Постанова

від 25.03.2015 по справі 826/776/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

25 березня 2015 року 10:15 № 826/776/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» до Держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-СТАНДАРТ" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до держаної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2014 № 0005672208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/776/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 17.03.2015 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання по справі.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17.03.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.07.2014 № 1721 та пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 21697949) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (код ЄДРПОУ 37700543), ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 37703130) за період з 01.01.2011 по 30.06.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 06.08.2014 № 3587/26-58-22-08-11/21697949 (т. 1, арк. 14-36).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 06.08.2014 № 3587/26-58-22-08-11/21697949:

- п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, п. 9.1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 433801 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 06.08.2014 № 3587/26-58-22-08-11/21697949 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014:

- № 0005672208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 650702,00 грн., з якої: за основним платежем - 433801,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 216901,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 13).

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали:

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.10.2012 № 13998/7/22-411 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (код ЄДРПОУ 37700543) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 31.05.2011 по 30.06.2012», згідного даного акту податковим органом було встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операції з постачання та продажу товарів (робіт, послуг) у серпні 2011 року та вересні 2011 року, які підпадають під визначення ст., 22, ст. 185 ПК України, а тому декларований податковий кредит з ПДВ та податкові зобов'язання з ПДВ ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» за серпень 2011 року та вересень 2011 року сформовані неправомірно, оскільки перевіркою не підтверджуються (т. 1, арк. 22);

- акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.09.2012 № 4021/22-2/37703130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 37703130) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 31.08.2012», згідного даного акту податковим органом було встановлено формування податкового кредиту ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» з метою надання податкової вигоди третім особам, оскільки звіркою встановлено відсутність факту передачі ТМЦ (робіт, послуг) від контрагентів постачальників - ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» в результаті взаємовідносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями (т. 1, арк. 27).

У зв'язку з чим, ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві дійшла висновку про відсутність правочину між ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП», ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ», як такого, що спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» було завищено податковий кредит з ПДВ на суму 801833 грн. (т. 1, арк. 28, 31).

Проте, позивач не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятим податковим повідомленням - рішенням від 21.08.2014 № 0005672208, а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового)

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» (замовник) та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт від 20.09.2011 № 20/09/11-4 (т. 1, арк. 60-62).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується виконати окремі види і комплекси робіт відповідно до проектно-кошторисної документації (надалі ПКД), а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик , передати затверджену ПКД , прийняти та оплатити виконані роботи.

Об'єкт будівництва: адміністративний будинок зі складськими приміщеннями. Адреса розташування об'єкта: м. Київ, вул. Медова, 4 а.

Субпідрядник зобов'язується забезпечити прийом, розвантаження, складування та зберігання усіх необхідних для проведення робіт матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання , що постачатимуться замовником.

Постачання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання на об'єкт в повному обсязі, здійснює субпідрядник власними силами та власним транспортом.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1, арк. 63-86); податкові накладні, які не містять всіх обов'язкових реквізитів, а саме відсутнє прізвище та ініціали особи, яка їх склала (т. 1, арк. 87-93); платіжні доручення (т. 1, арк. 116-122).

Проте, судом було встановлено, що ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» не надало суду проектно-кошторисну документацію , яку повинно було передати контрагенту, не надало акт прийому-передачі будівельного майданчика, не надало доказів доставки матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання.

Крім того, позивач не надав суду документів щодо обґрунтування вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Крім цього, за змістом пункту 2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, який діяв з 10.01.2011 по 16.12.2011 (далі - Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5 Порядку № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Крім того, за змістом пункту 1 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, який діяв з 16.12.2011 по 01.03.2014 (далі - Порядок № 1379), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість .

Відповідно до п. 16 Порядку № 1379, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця . Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п. 6.3 Порядку № 1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної ;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Відтак, враховуючи, що надані позивачем податкові накладні від 11.11.2011 № 269, від 10.11.2011 № 237, від 09.11.2011 № 208, від 08.11.2011 № 178, від 07.11.2011 № 146, від 04.11.2011 № 117, від 31.10.2011 № 670 містять лише підпис, що унеможливлює встановити чи виписані вони уповноважено особою, суд дійшов висновку, що дані податкові накладні не підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» (т. 1, арк. 87-93).

Крім того, між ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» (замовник) та ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду на виконання окремих видів і комплексів робіт від 07.09.2011 № 03-07-09/11 (т. 1, арк. 42-44).

Згідно умов даного договору, субпідрядник зобов'язується виконати окремі види і комплекси робіт відповідно до проектно-кошторисної документації (надалі ПКД), а замовник зобов'язується надати будівельний майданчик , передати затверджену ПКД , прийняти та оплатити виконані роботи.

Об'єкт будівництва: адміністративний будинок зі складськими приміщеннями. Адреса розташування об'єкта: м. Київ, вул. Медова, 4 а.

Субпідрядник зобов'язується забезпечити прийом, розвантаження, складування та зберігання усіх необхідних для проведення робіт матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання , що постачатимуться замовником.

Постачання матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання на об'єкт в повному обсязі, здійснює субпідрядник власними силами та власним транспортом.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в (т. 1, арк. 45-59); податкові накладні, які не містять всіх обов'язкових реквізитів, а саме відсутнє прізвище та ініціали особи, яка їх склала (т. 1, арк. 94-98); платіжні доручення (т. 1, арк. 123-127).

Проте, судом було встановлено, що ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» не надало суду проектно-кошторисну документацію , яку повинно було передати контрагенту, не надало акт прийому-передачі будівельного майданчика, не надало доказів доставки матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання.

Крім того, позивач не надав суду документів щодо обґрунтування вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Крім цього, враховуючи, що надані позивачем податкові накладні від 26.10.2011 № 555, від 31.10.2011 № 664, від 03.11.2011 № 89, від 07.11.2011 № 148, 11.11.2011 № 268 містять лише підпис, що унеможливлює встановити чи виписані вони уповноважено особою, суд дійшов висновку, що дані податкові накладні не підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» (т. 1, арк. 94-98).

Крім того, позивач надав докази, відповідно до яких ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» є власником адміністративної будівлі зі складськими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Медова, 4 а (т. 1, арк. 129-164).

Проте, суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг/робіт мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Суд звертає увагу позивача, що у будівництві є дві примірні форми первинних документів з обліку - «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (№ КБ-2в) та «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (№ КБ-3), які затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554.

Судом було встановлено, що позивач по взаємовідносинах із ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП», ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» не надав суду ані «Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (№ КБ-3), ані інших документів щодо обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів, які були понесені ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» в результаті господарських взаємовідносин із ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП», ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ».

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, оскільки, сама лише наявність у покупця належно оформлених документів, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, податкові накладні, оформлені ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП» та ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ» з порушеннями порядку заповнення податкової накладної, оскільки містять лише підпис невідомої особи, так як прізвище та ініціали відсутні.

Більше того, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання (не надано проектно-кошторисну документацію, акт прийому-передачі будівельного майданчика, доказів доставки матеріалів, виробів, конструкцій та обладнання), а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цими контрагентами.

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 26.01.2015 про закінчення підготовчого провадження було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Дана ухвала суду отримана представником позивача 28.01.2015, підтвердженням чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 01014 0931256 6 (т. 1, арк. 104).

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, позивачем не надано суду достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП», ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ».

Відтак, суд приходить до висновку, що факт реальності виконання господарських зобов'язань за договорами не підтверджується об'єктивними доказами та не просліджується за первісною бухгалтерською документацією.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Отже, враховуючи, що позивач не надав суду належних доказів щодо підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» та ТОВ «ІСТ РЕАЛТІГРУП», ТОВ «АДВА ЕСТЕЙТ», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26.11.2014 по справі № 826/18435/13-а.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС-СТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ 21697949) решту суми судового збору у розмірі 4383,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три грн. 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова