Ухвала

від 10.03.2015 по справі 826/20564/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 березня 2015 року м. Київ В/800/931/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Зайцев М.П., Муравйов О.В., Рибченко А.О., Цвіркун Ю.І.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014

у справі № 826/20564/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цифрові радіосистеми»

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 25.03.2014 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 100626552207, від 06.12.2013 № 100726552207 та від 06.12.2013 № 100826552207.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 № 100726552207 визнано протиправним та скасовано в частині нарахування грошового зобов'язання у сумі 60082 грн.; в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 названу постанову апеляційного суду скасовано в частині задоволення позову; в решті судові акти зі спору залишено без змін.

Інспекція звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014, в якій просить її скасувати, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 у справі № 2а-18701/11/2670.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 20.11.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується реальне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарів (робіт, послуг) у задекларованих контрагентів, тоді як допущені останніми порушення податкової дисципліни не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди позивача.

У той же час у прийнятті ухвали від 16.10.2013 у справі № 2а-18701/11/2670 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) Вищий адміністративний суд України послався на фіктивний характер діяльності контрагента платника та номінальне оформлення первинних документів виключно з метою створення сприятливих податкових наслідків у податковому обліку покупця.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014, про перегляд якої подана заява, та додане до заяви рішення цього суду прийняті за різних фактичних обставин справ щодо реального виконання господарських операцій, встановлених судами, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 826/20564/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:М.П. Зайцев О.В. Муравйов А.О. Рибченко Ю.І. Цвіркун