Рішення

від 23.03.2015 по справі 911/466/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 911/466/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 911/466/14

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист", ідентифікаційний код: 31571133, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В,

до товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛПАК», ідентифікаційний код: 37757516, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 6,

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Зеленков Максим Олександрович, ідентифікаційний номер: 3154718157, місце проживання: 03164, м. Київ, вул. Булаховського, 30, кв. 95,

третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Шишкін Віктор Артурович, ідентифікаційний номер: 3170714594, місце проживання: 03164, м. Київ, вул. Підлісна, 5/21, кв. 90,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Колодежний С.В., який діє на підставі довіреності від 02.01.2015 року за № 1;

відповідач: не з'явився;

від 3-ї особи - 1: Васечко О.І., який діє на підставі довіреності від 23.12.2013 року, що зареєстрована в реєстрі за № 822;

від 3-ї особи - 2: Васечко О.І., який діє на підставі довіреності від 28.11.2014 року, що зареєстрована в реєстрі за № 2199, -

Обставини справи:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/466/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" (далі за текстом: Позивач або Позикодавець) до товариства з обмеженою відповідальністю "БЄЛПАК" (Відповідач або Позичальник), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Зеленкова М.О. та Шишкіна В.А., про стягнення заборгованості.

Провадження у вказаній справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2014 року, розгляд справи призначено на 17.03.2014 року; залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Зеленкова Максима Олександровича, Шишкіна Віктора Артуровича.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики від 16.05.2013 року за № 23ДТ3-Г (далі за текстом: Договір), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 31.12.2013 року виникла заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 500000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), частина якої в сумі 241440,00 грн. погашена шляхом звернення Позивачем стягнення на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.01.2014 року на предмет іпотеки у вигляді земельних ділянок Руденка Є.А., право власності якого на ділянку посвідчувалось державним актом серії ЯЛ за № 293585, та Бірінова Р.С., право власності якого на ділянку посвідчувалось державним актом серії ЯЛ за № 293566, в зв'язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Ухвалами господарського суду Київської області від 17.03.2014 року задоволено клопотання 3-х осіб про продовження строку вирішення спору, провадження у справі № 911/466/14 зупинено до вирішення Васильківським районним судом Київської області пов'язаної з нею справи № 362/527/14-ц за позовом Шишкіна В.А. до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист", Юхименка С.М. та Білоголової А.П. про визнання недійсними довіреності та договору іпотеки земельної ділянки та справи № 362/529/14-ц за позовом Зеленкова М.О. до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист", Юхименка С.М. та Білоголової А.П. про визнання недійсними довіреності та договору іпотеки земельної ділянки.

13.02.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача надійшов лист від 13.02.2014 року б/№ (вх. № 3472/15 від 13.02.2015 року) з доданими документами, у якому Позивач просить суд поновити провадження у справі № 911/466/14, так як на даний час зникли обставини, що слугували підставою для зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2015 року провадження у справі № 911/466/14 поновлено та розгляд останньої призначено на 23.03.2015 року.

23.03.2015 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства від представника 3-ї осіб - 1, - 2 за вхідним номером 6548 надійшли письмові пояснення від 23.03.2015 року б/н, в яких представник 3-х осіб - 1, - 2 просив замінити їх на Васильківську райдержадміністрацію мотивуючи своє клопотання тим, що внаслідок визнання недійсними державних актів серії ЯЛ за № 293569 від 11.02.2010 року, серії ЯЛ за № 293581 від 11.02.2010 року та скасування державної реєстрації останніх в судовому порядку за позовом прокурора земельні ділянки, які були предметом застави за Договором іпотеки повернулись у власність держави, представником якої є Васильківська райдержадміністрація, в зв'язку з чим правонаступником по зобов'язаннях іпотеки повинна виступати райдержадміністрація.

23.03.2015 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. В судове засідання з'явився представник 3-х осіб - 1, - 2, який дав пояснення та підтримав викладене у своїх письмових пояснення клопотання про заміну 3-х осіб - 1, - 2 на Васильківську райдержадміністрацію в зв'язку з тим, що предмет іпотеки у вигляді земельних ділянок за рішенням суду переданий до земель запасу Васильківської райдержадміністрації внаслідок визнання державних актів недійсними.

Суд дослідивши клопотання представника 3-х осіб - 1, - 2 про заміну 3-х осіб - 1, - 2 на Васильківську райдержадміністрацію приходить до висновку, що останнє задоволенню не підлягає в зв'язку з тим, що в даному випадку застава, різновидом якої в силу вимог ст. 575 Цивільного кодексу України є Іпотека, в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України припинила свою дію через те, що предмет застави у вигляді земельних ділянок, право власності на які посвідчувалось державними актами серії ЯЛ за № 293569 від 11.02.2010 року та серії ЯЛ за № 293581 від 11.02.2010 року, в силу вимог ст.ст. 580, 593 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» припинив своє існування внаслідок визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх реєстрації рішенням Васильківського міськрайонного суду від 26.09.2014 року у справі № 362/2809/14-ц за позовом прокурора, в результаті чого земельні ділянки повернулись у володіння законного власника - держави в особі Васильківської райдержадміністрації без можливості виникнення будь-яких зобов'язань перед Позивачем з приводу цих ділянок в силу Закону через те, що визнані недійсними державні акти та їх державна реєстрація за своєю суттю являлись такими, які порушували публічний порядок через їх спрямованість на протиправне позбавлення держави права власності на земельні ділянки, які виступали предметом Іпотеки, та держава не надавала до порушення її майнових прав та під час порушення її майнових прав на ці ділянки згоди на передачу останніх в іпотеку, внаслідок чого в даному випадку не можуть застосовуватись положення ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Одночасно судом взято до уваги, що згідно загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГРАФ" (ідентифікаційний код: 37757516, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 6) змінено назву товариства на "БЄЛПАК", що враховується судом при розгляді даної справи.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 23.02.2015 року у справі № 911/466/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень представників Позивача та 3-х осіб - 1, - 2 суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 23.03.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та 3-х осіб - 1, - 2, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

16.05.2013 року між приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" та товариством з обмеженою відповідальністю "БЄЛПАК", яке на час укладення Договору мало назву: товариство з обмеженою відповідальністю "УКРГРАФ", укладено договір позики від 16.05.2013 року за № 23ДТ3-Г (далі за текстом: Договір), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти на безпроцентній основі у розмірі, визначеному у п. 2.1. даного Договору, а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

За мовами п. 2.1. Договору, розмір позики становить 500000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.).

Договір у п.п. 3.2., 3.3. передбачає, що Позика передається Позичальнику в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Позика вважається переданою Позичальнику в момент зарахування позики на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до п. 4.1. Договору, строк, на який надається позика, розпочинається з моменту зазначеного у п. 3.3. цього Договору і закінчується 30 грудня 2013 року. Повернення позики виконується згідно наступного графіку: до 01.09.2013 - 100000,00; до 01.10.2013 - 100000,00; до 01.11.2013 - 100000,00; до 01.12.2013 - 100000,00; до 30.12.2013 - 100000,00.

Згідно із п. 5.1. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1. цього Договору. Позикодавець не заперечує проти дострокового повернення позики.

За умовами п. 5.2. Договору, позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів, у розмірі визначеному п. 2.1. даного Договору, на поточний рахунок Позикодавця.

Договір у п. 5.3. передбачає, що позика вважається повернутою Позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок.

Відповідно із п. 5.4. Договору, розмір процентів по позиці встановлюється нуль процентів річних.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 1048 визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та надав Відповідачу за бажанням останнього грошові кошти в якості позики на загальну суму 500000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 21.05.2013 року за № 1744, від 23.05.2013 року за № 1760, від 28.05.2013 року за № 1765.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 526, 629, 1049 Цивільного кодексу України та п.п. 1.1., 4.1., 5.1., 5.2. Договору не виконав зобов'язання за Договором в зв'язку з тим, що не повернув Позивачу позику, внаслідок чого станом на 31.12.2013 року у Відповідача перед Позивачем рахується заборгованість за Договором у вигляді основного боргу в сумі 500000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.), частина якої в сумі 241440,00 грн. погашена шляхом звернення Позивачем стягнення на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 31.01.2014 року на предмет іпотеки у вигляді земельних ділянок Руденка Є.А., право власності якого на ділянку посвідчувалось державним актом серії ЯЛ за № 293585, та Бірінова Р.С., право власності якого на ділянку посвідчувалось державним актом серії ЯЛ за № 293566, в зв'язку з чим станом на 23.03.2015 року за Відповідача рахується непогашена заборгованість за Договором у вигляді осново боргу в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено претензію від 09.12.2013 року за № 521, в якій Позивач просив Відповідача погасити заборгованість за Договором протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання цієї претензії.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на вказану претензію не відреагував, заперечень не надав та заборгованість за Договором не погасив.

Господарський процесуальний кодекс України в ч. 3 ст. 35 передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин встановленні рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2014 року у справі № 362/2809/14-ц факти, які новому встановленню та доведенню не підлягають, призводять до того, що в даному випадку застава, різновидом якої в силу вимог ст. 575 Цивільного кодексу України є Іпотека, в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України припинила свою дію через те, що предмет застави у вигляді земельних ділянок, право власності на які посвідчувалось державними актами серії ЯЛ за № 293569 від 11.02.2010 року та серії ЯЛ за № 293581 від 11.02.2010 року, в силу вимог ст.ст. 580, 593 Цивільного кодексу України, ст.ст. 79, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» припинив своє існування внаслідок визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та скасування їх реєстрації рішенням Васильківського міськрайонного суду від 26.09.2014 року у справі № 362/2809/14-ц за позовом прокурора, в результаті чого земельні ділянки повернулись у володіння законного власника - держави в особі Васильківської райдержадміністрації без можливості виникнення будь-яких зобов'язань перед Позивачем з приводу цих ділянок в силу Закону через те, що визнані недійсними державні акти та їх державна реєстрація за своєю суттю являлись такими, які порушували публічний порядок через їх спрямованість на протиправне позбавлення держави права власності на земельні ділянки, які виступали предметом Іпотеки, та держава не надавала до порушення її майнових прав та під час порушення її майнових прав на ці ділянки згоди на передачу останніх в іпотеку, внаслідок чого в даному випадку не можуть застосовуватись положення ч. 1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

Припинення предмета застави у вигляді земельних ділянок, право власності на які посвідчувалось державними актами серії ЯЛ за № 293569 від 11.02.2010 року та серії ЯЛ за № 293581 від 11.02.2010 року, не призводить до зміни розміру заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу станом на 23.03.2015 року в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів в якості позики в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Також суд звертає увагу на те, що Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень щодо відсутності заборгованості перед Позивачем чи інших письмових доказів щодо спростування заборгованості суду не надав.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що внаслідок того, що Відповідач у строки, встановлені п. 4.1. Договору, не повернув позику в повному обсязі, то за Відповідачем станом на 23.03.2015 року наявні заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.).

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором у вигляді основного боргу в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.), внаслідок чого вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача судові витрати у вигляді судового збору в сумі 5171,20 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят одна гривня 20 коп.).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 5171,20 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят одна гривня 20 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" до товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛПАК» про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛПАК», ідентифікаційний код: 37757516, місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових Будівельників, 6, на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист", ідентифікаційний код: 31571133, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В, заборгованість за договором позики від 16.05.2013 року за № 23ДТ3-Г у вигляді основного боргу в сумі 258560,00 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 5171,20 грн. (п'ять тисяч сто сімдесят одна гривня 20 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2015 року