Постанова

від 25.03.2015 по справі 826/20578/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2015 року 08:50 № 826/20578/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ені Україна» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПрайсуотерхаусКуперс» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп» 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ді Ел Ей Пайпер Україна» 4. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Істейт» провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ені Україна» (надалі - Позивач/ТОВ «Ені Україна») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0008692203 від 18.12.2014 р., прийняте ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «П» №0008702203 від 18.12.2014 р., прийняте ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві;

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача судові витрати у розмірі 487 грн. 20 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

Крім того, у судовому засіданні було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт».

В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначили про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття 18.12.2014 р. податкових повідомлень-рішень №0008692203 та №0008702203.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

В судове засідання з'явились представники третіх осіб ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Юніко-Істейт» та ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна», які погоджуються із доводами Позивача щодо протиправності прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи наданими ними додатковими поясненнями разом із їх документальними підтвердженнями.

В судове засідання представник третьої особи ТОВ «Рентал Груп» не з'явився, про дату, час та місце був належним чином повідомлений в порядку, передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), про причини неявки у судове засідання інформації не подавав, між тим, подав клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності.

Крім того, у судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_3 (працівник (старший консультант) ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс»), ОСОБА_4 (працівник (юрист) ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна»), які надали пояснення про порядок надання послуг за укладеними із ТОВ «Ені Україна» договором та контрактом.

При цьому, у судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_6 (директор ТОВ «Юніко-Істейт» з листопада 2014 р.) та ОСОБА_7 (заступник директора ТОВ «Юніко-Істейт» з 2009 р.), які повідомили про порядок укладення договору, а також надали пояснення про результати виконання сторонами умов такого договору.

Згідно зі ст.122 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ені Україна» (код ЄДРОПУ 37827698) зареєстроване 02.08.2011 р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 04.08.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №19805475 від 19.12.2014 р. є надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу.

Поряд із цим, у період з 10.11.2014 р. по 28.11.2014 р. на підставі направлень №1268-№1276 від 10.11.2014 р., повідомлення №56/26-56-22-05-13 від 28.10.2014 р. та наказів №1244 від 28.10.2014 р., №107 від 21.11.2014 р., виданих ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Ені Україна» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої був складений акт №7171/26-56-22-04-09/37827698 від 05.12.2014 р. «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ені Україна» (код ЄДРОПУ 37827698) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №7171), в якому зафіксовано про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 508 083,00 грн., в т.ч.: за грудень 2012 р. - на суму 184 771,00 грн.; за серпень 2013 р. - на суму 141 801,00 грн.; за жовтень 2013 р. - на суму 172 555,00 грн.; за листопад 2013 р. - на суму 8 956,00 грн.;

ь пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.138.2, п.138.4, п.138.6, пп.138.8.1 та пп.138.8.2 п.138 ст.138, пп.139.1.5 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 2 148 781,00 грн., в т.ч.: за II-IV кв. 2011 р. - на суму 1 070 841,00 грн. (за IV кв. 2011 р. - 1 070 841,00 грн.); за І кв. 2012 р. - на суму 1 170 878,00 грн.; за І півріччя 2012 р. - на суму 1 363 683,00 грн.; за 9 міс. 2012 р. - на суму 1 864 903,00 грн.; за 2012 р. - на суму 2 148 781,00 грн.; за 2013 р. - на суму 2 148 781,00 грн.

Згідно із зазначеним, 18.12.2014 р. на підставі Акту перевірки №7171 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0008692203, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 635 104,00 грн. (з яких 508 083,00 грн. - за основним платежем та 127 021,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «П» №0008702203, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 2 148 781,00 грн. відповідно до податкової декларації (вх. №9091009184 від 01.03.2014 р.) за звітний період 2013 р. (надалі - Декларація за 2013 р.).

Проте, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Ені Україна» під час прийняття 18.12.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, під час здійснення податковим органом перевірки встановлено, що у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Ені Україна» (Замовник) здійснювало свою діяльність за господарськими операціями на підставі укладених договорів та контрактів із наступними контрагентами (Виконавцями), а саме:

1. із ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» укладений контракт про надання консультаційних послуг №б/н від 30.09.2011 р. (надалі - Контракт на консультаційні послуги) (том І, а.с.84-86), згідно із яким Виконавець надає Замовнику такі послуги, зокрема: консультації з податкових та юридичних питань; консультації з питань фінансової та економічної діяльності Замовника. Винагорода за послуги, що надаються Замовнику за цим Контрактом, становить фіксовану суму, яка погоджується сторонами у Додатках №1, №2 та №3 до цього Контракту (том І, а.с.87-98). При цьому, вартість послуг Виконавця в еквіваленті євро є незмінною, але сума до сплати в гривні може змінюватись відповідно до змін обмінного курсу.

На підтвердження надання Виконавцем консультаційних послуг за укладеним Контрактом суду були надані акти надання послуг за грудень 2011 р. та рахунки-фактури разом із доданими до них вкладеннями із деталізацією наданих послуг за листопад-грудень 2011 р. на суму 1 070 841,13 грн. (том І, а.с.112-122, 146-147, 154-160).

2. із ТОВ «Рентал Груп» укладений договір №2012-003-1 від 03.02.2012 р про надання транспортних послуг (надалі - Договір №2012-003-1/Договір на транспортні послуги), згідно із яким Виконавець за оплату своїми силами та на власному транспортному засобі (ТЗ) надає транспортні послуги Замовнику для внутрішніх перевезень пасажирів на наступному ТЗ (автомобіль Ауді А6, д.р.н. АА8809ЕН) із водієм із розрахунку з періодів 1-29 з 06.02.2012 р. по 15.07.2014 р., із врахуванням Додаткових угод (№1 від 27.07.2012 р., №2 від 17.02.2013 р. та №3 від 14.01.2014 р.), вартість за кожен період яких становить 41 200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 866,67 грн.) (том І, а.с.123-145), а за періоди 30-36 з 15.08.2014 р. по 31.01.2015 р., із врахуванням Додаткової угоди №4 від 17.07.2014 р., вартість надання послуг на вказаному 1 ТЗ за кожен період складає 44 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 400,00 грн.) (том І, а.с.161).

На підтвердження надання Виконавцем транспортних послуг за вказаним Договором №2012-003-1 Позивачем надані суду акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки-фактури за лютий-грудень 2012 р. на загальну суму 833 581,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 138 930,20 грн.) (том І, а.с.162-183).

3. із ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» укладений договір №б/н від 14.05.2012 р. про надання послуг з надання персоналу (надалі - Договір на послуги з надання персоналу), згідно із яким Виконавець надає у розпорядження Замовника людські ресурси (працівника - Булах Лілію, юриста), загальна кількість робочих годин становить - 88 год., необхідні для забезпечення успішного функціонування Замовника (виконання консультативних функцій в офісі), терміном дії до 01.11.2012 р., із врахуванням Додаткової угоди №1 від 17.10.2012 р. (том І, а.с.206-212). Вартість послуг Виконавця в еквіваленті дол. США є незмінною, але сума до сплати в гривні може змінюватись відповідно до змін обмінного курсу.

На підтвердження виконання умов Договору на послуги з надання персоналу Позивачем надані суду акти приймання-передачі юридичних/консультаційних послуг разом із рахунками-фактурами (специфікаціями) та рахунками на оплату за липень-жовтень 2012 р. (період надання послуг з травня по жовтень 2012 р.) на загальну суму 459946,33 грн. (в т.ч. ПДВ - 76 657,73 грн.) (том І, а.с.213-227).

4. із ТОВ «Юніко-Істейт» укладений контракт №EUA-SO-2013-014 від 18.06.2013 р. про надання організаційних послуг (надалі - Контракт на організаційні послуги), який підписано між сторонами на виконання умов укладеного ними договору оренди від 30.05.2013 р. (том ІІ, а.с.63-76), та предметом якого є надання Виконавцем у відповідності до умов та протягом строку дії Контракту послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Вартість цього Контракту на дату його складання становить 1 937 044,59 грн. Також, між сторонами були підписані Додатки до Контракту на організаційні послуги (Додаток №1 - Загальні положення та Додаток №2 - Технічна специфікація) (том ІІ, а.с.8-40), які є невід'ємними частинами вказаного Контракту.

На підтвердження виконання умов вказаного вище Контракту Позивачем надані суду акти надання послуг за серпень та вересень 2013 р., рахунки на оплату за липень-вересень 2013 р. на загальну суму 1 939 869,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 323 311,66 грн.) (том ІІ, а.с.41-43, 49-54, 56).

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки між ТОВ «Ені Україна» із Виконавцями (ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт») проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду платіжні доручення (том І, а.с.148-153, 184-194, 233-237; том ІІ, а.с.58-62).

