Постанова

від 10.03.2015 по справі 810/572/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року 810/572/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "777 ЛТД" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД», звернулось до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступник - Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області) від 10.10.2014 № 0013881501 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання сторони не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В наданих суду запереченнях на адміністративний позов, представник відповідача розгляд справи просив проводити без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з тим, що сторони розгляд справи просили проводити без їх участі, з огляду на це суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник позивача в наданому суду клопотанні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладений у письмових запереченнях на адміністративний позов, у задоволення позовних вимог просив відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 777 ЛТД» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 20006654.

З матеріалів справи встановлено, що 19.09.2014 Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 709/15-1/20006654 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД», код за ЄДРПОУ 20006654 за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року з урахуванням уточнюючих розрахунків».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення позивачем абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.10.2014 № 0013881501 за платежем по податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 7046,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3523,00 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг на податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.10.2014 № 0013881501, Рішеннями ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 19.12.2014 № 706/10/10-36-10-01-04 та Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 16.01.2015 № 556/6/99-99.10-01-25, податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.10.2014 № 0013881501 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «ВКФ «777 ЛТД» безпідставно занизило суми податкових зобов'язань, заявлених у рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» по податковій декларації з ПДВ, з урахуванням уточнюючого розрахунку, за січень 2013 року у сумі 2 745, 61 гривень, за лютий 2013 року у сумі 2 520, 00 гривень, за березень 2013 року у сумі 1 018, 33 гривень, за квітень 2013 року у сумі 62, 42 гривень та за вересень 2013 року у сумі 700, 00 гривень, чим порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за січень 2013 року на суму 2 745, 61 гривень, слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що до податкової звітності за січень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, включено податкову накладну № 151102/2 від 15.11.2012, виписану постачальником ПП «НОВАГРОС», ІПН 324528310201, та податкову накладну № 155/2 від 21.12.2012, виписану постачальником ТОВ «Чубинецький колос», ІПН 342329910205, чим на думку податкового органу порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в Акті перевірки та, відповідно, не погоджуючись з нарахуванням грошових зобов'язань за встановлені порушення та застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення податкового законодавства зазначив, що податкова накладна від 15.11.2012 № 151102/2, виписана постачальником ПП «НОВАГРОС», ІПН 324528310201, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за грудень 2012 року, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 4), а не в місяці її отримання (січень 2013 року).

Однак, при поданні Декларації з ПДВ за січень 2013 року була допущена помилка, а саме сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту, занижена на 2 482, 50 гривень, оскільки податкова накладна від 15.11.2012 № 151102/2 фактично була отримана в січні 2013 року, а не 10.12.2012.

На підтвердження зазначених вище обставин, позивачем не було додано до матеріалів справи Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року, що унеможливлює встановити достовірність даних, на які посилається позивач.

Позивач зазначив, що податкова накладна від 21.12.2012 № 155/2, виписана постачальником ТОВ «Чубинецький колос», ІПН 342329910205, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за січень 2013 року, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 3), але не в повному розмірі.

Оскільки у серпні 2014 року позивачем було виявлено помилку, то відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» надіслано уточнюючий розрахунок, яким уточнено суму податкового кредиту.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за лютий 2013 року на суму 2 520, 00 гривень, слід зазначити таке.

Як зазначено позивачем, до податкової звітності за лютий 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, включено податкову накладну № 1/2 від 21.01.2013, виписану постачальником ПП «Агроспілка Малолисовецька», ІПН 362105310208, чим на думку податкового органу порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що податкова накладна від 21.01.2013 № 1/2, виписана постачальником ПП «Агроспілка Малолисовецька», ІПН 362105310208, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за лютий 2013 року, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 1).

Також позивач звернув увагу, що при поданні Декларації з ПДВ за лютий 2013 року була допущена технічна помилка, а саме дата податкової накладної № 1/2 від 21.01.2013 вказана 21.02.2013, тобто в графі дата виписки проставлена фактична дата її отримання.

Оскільки у серпні 2014 року позивачем було виявлено помилку, то відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» надіслано уточнюючий розрахунок, яким уточнено дату виписки податкової накладної.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за березень 2013 року на суму 1 018, 33 гривень, слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що до податкової звітності за березень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, включено податкову накладну № 52 від 22.03.2013, виписану постачальником ТДВ «РАЙСІЛЬГОСПТЕХНІКА», ІПН 037441610021, та податкову накладну № 24 від 15.02.2013, виписану постачальником ТОВ «Компанія «ТОЛТЕК», ІПН 328036110026, чим на думку податкового органу порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що податкова накладна від 22.03.2013 № 52, виписана постачальником ТДВ «РАЙСІЛЬГОСПТЕХНІКА», ІПН 037441610021, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за березень 2013 року в місяці її отримання, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 10).

Однак, при поданні Декларації з ПДВ за березень 2013 року, була допущена помилка, а саме сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту, відображена в розмірі 266, 67 гривень, тоді як сума ПДВ по податковій накладній складає 333, 33 гривень.

Позивач зазначив, що податкова накладна від 15.02.2013 № 24, виписана постачальником ТОВ «Компанія «ТОЛТЕК», ІПН 328036110026, на суму ПДВ 137, 00 гривень, а не на суму 685, 00 гривень, як зазначається в Акті перевірки, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за березень 2013 року, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 9).

Однак, при поданні Декларації з ПДВ за березень 2013 року була допущена технічна помилка, а саме дата податкової накладної № 24 від 15.02.2013 вказана 15.03.2013, тобто дата її отримання покупцем.

