Ухвала

від 28.07.2009 по справі 9/260пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/260пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

28.07.09                                                                                 Справа № 9/260пд.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство "Нові машини та технології", м. Дніпропетровськ

до 1. Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, м. Лутугине Луганської області

    2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стоік", м. Єнакієве Донецької області

про визнання недійсним договору

в присутності представників:

від позивача –Зінов'єв О.А., дов. б/н від 23.07.09,

від 1-го відповідача – Орлов В.В., дов. № 180/116 від 15.07.09,

від 2-го відповідача –Бабін С.О., дов. № 5 від 22.12.08

в с т а н о в и в:

позивач, ТОВ "НТП "Нові машини та технології", звернувся з позовом, у якому просить визнати договір № 26 від 16.01.09, укладений між відповідачами, недійсними через невідповідність вимогам законодавства України.

1-й відповідач, Лутугинський ДНВВК, з позовною заявою не погодився та звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним ліцензійного договору.

Доводи 1-го відповідача у зустрічній позовній заяві зводяться до наступного.

Ш          30 червня 2004 року позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом уклали ліцензійний договір № 04-322 про використання винаходів, за яким ТОВ "НТП "Нові машини та технології" надав Лутугинському ДНВВК виключну ліцензію на використання винаходів, які охороняються патентами №№ 21316, 21317, 36978, 58816А, 60750А та 62257А.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій" вказаний ліцензійний договір є договором про трансфер технологій і на нього мають поширюватись положення цього Закону.

Пунктом 2.4 ліцензійного договору передбачене виключне право на придбання всього об'єму виготовленої Ліцензіатом (позивачем) продукції за ліцензією. Однак цей пункт, на думку позивача за зустрічним позовом, суперечить вимогам ст. 18 Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", оскільки цією статтею заборонено укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають у т.ч.:

·          встановлення зобов'язань щодо продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію, та використання визначеного нею персоналу,

·           встановлення необґрунтованих обмежень обсягу виробництва продукції,

·          встановлення обмежень, які суперечать законодавству стосовно використання  майнових прав на технології та їх складові тощо.

Як вбачається зі змісту наведених норм, вони містять заборону укладати договори, які передбачають зобов'язання щодо переважного продажу продукції, виготовленої із застосуванням технології, покупцям, визначеним особою, яка передає цю технологію.

Пунктом 2.3 ліцензійного договору передбачено, що Ліцензіат зобов'язаний впродовж терміну дії договору виготовляти продукцію за ліцензією в об'ємах, поданих Ліцензіаром заявок на виготовлення .

Позивач за зустрічним позовом вважає, що ця умова суперечить ст. 18 Закону України "Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій", оскільки цією статтею заборонено укладення договорів про трансфер технологій, які передбачають обмеження обсягу виробництва продукції.

Ш          Лутугинський ДНВВК також вважає, що оскільки пункти 2.4 та 2.5 ліцензійного договору мають ознаки договорів підряду, то, посилаючись на ч.ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України, якими встановлено, що:

·          за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу,

·          договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові

на думку позивача за зустрічним позовом сторони ліцензійного договору, залежно від мети, яку вони ставили перед собою під час укладення договору, повинні були укласти або договір підряду або ліцензійний договір, а не об'єднувати в одному договорі несумісні речі.

Ш          Крім того, пунктом 7.1 ліцензійного договору встановлено плату за використання винаходів позивача та відповідної технічної документації (роялті), яка становить 9% від загальної вартості об'єму продаж продукції за ліцензією без ПДВ.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що розмір такого роялті занадто завищений, оскільки він уклав ліцензійний договір з позивачем за первісним позовом без використання процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, встановленої Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", за яким послуги –це будь-яка закупівля, крім товарів та робіт, включаючи підготовку спеціалістів, забезпечення транспортом і зв'язком, освоєння технологій, наукові дослідження…

Таким чином, кошти державного підприємства є державними коштами, тому при закупівлі товарів, робіт і послуг цим підприємством, у т.ч. інтелектуальної власності, повинна застосовуватись процедура, встановлена вищенаведеним Законом.

Оскільки положення ліцензійного договору не містять посилання на Закон Україн "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", він суперечить закону.

Ш          Відповідно до положень ч. 1 ст. 1110 ЦК України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, однак згідно з п. 14.1 спірного договору він діє до 31.10.2008 року, а за п. 2.5 у випадку перетворення деклараційних патентів на винахід №№ 58816А, 60750А та 62257А у патенти на винахід, чинність цього договору не припиняється, його умови продовжують діяти стосовно перетворених патентів, термін дії цього договору та строк використання ліцензії автоматично пролонгується до 11.03.2017.

На думку зустрічного позивача ці умови договору суперечать положенням законодавства про інтелектуальну власність, оскільки з моменту припинення чинності деклараційних патентів ліцензійний договором також припиняє свою дію.

Щодо зустрічного позову суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Таким чином зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.

Іншими словами подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.

Оскільки зустрічна заява Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату відповідає критеріям зустрічного позову, суд вважає за доцільне її прийняти до розгляду.

2-й відповідач, ТОВ "ФК "Стоік", відзив на позовну заяву не надав.

В обгрунтування вимоги позивач за первісним позовом посилається на укладений 30 червня 2004 року між ним та 1-м відповідачем ліцензійний договір № 04-322 про використання винаходів, за яким позивач надав 1-му відповідачу виключну ліцензію на використання винаходів, які охороняються патентами № 21316 Форма для лиття валків відцентровим способом, № 21317 Спосіб нанесення теплоізоляційного покриття на кокілі для лиття чавунних прокатних валків, № 36978 Пристрій для нанесення теплоізоляційного покриття, № 58816 Відцентрова ливарна машина, № 60750А Спосіб відцентрового лиття двошарових прокатних валків та № 62257А Спосіб лиття двошарових чавунних прокатних валків.

Пунктом 2.4 ліцензійного договору передбачено, що Ліцензіар (позивач) має виключне право на придбання всього об'єму виготовленої Ліцензіатом (1-й відповідач) виготовленої продукції за ліцензією.

У п. 8.2 договору сторони передбачили право позивача проводити перевірку даних, які відносяться до обсягу виробництва і реалізації продукції за ліцензією на підприємствах 1-го відповідача за звітними бухгалтерськими даними.

За результатами проведеної перевірки позивач встановив, що 1-й відповідач уклав з 2-м відповідачем, ТОВ "ФК "Стоік", договір купівлі-продажу, за яким не зважаючи на виключне право придбання продукції позивачем, продав 2-му відповідачу валки ЛПХНдц, що були виготовлені з використанням винаходів, право користування якими було передане 1-му відповідачу за ліцензійним договором, чим порушив його умови (п. 2.4) та вимоги чинного законодавства.

Позивач вважає, що спірний договір № 26 від 16.01.09 укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, є незаконним та такими, що повинен бути визнаним недійсним, виходячи з  наступного.

Ш          Частиною 1 статті 13 ЦК України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, а відповідно до ч. 2 цієї статі при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Ш          Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК України передбачено:

·           зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

·           особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

·           волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

·           правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ш          Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Прийняти зустрічну позовну заяву Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату до розгляду.

2. Розгляд справи відкласти на 11.08.09 о 12 год. 30 хв., засідання  відбудеться за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3-а, каб. № 335.

3. Зобов'язати позивача за первісним позовом –надати обґрунтований відзив  на зустрічну позовну заяву.

4. Зобов'язати 2-го відповідача - надати обґрунтований відзив на первісний позов та зустрічну позовну заяву, документи у підтвердження правового статусу, копію довідки про внесення до ЄДР.

Суддя                                                                      А. Г. Ворожцов