Ухвала

від 11.03.2015 по справі 826/870/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/800/36552/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014

у справі № 826/870/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-Тес»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2014 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Сім-Тес» (надалі - позивач або ТОВ «Сім-Тес») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2013 №0007952208, №0007942208 відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та постановлено нове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Сім-Тес» задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2013 № 0007942208 та №0007952208.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2014.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СВН-Антарекс» (код 36124253) за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, за результатами якої 27.11.2013 складено акт № 2021/26-59-22-08/35677062 (надалі - акт).

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виразилося у занижені податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2012 року всього на суму 134 539,00 грн.;

пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 128 133,00 грн., у тому числі: за травень 2012 року в розмірі 126666,00 грн., за червень 2012 року в розмірі 1467,00грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013:

№ 0007942208, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на 201 809,00 грн., у тому числі 134 539,00 грн. - за основним платежем та 67 270,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0007952208, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 192200,00 грн., у тому числі, 128133,00 грн. за основним платежем, та 64067,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи позивачу у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджуються реальність виконання господарських операції ТОВ «СВН-Антарекс» за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, а податкові повідомлення-рішення є такими, що прийнятті правомірно та підстав для їх скасування немає.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «СВН-Антарекс» підтверджуються належними первинними документами, що відповідачем не спростовано, як і не доведено належними доказами, що укладені між позивачем та ТОВ «СВН-Антарекс» правочини є нікчемними.

При цьому, в обґрунтування касаційної скарги відповідачем покладено доводи про те, що операції купівлі-продажу ТОВ «СВН-Антарекс» не спричиняють реального настання правових наслідків, отже є нікчемними, сформовані на підставі висновків акта №975/2240/36124253 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «СВН-Антарекс»» про неможливість фактичного здійснення ТОВ «СВН-Антарекс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3. статті 198 Кодексу (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, за правилами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10. статті 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, відповідно до наведених законодавчих вимог підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, розрахункові, платіжні та інші первинні документи є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту підприємства та віднесення ним до складу витрат підприємства витрат, понесених в результаті придбання товарів (робіт, послуг).

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що взаємовідносини позивача з ТОВ «СВН-Антарекс» здійснювались в межах договору підряду від 17.02.2012 № 28, за умовами якого Підрядник (ТОВ «СВН-Антарекс») зобов'язується виконати монтаж кабелю (монтажні роботи) з матеріалів Замовника (позивач), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до Специфікації №1 до договору, за ТОВ «СВН-Антарекс» закріплено необхідність у виконанні таких робіт: монтаж кабелю з'єднання Cable connection, одиниця виміру - шт., кількість - 3000, вартість з ПДВ- 32,35 грн., сума з ПДВ - 97 050,00 грн.; монтаж матеріалів LI2Y (St) H2*1 5Q CY-PIMP, одиниця виміру - м, кількість - 3000, вартість з ПДВ - 7,80 грн., сума з ПДВ - 2 340,00 грн.; монтаж матеріалів RE-4X (St) H2*0,75 SQ MM Shild 300V, одиниця виміру - м, кількість - 65 754,00 грн., вартість з ПДВ - 7,80 грн., сума з ПДВ - 512 881,20 грн.

Реальність здійснення зазначених господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинних документами, а саме: актами здачі-приймання робіт, рахунками на оплату, податковими накладними, банківськими виписками, товарними накладними. Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 472 від 29.05.2012, контрагентом позивача, роботи виконано в повному обсязі. Крім того, реальність здійснення зазначених господарських операцій додатково підтверджується первинними документами щодо реалізації вказаних послуг при виконанні договірних зобов'язань з Представництвом «Догуш Іншаат Ве Тіджарет Анонім Шіркеті», а саме: договором субпідряду; банківськими виписками; актом приймання виконання будівельних робіт за травень 2012 року №1 (КБ-2В); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2012 року (КБ-3).

Окрім того, відповідно до додаткової угоди №1 до договору будівельного підряду № 28 від 17.02.2012, ТОВ «СВН-Антарекс» взяло на себе зобов'язання по виконанню додаткових робіт, у зв'язку з чим було збільшено суму договору на 8 800,00 грн. Такими роботами, згідно специфікації №1 було фарбування стін. Реальність здійснення таких робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: актом надання послуг № 1004 від 27.06.2012, рахунком на оплату № 2698 від 27.06.2012, банківськими виписками, а також первинними документами щодо реалізації придбаних послуг Представництву «Тюркіш Ерлайнз Інк», а саме: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000005 та банківськими виписками.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення правовідносин ТОВ «СВН-Антарекс» було зареєстроване, як юридична особа та платник податку на додану вартість, отже володіло необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій на момент їх здійснення.

В той же час, відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження доводів щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «СВН-Антарекс», а також доказів щодо невідповідності виписаних зазначеними контрагентами на адресу позивача первинних документів законодавчо закріпленим вимогам до їх складання.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «СВН-Антарекс» суперечать закріпленій у статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, згідно якій правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що формування податковим органом висновків відносно платника податків виходячи з даних акта перевірки його контрагента та/або акта про проведення зустрічної звірки, є протиправним, оскільки, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах інформація повинна підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Виходячи з наведеного та враховуючи неподання відповідачем належних доказів невідповідності виписаних ТОВ «СВН-Антарекс» на адресу позивача первинних документів законодавчо закріпленим вимогам до їх складання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з ТОВ «СВН-Антарекс» на підставі вищенаведених первинних документів.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.12.2013 № 0007952208 та № 0007942208.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повно і правильно встановив обставини справи, та при ухваленні судового рішення не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014 у справі № 826/870/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна