником податків вимог пп. 14.1.1 п. 14. 1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135. 5. 4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні доходів на суму безнадійної заборгованості по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Нова Перспектива".

Оскільки в ході розгляду та вирішення адміністративної справи висновки органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп. 135. 4. 1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України знайшли своє підтвердження, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року №0002682201 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9199,00 грн. за основним платежем та 2300,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) є правомірним та не підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Так як висновки органу доходів і зборів про порушення платником податків вимог пп. 14.1.1 п. 14. 1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135. 5. 4 п. 135.5 ст. 135, пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 144.1, п. 144.3 ст. 144 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду та вирішення адміністративної справи, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року №0002682201 в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 418,00 грн. за основним платежем та 104,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0002692201 є неправомірними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині суд задовольняє.

Суд виходить з того, що попри одночасне збільшення позивачу грошового зобов'язання та зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств в основу обох оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено одні і ті ж висновки про порушення вимог податкового законодавства, а відтак часткове скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та повне скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств не впливає на стан розрахунків платника податків з бюджетом та на дані податкового обліку останнього.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року №3674-VI, з позивача стягується до Державного бюджету України судовий збір у сумі 299,63 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року №0002682201 в частині збільшення Комунальному підприємству "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 522,50 грн., в тому числі 418,00 грн. за основним платежем та 104,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 18.09.2014 року №0002692201 про зменшення Комунальному підприємству "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради від'ємного значення з податку на прибуток підприємств на загальну суму 39597,00 грн., в тому числі задекларованого за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 5818,00 грн., за 2013 рік на суму 33779,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з позивача - Комунального підприємства "Рівнепаливо" Рівненської обласної ради до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 299,63 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шарапа В.М.