Рішення

від 24.03.2015 по справі 404/5384/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/565/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Кодрула М.А.

Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2015 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ФідоБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У червні 2014 року ПАТ «ФідоБанк», який є правонаступником ВАТ " Ерсте Банк", звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, в обгрунтування якого зазначали, що 05.07.2007 року між ТОВ "Нівісан" та банком ВАТ " Ерсте Банк", було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ТОВ "Нівісан" кредит у розмірі 500 000.00 доларів США терміном на до 04.07.2014 року, зі сплатою 12.5% річних.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 жовтня 2009 року між кредитором та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договори поруки. Вказуючи про те, що позичальник на порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, зобов'язань не виконав і станом на час звернення заборгованість складає 5 766 249,85грн., просили стягнути заборгованість з поручителів, відповідачів у справі, у солідарному порядку.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2015 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що кредитор, на підставі ч.2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов'язання, передбачений законом та умовами договору поруки. З урахуванням повідомлення-вимоги від 23.11.2010 року та умов договору поруки, договір поруки від 16.10.2009 року № 012/0456/44/03223/3 (укладений з ОСОБА_3В.) є припиненим з 25.11.2013 року.

Інші відповідачі рішення суду не оскаржили.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_6- ОСОБА_7, підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ПАТ «ФідоБанк» у судове засідання суду апеляційної інстанції повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, за умовою належного їх повідомлення, не перешкоджає розглядові справи (ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Цивільні права та обов'язки здійснюються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом правильно встановлено, що 05 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Ерсте Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ФідоБанк", та ТОВ «Нівісан», в особі директора ОСОБА_3, було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальник на умовах платності строковості та повернення отримав кредит у розмірі - 500 000,00 дол. США, зі строком повернення 04.07.2014 року.

Кредитний договір був забезпечений фінансовою порукою поручителів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, на підставі договорів поруки укладених 16.10.2009року між банком та окремо кожним з поручителів(а.с. 22-26).

Внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, наявності боргу станом на 23 листопада 2010року у розмірі 256 492,20дол.США, 23.11.2010 року банком на адресу поручителя надіслано повідомлення-вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів протягом 30 днів. Повідомлення отримано і залишено без виконання(а.с.28-29).

З матеріалів справи убачається, що заявлений у позові розмір заборгованості позивачем визначений станом на 25.10.2012року(а.с.6-12).

Згідно п.1.1 Договорів поруки, сторони договору визначили, що це зобов'язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України та відповідає положенням ст.ст. 553-559 ЦК України.

Поручитель зобов'язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного між кредитором та позичальником кредитного договору.

У п. 5.2.3 вищезазначеного договору поруки визначено, що порука припиняється, якщо Кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до Поручителя.

Граничний строк виконання зобов'язання встановлений банком - 24 грудня 2010 року.

24 червня 2014 року банк пред'явив до поручителів позов про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, на підставі ст. 553-559 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором, у зв'язку із чим на підставі статей 526, 543, 553, 554, 1054 ЦК України боржник і поручителі несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання, строк виконання якого на час звернення до суду не настав, оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлено до 04 липня 2014 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 7.5 договору право на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши 23.11.2010 року вимогу поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 24.12.2010 року.

Отже, кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України і трирічний строк підлягає обрахуванню з 24.12.2010 року.

Таким чином, договір поруки від 16.10.2009 року, з урахуванням повідомлення-вимоги від 23.11.2010 року та п. 5.2.3 Договору поруки, є припиненим з 25.12.2013 року.

Висновки суду про те, що банку набуває право на пред'явлення вимоги до поручителя лише з 04 липня 2014 року, кінцевий строк повернення кредиту, не ґрунтуються на законі.

Окрім цього, висновки суду про солідарне стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами статті 554 ЦК України та умовами договору поруки, оскільки у справі, встановлено, що зобов'язання забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки. Кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з того, що рішення оскаржується у повному обсязі, проте, повноваження ОСОБА_3 не підтверджені щодо інших учасників справи, до апеляційної скарги вони не приєдналися( ст.229 ЦК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що згідно п.4 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині, що оскаржується та ухвалення нового рішення в цій частині.

Керуючись ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 14 січня 2015 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ФідоБанк» до ОСОБА_3 про солідарне стягнення 5 766 249, 85 грн. заборгованості за кредитним договором № 012/0456/44/03223 від 05.07.2007 року, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: