Постанова

від 28.07.2009 по справі 32/50-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/50-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 липня 2009 р.                                                                                    № 32/50-09  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Бернацької Ж.О. –доповідача,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю адвокатської компанії "Шерман" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 у справі № 32/50-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпоставка" до товариства з обмеженою відповідальністю адвокатської компанії "Шерман" про стягнення суми

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Степаненко К.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Техпоставка" у лютому 2008 року звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю адвокатської компанії "Шерман" про стягнення 9000 грн. основного боргу, 4036,58 грн. інфляційних втрат, 460,11 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено з підстав його правомірності та обґрунтованості, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю адвокатської компанії "Шерман" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техпоставка" 9000 грн. заборгованості, 4036,58 грн. інфляційних втрат, 460,11 трьох процентів річних; у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 (судді: Тищик І.В. –головуючий, Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 залишено без змін з тих самих підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 у справі № 32/50-09 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку  з  неповним з'ясуванням судом апеляційної інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Техпоставка" (довіритель) та товариством з обмеженою відповідальністю адвокатської компанії "Шерман" (повірений) 21.03.2005 укладено договір № 21/03 про надання юридичної допомоги, відповідно до  умов якого довіритель доручив, а повірений прийняв на себе зобов'язання по захисту інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "Техпоставка" з метою стягнення з винних осіб  майнової шкоди, заподіяної зсувом Аптекарської балки в м. Дніпропетровську,  в розмірі орієнтовно 1 млн. грн.

Пунктом 3.1 договору узгоджено вартість послуг та порядок їх оплати, згідно якого 10000 грн. позивачу належало перерахувати повіреному протягом 5 днів після підписання договору та 10 % від стягнутої суми –за остаточним розрахунком.

Відповідно до пункту 6.4 договору виконання повіреним своїх зобов'язань повинно фіксуватися двосторонніми актами приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивачем 22.03.2005 за платіжним дорученням № 408 перераховано відповідачу 10000 грн.

У зв'язку із розірванням договору та виконанням послуг на 1000 грн. позивач звернувся з даним позовом.

Суди обох інстанцій, задовольняючи позовні вимоги виходили з їх обґрунтованості.

Проте висновки судів обох інстанцій є передчасними, оскільки судами неповністю досліджені обставини щодо розірвання договору сторонами та не досліджено порядок повернення грошових коштів  за  договором.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю адвокатської компанії "Шерман" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 у справі № 32/50-09 скасувати.

Справу передати на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя:І. Плюшко

Судді:Ж. Бернацька

С. Самусенко