Ухвала

від 25.08.2015 по справі 810/572/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року К/800/26885/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Островича С.Е., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та постановуКиївського апеляційного адміністративного сулу від 26.05.2015 у справі №810/572/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ВКФ « 777 ЛТД» доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «777 ЛТД» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.10.2014 №0013881501.

Постановою Київського апеляційного адміністративного сулу від 26.05.2015 у даній справі, скасована постанова Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2014 відповідачем проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ ВКФ « 777 ЛТД» за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт від 19.09.2014 №709/15-1/20006654, згідно висновків якого позивачем безпідставно занижено суми податкових зобов'язань, заявлених у рядку 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з врахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду» по податковій декларації з ПДВ, з урахуванням уточнюючого розрахунку, за січень 2013 року у сумі 2745,61 грн., за лютий 2013 року у сумі 2520,00 грн., за березень 2013 року у сумі 1018,33 грн., за квітень 2013 року у сумі 62,42 грн. та за вересень 2013 року у сумі 700,00 грн., чим порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 №0013881501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 7046 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3523 грн.

Судами також встановлено, що у податковій звітності за січень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, позивачем відкореговано суми податкового кредиту, оскільки при поданні Декларації з ПДВ за січень 2013 року позивачем було допущено помилку, а саме: сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту, занижена на 2482,50 грн. через те, що податкова накладна від 15.11.2012 №151102/2, виписана ПП «Новоагрос», фактично була отримана в січні 2013 року, а не 10.12.2012.

Судом першої інстанції також встановлено, що податкова накладна від 21.12.2012 №155/2, виписана постачальником ТОВ «Чубинецький колос», була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за січень 2013 року, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року (порядковий номер запису даної податкової накладної в Реєстрі № 3), але не в повному розмірі.

У податковій звітності за лютий 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, позивачем відкореговано суму податкового кредиту в розмірі 2520,00 грн., оскільки при поданні Декларації з ПДВ за лютий 2013 року позивачем було допущено технічну помилку в даті податкової накладної №1/2 від 21.01.2013, виписаної постачальником ПП «Агроспілка Малолисовецька», а саме: вказано 21.02.2013, що є датою фактичного її отримання.

У податковій звітності за березень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, позивачем відкореговано суму податкового кредиту, оскільки при поданні Декларації з ПДВ за березень 2013 року була допущена помилка, а саме: сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту була відображена в розмірі 266,67 гривень, тоді як сума ПДВ по податковій накладній №52 від 22.03.2013, виписаній постачальником ТДВ «РАЙСІЛЬГОСПТЕХНІКА», складає 333,33 гривень. А також датою податкової накладної №24 від 15.02.2013, виписаної постачальником ТОВ «Компанія «ТОЛТЕК», помилково вказано - 15.03.2013.

У податковій звітності за квітень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, позивачем відкореговано суми податкового кредиту, оскільки при поданні Декларації з ПДВ за квітень 2013 року позивачем було допущено помилку, а саме: занижено суму ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту на 36,00 грн. за податковою накладною від 01.03.2013 №239, виписаної постачальником ПП «СВІТ ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ», яка була включена до складу податкового кредиту по Декларації з ПДВ за березень 2013 року, а не в місяці її фактичного отримання у квітні 2013 року. Також, в декларації з ПДВ за квітень 2013 року позивачем була допущена помилка, а саме: сума ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту занижена на суму 26,42 грн., оскільки податкова накладна від 01.02.2013 №1, виписана постачальником Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції, фактично була отримана в квітні 2014 року, а не 19.02.2013 року.

У податковій звітності за вересень 2013 року уточнюючим розрахунком, який подано у серпні 2014 року, позивач відкорегував суму податкового кредиту, оскільки при поданні Декларації з ПДВ за вересень 2013 року ним було допущено помилку, а саме: суму ПДВ, яка включена до складу податкового кредиту за податковою накладною від 24.07.2013 №40, виписаною постачальником ПАТ «Техмашремонт», було занижено на суму 700,00 грн. через те, що податкову накладну фактично отримано у вересні, а не 15.08.2013.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що право на включення до податкового кредиту податкових накладних зберігається за позивачем протягом 365 календарних днів саме з дати виписки податкової накладної, а не отримання її від контрагентів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач своєчасно включив у звітність за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від постачальників, тобто в межах 365 днів, а уточнюючими розрахунками виправляв помилки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (абзац 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що кількість календарних днів між датами складання податкових накладних, суми ПДВ за якими позивач включив до складу податкового кредиту у податкових деклараціях за січень, лютий, березень, квітень та вересень 2013 року, і датою подання цих податкових декларацій менше, ніж 365 календарних днів, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про правомірне включення позивачем ПДВ за цими накладними до складу податкового кредиту. При складанні уточнюючих розрахунків позивач не відносив суми ПДВ до складу податкового кредиту, а виправляв помилки, що містились у раніше поданих ним податкових деклараціях.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного сулу від 26.05.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П. Юрченко Судді С.Е. Острович М.В. Сірош