Ухвала

від 09.02.2015 по справі 2а-1870/377/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2015р. м. Київ К/9991/95890/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011

у справі № 2а-1870/377/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть»

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Запчасть» звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської МДПІ Сумської області від 30.12.2010 № 0001062311/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів приватних підприємств в сумі 58611 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 скасовано постанову суду першої інстанції, позов задоволено.

Конотопська МДПІ Сумської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР , ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 30.12.2010 № 0001062311/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79985 грн., в т.ч. 61318 грн. основного платежу та 18667,6 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової виїзної перевірки, викладені в акті від 22.12.2010 № 542/23-3/30355337, про порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР . Порушення цих норм закону полягало у неправомірному включенні до складу валових витрат за операціями з фізичними особами-підприємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 витрат щодо оренди нежитлових приміщень та за операціями з ТОВ «Дельта Гарант» витрат з придбання запчастин.

Відповідач вважає, що витрати позивача зі сплати послуг з оренди нежитлових приміщень (склад та котельна) з метою зберігання вантажних автомобілів з причепом не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки у позивача наявні будівлі з площею, яка дозволяє зберігати автомобілі, тому підстав укладати договір оренди приміщення із зазначеною метою не було.

Висновки про нереальність операцій позивача з ТОВ «Дельта Гарант» відповідачем обґрунтовані неможливістю проведення зустрічної звірки вказаного контрагента у зв'язку з відсутністю останнього за місцезнаходженням. Крім того, податковий орган посилається на те, що первинні документи, що підтверджують здійснення вказаних операцій не підписані уповноваженою особою. В підтвердження вказаних обставин відповідач посилається на надані начальнику ГВПМ ДПМІ у м. Нова Каховка пояснення ОСОБА_7, згідно з якими останній не підписував жодних первинних документів, зокрема договору поставки та податкових накладних, та не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дельта Гарант». Також податковий орган вказує на відсутність у ТОВ «Дельта Гарант» основних фондів та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та неподання податкової звітності за 2010 рік.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0001062311/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 58611 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що операції з придбання позивачем запчастин та послуг з оренди нежитлового приміщення пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, реальність таких операцій підтверджується належними первинними документами.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР , якими регламентувався порядок визначення валових витрат на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товарів (послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог норм вказаної статті закону при формуванні валових витрат, підстави для позбавлення його права на зазначені витрати відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом апеляційної інстанції вставлено, що реальне вчинення позивачем господарських операцій з придбання запчастин у ТОВ «Дельта Гарант» підтверджується первинними документами: договором поставки, податковими та товарними накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, зовнішньоекономічним контрактом, вантажними митними деклараціями, міжнародною товарно-транспортною накладною, рахунком-фактури тощо, які оцінені судом як належні докази.

Посилання податкового органу на встановлення певних фактів в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до ведення господарської діяльності підприємств (постачальників), не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення у кримінальній справі такі факти самі собою не є доказом вчинення злочину і допущення суб'єктом господарювання (покупцем) чи відсутності з боку останнього певного порушення.

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких пов'язується з господарською діяльністю, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про нереальних характер господарських операцій.

Зменшення валових витрат покупцю через неподання продавцем платника декларації з податку на прибуток, за відсутності інших підстав вважати валові витрати непідтвердженими, є необґрунтованим.

У разі коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування (належного звітування), нарахування та сплати податку на прибуток до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить право на формування валових витрат залежно від факту проведення зустрічних перевірок контрагентів та підтвердження такими перевірками відображення податкових зобов'язань за відповідними операціями.

Судом апеляційної інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з фізичними особами-підприємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо оренди нежитлових приміщень, в результаті чого достовірно встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними первинними документами, які повністю відображають зміст і характер операцій, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Посилання податкового органу на те, що у позивача не було необхідності брати в оренду нежитлові приміщення з метою використання їх для зберігання вантажного автомобіля з причепом, запчастин з огляду на наявність в нього власних будівель, достатньої вільної площі, є безпідставними, оскільки підприємство самостійно здійснює власну господарську діяльність і задля досягнення її мети - економічних і соціальних результатів та одержання прибутку на свій розсуд визначає необхідні для цього умови.

Судом апеляційної інстанції повно встановлено обставини у справі, надано їм правову оцінку, здійснено ретельну оцінку аргументам податкового органу щодо неправомірності формування позивачем валових витрат. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркун