Рішення

від 14.07.2009 по справі 3/150/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/150/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09                                                                                        Справа №  3/150/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Закритого акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства “Агрохімексперт”, м. Дніпродзержинськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс”, м. Запоріжжя

про стягнення боргу за договором поставки в сумі 7 468,46 грн.

                                                                                        Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Замесов Ю.О., генеральний директор, наказ № 1 від 08.06.2001р.

від відповідача: Щербань А.І., провідний юрисконсульт, довіреність № 19/8 від 01.01.2009р.

ЗАТ сільськогосподарське підприємство “Агрохімексперт” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “Запоріжкокс” про стягнення заборгованості за договором на поставку продукції № 491 від 15.02.2009р. в сумі  7 468,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані, ст. 54-57  ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/150/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 14.07.2009р. о 15 годині 30 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні  оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники  сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 14.07.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві від 29.05.2009р., та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7 468,46 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.07.2009р. підтвердив факт заборгованості та визнав суму боргу у повному обсязі. Також відповідач погоджується з вимогою про стягнення з нього 797,63 грн. витрат на держмито і 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ СП “Агрохімексперт” (покупець) та ВАТ “Запоріжкокс” (покупець) було укладено договір поставки № 491 від 15.02.2008р., за яким постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та відвантажити,  а покупець оплатити та прийняти 600 тон кокосового дрібняку,  марки КМ-1, КМ-2. (п. 1.1 Договору).

Строк  поставки  визначено у  п. 2.6 Договору,  а саме: лютий 2008р.- лютий 2009р.

Згідно  п.3.3 Договору загальна сума за договором складає 396 000, 00 грн.

До того ж, відповідно до п.4 Договору сторони визначили умови оплати за договором,  а саме: 100 % передплата в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунка.

Крім  того,  за умовами Договору покупець, не пізніше 20 числа місяця попереднього місяця відвантаження повинен підтвердити замовлення та план відвантаження продукції наступного місяця з вказаною кількістю відвантаженої продукції.

На виконання умов Договору,  покупцем здійснено передплату на  загальну суму 120 751, 15 грн.,  а  саме: згідно платіжних доручень № 984 від 20.02.2008р. на суму                   38 388,00 грн.,  № 997 від 26.02.2008р. на суму 451, 15 грн., № 1031 від 13.03. 2008р. на суму 42 480,00 грн., № 1148 від 14.05. 2008 р. на суму 39 432,00 грн.

Постачальником поставлено покупцеві обумовлену договором продукцію - 600 тон кокосового дрібняку,  марки КМ-1, КМ-2, на загальну суму 113 282, 69 грн., що підтверджується рахунками–фактурами № 11373 від 25.02.2008р. на суму 38 839, 15 грн.,  № 1663 від 19.03. 2008р. на суму  37 332, 22 грн., № 3121 від 19.05.2008 р. на суму                          37 111, 32 грн.

Тобто, позивачем здійснено передплату за договором на суму більшу, ніж  вартість поставленої продукції на загальну суму  7 648, 46 грн.

Таким чином, станом на 23.06.2009р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 7 648, 46 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на поставку продукції № 491 від 15.02.2008р.

Відповідно до 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст.693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В даному випадку між позивачем та відповідачем виконанні повністю умови договору, позивачем було передплачено відповідачу суму коштів у розмірі 120 751, 15 грн., проте отримано від відповідача продукції (600 тон коксового дрібняка) на загальну суму 113 282, 69 грн.

Листами від 01.08.2008р., від 26.11.2008р. №224, від 06.11.2008р. №210 ЗАТ СП “Агрохімексперт” повідомило ВАТ “Запоріжкокс” про існування передоплати за договором поставки № 491 від 15.02.2008р. в розмірі 7 648, 46 грн. та необхідністю повернення цієї суми у зв'язку з припиненням комерційної діяльності у відповідному напрямку.

Також позивачем на адресу відповідача було двічі направлено претензії від 01.08.2008р. № 142 та 26.11.2008р. № 224 з вимогою перерахувати на поточний рахунок позивача залишок від передоплати. Відповідач вказану суму не перерахував, про причини невиконання вимоги позивача ніяких письмових повідомлень не направив.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання по поверненню суми передоплати.

Враховуючи встановлений факт не виконання ВАТ “Запоріжкокс” грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 7 468,46 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.    

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжкокс” (69600,                     м. Запоріжжя, ГСП –681, п/р 26003005410004 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 00191224) на користь Закритого акціонерного товариства сільськогосподарського підприємства Агрохімексперт” (51911, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Бєсєдова, 12, кв. 5,6,9, р/р 26001300000648 в ДФ АКБ “Форум”, МФО 306878, р/р 26004161052011 в ДФ “Приватбанк”, МФО 305965, код ЄДРПОУ 24986135) 7 468 (сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 46 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп.  витрат на держмито і 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя:                                                                     В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –22.05.2009р.