Ухвала

від 11.03.2015 по справі 826/5968/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/800/44033/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013

у справі № 826/5968/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕККО ГРУП»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсною податкової вимоги, протиправними дій по формуванню та направленню податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕККО ГРУП» (надалі - позивач або ТОВ «ЕККО ГРУП») задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) № 521 від 05.03.2013.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЕККО ГРУП» відмовити повністю.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Газконсалтинг» за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, за результатами якої 20.12.2012 складено акт №5988/22-621/34727143 (надалі - акт).

На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000072260, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на 156734 грн. за основним зобов'язанням та на 39184 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

17.01.2013 позивачем складено первинну скаргу за № 74, яку направлено на адресу ДПС у м. Києві засобами поштового зв'язку 18.01.2013 та зареєстровано у ДПС у м.Києві 21.01.2013 за вх. № 258/10.

Одночасно, 17.01.2013 позивачем також сформовано та 18.01.2013 направлено на адресу відповідача повідомлення за № 73 про оскарження до ДПС у м. Києві вищезгаданого податкового повідомлення-рішення, яке вручене відповідачу 21.01.2013.

Згідно з рішенням ДПС у м. Києві від 31.01.2013 № 1006/10/12-1-03 продовжено розгляд скарги позивача до 22.03.2013 (включно).

При цьому, 05.03.2013 відповідачем вже було винесено податкову вимогу № 521 на суму 156646,56 грн. за основним зобов'язанням та на - 39184,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яка надіслана на адресу позивача 03.04.2013 та відповідно до повідомлення про вручення отримана позивачем 11.04.2013.

У той же час, рішенням ДПС у м. Києві від 21.03.2013 за № 2699/10/10-1-03, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення. Дане рішення отримано товариством 25.03.2013.

01.04.2013 позивачем складено повторну скаргу за № 16/13 на адресу ДПС України, яка отримана ДПС України 04.04.2012. Одночасно, 01.04.2013 за № 15/13 позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача та ДПС у м. Києві повідомлення щодо оскарження вищезгаданого податкового повідомлення-рішення, які отримано відповідачем та ДПС у м. Києві 03.04.2013 та 04.04.2013 відповідно.

Позивач заявою № 20/13 від 12.04.2013 відкликав свою повторну скаргу з тих мотивів, що до позивача 11.04.2013 надійшла податкова вимога № 521 від 05.03.2013, а відтак, на його думку, оскарження податкового повідомлення-рішення не мало ніякого сенсу.

Згідно з повідомленням Міністерства доходів і зборів України від 29.04.2013 № 1748/6/99-99-10-01-15 на підставі заяви позивача повернуто без розгляду скаргу позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності підстав для прийняття спірної податкової вимоги, оскільки вона прийнята передчасно.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1. статті 14 Кодексу податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під грошовим зобов'язанням платника податків, згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 Кодексу розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 Кодексу податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

За правилами пункту 59.1.статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У той же час, згідно пункту 56.2. статті 56 Кодексу, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (пункт 56.3. статті 56 Кодексу).

Згідно пункту 56.9. статті 56 Кодексу, керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (пункт 56.5. статті 56 Кодексу).

Відповідно до пункту 56.6. статті 56 Кодексу, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з приписами пункту 56.15. статті 56 Кодексу скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з дотриманням строків адміністративного оскарження подав скаргу до ДПС у м. Києві на прийняте податкове повідомлення-рішення, а також у встановленому законом порядку направив відповідачу повідомлення про таке оскарження, яке отримано останнім 21.01.2013.

У той же час, станом на дату прийняття податкової вимоги № 521 від 05.03.2013 скарга позивача на податкове повідомлення-рішення знаходилась на розгляді в ДПС у м. Києві, а податкові повідомлення-рішення - на стадії адміністративного оскарження (скарга надійшла 21.01.2013, рішення ДПС у м. Києві по суті скарги прийнято 21.03.2013). У зв'язку з цим, суди обгрунтовано вважали, що нараховані, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, податкові зобов'язання станом на дату прийняття спірної вимоги ще не були узгоджені.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2013 № 0000072260 не набули статусу податкового боргу, що відповідно до наведених вище норм податкового законодавства, виключило можливість прийняття оскаржуваної податкової вимоги.

А відтак, судами першої та апеляційної інстанцій було обґрунтовано визнано протиправною та скасовано податкову вимогу № 521 від 05.03.2013.

При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 у справі № 826/5968/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна