Ухвала

від 17.03.2015 по справі 826/5239/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2015р. м. Київ К/800/62849/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Устинова А.В., Шутова І.І.,

від відповідача - Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013

у справі № 826/5239/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Орлан"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013, задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26.12.2012 №0007012302, №0006992302, №0007002302 та №0002162305.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Орлан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 05.12.2012 № 8635 /22-317/21497134, в якому встановлено порушення позивачем вимог: пп. 135.5.4 п.135.5 ст.135, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 201.4, 201.10 ст.201, пп. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, п.п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 26.12.2012 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0007012302 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 11 190 269,00 грн.;

- №0006992302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 850 800,00 грн.;

- №0007002302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 79 723,00 грн.;

- №0002162305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 131 538,58 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Відповідно до пунктів 2.3 додаткових угод від 20.10.2008 до вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, укладених між позивачем та фірмою «YIOVANT ENTERPRISES LIMITED», строком розрахунків між сторонами визначено дату - 31.12.2010.

Отже, як було вірно встановлено судами, станом на дату проведення перевірки (05.12.2012), не закінчився строк позовної давності в 6 років, визначений законодавством, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135,5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно пп. «а» пп. 14.1.11 п. 14. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість, це, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, колегією суддів слід зазначити наступне.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Гізбрехт технолоджі», ОСОБА_5, на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема, договорами, податковими накладними, видатковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Також, актом перевірки встановлено, що на підприємстві не встановлені ліміти залишку готівки каси підприємства в період з 01.01.2011 по 30.06.2012 (надано письмове підтвердження). Опис залишків готівкових коштів в касі підприємства ТОВ «Орлан» згідно аркушів касової книги (дані суми є понадлімітними у зв'язку з невстановленням ліміту на підприємстві). Перевіркою виявлено перевищення ліміту залишку готівки каси на суму 65769,29 грн.

Відповідно до п.5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637, установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи. Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Розрахунок ліміту залишку готівки каси позивача був підписаний Головою правління та головним бухгалтером підприємства 06.06.2005 та затверджений Розпорядженням Голови правління № 7від 06.06.2005. Крім того, встановлений ліміт залишку готівки в касі був доведений до відома обслуговуючого банку (Філія РЦ Приватбанку) у відповідності з п.2.2.3 договору банківського рахунка №К2УАКБ від 06.06.2005.

Однак, як встановлено судами, відповідачем не наведено жодних посилань на нормативний акт, яким встановлюється обов'язок позивача з перегляду встановленого ліміту каси. Зазначений в акті перевірки залишок готівки відповідає ліміту, встановленому вищезазначеним розпорядженням. Про встановлення такого ліміту відповідача було повідомлено в запереченнях до акта перевірки, натомість, відомості про ненадання документів щодо встановлення ліміту готівки, в акті перевірки відсутні.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль