Постанова

від 23.03.2015 по справі 5015/4864/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 5015/4864/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області за № 05/1-17вих-15 від 14.01.2015р. (вх. № 01-05/460/15 від 27.01.2015р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2014р.

у справі № 5015/4864/11

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Верховної Ради України,

Львівської обласної ради,

Державного агентства лісових ресурсів України,

Державного підприємства «Львівське лісове господарство» (надалі ДП «Львівське лісове господарство»),

Кабінету міністрів України

до відповідача-1: Пустомитівської районної державної адміністрації

до відповідача-2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3.)

до відповідача-3: Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області

про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку,

за участю:

від прокуратури: Куцик В.Б. (посвідчення № 011165 від 24.10.2012р.);

від позивача (Верховної Ради України): не з'явився;

від позивача (Львівської обласної ради): Мельник А.І. - представник (довіреність №01-вих-114 від 23.09.2014р.);

від позивача (Державного агентства лісових ресурсів України): не з'явився;

від позивача (ДП «Львівське лісове господарство»): не з'явився;

від позивача (Кабінету міністрів України): Березюк С.Г. - представник (довіреність б/н від 12.01.2015р.);

від відповідача-1: Корилкевич П.В. - представник (довіреність № 04/15-646 від 17.03.2015р.);

від відповідача-2: ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_2, виданий Пустомитівським РВУМВСУ у Львівській області 06.07.1999р.); ОСОБА_8 - представник (договір про надання правової допомоги від 01.02.2015р.);

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.11.2012р. у справі №5015/4864/11 (суддя Синчук М.М.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.11.2012р.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. „Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", відповідно до якого з користування Львівського держлісгоспу Винниківського лісництва вилучено земельну ділянку площею 0,1 га та передано в оренду ФОП ОСОБА_3 Визнано недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. „Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення ФОП ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту". Визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 07.05.2010р., укладений між Пустомитівською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_3 Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19.05.2010р., виданий ОСОБА_3 Зобов'язано ФОП ОСОБА_3 повернути постійному землекористувачу - ДП „Львівське лісове господарство" земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в кварталі НОМЕР_4 виділ НОМЕР_10 лісового заказника місцевого значення „Винниківський". Стягнуто з Пустомитівської районної державної, ФОП ОСОБА_3 та Управління Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області в дохід державного бюджету України по 28,33 грн. державного мита і по 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.52-63, т.4).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. (головуючий-суддя Мирутенко О.Л., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.) залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012р. у справі №5015/4864/11, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення (а.с. 246-252, т.4).

17.09.2014р. Вищий господарський суд України частково задоволив касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 Скасував рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. у справі № 5015/4864/11 і направив справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області (а.с.55-62, т.5).

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України звернув увагу на неоднозначні та суперечливі висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки. Вказав, що для всебічного та об'єктивного розгляду справи судам необхідно було встановити де саме знаходиться вказана земельна ділянка: чи то на території Личаківського району м. Львова, чи то на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту. Зазначив, що поза увагою судів залишилось питання з'ясування власника земельної ділянки на момент прийняття спірних розпоряджень Пустомитівської РДА. Відзначив, що судам необхідно було надати оцінку правовідносинам сторін з позиції непорушності права власності особи, з урахуванням, в тому числі, і судової практики Європейського суду з прав людини, як інструменту функціонування Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що є частиною національного законодавства України.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі № 5015/4864/11 (суддя Крупник Р.В.) повністю відмовлено в позові. Стягнуто з ДП «Львівське лісове господарство» в дохід Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с.128-141, т.7).

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що на момент прийняття спірного розпорядження Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту" земельна ділянка перебувала у державній власності. Вилучати вказану земельну ділянку вправі був Кабінет міністрів України за погодженням із Верховною Радою України. В рішенні суд вказав, що ФОП ОСОБА_3 добросовісно отримала в оренду земельну ділянку, на якій спорудила лісове кафе, не знаючи та не маючи підстав вважати, що Пустомитівська РДА діяла поза компетенцією. Водночас, суд встановив, що на придбаній земельній ділянці ФОП ОСОБА_3 побудувала об'єкти нерухомого майна, на котрі оформила право власності. За таких умов, повернення земельної ділянки ДП «Львівське лісове господарство» без вирішення питання про право власності ФОП ОСОБА_3 на відповідні об'єкти нерухомого майна є неможливим. Задоволення позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних розпоряджень та договору купівлі-продажу земельної ділянки матиме наслідком порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним переслідуваній позивачем меті, а тому, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заступник прокурора Львівської області подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що місцевий господарський суд, підтвердивши наявність фактів порушення вимог законодавства при прийнятті оспорюваних розпоряджень Пустомитівської РДА та визнавши обґрунтованість позовних вимог прокурора, відмовив в задоволенні позову, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії». Стверджує, що покликання суду першої інстанції на висновки Європейського суду з прав людини є неправомірним, оскільки у відповідності до норм українського законодавства володіння спірним майном є неможливим. Вказує, що не можна визнати такими, що відповідають чинному законодавству України оскаржувані розпорядження, оскільки такі суперечать принципам обгрунтованості та справедливості, дотримання рівності перед законом, а тому підлягають скасуванню. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі №5015/4864/11, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Позивач Верховна Рада України у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що нормами національного законодавства не передбачено можливості використання земель природно-заповідного фонду для будівництва кафе, а особливий інтерес суспільства обумовлений тим, що український народ, від імені якого права власності здійснює, в межах встановлених Конституцією, держава, був протиправно позбавлений права власності на спірну земельну ділянку. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі № 5015/4864/11, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що, приймаючи спірні розпорядження та укладаючи оспорювані договори оренди та продажу земельної ділянки, Пустомитівська РДА діяла в межах та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. Стверджує, що місцевий господарський суд в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду відповідають обставинам справи, а рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 в запереченні на апеляційну скаргу вказує, що в процесі розгляду даної справи позивач так і не надав доказів того, що спірна земельна ділянка належить до земель заказника «Винниківський». Зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо перебування земель природно-охоронного значення у приватній власності. Звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_3 не допустила жодних зловживань чи порушень норм чинного законодавства, а тому позбавлення її права власності на спірну земельну ділянку є порушенням основоположних прав людини, закріплених в Конституції України та Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Покликається на те, що з моменту укладення договору оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність, виплачує заробітну плату найманим працівникам, є платником податків, як власник земельної ділянки здійснює її упорядкування та охорону, внаслідок чого, діяльність ФОП ОСОБА_3, яка проводиться на спірній земельній ділянці, становить суспільний інтерес. Отже, позбавлення її права власності на вказану земельну ділянку порушуватиме не лише її права як громадянина, а й суперечитиме інтересам суспільства. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі №5015/4864/11, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області - без задоволення.

Позивачі - Львівська обласна рада, Державне агентство лісових ресурсів України, ДП «Львівське лісове господарство», Кабінет міністрів України, відповідач-3 та третя особа не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Присутні в судовому засіданні представники позивачів - Кабінету міністрів України та Львівської обласної ради підтримали вимоги і доводи апеляційної скарги прокурора, просили скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги прокурора.

Позивачі - Верховна рада України, Державне агентство лісових ресурсів України, ДП «Львівське лісове господарство», відповідач-3 та третя особа не забезпечили явки в судове засідання уповноважених представників, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.02.2015р. та ознайомлення під розписку з датою наступного судового засідання.

Позивач Верховна рада України у відзиві на апеляційну скаргу та в клопотанні за №30/6-98 (51970) від 04.03.2015р. просить здійснити судовий розгляд даної справи за відсутності його представника.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі № 5015/4864/11 .

Відповідно до класифікації і мережі території і об'єктів природно-заповідного фонду Української РСР, введеної в дію постановою Ради Міністрів УРСР № 311 від 22.07.1983р., рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів за № 495 від 09.10.1984р. "Про мережу територій та об'єктів природно-заповідного фонду області" засновано ландшафтний заказник "Винниківський" (а.с.107-116, т.2).

Згідно акту на право користування землею від 14.10.1960р. користувачем земельної ділянки, на якій розміщений вищевказаний заказник, є Львівський лісгосп (а.с.119-121, т.2).

Як вбачається з додатку № 1 до рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів за № 495 від 09.10.1984р. загальна площа заказнику "Винниківський" - 848 га, місцезнаходження - Пустомитівський район Львівської області, Львівський лісгоспзаг, Винниківське лісництво, квартали: № 49-71; 84-86 (а.с.109-115, т.2).

Відповідно до Положення про державний ландшафтний заказник місцевого значення "Винниківський", затвердженого 14.02.1986р., заказник входить до складу природно-заповідного фонду Львівської області (а.с.64-65, т.6). Охоронне зобов'язання зареєстровано в Обласній інспекції з охорони природи 09.04.1986р. (а.с.66, т.6) .

Рішенням Львівської обласної ради народних депутатів № 209 від 31.07.1997р. "Про впорядкування природно-заповідного фонду області" ландшафтному заказнику «Винниківський» надано статус - лісовий заказник "Винниківський" (а.с.103-104, т.2).

В Положенні про лісовий заказник місцевого значення "Винниківський", затвердженому 03.04.2000р. вказано, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, загальна площа 848 га, розташований на території Личаківського району м.Львова в кварталах №№49-71, 84-86 (а.с.94-97, т.1). Охоронне зобов'язання зареєстровано 22.02.1999р. та землекористувачем визначено Львівський ліспаркгосп ДЛГО "Львівліс" (а.с.93, т.1).

З Положення про лісовий заказник місцевого значення "Винниківський", затвердженого у 2010 році вбачається, що заказник входить до природно-заповідного фонду України, його площа становить 848 га, розташований у Винниківському лісництві на території Пустомитівського району в кварталах №№ 49-71, 84-86 ДП "Львівське лісове господарство" (а.с.35-38, т.1). Відповідно до охоронного зобов'язання № 04-05-2976 від 16.05.2011р. Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області передало під охорону землекористувачу ДП "Львівське лісове господарство" заповідний об'єкт - лісовий заказник місцевого значення "Винниківський", площею 848 га, розташований в Пустомитівському районі Львівської області на території Винниківського лісництва, кв. 49-71, 84-86 (а.с.40, т.1).

В липні 2002 року виконавчим комітетом Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області прийнято рішення № 76 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на встановлення збірно-розбірного павільйону під кафе на землях лісопаркового господарства" (а.с.28, т.7).

13.08.2002р. Державна екологічна інспекція погодила ПП ОСОБА_3 розміщення лісового кафе на 16 місць в зоні відпочинку Винниківського лісництва (кв.НОМЕР_4 вид.НОМЕР_10) (а.с.5-6, т.7).

22.08.2002р. Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Пустомитівської РДА погодив представлений проект встановлення кафе із збірних дерев'яних конструкцій на території Винниківського лісництва Львівського ліспаркгоспу (а.с.7, т.7).

В листі № 299 від 22.09.2003р. за підписом директора Львівського держлісгоспу Дудича Р.І. надано ПП ОСОБА_3 право короткотермінової оренди земельної ділянки площею 0,1 га, кв.НОМЕР_6, вид.НОМЕР_10 Винниківського лісництва (а.с.8, т.7). Місцевим судом з'ясовано, що в даному листі допущено технічну описку щодо номеру кварталу.

Листом № 04-14/461 від 12.11.2003р. Львівське обласне головне управління земельних ресурсів погодило місце розташування та відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_3 під розміщення тимчасового кафе на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району ( а.с.9, т.7).

Головою Пустомитівської РДА затверджено Акт попереднього погодження місця розташування об'єкта будівництва (розширення, реконструкція існуючого) в зоні відпочинку Винниківського лісництва в кварталі НОМЕР_4 виділ НОМЕР_10 (біля перехрестя автодоріг Західний обхід м. Львова та Львів-Бібрка) (а.с.10-11, т.7). Вказаний акт погоджено в т.ч. і директором Львівського лісового господарства.

В листі № 411 від 30.10.2003р. Львівська державна лісовпорядна експедиція "Львівдержліспроект" надала ПП ОСОБА_3 таксаційну характеристику ділянки наданої на проведення підприємницької діяльності у Винниківському лісництві Львівського ДЛГ квартал НОМЕР_4 виділ НОМЕР_10 на площі 0,1 га. (а.с.14, т.7).

В матеріалах справи наявна копія проекту будівництва кафе, погодженого в тому числі і директором Львівського ліспаркгоспу (а.с.15-18, т.7).

28.10.2005р. проект відводу земельної ділянки для розміщення тимчасового закладу громадського харчування в с. Давидів погоджено Екологічною інспекцією з охорони навколишнього природного середовища у Пустомитівському районі, що підтверджується Висновком № 12/149 від 28.10.2005р. (а.с.25-26, т.7).

Згідно висновку державної землевпорядної експертизи №3043 від 17.11.2005р. проект відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_3 пройшов державну експертизу в Львівському обласному головному управлінні земельних ресурсів (а.с.37-38, т.7).

Відповідно до розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісових угідь ПП ОСОБА_3 під розміщення тимчасового кафе на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області площею 0,1 га., розмір втрат становить 22,222 тис.грн. (а.с.27, т.7). Вказані втрати ФОП ОСОБА_3 сплатила, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій про оплату (а.с.100-102, т.7).

В жодному із виданих ФОП ОСОБА_3 дозвільних документів для отримання в оренду земельної ділянки не було вказано про те, що земельна ділянка, яка пропонується для розміщення кафе, входить в межі заказнику "Винниківський".

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.02.2012р. у справі №1-п/1316/3/2012 1316/22/2012 звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу про його обвинувачення за ст.367 ч.1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності (а.с.44-45, т.4).

В даній справі Пустомитівським районним судом Львівської області встановлено, що ОСОБА_9, перебуваючи на посаді державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища в Пустомитівському районі Львівської області, вчинив злочин, передбачений ст.367 ч.1 КК України, а саме: при погодженні місця розташування земельної ділянки для розміщення тимчасового кафе на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області видав висновки №10-03/13 від 13.08.2002р. та №12/149 від 28.10.2005р. про погодження місця розташування лісового кафе на 16 місць в зоні відпочинку Винниківського лісництва ДП "Львівський лісгосп" в кварталі НОМЕР_4 виділ НОМЕР_10, в яких не вказав, що вказана земельна ділянка лісового фонду розташована в межах території природно-заповідного фонду - лісового заказника "Винниківський".

13.01.2006р. розпорядженням голови Пустомитівської РДА за № 9 "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту" вилучено із землекористування Львівського держлісгоспу Винниківського лісництва земельну ділянку площею 0,1 га. та передано дану земельну ділянку ПП ОСОБА_3 в довгострокову оренду терміном на 10 років для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с.16, т.1).

23.01.2006р. на підставі вказаного розпорядження між Пустомитівською РДА (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Пустомитівському районному відділі Центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.01.2006р. за НОМЕР_7 (а.с.63-68, т.2).

30.01.2006р. орендодавець та орендар підписали акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду згідно договору оренди землі від 24.01.2006р. (а.с.69, т.2).

В подальшому, 06.05.2010р. розпорядженням голови Пустомитівської РДА № 379 "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту" вирішено продати у власність орендовану земельну ділянку ФОП ОСОБА_3 для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 0,1 га на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту та погодити вартість продажу земельної ділянки в сумі 61330,00 грн. без ПДВ (а.с.17, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2010р. між Пустомитівською РДА (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. продає за плату, а покупець приймає у власність та оплачує вартість земельної ділянки, розташованої на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району, загальною площею 0,1 га., кадастровий НОМЕР_8 згідно плану земельної ділянки (а.с.18-19, т.1).

Згідно п. 1.2 договору купівлі-продажу земельна ділянка продається для несільськогосподарського призначення (обслуговування кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1»).

В пункті 2.2 договору вказано, що ціна продажу земельної ділянки становить 61330,00 грн. без ПДВ, які покупець зобов'язується сплатити до 07.06.2010р., а продавець дає на це згоду.

Обов'язки сторін договору купівлі-продажу земельної ділянки викладені в розділі 3 договору.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає у покупця з моменту нотаріального посвідчення даного договору та державної реєстрації.

07.05.2010р. договір купівлі-продажу земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Моісєєвою О.Я. та зареєстровано у реєстрі за № 777.

На виконання вказаного договору ФОП ОСОБА_3 сплатила вартість придбаної земельної ділянки у розмірі 61330,00 грн., що підтверджується квитанцією від 11.05.2010р. (а.с.35, т.2).

На підставі договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 19.05.2010р. (а.с.20, т.1).

Заочним рішенням Франківського районного суду міста Львова від 29.01.2010р. у справі № 2-4519 визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на об'єкт нерухомого майна - будинок загальною площею 119,9 м 2 , який знаходиться поблизу села Давидів на земельній ділянці площею 0,1 га на території Винниківського лісництва у кв. НОМЕР_4 вид. НОМЕР_10 (а.с.92-93, т.7).

15.03.2010р. на підставі вказаного судового рішення за ФОП ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на будинок, розташований на території Винниківського лісництва у кв. НОМЕР_4 вид. НОМЕР_10, що підтверджується наявною в матеріалах копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25573105 (а.с.94, т.7).

06.08.2010 року ДП "Львівське лісове господарство" звернулось листом до Львівського міжрайонного природоохоронного прокурора та начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області з проханням провести розслідування факту самовільного захвату і будівництва на території заказника "Винниківський", оскільки в кварталі НОМЕР_4, виділ НОМЕР_10 Винниківського лісництва гр. ОСОБА_11 самовільно проводить будівництво лісового кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", вказавши, що дана територія держлісфонду входить в склад лісового заказника "Винниківський", який засновано рішенням Львівської обласної ради від 09.04.1984 р. № 495 (а.с.23, т.1).

Листом № 01-16/12-4087 від 16.09.2010р. головне Управління Держкомзему у Львівській області повідомило Львівському міжрайонному природоохоронному прокурору та директору ДП "Львівське лісове господарство", що перевіркою з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка пл. 0,1 га. використовується гр. ОСОБА_3 для обслуговування кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території лісового заказника "Винниківський" згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19.05.2010р., реєстраційний НОМЕР_9, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстраційний № 777 від 07.05.2010р. Фактів порушення вимог земельного законодавства не виявлено (а.с.24, т.1).

В листі № 05-3816 від 08.09.2010р. Державної екологічної інспекції у Львівській області, адресованому директору ДП «Львівський лісгосп» вказано, що в ході проведеної перевірки самовільного будівництва лісового кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в кварталі НОМЕР_4 виділ НОМЕР_10 на території лісового заказника "Винниківський" встановлено, що вищенаведене будівництво суперечить ст.ст. 51-54 Закону України "Про природно-заповідний фонд» (а.с.25, т.1).

Наявними в матеріалах справи копіями планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а саме: витягами з Державного лісового кадастру станом на 01.01.2002р. та 01.01.1996р. (а.с. 114-122, т.6), витягами з проектів організації та розвитку лісового господарства ДП "Львівське лісове господарство" (таксаційні описи, відомості поквартальних підсумків) (а.с.130-160, т.6), копіями планшетів лісовпорядкування 1970 року, 1990 року та 2001 року (а.с. 181-183, т.6), а також паспортом державного ландшафтного заказника місцевого значення "Винниківський" (а.с.174-175, т.6) підтверджується, що земельна ділянка, площею 0,1 га., кадастровий НОМЕР_8, яку на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. вилучено із землекористування Львівського держлісгоспу Винниківського лісництва, знаходиться на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту та станом на момент її вилучення входила до складу земель заказника місцевого значення "Винниківський".

Підставою звернення заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Львівської обласної ради, Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Львівське лісове господарство» та Кабінету міністрів України до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що на його думку, розпорядження Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", розпорядження Пустомитівської РДА №379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", договір купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., а також виданий на їх підставі державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.05.2010р., не відповідають вимогам чинного законодавства, порушують публічний порядок, а саме права та інтереси спеціально уповноважених державних органів. Прокурор стверджує, що такі правовстановлюючі документи підлягають визнанню недійсними в порядку ст.ст. 215, 228, 236 ЦК України.

15.11.2011р. відповідач-2 звернувся в суд першої інстанції з письмовим доповненням до відзиву на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову заступника прокурора Львівської області, застосувавши позовну давність (а.с.201-202, т.2).

При винесенні постанови, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції, чинній станом на час винесення головою Пустомитівської РДА оспорюваного прокурором розпорядження від 13.01.2006р. за № 9 "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту") особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно частини 2 статті 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції станом на 13.01.2006р.) до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Статтею 44 Земельного кодексу України (в редакції станом на 13.01.2006р.) передбачено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

За приписами частини 3 статті 142 Земельного кодексу України (в редакції станом на 13.01.2006р.) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Згідно пункту "ґ" статті 6 Земельного кодексу України (в редакції станом на 13.01.2006р.) до повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин належить, зокрема, погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель.

У відповідності до пункту "а" статті 13 Земельного кодексу України (в редакції станом на 13.01.2006р.) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Статтею 150 Земельного кодексу України (в редакції станом на 13.01.2006р.) встановлено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та їх вилучення для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті, а саме, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

В ході розгляду апеляційної скарги заступника прокурора Львівської області, колегією суддів встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,1 га., кадастровий НОМЕР_8, яку розпорядженням Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. вилучено із землекористування Львівського держлісгоспу Винниківського лісництва знаходиться на території Давидівської сільської ради Пустомитівського району за межами населеного пункту та станом на момент її вилучення входила до складу земель заказника місцевого значення "Винниківський", є землею природно-заповідного фонду. Користувачем даної земельної ділянки є Львівський лісгосп на підставі акту на право користування землею від 14.10.1960р.

В матеріалах справи відсутні докази щодо надання Державним підприємством «Львівське лісове господарство», як постійним землекористувачем, згоди на вилучення зі складу держлісфонду спірної земельної ділянки.

В пункті 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України). Виходячи зі змісту статті 47, пункту "г" частини четвертої статті 84 ЗК України, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність та, якщо інше не передбачено законом, належать до земель державної власності і не можуть передаватися у приватну власність. Вилучення земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою статті 149 ЗК України, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу, здійснює Кабінет Міністрів України. Отже, для правильного вирішення земельних спорів особливе значення має дослідження судом правового статусу і приналежності спірної земельної ділянки, підстави надання такої ділянки та її цільового призначення, наявності на земельній ділянці об'єктів природно-заповідного фонду, з урахуванням чого судом визначається відповідність вимогам закону умов договору щодо розпорядження земельною ділянкою, а також наявність порушення порядку зміни цільового призначення землі, що тягне за собою наслідки, передбачені статтею 21 ЗК України (п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами та доповненнями).

Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу в судовому порядку, є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Так як на момент прийняття оспорюваних розпоряджень Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту» та № 379 від 06.05.2010 року «Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту» спірна земельна ділянка перебувала у державній власності, отже, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вилучати вказану земельну ділянку із землекористування Львівського держлісгоспу Винниківського лісництва вправі був Кабінет Міністрів України за погодженням із Верховною Радою України.

Проте, докази про вилучення Кабінетом Міністрів України земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий НОМЕР_8 за погодженням із Верховною Радою України в матеріалах справи відсутні.

15.11.2011р. відповідач-2 звернувся в суд першої інстанції з письмовим доповненням до відзиву на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову заступника прокурора Львівської області, застосувавши позовну давність.

Колегія суддів, вважає, що клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності є обгрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Пунктом 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 N 4176-VI).

На думку колегії суддів, при заявленні даного позову в частині визнання недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту», прокурор пропустив строк позовної давності, оскільки в матеріалах справи наявна копія листа Прокуратури Пустомитівського району за № 90/186-04/5 від 09.11.2004р., адресованого ПП ОСОБА_3, в якому прокурор вказував про проведену перевірку додержання приватним підприємцем вимог п. «б» ст.156, ч. 1 ст. 157 та ст. 207 Земельного кодексу України, в ході перевірки встановлено факт невідшкодування збитків, заподіяних внаслідок тимчасового зайняття лісових земель. Вимагав відшкодувати збитки в сумі 13187,00 грн. (а.с. 37, т.6).

Отже, станом на дату прийняття оспорюваного розпорядження Пустомитівської РДА «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту» прокурору було відомо про те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісопаркового господарства і перебуває в користуванні гр. ОСОБА_3 відповідно до прийнятого в липні 2002 року рішення виконавчого комітету Давидівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 76 "Про надання дозволу гр. ОСОБА_3 на встановлення збірно-розбірного павільйону під кафе на землях лісопаркового господарства" .

Позовна заява прокурора, в якій він просить визнати недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р., надіслана до господарського суду Львівської області 19.03.2011 року, про що свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверті «Львів 5» зі штрихкодом 7900504123061 (а.с.61, том 1).

З часу винесення оспорюваного розпорядження до заявлення позову в суд минуло понад п'ять років. Отже, позов у цій частині заявлено поза межами встановленої статтею 257 Цивільного кодексу України загальної позовної давності тривалістю в три роки.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, зважаючи на те, що позов прокурора в частині визнання недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 9 від 13.01.2006р. «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_3 для розміщення кафе на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту» заявлено поза межами загального строку позовної давності тривалістю в три роки, тому в задоволенні даної позовної вимоги необхідно відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем-2 у даній справі.

Висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., укладеного між Пустомитівською РДА та ФОП ОСОБА_3, а також виданого на їх підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.05.2010р. не відповідає встановленим обставинам у справі з підстав, наведених вище.

Як вірно встановив суд першої інстанції, вилучати земельну ділянку площею 0,1 га., кадастровий НОМЕР_8 із землекористування Львівського держлісгоспу Винниківського лісництва вправі був Кабінет Міністрів України за погодженням із Верховною Радою України. Проте, докази дотримання норм земельного законодавства при вилученні спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд помилково відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» від 24.06.2003р., з огляду на таке.

За обставинами справи «Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації, орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

У вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку органу публічної влади, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння ним своїм майном та відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однак, суд апеляційної інстанції враховує, що прийняття спірного розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", укладення між Пустомитівською РДА та ФОП ОСОБА_3 договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., а також видання на їх підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.05.2010р. відбулось з порушенням чинного законодавства України, оскільки Пустомитівська райдержадміністрація Львівської області не мала повноважень на вилучення земельної ділянки природоохоронного значення, що є підставою для визнання недійсним рішення вказаного органу державної влади про надання (передачу) земельної ділянки громадянину, а також визнання недійсною угоди щодо відповідної земельної ділянки.

Оскаржуване розпорядження суперечить статті 19 Конституції України, якою унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами першою - п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства України, досліджені в ході розгляду апеляційної скарги докази та обставини даної справи, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., укладеного між Пустомитівською РДА та ФОП ОСОБА_3 на підставі вказаного розпорядження, а також виданого на їх підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.05.2010р.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову прокурора в частині зобов'язання ФОП ОСОБА_3 повернути постійному землекористувачу - ДП «Львівське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану в кварталі НОМЕР_4 виділ НОМЕР_10 лісового заказника місцевого значення «Винниківський», з врахуванням такого.

Матеріалами справи підтверджено, що на спірній земельній ділянці ФОП ОСОБА_3 побудовано об'єкти нерухомого майна, на котрі оформлено право власності, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 25573105 від 15.03.2010р.

Право власності ФОП ОСОБА_3 на будинок (частка 1/1), розташований за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н., Винниківське лісництво, квартал НОМЕР_4, виділ НОМЕР_10, ніким не оспорене у встановленому законом порядку та є чинним.

За таких умов повернення земельної ділянки ДП "Львівське лісове господарство" без вирішення питання про право власності ФОП ОСОБА_3 на відповідні об'єкти нерухомого майна є неможливим.

Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., укладеного між Пустомитівською РДА та ФОП ОСОБА_3 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19.05.2010р., виданого ОСОБА_3 Тому в цій частині оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, в іншій частині - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на позивача ДП "Львівське лісове господарство" та відповідачів згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задоволити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі №5015/4864/11 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту", договору купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., укладеного між Пустомитівською РДА та ФОП ОСОБА_3 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19.05.2010р., виданого ОСОБА_3 Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати недійсним розпорядження Пустомитівської РДА № 379 від 06.05.2010р. "Про продаж орендованої земельної ділянки несільськогосподарського призначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на території Давидівської сільської ради за межами населеного пункту".

Визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки від 07.05.2010р., укладений між Пустомитівською РДА та ФОП ОСОБА_3

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19.05.2010р., виданий ОСОБА_3

В рештій частині рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2014р. у справі № 5015/4864/11 залишити без змін.

Стягнути з позивача Державного підприємства "Львівське лісове господарство" (79495, Львівська обл., м. Львів, м. Винники, вул. Академіка Яворницького, 34; ідентифікаційний код 20842267 ) в дохід Державного бюджету України 21,25 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд позовної заяви та 1522,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з відповідача-1 Пустомитівської районної державної адміністрації (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. М.Грушевського, 35, ідентифікаційний код 22420292) в дохід Державного бюджету України 21,25 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд позовної заяви та 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 21,25 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд позовної заяви та 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з відповідача-3 Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області (81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Заводська,10, ідентифікаційний код 38370736) в дохід Державного бюджету України 21,25грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд позовної заяви та 609,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.