Постанова

від 23.03.2015 по справі 820/1759/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 березня 2015 р. Справа № 820/1759/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Малишевій І.М.,

за участю: представника позивача - Чухраєвої Н.С.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352202 від 13.02.2015 року, винесене ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що правовідносини з контрагентом ТОВ «АВІМЕКС» (код ЄДРПОУ 39123514), за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, мали реальний характер та відповідно правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ за ними, а висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що ТОВ фірмою "АВТОФАСТЕРА" в порушення п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року завищено суму податкового кредиту в частині взаємовідносин з ТОВ «АВІМЕКС», що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 32700 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позову в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на обґрунтованість та законність винесеного податкового повідомлення - рішення.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" (код ЄДРПОУ 30591431) пройшло державну реєстрацію та зареєстроване ВК Харківської міської ради за №14801200000011075 від 04.10.1999 згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №499855. Місцезнаходження підприємства: 61142, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 29Д, кв. 31. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з 27.10.1999 за № 1506. Товариство зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва № 29272123 серії НВ № 563654 від 04.11.1999 .

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу № 1544 від 21.10.2014 та направлення № 21.10.2014 від 2011, керуючись п.п. 78.1.1, пю 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ фірми «АВТОФАСТЕРА» з питань дотримання податкового законодавства в частині взаємовідносин з ТОВ «АВІМЕКС» (код ЄДРПОУ 39123514) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки складено акт № 3558/20-34-22-02-05/30591431 від 04.11.2014, у висновках якого зазначено, що ТОВ фірмою «АВТОФАСТЕРА» здійснено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI, а саме: заниження податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 327 000,00 грн.

Суд зазначає, що статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Документальна виїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

На підставі акту перевірки № 3558/20-34-22-02-05/30591431 від 04.11.2014 року ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Р» від 14.11.2014 року № 0003952202, яким донараховано ТОВ фірмі «АВТОФАСТЕРА» суму грошового зобов'язання: з основного платежу - податку на додану вартість 327 000,00 гривень та штрафних санкцій на суму 163 500,00 гривень.

ТОВ фірмою «АВТОФАСТЕРА» 24.11.2014 року було застосовано адміністративний порядок оскарження повідомлення-рішення за формою «Р» від 14.11.2014 року № 0003952202 та подано до ГУ Міндоходів у Харківській області скаргу (т.с. 2, а.с.185-189). За результатами розгляду даної скарги 20.01.2015 року прийняте рішення про результати розгляду скарги, яким скасоване оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (штрафні санкції) у розмірі 81750,00 гривень, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було винесено нове податкове повідомлення - рішення за формою «Р» від 13.02.2015 року № 0000352202, яким донараховано ТОВ фірмі «АВТОФАСТЕРА» суму грошового зобов'язання: основного платежу - податку на додану вартість 327 000,00 гривень та штрафних санкцій на суму 81750,00 гривень. Дане податкове повідомлення-рішення ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» отримало 13.02.2015.

В мотивувальній частині акту перевірки, висновки якого покладені в основу оскаржуваного рішення зазначено, що відповідно до листа ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.2014 року № 4736/7/26-57-22-01-20698428 з податковою інформацією про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВІМЕКС» (код ЄДРПОУ 39123514) з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року, ТОВ «АВІМЕКС» здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) підприємства-покупцям, які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємствам, а лише полягали у їх документальному оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів, з метою ухилення від сплати податків та обов'язкових платежів у зв'язку з чим, на думку відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «АВТОФАСТЕРА» неправомірно включило до податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «АВІМЕКС» за липень 2014.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Між позивачем ТОВ «АВТОФАСТЕРА» (покупець) та ТОВ «АВІМЕКС» (постачальник) укладено договір поставки № 39 від 01.07.2014.(т.с., а.с. 26)

Відповідно до умов п. 1.2 Договору ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти ПОКУПЦЮ визначені ним договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - «ТОВАР»), а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором приймати товар та оплачувати його.

Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у специфікаціях, які є невід'ємними додатками до договору (п. 1.2 Договору). Загальна вартість договору визначається на підставі сум, зазначених у специфікаціях (п. 2.1 Договору). Умови поставки товару, конкретне місце фактичного приймання-передачі товару визначається сторонами у специфікаціях (п. 3.1 Договору). Поставка відбувається у строки, зазначені у специфікаціях. Допускається поставка товару партіями та часткове відвантаження товару (п. 3.2 Договору).

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору поставки продавцем ТОВ «АВІМЕКС» позивачеві поставлено товар, а саме: диск гальмівний, колодки гальмівні, гайка колісна, гальмівний циліндр, пружину, втулку 12*1,5, РМК гальм. Вала, РМК ступиці, РМК сідла, важіль гальмівного валу, стайленблок, трубка пластикова 8*1, втулка D8, РМК шкворення, колодки гальмівні, болти, гайки, ущільнення пневматичне, амортизатори, ресора пневматична, супорта, втулка ресори, клапан пневматичний, кільце стопорне, накладки гальмівні, фільтр масляний, фільтр палива, стальник, лампа, втулка d10, РМК диференціала, шайба, кільце колодки, накладки гальмівні, датчик рівня полу, комплект пильовиків гальм. барабану, ресора, РМК шкворення, палець кабіни, конус шпилькі, втулка 6*1, хрестовина, фільтр осушувача повітря, РМК супорта, заклепка трубчата 8х15, конус шпильки, ресора, мембрана, пружина, РМК причіпного пристрою, утілення пневматичне.

Що підтверджується видатковими накладними: №25,№26, №27, від 22.07.2014, №28, №29, № 30, від 23.07.2014; №33, №34, №31, №32 від 24.07.2014 (т.с.1, а.с.27,29,31,33,35,37,39,41,43,45).

Також, постачальником ТОВ «АВІМЕКС» позивачеві виписано податкові накладні: №25 загальна сума з ПДВ 216000,00 грн, №26 загальна сума з ПДВ 198000,00 грн, №27 загальна сума з ПДВ 207600,00 грн, від 22.07.2014, №28 загальна сума з ПДВ 204000,00 грн, №29 загальна сума з ПДВ 194400,00грн, №30 загальна сума з ПДВ189000,00 грн, від 23.07.2014, №33 загальна сума з ПДВ 186000,00 грн, №34 загальна сума з ПДВ 174000,00 грн, №31 загальна сума з ПДВ201000,00 грн, №32 загальна сума з ПДВ 192000,00 грн, від 24.07.2014 (т.с.1, а.с. 28,30,32,34,36,38,40,42,44,46)

Транспортування придбаних у ТОВ «АВІМЕКС» товарів на склад позивача, підтверджується копіями товарно - транспортних накладних:№25 від 22.07.2014, №28 від 23.07.2014, №31, 33 від 24.07.2014.

Транспортування здійснювалось на склад позивача за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Київська 15, право користування яким належить ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» на підставі договору оренди №07 від 01.01.2013 між ПАТ "Рембудкомплект" (Орендодавець) та ТОВ фірма «Автофастера» (Орендар). (т.с. 1, а.с. 17-18)

Отримання товару здійснювалося за довіреністю № 236 від 22.07.2014 у водієм-експедитором ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» ОСОБА_3

Перевезення товару здійснювалося водієм-експедитором ОСОБА_3, який є найманим працівником ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» за допомогою автомобіля, право на користування якого належить ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» на підставі договору оренди від 01.01.2012 (т.с. 1 а.с. 19-20)

Суд зазначає, що пунктом п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

П. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податкового кредиту надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового кодексу.

При судовому розгляді встановлено, що укладений між позивачем та вищевказаним контрагентом правочин є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Виконання умов вказаного вище договору підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які відносяться до бухгалтерської і податкової звітності, та виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". А саме вище переліченими податковими накладними, видатковими накладними.

Подальше використання придбаного товару у межах господарської діяльності позивача у оподатковуваних операціях підтверджується тим, що між ТОВ фірма «АВТОФАСТЕРА» та ТОВ «Зевс-Транс-Сервіс», ПП «Тракресурс», ПП «СКЕЛАБ», ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ «ЄВРОАВТОКОНТИНЕНТ» ФОП ОСОБА_7 та інш. укладені договори поставки.(т.с. 1 а.с. 71-249, т.с. 2, а.с 1-160).

Предметом даних договорів є те, що відповідно до п.1.1 постачальник поставляє, а покупець отримує і оплачує продукцію (товар, вироби ) згідно з положеннями, специфікаціями або накладними до цього договору , які є його невід'ємною частиною. Належним чином засвідчені копії вищезазначених договорів та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по їх виконанню, із зазначенням номенклатури товару (видаткові, податкові накладні) містяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що приєднані до справи документи, а саме платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Авімекс», що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Оцінивши зазначений правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, даний договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, платіжним дорученням, актами використання та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення фінансово-господарський операцій платника податку ТОВ фірма «Автофастера», на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Окрім того, посилання відповідної сторони під час судового розгляду на відсутність у позивача перевізних документів на товар, що було придбано у ТОВ «Авімекс», як на підставу встановлених порушень приписів податкового законодавства є необгрунтованими, оскільки положеннями останнього такі документи не відносяться до обов'язкових документів податкової та бухгалтерської звітності.

Також, позивачем ця обставина підтверджена, а саме журналом реєстрації довіреностей за 2010-2014 року, де 22.07.2014 ОСОБА_3 видана довіреність за № 236 для отримання у ТОВ «Авімекс» товару, який ним було отримано по накладним, виписаній останнім. Дані докази, суд вважає належними, згідно з ст. 70 КАСУ.

Отже, щодо порушень позивачем вимог ст. 138, 139 Податкового кодексу України, що, на думку податкового органу, призвело до заниження товариством податку на прибуток на суму 327000 грн, то суд також вважає їх незаконними, оскільки вони спростовуються вищевикладеними обставинами.

Щодо посилань відповідача на листа ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.09.2014 року № 4736/7/26-57-22-01-20698428 з податковою інформацією про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВІМЕКС» (код ЄДРПОУ 39123514) з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000352202 від 13.02.2015р. винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, як таке що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000352202 від 13.02.2015 року .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного товариства з обмеженою відповідальністю фірма "АВТОФАСТЕРА" (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, б. 29, кВ. 31 код ЄДРПОУ 30591431 , інші відомості суду не відомі) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.