Ухвала

від 26.05.2015 по справі 822/4318/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4318/14

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

26 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,

секретар судового засідання: Лозінська Н.В.,

за участі:

представника позивача: Залуцького В.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Завод" Металоприлад" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року приватне акціонерне товариство "Завод" Металоприлад" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В ході судового засідання представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її необґрунтованість.

Належним чином повідомлений про час та місце проведення судового розгляду справи відповідач в судове засідання повноважного представника не направив.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з 28.07.2014р. по 05.08.2014р. працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Завод "Металоприлад", код ЄДРПОУ 02969432, з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та єдиного податку за період з 01.07.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Завод "Металоприлад", код ЄДРПОУ 02969432, з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та єдиного податку за період з 01.07.2011 по 31.12.2012",

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення позивачем вимог п.п. "г" п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету всього в сумі 118870 грн., у т.ч. занижено за ІІІ квартал 2011 року в сумі 14876 грн., занижено за IV квартал 2011 року в сумі 20107 грн., занижено за І квартал 2012 року в сумі 16504 грн., занижено за ІІ квартал 2012 року в сумі 14499 грн., занижено за ІІІ квартал 2012 року в сумі 31516 грн., занижено за IV квартал 2012 року в сумі 21368 грн..

ПАТ "Завод "Металоприлад" не погоджуючись з висновками викладеними перевіряючими в акті перевірки подало заперечення до акту №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014.

За результатами розгляду заперечення відповідачем надано висновок на заперечення від 26.08.2014 №40/22-09-22-02/02968432, відповідно до якого Кам'янець-Подільська ОДПІ вважає, що висновки зазначені в акті документальної позапланової виїзної перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 є правомірними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства України.

На підставі висновків акту перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004712202 від 29.08.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 148587,50 грн., в тому числі 118870,00 грн. за основним платежем та 29717,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №0004712202 від 29.08.2014, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Завод "Металоприлад" суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем сум податкового зобов'язання з ПДВ є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 в загальній сумі 296626,00 грн., яка сплачена в ціні придбаного товару (сировини). Факт отримання підтверджується видатковими накладним, прибутковими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи. Крім того, факт надходження до позивача сировини не заперечується представником відповідача. Отримана сировина використана позивачем у власній господарській діяльності, а саме при виготовленні готової продукції (лопати штикові, лопати солдатські, лопати совкові, лопати садові, граблі, сапи, мотики, розпушувачі, шпінгалети, вила, тощо)

Відповідно до акту перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014, встановлено відхилення між даними центрального складу готової продукції та даними рахунку 26 "Готова продукція" на суму ПДВ 118870,00 грн., що стало підставою для висновків відповідача про перевищення виробничої собівартості над доходами від реалізації готової продукції, внаслідок чого відсутній дохід (прибуток) від таких операцій, відтак, згідно положень п.п. "г" п.198.5 ст.198 ПК України, необхідно нараховувати податкові зобов'язання на суму отриманих фінансових результатів (збитків).

Тобто, на думку податкового органу у разі реалізації з продажу товарів за ціною, яка унеможливлює отримання прибутку, такі операції не можуть вважатись господарською діяльністю платника податку. Колегія суддів вважає такі висновки помилковими.

Так, підпункт "г" 1.1 п.198.5 ст.198 ПК України визначає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов'язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.14.1.71. п.14.1 ст.14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Встановлено, що ПАТ "Завод "Металоприлад" відповідно до ст.188 ПК України, визначає базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання товарів/послуг, виходячи з їх договірної вартості. Чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч.1 ст.42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не враховано положень ГК України, який не пов'язує господарську діяльність із обов'язковим отриманням прибутку, а навпаки передбачає, що підприємництво, як вид господарської діяльності, здійснюється на власний ризик. Крім того, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції.

При цьому суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив як неправомірні висновки відповідача про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем продукції за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення, оскільки до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду на визначення господарської діяльності, передбаченої пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28.05.2015р.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.