Постанова

від 26.02.2015 по справі 822/4318/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4318/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі: головуючого-судді Фелонюк Д.Л. при секретаріСтадніку Д. М. за участі: представника позивача - Залуцький В.Н. за довіреністю від 01.02.2015 представника відповідача - Розізнана О.Ф. за довіреністю №14304/10/22-09-10-08 від 10.10.2014 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Завод "Металоприлад" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004712202 від 29.08.2014, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Завод "Металоприлад" (далі - позивач, ПАТ "Завод "Металоприлад") звернулось в суд з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - відповідач, Кам'янець-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004712202 від 29.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 148587,50 грн., в тому числі 118870,00 грн. за основним платежем та 29717,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки базуюється на необґрунтованих висновках документальної позапланової виїзної перевірки, які зафіксовані у акті перевірки від 12.08.2014 року №1014/22-09-22-02/02969432. Зазначає, що господарська діяльність здійснюється з метою отримання прибутку, але отримання збитків під час здійснення підприємницької діяльності не свідчить про відсутність господарської діяльності взагалі. Чинне законодавство України не висуває певних вимог та умов щодо обов'язковості отримання прибутку від здійснення господарської діяльності. Зазначає, що відповідач в акті перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 прийшов до хибного висновку про те, що отримання збитків це не є господарською діяльністю, ототожнив поняття отримання доходу і отримання прибутку, оскільки отримання доходу - це отримання виручки від реалізації, а отримання прибутку - це фінансовий результат господарської діяльності. Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком). Зазначає, що позивачем визначається база оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг виходячи з їх договірної вартості. Податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах. Вказує, що посилання відповідача на порушення ПАТ "Завод "Металоприлад" приписів пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України є неправомірним, оскільки як в зазначеному пункті, так і в інших нормах ПК України жодним чином не зазначено необхідність нарахування податкових зобов'язань на суму отриманих фінансових результатів (збитків).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які посилається у позовній заяві, просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях (вх.№36603 від 20.11.2014) просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що в порушення пп. "г" п.198.5 ст.198 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ всього в сумі 118870,00 грн. в результаті не нарахування їх з вартості матеріалів, робіт, послуг, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та які фактично використано в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства - операціях з реалізації власної готової продукції за цінами, нижчими від її виробничої собівартості, внаслідок чого відсутній дохід (прибуток) від таких операцій. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що у періоді, який підлягав перевірці частина з вартості придбаних матеріалів, робіт (послуг), по факту придбання яких було задекларовано суми податкового кредиту, не використовувалась в оподатковуваних господарських операціях. Тобто, частина розміру сум податкового кредиту, яким скористалось підприємство у періодах, в яких придбано матеріали, роботи (послуги), які були задіяні у виробничому процесі (створенні нового продукту), не увійшла до складу ціни його продажу, що в свою чергу призвело до заниження сум податкових зобов'язань, а отже безпосередньо вплинуло на розрахунки з бюджетом підприємства по ПДВ. Вказує, що посилання позивача на те, що основною причиною збитковості є суттєва питома вага у складі собівартості реалізованої продукції постійних загальновиробничих витрат, які у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку та податкового законодавства, визнаються витратами того звітного періоду, у якому були понесені, та не залежать від визнання доходів від операційної діяльності є хибним. Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, рахунком, призначеним для узагальнення інформації про загальновиробничі витрати (як постійні так і змінні) є рахунок №91 "Загальновиробничі витрати". Відповідно до даних головної книги бухгалтерського обліку підприємства взагалі відсутня стаття "Загальновиробничі витрати".

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що приватне акціонерне товариство "Завод "Металоприлад" (код ЄДРПОУ 02969432) як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване 07.03.1997, що підтверджується копією довідки Управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №503666, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копією відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Управління статистики у Кам'янець-Подільському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області за вих.№30/1-15-1784 від 18.09.2014, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №039086.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у. (25.99); виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (16.23); виробництво інших виробів із пластмас (22.29); кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія (25.50); виробництво інструментів (25.73); виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів (25.91); виробництво іншого електричного устаткування (27.90).

У період часу з 28.07.2014 по 05.08.2014 (термін перевірки продовжувався з 04.08.2014 по 05.08.2014 на підставі наказу Кам'янець-Подільської ОДПІ від 01.08.2014 №1186) працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ на підставі направлень №842 та №825 від 28.07.2014, виданих Кам'янець-Подільською ОДПІ, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Кам'янець-Подільської ОДПІ №1147 від 25.07.2014 проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Завод "Металоприлад", код ЄДРПОУ 02969432, з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та єдиного податку за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

У період, за який проводилась перевірка ПАТ "Завод "Металоприлад" було зареєстроване платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100290090 від 01.07.2010, виданого Кам'янець-Подільською ОДПІ (індивідуальний податковий номер - 029694322091).

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Завод "Металоприлад", код ЄДРПОУ 02969432, з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та єдиного податку за період з 01.07.2011 по 31.12.2012", відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення п.п. "г" п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету всього в сумі 118870 грн., у т.ч. занижено за ІІІ квартал 2011 року в сумі 14876 грн., занижено за IV квартал 2011 року в сумі 20107 грн., занижено за І квартал 2012 року в сумі 16504 грн., занижено за ІІ квартал 2012 року в сумі 14499 грн., занижено за ІІІ квартал 2012 року в сумі 31516 грн., занижено за IV квартал 2012 року в сумі 21368 грн..

ПАТ "Завод "Металоприлад" не погоджуючись з висновками викладеними перевіряючими в акті перевірки подало заперечення до акту №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014.

За результатами розгляду заперечення відповідачем надано висновок на заперечення від 26.08.2014 №40/22-09-22-02/02968432, відповідно до якого Кам'янець-Подільська ОДПІ вважає, що висновки зазначені в акті документальної позапланової виїзної перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 є правомірними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства України.

На підставі висновків акту перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004712202 від 29.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 148587,50 грн., в тому числі 118870,00 грн. за основним платежем та 29717,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0004712202 від 29.08.2014, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0004712202 від 29.08.2014 слугували висновки відповідача, про порушення позивачем п.п. "г" п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) внаслідок чого позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ всього в сумі 118870 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2011 року в сумі 14876 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 20107 грн., за І квартал 2012 року в сумі 16504 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 14499 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 31516 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 21368 грн. в результаті ненарахування їх з вартості матеріалів, робіт, послуг, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, та які фактично використано в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства - операціях з реалізації власної готової продукції за цінами, нижчими від її виробничої собівартості, внаслідок чого відсутній дохід (прибуток) від таких операцій.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив та враховує наступне.

Суд встановив, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 в загальній сумі 296626,00 грн., яка сплачена в ціні придбаного товару (сировини). Факт отримання підтверджується видатковими накладним, прибутковими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, факт надходження до позивача сировини не заперечується представником відповідача. Отримана сировина використана позивачем у власній господарській діяльності, а саме при виготовленні готової продукції (лопати штикові, лопати солдатські, лопати совкові, лопати садові, граблі, сапи, мотики, розпушувачі, шпінгалети, вила, тощо)

При перевірці, відповідно до акту перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014, встановлено відхилення між даними центрального складу готової продукції та даними рахунку 26 "Готова продукція" на суму ПДВ 118870,00 грн., що стало підставою для висновків відповідача про перевищення виробничої собівартості над доходами від реалізації готової продукції, внаслідок чого відсутній дохід (прибуток) від таких операцій, відтак, згідно положень п.п. "г" п.198.5 ст.198 ПК України, необхідно нараховувати податкові зобов'язання на суму отриманих фінансових результатів (збитків).

Суд вважає зазначений висновок неправомірним з огляду на наступне.

Підпункт 1.1 п.198.5 ст.198 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Суд встановив, що ПАТ "Завод "Металоприлад" відповідно до ст.188 ПК України, визначає базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг, виходячи з їх договірної вартості. Чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Суд зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює господарську діяльність із її наслідком у виді прибутку.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ч.1 ст.43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, підприємці мають право займатися будь-якою діяльністю (крім прямо забороненої законом) на свій ризик. При цьому, відповідачем не враховано положень ГК України, який не пов'язує господарську діяльність із обов'язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції.

При цьому суд відхиляє як неправомірні висновки відповідача про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду на визначення господарської діяльності, передбаченої пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0004712202 від 29.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 148587,50 грн., в тому числі 118870,00 грн. за основним платежем та 29717,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 297,19 грн., що підтверджується квитанцією №44 від 15.10.2014 та належить стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №0004712202 від 29.08.2014.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Завод "Металоприлад" понесені судові витрати в розмірі 297,19 грн. (двісті дев'яносто сім гривень 19 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2015 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк