Постанова

від 06.08.2009 по справі 15/167/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/167/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" серпня 2009 р. Справа № 15/167/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Андрєєвої Е.І., Журавльова О.О.,

(згідно з розпорядженням голови суду від 05.08.2009р. №112 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –Апресова Н.Г., за дов.,

від відповідача –не з'явився, належним чином повідомлений,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДНІЙ МИР”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 07 квітня 2009 року

у справі №15/167/09

за позовом Приватного підприємства „ЦАРЬ-РИБА”, м. Севастополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДНІЙ МИР”, м. Миколаїв

про стягнення 13745 грн. 20 коп., -    

встановив:

          Відповідач (апелянт) належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, про що сторони були попереджені при прийнятті апеляційної скарги відповідача до провадження (ухвала від 10.07.2009р.).

          Приватне підприємство „ЦАРЬ-РИБА” (далів-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВОДНІЙ МИР” (далі-відповідач) про стягнення з останнього 13745,20 грн. заборгованості за поставлений відповідачу товар по видатковим накладним у вересні-листопаді 2008 року згідно укладеному між позивачем і відповідачем договору №116/ЦР-124 від 01.01.2007р.

          Відповідач відзиву на позов з обґрунтуванням своїх заперечень не надав, не дивлячись на вимоги ухвал суду про призначення справи до розгляду і про її відкладення в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання і ненадання останнім витребуваних судом документів.

          Рішенням місцевого господарського суду від 07 квітня 2009 року (суддя В.О.Ржепецький) позов задоволено у повному обсязі з огляду на його обґрунтованість.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити йому строк на подання апеляційної скарги (такий строк відновлено ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.07.2009р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження), оскаржене рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки останній не дав належної оцінки пунктам 5.3 і 5.6 вказаного договору на постачання товару, якими передбачена потижнева оплата згідно реалізації товару, а підставою для здійснення Покупцем оплати товару є надання Постачальником податкової накладної по кожній партії товару, а при її ненаданні Покупець вправі затримати оплату товару.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою, оскільки заборгованість стягується з відповідача за товар, який прийнятий відповідачем по видатковим накладним. При прийнятті товару, як далі зазначається у відзиві, відповідачу надавались податкові накладні відповідно з п.3.6 договору, оскільки вона є частиною обов'язкового комплексу супровідних документів.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 01.01.2007р. між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки товару №116/ЦР-124.

Строк дії договору відповідно до п.9.1 договору встановлено до 31.12.2008р.

Протягом дії договору з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. позивач здійснив постачання товарів відповідачу загальною вартістю 68528,68 грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень 68 коп.), що підтверджується видатковими накладними, по яким представник відповідача прийняв товари від позивача.

Відповідно до п.5.3 договору товар, що поставляється відповідачу за даним договором, підлягає оплаті на наступних умовах і в наступній термін: потижнева оплата згідно реалізації, тобто це означає, що відповідач зобов'язаний був здійснювати оплату товару в установлений строк, а в разі неможливості –повідомити Постачальника товару з зазначенням причин, чого Покупцем (відповідачем) зроблено не було.

Згідно п.3.6 договору до кожної партії товару, що поставляється, постачальник (позивач) надає наступні документи:

- накладні на кількість товару, що поставляється;

- сертифікат якості (якісне посвідчення), при необхідності-гігієнічний висновок;

- податкові накладні;

- інші документи, необхідні для категорії товару, що поставляється.

Без цього пакету документів, як випливає із змісту вказаного пункту договору, покупець (відповідач) не повинен був приймати товар і оплачувати його.

Але, як вбачається із матеріалів справи, товар, поставлений на суму 68528,68 грн., був прийнятий відповідачем і оплачений останнім в сумі 49200 грн., що свідчить, що позивач поставляв товар з зазначеним пакетом документів. Про це також свідчить і те, що відповідач документально не підтвердив пред'явлення позивачу претензій щодо ненадання останнім пакету документів на поставлений товар, передбачених вказаним пунктом 3.6 договору (таких доказів суду першої інстанції надано не було).

З зазначених підстав є необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на п.5.6 договору, згідно якому підставою для здійснення Покупцем оплати є надання Постачальником податкової накладної і/чи накладної на кількість товару, що поставляється по кожній партії товару. Непред'явлення чи несвоєчасне ненадання Постачальником податкової накладної і/чи накладної надає право Покупцю затримати оплату вартості товару до моменту надання зазначених документів.

Також відповідачем згідно договору поверталася частина товару на загальну суму 5583,48 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 48 коп.).

Всього відповідачем не сплачено за отриманий товар станом на 11.02.2009р. загальну суму 13745,20 грн., що не спростовано відповідачем.

Факт приймання-передачі товару позивачем підтверджено видатковими накладними (а.с.24-38), актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2008р., підписаним між позивачем та відповідачем.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на 11.02.2009р. складає 13745,20 грн., що не спростовано відповідачем.

Згідно ст.173 Господарського кодексу (ГК) України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, утому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності з ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодекс (ЦК) України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору.

          Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Як встановлено ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму боргу в розмірі 13745,20 грн.

          При таких обставинах оскаржене рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи і чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 07 квітня 2009 року у справі №15/167/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          О.О.Журавльов

                                                                                                    Е.І.Андрєєва