Оскільки у серпні 2014 року позивачем було виявлено помилку, то відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» надіслано уточнюючий розрахунок, яким уточнено дату виписки податкової накладної та суму податкового кредиту, тобто виправлено помилку по податковій накладній, яка включена до складу податкового періоду.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за квітень 2013 року на суму 62, 42 гривень, слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що до податкової звітності за квітень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, включено податкову накладну № 239 від 01.03.2013, виписану постачальником ПП «СВІТ ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ», ІПН 350463310279, та податкову накладну № 1 від 01.02.2013, виписану постачальником - Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, ІПН 009519426503, чим на думку податкового органу порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що податкова накладна від 01.03.2013 № 239, виписана постачальником ПП «СВІТ ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ», ІПН 350463310279, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за березень 2013 року, а не в місяці її отримання (квітень 2013 року), що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 8).

Крім того, при поданні Декларації з ПДВ за квітень 2013 року була допущена помилка, а саме сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту занижена на суму 36, 00 гривень, оскільки податкова накладна від 01.03.2013 № 239 фактично була отримана в квітні 2014 року, а не 06.03.2013.

Аналогічна ситуація з податковою накладною від 01.02.2013 № 1, виписаною постачальником - Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, ІПН 009519426503, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за березень 2013 року, а не в місяці її отримання (квітень 2013 року), що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за березень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 5).

Однак, при поданні Декларації з ПДВ за квітень 2013 року була допущена помилка, а саме сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту, занижена на суму 26, 42 гривень, оскільки податкова накладна від 01.02.2013 № 1 фактично була отримана в квітні 2014 року, а не 19.02.2013.

Оскільки у серпні 2014 року позивачем було виявлено помилку, то відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» надіслано уточнюючий розрахунок, яким уточнено суму податкового кредиту, тобто виправлено помилку по податковій накладній, яка включена до складу податкового періоду.

Щодо завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за вересень 2013 року на суму 700, 00 гривень, слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що до податкової звітності за вересень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, включена додатково податкова накладна № 40 від 24.07.2013, виписана постачальником ПАТ «Техмашремонт», ІПН 054955910278, чим на думку податкового органу порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що податкова накладна від 24.07.2013 № 40, виписана постачальником ПАТ «Техмашремонт», ІПН 054955910278, була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за серпень 2013 року, а не в місяці її отримання (вересень 2013 року), що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 3).

Крім того позивач вказує, що при поданні Декларації з ПДВ за вересень 2013 року була допущена помилка, а саме сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту, занижена на суму 700, 00 гривень, оскільки податкова накладна від 24.07.2013 № 40 фактично була отримана у вересні, а не 15.08.2013.

Оскільки у серпні 2014 року позивачем було виявлено помилку, то відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» надіслано уточнюючий розрахунок, яким уточнено суму податкового кредиту, тобто виправлено помилку по податковій накладній, яка включена до складу податкового періоду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що в ході проведення камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючих розрахунках з додатками до декларацій з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року, наданими ТОВ «ВКФ « 777 ЛТД» до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області за січень 2013 року від 25.08.2014 за № 9049191242; за лютий 2013 року від 25.08.2014 за № 9049191240; за березень 2013 року від 31.08.2014 за № 9050105202; за квітень 2013 року від 31.08.2014 за № 9050105201; за вересень 2013 року від 31.08.2014 за № 9050108005, встановлено порушення абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті включення до складу податкового кредиту згідно уточнюючих розрахунків з додатками за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року вищезазначених податкових накладних, термін складання яких на момент подання уточнюючих розрахунків з додатками склав понад 365 днів.

З Акта перевірки вбачається, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за січень 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, в сумі ПДВ 2 745, 61 гривень, за лютий 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, в сумі ПДВ 2 520, 00 гривень, за березень 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, в сумі ПДВ 1 018, 33 гривень, за квітень 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, в сумі ПДВ 62, 42 гривень та за вересень 2013 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, в сумі ПДВ 700, 00 гривень.

Дані камеральної перевірки свідчать про безпідставне заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» по податковій декларації з податку на додану вартість з урахуванням уточнюючого розрахунку: за січень 2013 року у сумі 2 745, 61 гривень; за лютий 2013 року у сумі 2 520, 00 гривень; за березень 2013 року у сумі 1 018, 33 гривень; за квітень 2013 року у сумі 62, 42 гривень; за вересень 2013 року у сумі 700, 00 гривень, чим порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що платник податків має право включити до податкового кредиту поточного податкового кредиту також суми ПДВ за податковими накладними, які виписані у попередніх періодах, якщо такі податкові накладні були отримані платником податків із запізненням.

Водночас, судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року включено суми ПДВ за податковими накладними з порушенням передбаченого пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України 365 денного строку.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім цього, суд наголошує, що право на включення до податкового кредиту податкових накладних зберігається за позивачем протягом 365 календарних днів саме з дати виписки податкової накладної, а не отримання її від контрагентів.

З наведеного суд приходить до висновку, що позивачем у січні, лютому, березні, квітні та вересні 2013 року включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних з терміном більше 365 днів, що є порушенням статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час розгляду справи представником позивача інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Одночасно суд зазначає, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 10 569, 00 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 211, 38 гривень, а в розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» це менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 218 гривень.

1,5 розміру мінімальної заробітної плати складає 1 827, 00 гривень.

Позивачем було сплачено 10% від 1 827, 00 гривень, як це передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення № 6 від 22.01.2015 позивачем сплачено 182, 70 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1 644, 30 гривень підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «777 ЛТД» (код ЄДРПОУ: 20006654) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.