Водночас, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, як вбачається з Акту перевірки №7171, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Ені Україна» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ у загальному розмірі 508 280,70 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме: від ТОВ «Юніко-Істейт» - у розмірі 323 311,70 грн. (том ІІ, а.с.44-48); від ТОВ «Рентал Груп» - у розмірі 108 113,00 грн. (том І, а.с.195-205); від ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» - у розмірі 76 658,00 грн. (том І, а.с.228-232).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №7171, за період з 01.02.2012 р. по 31.12.2013 р. ТОВ «Ені Україна» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 3 402 203,00 грн., проте, перевіркою його визначення Відповідачем встановлено завищення на суму 508 083,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 508 083,00 грн.

Поряд із цим, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представниками Позивача, що ТОВ «Ені Україна» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 р., витрати на загальну суму 2 148 781,00 грн., понесених від наступних контрагентів, а саме: від ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» - на загальну суму 1 070 841,00 грн.; від ТОВ «Рентал Груп» - на загальну суму 694 651,00 грн.; від ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» - на загальну суму 383 289,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р. Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 72 561 156,00 грн., однак, перевіркою повноти їх визначення Відповідачем встановлено завищення на загальну суму 2 148 781,00 грн., що призвело до збільшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 2 148 781,00 грн.

В той же час, згідно із п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

При цьому, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 29.12.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання послуг у контрагентів ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт» із господарською діяльністю ТОВ «Ені Україна», зокрема: документи, які мають значення для вирішення справи по суті та які підтверджують реальність господарських операцій.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Ені Україна» та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна», ТОВ «Юніко-Істейт», з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Ені Україна» були придбані транспортні послуги у ТОВ «Рентал Груп» на підставі укладеного між ними Договору №2012-003-1, предметом якого є надання транспортних послуг з понеділка по суботу з 08:30 год. по 20:30 год. з використанням автомобіля марки Ауді А6 з держаним номерним знаком АА8809ЕН.

Поряд із цим, відповідно до тверджень податкового органу, на момент перевірки факт здійснення господарських операцій з перевезення пасажирів, відповідно, зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю Позивача документально не підтверджено, посилаючись на недостатню деталізованість реєстрів транспортних послуг (відсутність інформації про номерні знаки автомобілів та інформації про клієнтів), додатково наданих Позивачем перевіряючим до договору №2012-003-2 від 03.02.2012 р., який не був предметом відповідної перевірки.

Однак, суд звертає увагу на те, що номерний знак автомобіля, що використовувався під час надання транспортних послуг за Договором №2012-003-1, безпосередньо вказаний у самому укладеному Договорі, а складання реєстрів транспортних послуг взагалі не передбачається вимогами вказаного Договору.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на відсутність реєстрації автомобіля марки Ауді А6 з держаним номерним знаком АА8809ЕН за контрагентом ТОВ «Рентал Груп» згідно із АІС ДАІ «Автомобіль», оскільки наявними у справі доказами підтверджено той факт, що вказаний автомобіль був у розпорядженні відповідного Виконавця, зокрема, додатками до договору фінансового лізингу №288 від 22.05.2007 р., укладеного між ТОВ «Рентал Груп» (Лізингоодержувач) та ТОВ «Євро Лізинг» (Лізингодавець), такими як: додаток №1 від 27.09.2010 р. - Замовлення на ТЗ №288/910; додаток №2 від 27.09.2010 р. - План лізингу №288/910; додаток №3 від 01.10.2010 р. - Акт приймання-передачі ТЗ №288/910 від 14.01.2013 р.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що з огляду на зміст Акту перевірки №7171 встановлено, що висновки Відповідача щодо завищення ТОВ «Ені Україна» розміру податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, ґрунтуються на первинних документах (актах приймання-передачі послуг, реєстри транспортних послуг, платіжні доручення), підписаних між Позивачем та ТОВ «Рентал Груп» до іншого укладеного ними договору, а саме: договір №2012-003-2 від 03.02.2012 р. про надання послуг з перевезення пасажирів, який не був предметом відповідної перевірки.

Водночас, декларування показників податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, були здійснені на підставі первинних документів, належних до Договору №2012-003-1, згідно із яким Позивачем були придбані у ТОВ «Рентал Груп» транспортні послуги, що використані для перевезення співробітників, клієнтів та багажу ТОВ «Ені Україна» в межах його господарської діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, задекларовані за результатами господарських операцій за укладеним ТОВ «Ені Україна» із ТОВ «Рентал Груп» Договором №2012-003-1, були безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю Позивача та підтверджені належним чином складеними первинними документами, як наслідок, позбавлення ТОВ «Ені Україна» права на їх декларування у зв'язку із недостатньою деталізацією реєстрів, які не передбачені Договором №2012-003-1, що був предметом перевірки, суд вважає неправомірним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що також було встановлено податковим органом під час проведення перевірки, Позивачем з метою одержання прибутку від здійснення основних видів діяльності було відкрито філію ТОВ «Ені Україна» у м. Львові, для розміщення працівників якої було орендоване у ТОВ «Юніко-Істейт» (Орендодавець) приміщення, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Угорська, 14, літ. «Ч-11» (надалі - Приміщення) на підставі укладеного ТОВ «Ені Україна» договору оренди від 30.05.2013 р., зареєстрованого у реєстрі за №2365, №2366 (надалі - Договір оренди).

При цьому, згідно із п.4.1 та 4.2 Договору оренди сторони домовились, що для приведення Приміщення у відповідність до вимог Орендаря, вказаних у технічній специфікації Орендаря, в Приміщенні за кошти Орендаря здійснюються додаткові роботи. Орендодавець на підставі окремого договору про надання послуг, що буде укладений між Орендарем та Орендодавцем, надасть Орендареві послуги з організації замовлення по розробленню проектної документації згідно із технічною документацією Орендаря, послуги з організації замовлення оздоблювальних, підготовчих та інших робіт для приведення Приміщення у відповідність до вимог Орендаря.

Так, на виконання вищевказаних вимог Договору оренди між Позивачем та ТОВ «Юніко-Істейт» був укладений Контракт на організаційні послуги та узгоджені відповідні до нього Додатки №1 (Загальні положення) та №2 (Технічна специфікація).

Між тим, відповідно до п.5.5 Контракту на організаційні послуги сторони Контракту погодили, що послуги з організації розроблення на замовлення проектної документації, а також послуги з організації проведення оздоблювальних, підготовчих, клінінгових робіт у Приміщенні, що орендується Замовником, означає, що Виконавець як власник орендованого Приміщення здійснює організаційно-розпорядчі, адміністративні та погоджувальні заходи, в той час, як проведення вказаних робіт здійснюється шляхом залучення до цього відповідних підрядників, які мають усі необхідні дозволи та погодження на відповідний вид діяльності.

В свою чергу, за поясненнями свідка ОСОБА_7, яким здійснювався технічний нагляд за виконанням умов Контракту на організаційні послуги, для виконання яких Виконавцем було обрано в якості підрядника Міжрегіональну науково-виробничу асоціацію підприємств «Авіокон проект» (надалі - МНВАП «Авіокон проект»/Підрядник), що було погоджено із Замовником, на підтвердження чого суду надані укладені між ТОВ «Юніко-Істейт» та МНВАП «Авіокон проект» договори, такі як:

ь договір №01-0407/13 від 04.07.2013 р., за яким Підрядник зобов'язується виконати роботи по розробці та передачі ТОВ «Юніко-Істейт» проектної документації відповідно до Технічного завдання та вимог Орендаря ТОВ «Ені Україна» щодо Приміщення;

ь договір підряду №150713 від 15.07.2013 р., за яким Підрядник зобов'язується власними силами виконати із матеріалів Підрядника підготовчі, оздоблювальні, ремонтні та інші роботи в Приміщенні відповідно до проектної документації, яка розробляється Підрядником, у відповідність до вимог Орендаря ТОВ «Ені Україна».

Крім того, під час судового розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Юніко-Істейт», як власник Приміщення, організовував та здійснював усі заходи для отримання дозволів та погоджень, необхідність отримання яких передбачено розробленою на замовлення МНВАП «Авіокон проект» проектною документацією, про що свідчать надані суду докази, а саме: проектна документація; сертифікати відповідності будівельних матеріалів та встановленого обладнання; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи; свідоцтво про вибухозахищенність електрообладнання (електротехнічного пристрою).

Водночас, відповідно до розд.15 п.1 та п.3 Додатку №1 до Контракту на організаційні послуги Виконавець зобов'язаний вести достовірні та повні записи щодо всієї своєї діяльності за цим Контрактом чи діяльності, пов'язаної з цим Контрактом. Виконавець погоджується зберігати всі книги й записи, включаючи, зокрема, відомості заробітної плати, дані бухгалтерського обліку, платіжні відомості, рахунки, звіти про відпрацьований час, тощо.

При цьому, згідно із твердженнями свідка ОСОБА_7, Виконавцем за Контрактом на організаційні послуги контролювалось здійснення підрядних робіт працівниками залученого Підрядника МНВАП «Авіокон проект», здійснювалось ведення бухгалтерського обліку всіх здійснюваних господарських операцій, на підтвердження чого до перевірки, а також до суду надані документально підтверджуючі докази за період з липня по вересень 2013 р., а саме: табелі обліку використання робочого часу; розрахункові відомості щодо нарахування заробітної плати працівникам ТОВ «Юніко-Істейт» та платіжні доручення щодо перерахунку працівникам Виконавця на карткові рахунки, відкриті у ПАТ «Інтеграл-Банк», відповідної заробітної плати; оборотно-сальдові відомості по рах. 631 за ІІІ кв. 2013 р. по взаємовідносинам Виконавця із ТОВ «Ені Україна» та із МНВАП «Авіокон проект»; фотознімки, що, в свою чергу, спростовує висновки Відповідача про відсутність документального підтвердження ведення відповідної документації та необхідних записів.

Поряд із цим, про фактичне надання МНВАП «Авіокон проект» послуг із розроблення, передачі проектної документації та виконання підрядних робіт за укладеними із ТОВ «Юніко-Істейт» договорами (№01-0407/13 від 04.07.2013 р. та №150713 від 15.07.2013 р.) щодо орендованого ТОВ «Ені Україна» Приміщення, відповідно, про реальне здійснення господарських операцій за Контрактом на організаційні послуги свідчать наявні в матеріалах справи підписані між Виконавцем та Підрядником акти виконаних проектних робіт та акти виконаних підрядних робіт за липень-вересень 2013 р.,

Проте, за результатами проведеної перевірки податковий орган прийшов до висновку про те, що пов'язані з додатковими роботами в Приміщенні витрати Позивача не направлені на отримання прибутку у зв'язку із відсутністю документів, що засвідчують факт здійснення спірних господарських операцій між ТОВ «Ені Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт», а саме: нарядів на роботи/послуги та звітів про виконані роботи.

Водночас, судом приймаються до уваги доводи представника Позивача про те, що вказані в Акті перевірки №7171 звіти про виконані роботи, на які посилається Відповідач як на підставу для невизнання податкового кредиту ТОВ «Ені Україна» по господарським операціям із ТОВ «Юніко-Істейт», не передбачені укладеним між ними Контрактом на організаційні послуги, в той час, як у розд.1 вказаного Контракту сторони домовились щодо незастосування п.24 Загальних положень про наряди на роботи/послуги, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо обов'язку їх складення.

З огляду на вищенаведені обставини, суд приходить до висновку про те, що надані Позивачем документи як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи такими, що у повній мірі посвідчують правомірність відображення ТОВ «Ені Україна» в податковому обліку господарських взаємовідносин із ТОВ «Юніко-Істейт», оскільки всі передбачені Контрактом на організаційні послуги роботи та послуги були фактично виконані (надані) Виконавцем та отримані Замовником, при передачі яких були оформлені належним чином складені первинні документи, що не спростовується податковим органом в Акті перевірки №7171.

Разом із тим, відповідно до умов укладеного між ТОВ «Ені Україна» та ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» Договору на послуги з надання персоналу Виконавець надає у розпорядження Замовника людські ресурси, необхідні для забезпечення успішного функціонування Замовника.

При цьому, згідно із п.1.5 та п.1.6 вказаного Договору протягом терміну його дії персонал перебуватиме під керівництвом, контролем та отримуватиме щоденні вказівки від Замовника. Перебуваючи у Замовника, персонал матиме доступ до та використовуватиме комп'ютерну систему Замовника. Виконавцем персоналу буде надано корпоративну електронну адресу, з якої персоналом буде відправлятися вся кореспонденція під час його перебування у Замовника.

Так, на виконання умов Договору на послуги з надання персоналу ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» призначено свого працівника - юриста Булах Лілію, яка виконувала функції юристконсульта у Замовника у період з травня по листопад 2012 р.

Між тим, на підтвердження трудових відносин між ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ОСОБА_4 представником третьої особи надано суду наказ №127-к від 16.04.2007 р. про прийняття її на посаду молодшого юриста та наказ №680-к від 14.06.2013 р. про звільнення з посади юриста за згодою сторін.

В той же час, з метою надання працівниками ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» консультаційних/юридичних послуг була створена корпоративна електронна адреса lilia.boulakh@dlapiper.com , за допомогою якої здійснювалось відповідне листування, яке свідчить про здійснення працівниками Виконавця інформування Замовника щодо юридичних питань чи можливих проблем (підписання додаткових угод в разі зміни банківських реквізитів, укладення договорів, щодо укладення договору з ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» тощо); про надання консультацій працівникам Замовника з питань трудового, цивільного законодавства (щодо суборенди квартири працівника Позивача ОСОБА_9, щодо акту приймання-передачі майна працівника Позивача ОСОБА_10 ОСОБА_11); про підготовку проектів протоколів Загальних зборів учасників ТОВ «Ені Україна», підготовку пакету документів, необхідних для проведення акредитації Замовника у митних органах та інше юридичне консультування.

Більше того, суд звертає увагу на пояснення свідка ОСОБА_4, якою підтверджено виконання повноважень юристконсульта Замовника у період перебування головного юрисконсульта ТОВ «Ені Україна» ОСОБА_12 у відпустці по догляду за дитиною по досягненню 3-річного віку, про що свідчать наявні в матеріалах справи листок непрацездатності ОСОБА_12 серії АБС №725856, наказ №37в від 27.08.2012 р. про надання їй вказаної відпустки та наказ №48/1в від 30.10.2012 р. про переривання такої відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_12, як наслідок, дає суду підстави для висновку про фактичне надання ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» юридичних/консультаційних послуг в рамках Договору на послуги з надання персоналу.

Таким чином, подані Позивачем первинні документи у повній мірі відображають суть та обсяги наданих ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» консультаційних/юридичних послуг та фіксують здійснення спірних господарських операцій, в той час, як пояснення разом із їх документальним підтвердженням дають суду підстави для висновку про реальність здійснених ТОВ «Ені Україна» господарських операцій із вказаним контрагентом у перевіряємий період.

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, консультаційні послуги з податкових та юридичних питань, а також з питань фінансової та економічної діяльності надавались ТОВ «Ені Україна» також працівниками ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» на підставі укладеного між ними Контракту на консультаційні послуги.

Так, з огляду на наявні у матеріалах справи підписані між сторонами акти надання послуг до вказаного вище Контракту встановлено, що Позивачем була виплачена Виконавцю винагорода за надані останнім послуги відповідно до узгоджених між сторонами Додатків №1-№3 до Контракту на консультаційні послуги згідно із викладеним у рахунках-фактурах їх переліком.

Крім того, обсяги та вартість наданих ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» послуг підтверджується письмовими поясненнями директора відділу податкових та юридичних послуг останнього, викладеними у листі від 24.12.2014 р. на запит ТОВ «Ені Україна», згідно із якими Виконавцем були надані такі послуги, зокрема:

- за Додатком №1 надані консультаційні послуги, пов'язані з: реєстрацією договору позики у Національному Банку України; підготовкою проектів типових трудових договорів з Генеральним директором та іншими працівниками-іноземцями ТОВ «Ені Україна»; допомогою у відкритті Замовником банківського рахунку у Банку ЕНІ.С.А.; підготовкою, коментуванням та підписанням протоколів Загальних зборів учасників; інші поточні юридичні консультації. На підтвердження факту надання відповідних послуг судом отримані додатково такі докази, як: листування, проект договору позики, проект типового трудового договору, картки із зразками підписів та відбитка печатки, протоколи Загальних зборів учасників ТОВ «Ені Україна» (№5 від 21.10.2011 р., №6 від 25.10.2011 р., №7 від 09.11.2011 р.);

- за Додатком №2 надані послуги з: нарахування заробітної плати; ведення бухгалтерського обліку; податкового обліку; підготовки платіжних доручень; допомоги в організації електронного цифрового підпису, про що свідчать додатково подані до суду наступні докази, а саме: посвідчувальні написи нотаріуса (форми №69), якими засвідчено справжність підписів директора (ОСОБА_14) та уповноваженої особи (Джанп'єро Ваньоні) ТОВ «Ені Україна», відповідне листування;

- за Додатком №3 надані послуги з: оподаткування фізичних осіб; питань працевлаштування та реєстрації іноземців; кадрового адміністрування, що підтверджується такими доказами, як: листуванням, проектами наказів та заяв про прийняття на роботу, підготовленими та виготовленими трудовими договориами, укладеними із працівниками, підготовленим проектом штатного розпису та відповідного до нього наказу, дозволами на працевлаштування для гр. Італії на керівних посадах ТОВ «Ені Україна», наказами про прийняття на роботу.

Разом із тим, суд приймає до уваги наявні в матеріалах справи акти приймання-передачі документів, підписані між ТОВ «Ені Україна» та працівниками ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», якими безпосередньо надавались консультаційні послуги за укладеним Контрактом на консультаційні послуги, які, в свою чергу, посвідчують факт приймання-передачі результатів надання Виконавцем консультаційних послуг, а саме: звітів про суми нарахованої заробітної плати за жовтень-грудень 2011 р., розрахунків заробітної плати, платіжних доручень, відомостей розподілу чисельності працівників Замовника, оригіналів наказів про прийняття на роботу, трудових книжок працівників Позивача, табелів обліку робочого часу за серпень-жовтень 2011 р., звітів з праці за формами 1-ПВ та 5-ПН, копії дипломів про освіту гр. Італії, оригіналів протоколів Загальних зборів ТОВ «Ені Україна», печатки ТОВ «Ені Україна».

Водночас, відповідно до зазначених у вказаних актах приймання-передачі документів посилань консультаційні послуги надавались наступними працівниками ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», а саме: ОСОБА_3 - ведення бухгалтерського обліку та нарахування заробітної плати; ОСОБА_16 - працевлаштування та реєстрація іноземців; ОСОБА_17 - юридичні послуги та іншими працівниками.

При цьому, для підтвердження відповідних повноважень на здійснення представництва вказаними працівниками Виконавця інтересів у відносинах із державними органами України чи юридичними особами (що включають право подання та отримання документів, здійснювати необхідні платежі від імені ТОВ «Ені Україна») Замовником були виписані у вересні-грудні 2011 р., січні-березні та жовтні 2012 р. необхідні довіреності, в той час, як на підтвердження правового статусу ОСОБА_3, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 як штатних одиниць ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» до матеріалів справи долучені накази про прийом їх на роботу, про переведення та звільнення із займаних посад, накази по особовому складу, штатні розписи вказаного контрагента Позивача.

Більше того, про реальність спірних господарських операцій між ТОВ «Ені Україна» та ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» свідчать пояснення свідка ОСОБА_3, яка підтвердила факт надання комплексу консультативних послуг (ведення бухгалтерського обліку, подання звітності до Пенсійного фонду про виплату заробітної плати, тощо) Позивачу відповідно до Додатку №2 до Контракту на консультаційні послуги. Крім того, свідок зазначила про виготовлення нею проекту консультації щодо підбору кандидатів на посаду головного бухгалтера ТОВ «Ені Україна».

В той же час, як вбачається з Акту перевірки №7171, за результатом проведеної перевірки ТОВ «Ені Україна» податковий орган прийшов до висновку щодо відсутності у Позивача права на декларування понесених ТОВ «Ені Україна» витрат на придбання консультаційних послуги у ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» у зв'язку із ненаданням деталізованих звітів з розшифровками наданих таким Виконавцем послуг, мотивуючи тим, що додані до актів надання послуг звіти містять лише приблизну тематику вказаних послуг.

Натомість, з огляду на наявні в матеріалах справи вкладення до розрахунків винагороди за надані ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» консультаційні послуги, які додавались до актів надання послуг, судом встановлено, що такі вкладення містять повну деталізацію кожної із наданої послуги (зміст, час, вартість), яка є предметом укладеного Контракту на консультаційні послуги у відповідності до узгоджених між сторонами Додатків до цього Контракту, що дає суду підстави для висновку про необґрунтованість зазначених Відповідачем в Акті перевірки №7171 підстав для зменшення ТОВ «Ені Україна» суми витрат, які включені Позивачем до складу витрат звітних (податкових) періодів, що призвело до зменшення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Разом із тим, Відповідач стверджує, що ТОВ «Ені Україна» за господарськими операціями із ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» мало право декларувати спірні суми витрат, які формують собівартість наданих послуг, лише у період з одночасним визначенням доходу, для отримання якого вони здійсненні. Однак, у перевіряємому періоді понесені ТОВ «Ені Україна» витрати за Договором на послуги з надання персоналу та Контрактом на консультаційні послуги не були спрямовані Позивачем на отримання доходу, що не заперечується останнім.

Водночас, згідно із доводами Позивача, придбані за Договором на послуги з надання персоналу та Контрактом на консультаційні послуги не передавались (не реалізовувались) ТОВ «Ені Україна» третім особам в межах господарської діяльності, відповідно, не включались до собівартості товарів та послуг, а були придбані виключно для внутрішнього користування Позивача, зокрема, для загальної бухгалтерської, кадрової та юридичної підтримки діяльності ТОВ «Ені Україна» на початковому та поточному етапах. Згідно із цим, понесені Позивачем витрати за вказаними господарськими операціями ТОВ «Ені Україна» віднесено до інших витрат, а саме - винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги для забезпечення господарської діяльності, того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Між тим, положеннями абз.«г» пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України встановлено, що до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством - винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

При цьому, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПК України передбачено, що інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

З огляду на вищенаведене, оскільки понесені ТОВ «Ені Україна» витрати за господарськими операціями із ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» у зв'язку із придбанням консультаційних, інформаційних та інших послуг були спрямовані на обслуговування та забезпечення управління підприємством, суд вважає неправомірним віднесення податковим органом вказаних витрат до складу собівартості придбаних та реалізованих послуг, що можуть визначатись платником податку у тому звітному періоду, в якому визнано дохід цього платника від реалізації таких послуг, щодо яких вони понесені.

Більше того, суд вважає за належне зазначити, що неотримання доходу від здійснення окремої господарської операції (зокрема, із ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс» та ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна») не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю Позивача, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, в той час, як збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності негосподарською.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 р. №21-13а11, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.01.2014 р. №К/9991/21340/12 та від 07.04.2014 р. №К/9991/76006/12.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

В той же час, з огляду на зміст Акту перевірки №7171 судом встановлено, що також підтверджується представником Відповідача, під час здійснення податковим органом перевірки Позивачем, окрім вищенаведених документів первинної та бухгалтерської документації, надавались документи на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, а також інші документи, на підставі яких здійснювалось відображення ТОВ «Ені Україна» показників податкової звітності за перевіряємий період, а саме: декларації з ПДВ та податку на прибуток; договори, контракти, видаткові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі; банківські виписки та платіжні доручення; регістри бухгалтерського обліку - оборотно-сальдові відомості по рахунках 31, 63, 90, 361, 311, 631 та інших рахунках.

При цьому, суд акцентує увагу на те, що як під час проведення Відповідачем перевірки, так і під час судового розгляду даної справи, за аналізом отриманих від ТОВ «Ені Україна» документів податковим органом, а також судом не встановлено відхилень при їх складенні, не встановлено включення Позивачем до складу податкового кредиту та витрат податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Більше того, судом приймаються до уваги посилання представників Позивача на надання останнім до перевірки, окрім обов'язкових первинних документів (актів, розрахунків, податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень), інших підтверджуючих результати наданих послуг документів, таких як: відповідні листування, трудові договори, кадрові документи консультації, корпоративні документи, документи щодо працевлаштування працівників Позивача та інші, що не спростовується представником Відповідача, які не були прийняті до уваги перевіряючими.

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ та понесених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Натомість, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти Позивача - ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт» були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, а також мали необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності ліцензії, зокрема: ТОВ «Рентал Груп» для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом отримано ліцензії Міністерства транспорту та зв'язку України серії АВ №484625, строком дії з 17.08.2007 р. по 16.10.2012 р., та серії АД №077129, необмежений строк дії з 17.10.2012 р.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт» не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість, а також зареєстровані в ЄР податкових накладних.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів та надання послуг мали реальний характер, факти таких операцій оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені ТОВ «Ені Україна» із ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт» господарські операції з надання послуг є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №7171 на відсутність реальності здійснення господарської операції за зазначеними вище Договорами та Контрактами, не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано та витрати та податковий кредит за рахунок ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №7171 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «ПрайсуотерхаусКуперс», ТОВ «Рентал Груп», ТОВ «Ді Ел Ей Пайпер Україна» та ТОВ «Юніко-Істейт», податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкових повідомлень-рішень №0008692203 та №0008702203 від 18.12.2014 р., які, в свою чергу, підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ені Україна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008692203 від 18.12.2014 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008702203 від 18.12.2014 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ені Україна» (код ЄДРПОУ 37827698, адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, 30) витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін