Постанова

від 25.03.2015 по справі 910/21513/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа№ 910/21513/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Куксова В.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі

судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивач Крижов С.В. - дов. від 26.05.2014 б/н

відповідач Холодило П.В. - дов. від 12.01.2015 № 217-6вих

розглянувши матеріали

апеляційних скарг

Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Співдружність"

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сонячне насіння"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014

у справі № 910/21513/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Співдружність"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сонячне насіння"

про стягнення боргу за послуги зберігання зерна

у розмірі 139 061,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

СТОВ "Співдружність" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до відповідача ТОВ "Сонячне насіння" про стягнення боргу у розмірі 139 061,24 грн. за послуги зберігання зерна кукурудзи.

Свої позовні вимоги СТОВ "Співдружність" обґрунтовувало тим, що між ним та відповідачем ТОВ "Сонячне насіння" було укладено правочини щодо зберігання позивачем 3000 тонн зерна кукурудзи, належної відповідачу. У правовідносинах зберігання зерна позивач діяв у якості зернового складу та прийняв 3000 тонн кукурудзи на зберігання: 2000 тонн відповідно до умов Договору складського зберігання № 14/03-1-14 від 14.03.2014 і Складської квитанції № 69 від 17.03.2014 та 1000 тонн відповідно до Акту № 8 приймання-передавання зерна від 07.04.2014, Складської квитанції № 72 від 07.04.2014, прейскуранту цін від 02.01.2014. В порушення умов договорів та норм чинного законодавства, за ствердженням позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаними правочинами, оплату послуг позивача за зберігання зерна не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача утворився борг на заявлену суму - 139 061,24 грн.

Відповідач, заперечуючи вимоги позивача, зазначав, що між ним та позивачем 14.03.2014 було укладено Договір складського зберігання № 14/03-1-14, а також Додаток № 1 до цього договору, відповідно до якого було встановлено, що зберігання зерна (з розрахунку 1 тонна/місяць) становить 1 грн. з ПДВ. За ствердженням відповідача, саме на такі умови, щодо пільгової оплати за зберігання зерна за перший місяць його зберігання і погодився останній при підписанні вказаного Договору. В зв'язку з цим, ТОВ "Сонячне насіння" наголошувало, що відповідно до умов вказаного Договору зберігання та Додатку № 2 до цього договору сторони домовилися, що поклажодавець зобов'язувався сплатити зерновому складу вартість зберігання зерна кукурудзи кількістю 2000 тонн з 17.03.2014 по 16.04.2014 на суму - 1 932,72 грн., а тому розрахунок вартості зберігання наданий позивачем є необґрунтованим. Зберігання зерна кукурудзи у кількості 2000 тонн понад місяць було зумовлене протиправними та недобросовісними діями позивача, а тому відповідач немає жодних зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості зерна понад місяць. Твердження позивача, що зерно кукурудзи відповідача об'ємом 1000 тонн зберігалося позивачем відповідно до Договору за тарифами 30,00 грн. за тонну не відповідають дійсності, оскільки між відповідачем та позивачем жодного договору складського зберігання зерна на вказаний об'єм кукурудзи не укладалося.

19.11.2014 від позивача до суду першої інстанції надійшла Заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 139 061,24 грн. основного боргу, 9 364,96 грн. пені, 1 554,48 грн. 3% річних та 5 177,53 грн. інфляційних витрат.

18.12.2014 від позивача до місцевого господарського суду надійшла Заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 139 061,24 грн. основного боргу, 9 595,34 грн. пені, 1 807,52 грн. 3% річних та 11 456,03 грн. інфляційних витрат.

Господарський суд відмовив у прийнятті до розгляду наданих Заяв, оскільки їх було подано з порушенням вимог ст. 22 ГПК України

Дана справа розглядалась в редакції первісно заявленої вимоги щодо стягнення боргу у розмірі - 139 061,24 грн..

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 №910/21513/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ТОВ "Сонячне насіння" на користь позивача СТОВ "Співдружність" 127 188,39 грн. - основного боргу, в іншій частині заявленого позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 №910/21513/14 скасувати в частині відмовлених позовних вимог, в частині стягнення заборгованості у розмірі 127 188,39 грн. судове рішення залишити без змін, прийняти нове судове рішення, за яким задовольнити позовні вимоги повністю. Оскаржуючи частково Рішення, позивач стверджував, що фактичні обставини справи судом досліджено не в повному обсязі, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В свою чергу, відповідач ТОВ «Сонячне насіння» також не погоджуючись з прийнятим Рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, за якою просив Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 №910/21513/14 скасувати в частині задоволених позовних вимог у розмірі 127 188,39 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін.

У своїх письмових Поясненнях до скарги від 03.03.2016 № 266, відповідач змінив апеляційні вимоги та просив колегію суддів Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 №910/21513/14 скасувати частково та задовольнити позовні вимоги СТОВ "Співдружність" частково, а саме в розмірі 56 600,28 грн.

Ухвалою КАГС від 30.01.2015 №910/21513/14 порушено апеляційне провадження за скаргами позивача та відповідача, об'єднано їх в одне провадження та призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Куксова В.В., Яковлєва М.Л.).

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційні скарги позивача СТОВ "Співдружність" та відповідача ТОВ «Сонячне насіння» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 по даній справі залишити без змін, приймаючи до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.03.2014 між позивачем СТОВ "Співдружність" (зберігач) та відповідачем ТОВ "Сонячне насіння" (поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання №14/03-1-14, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію - кукурудзу, яка йому передається поклажодавцем, надавати послуги з доведення отриманої на зберігання продукції до показників згідно вимог нормативних документів та контрактів як експортних, так і тих, що діють в Україні стандартів та інструкції, зазначеної в п. 2.4. Договору, для забезпечення зберігання кукурудзи та повернути поклажодавцеві продукцію в строки і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору). За умовами п. 2.1. Договору, на відповідальне зберігання приймається кукурудза в кількості 2000 тонн врожаю 2013.

Також, як слідує з матеріалів справи, позивачем було прийнято на зберігання на складі від відповідача кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року у загальній кількості 1000 тонн, що підтверджується складською Квитанцією на зерно №72 від 07.04.2014 та Актом № 8 приймання-передавання зерна від 07.04.2014 року. (а/с 49; 48)

Судом першої інстанції визначено, що спір по даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна, в зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 139 061,24 грн.

Названий Договір, укладений між сторонами, є договором зберігання зерна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 66 Цивільного кодексу України, Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Згідно п. 3.1.1. Договору зберігач зобов'язаний прийняти на відповідальне зберігання у поклажодавця продукцію та довести її до показників згідно вимог нормативних документів та контрактів як експортних так і тих, що діють в Україні. В свою чергу, поклажодавець зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги зберігача згідно цього договору, відповідно до тарифів на послуги згідно Додатку №1 (п. 3.2.4. Договору).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов даного Договору №14/03-1-14 відповідачем було передано, а позивачем прийнято на зберігання зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2013 року у загальній кількості 2000 тонн, про що видано відповідну складську Квитанцію №69 від 17.03.2014 та складено двосторонній Акт приймання-передавання зерна № 7 від 17.03.2014 (а/с 129; 130)

Пунктом 1 ст. 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 6.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє не пізніше ніж до 01 травня 2014 року, на цю дату поклажодавець зобов'язаний повністю вивезти свою сільськогосподарську продукцію із приміщень зберігача або оформити додаткову угоду для подальшого зберігання

Згідно з п. 4.2. Договору за отримані послуги поклажодавець зобов'язаний здійснити розрахунок не пізніше 10 числа кожного місяця за послуги, надані протягом попереднього місяця, згідно актів виконаних робіт та рахунків, наданих зберігачем. Розрахунок за відвантаження продукції здійснюється поклажодавцем не пізніше дати відвантаження.

За Додатком №1 до Договору складського зберігання №14/03-1-14 від 14.03.2014 сторони домовились про вартість послуг, які будуть надаватися зберігачем поклажодавцю, а саме: зберігання терміном до 1 місяця (1 т/місяць) - 1,00 грн. з ПДВ; зберігання зерна терміном понад 1 місяць (1 т/місяць) - 30,00 грн. з ПДВ; переоформлення разово - 150,00 грн. з ПДВ.

Матеріали справи свідчать, що з 2000 тонн зерна, які перебували на зберіганні позивача, відповідач здійснював часткове вивезення зерна та часткове його повернення на зберігання, що має значення для розрахунку строку зберігання.

Відтак, місцевий господарський суд зазначає, що 09.04.2014 та 13.04.2014 на підставі вимоги відповідача, викладеної у Листі №21 від 10.04.2014, та згідно залізничних Накладних №32674798 від 09.04.2014, №32715906 від 13.04.2014 із залізничної станції Рокитне було здійснено відвантаження зерна, що зберігалось позивачем, загальною вагою 507,4 тонн у чотири вагони: №95832788, №95448288, №95542684, №95539011 за залізничною накладною №32674798 від 09.04.2014; та чотири вагони №95541660, №95523213, №95362505, №95801312 за залізничною Накладною №32715906 від 13.04.2014.

Зазначене відвантажене зерно було частково повернуто відповідачем на зберігання позивачу у різні терміни, крім 64,44 тонн, які відповідач не повернув, як зазначено нижче.

09.04.2014 було відвантажено зерно у кількості 255,180 тонн за залізничною накладною №32674798 від 09.04.2014, з яких було повернуто відповідачем 190,740 тонн 05.05.2014.

13.04.2014 було відвантажено зерно у кількості 252,220 тонн, яке було повернуто відповідачем 05.05.2014 у кількості 125,16 тонн, а також 06.05.2014 у кількості 127,060 тонн.

Судом першої інстанції встановлено, що зазначене відвантажене за залізничними Накладними №32674798 від 09.04.2014, №32715906 від 13.04.2014 зерно вагою 507,4 тонн зберігалось позивачем на зерновому складі більше 30 днів, однак, враховуючи, що вказана кількість зерна відвантажувалася та поверталася у різні періоди, розрахунок вартості зберігання зерна, у кількості 507,4 тонн має здійснюватися із застосуванням до цієї кількості ціни у розмірі 1 грн. за 1 тонну.

Інша частина зерна, крім відвантажених 507,4 тонн із зазначених 2000 тонн, а саме 1492,6 тон - зберігалось позивачем на зерновому складі впродовж строку понад 1 місяць, а саме в період з 17.03.2014 по 16.05.2014, а тому до зберігання цієї кількості зерна необхідно застосовувати ціну 30 грн. за тону у місяць, за умовами Додатку №1 до Договору складського зберігання №14/03-1-14 від 14.03.2014.

Місцевим господарським судом встановлено, що зберігання зерна було припинено 16.05.2014, що підтверджено двосторонньо підписаним Актом, складеним позивачем та відповідачем: Акт № 1 приймання-передавання від 16.05.2014, яким засвідчено приймання постачальником (позивачем) та повернення покупцем (відповідачем) 1 935,56 тонн зерна кукурудзи. (а/с 131)

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, вартість зберігання 2000 тонн зерна кукурудзи за період з 17.03.2014 по 16.05.2014 становить - 88 672,26 грн. (За розрахунком позивача, який було перевірено та прийнято судом першої інстанції а/с 150-151 з урахуванням відвантаження та повернення частини зерна кукурудзи).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи положення ст. 530 ЦК України та п. 4.2 Договору, строк оплати наданих позивачем послуг зі зберігання настав.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем також було прийнято на зберігання на складі від відповідача кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року у загальній кількості 1 000 тонн, що підтверджується Складською квитанцією на зерно №72 від 07.04.2014 та Актом № 8 приймання-передавання зерна від 07.04.2014 року. (а/с 48; 49)

При цьому, право власності відповідача на кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року заліковою вагою 1000 тонн підтверджено Договором поставки № К-07042014-1 від 07.04.2014. (а/с 43-45)

Частиною 1 статті 937 Цивільного кодексу України унормовано, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Пунктом 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна, як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його власникові такого документа.

Складськими документами є: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складська квитанція. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню (ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону).

Форми складських документів на зерно затверджені Постановою КМУ від 11.04.2003 № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", яка прийнята на виконання Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", де у п. 6 зазначено, що бланки складських документів є бланками суворої звітності, виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання яких проводяться згідно з законодавством.

За Додатком 3 до вказаної Постанови, затверджено форму складської квитанції та її обов'язкові реквізити, одним з яких є підстава видачі складської квитанції - інформація про договір складського зберігання зерна.

Як вбачається зі змісту Складської квитанції № 72 від 07.04.2014, позивач прийняв від відповідача 1000 тонн зерна кукурудзи 3 класу. Підставою її видачі є Договір складського зберігання № К-07042014-1 від 07.04.2014, який в матеріалах справи відсутній і, як стверджують сторони, взагалі не був укладений.

Проте, недотримання простої письмової форми правочину, що вимагається законом, не є наслідком його недійсності. Тому письмова форма договору складського зберігання, укладеного позивачем та відповідачем вважається дотриманою, виходячи з вимог ч. 3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та ч. 3 п. 1 ст. 937 ЦК України, оскільки кукурудза була прийнята відповідачем на зберігання, що посвідчено Складською квитанцією №72 від 07.04.2014.

Таким чином, незважаючи на недотримання сторонами письмової форми договору складського зберігання зерна кукурудзи, наслідками його укладення є виникнення цивільних прав і обов'язків його сторін (ст.ст. 11, 205, 218 ЦК України), зокрема і обов'язку відповідача оплатити послуги з його зберігання.

Строк зберігання 1000 тон зерна становив: з 07.04.2014 до моменту повернення зерна - 16.05.2014.

Зберігання зерна було припинено 16.05.2014, що підтверджено двосторонньо підписаним Актом, укладеним позивачем та відповідачем, а саме: Акт № 2 приймання-передавання від 16.05.2014, за яким засвідчено приймання постачальником (позивачем) та повернення покупцем (відповідачем) 1000 тон зерна кукурудзи. (а/с 104)

Таким чином, за висновком суду першої інстанції, вартість зберігання 1000 тонн зерна кукурудзи за період 07.04.2014 по 16.05.2014 становить - 38 516,13 грн. (За розрахунком позивача, який було перевірено та прийнято судом першої інстанції а/с 150-151 з урахуванням відвантаження та повернення кукурудзи)

Враховуючи те, що сторонами не погоджено строку виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про оплату коштів, Акт виконаних робіт №505 від 01.07.2014, Рахунок-фактура №505 від 01.07.2014 на суму 100 545,11 грн. за 2000т зберігання зерна кукурудзи та Акт виконаних робіт №505/1 від 01.07.2014, Рахунок-фактура №505/1 від 01.07.2014 на суму 38 516,13 грн. за 1000т зберігання зерна кукурудзи разом з вимогою підписання та сплати боргу за ними, були надісланні відповідачу 15.07.2014, підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії описів вкладення у цінні листи та фіскальних чеків № 5689 та № 5690. (а/с 60-61) Однак, останні залишені відповідачем без задоволення.

Відтак, враховуючи, що факт надання СТОВ "Співдружність" відповідачу послуг зберігання зерна і факт порушення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті зберігання підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем належними доказами, господарським судом не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що строк зберігання зерна був збільшений у зв'язку із односторонніми діями позивача (зберігача зерна), з огляду на таке.

Відповідач посилався на те, що він планував вивезти усе зерно із зернового складу у строк до 21.04.2014., також наголошував, що зберігання зерна до 16.05.2014 обумовлено тим, що внаслідок припинення правовідносин поставки за додатковими угодами позивач повернув кошти відповідачу не 08.05.2014, а лише 15.05.2014.

Судом першої інстанції зазначено, що такі пояснення відповідача спростовуються Листом відповідача № 21 від 10.04.2014 (а/с 59), за яким відповідачем встановлено графік відвантаження зерна кукурудзи залізничним транспортом. Відповідно до вказаного Графіку відповідач просив позивача відвантажити 48 вагонів (3000 тонн зерна кукурудзи), згідно Договору складського зберігання сільськогосподарської продукції № 14/03-1-14 від 14.03.2013, що належить ТОВ «Сонячне насіння» залізничним транспортом по 4 (чотири) вагони: 11.04.2014р., 12.04.2014р., 14.04.2014р., 15.04.2014р., 16.04.2014р., 17.04.2014р.,18.04.2014р., 21.04.2014р., 22.04.2014р., 23.04.2014р., 24.04.2014р., 25.04.2014р..

В свою чергу, в кінцевий термін до 25.04.2014 відповідач вивіз зі складу позивача (припинив зберігання) лише 507,4 тонн замість 3000 тонн.

Місцевий господарський суд зазначив, що відповідачем, не було надано суду належних доказів того, що не припинення останнім зберігання зерна кукурудзи зумовлене протиправними діями саме позивача та не надано доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів з метою припинення зберігання 2 935,56 тонн зерна. (1 935,56 т + 1 000 т) Вказане свідчить про наявність згоди відповідача на продовження зберігання зерна позивачем. В свою чергу, відповідач не надав доказів того, що він вживав заходи щодо зменшення строку зберігання зерна, звертався до позивача із вимогою про припинення зберігання 2 935,56 тонн зерна чи вживав заходи до передачі належного йому зерна іншому зберігачу.

ТОВ «Сонячне насіння» посилався на те, що між сторонами по даній справі за Додатковою угодою від 30.04.2014 до Договору № К-07042014-1 поставки кукурудзи від 07.04.2014 було погоджено умову повернення відповідачем зерна позивачу (припинення зберігання) після повернення (оплати) позивачем коштів - ціни зерна. Строк виконання обов'язку позивача повернути кошти відповідачу встановлено сторонами - до 08.05.2014. (а/с 47)

Однак, доказів чи обґрунтування наявності будь-яких заборон, інших об'єктивних обставин відсутності у відповідача можливості повернути зерно позивачу чи передати зерно на зберігання на інший зерновий склад і тим самим припинити зберігання зерна у позивача - як у період до 08.05.2014, так і у період з 08.05.2014 (настання обов'язку позивача повернути кошти), до моменту фактичного повернення позивачем коштів 15.09.2014 відповідач господарському суду не надав.

За оцінкою колегії суддів, враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дойшов цілком вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення плати за зберігання зерна кукурудзи в розмірі 127 188,39 грн., розрахунок якого відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. (За розрахунком: 88 672,26 грн. - вартість зберігання 2000т зерна кукурудзи за період з 17.03.2014 по 16.05.2014 + 38 516,13 грн. - вартість зберігання 1000т зерна кукурудзи за період з 07.04.2014 по 16.05.2014 = 127 188,39 грн.)

В апеляційній скарзі позивач, частково не погоджуючись з прийнятим Рішенням по даній справі, наголошував на тому, що вартість зберігання 1000т зерна кукурудзи відповідача на зерновому складі позивача становить 50 516,13 грн., а не 38 516,13 грн., як задоволено судом першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів апеляційного оскарження, СТОВ «Співдружність» наголошував на тому, що ціна за зберігання зерна кукурудзи визначається за його тарифами відповідно до «Прейскуранта цін», затвердженого директором позивача 02.01.2014, що наявний у матеріалах даної справи. (а/с 105)

Посилаючись на цей «Прейскурант цін», позивач стверджував, що послуги зернового складу щодо зберігання зерна також включають плату за послуги щодо приймання зерна. Відповідно до «Прейскуранта цін» вартість приймання 1 т зерна на зберігання на зерновий склад становить 12 грн.. Товариство наголошувало, що відповідно до Складської квитанції №72 від 07.04.2014, зерно у кількості 1000 т зберігалось окремо. Таким чином, на думку позивача, вартість за приймання 1000 т зерна відповідача на склад позивача становить: 1000т * 12 = 12 000,00 грн.

За ствердженням СТОВ «Співдружність», враховуючи вищенаведене, вартість зберігання 1000 т зерна кукурудзи за тарифами позивача становить: 38 516,13 грн. +12 000,00 грн. = 50 516,13 грн..

При цьому, у своїх Поясненнях від 24.03.2015 позивач звертав увагу колегії суддів, що останній «…лише помилково не включив у розрахунок первісних позовних вимог складову «приймання», у подальшому позивачем було уточнено розрахунок зберігання із врахуванням приймання зерна». На думку позивача, викладену у названих Поясненнях: «…донарахування ціни зберігання із врахуванням «приймання» зерна - не є зміною предмету позову, а є лише збільшенням позовних вимог».

В свою чергу, відповідач, заперечуючи, наведені ствердження скаржника, наголошував, що за Договором складського зберігання від 14.03.2014 №14/03-1-14 та Додатком № 1 до Договору не передбачено послуг з «приймання» зерна, а тому дані доводи позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Окремо, позивач СТОВ «Співдружність» наголошував на тому, що йому неправомірно було відмовлено місцевим господарським судом в стягненні пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочееняя виконання відповідачем зобов'язання, проте, цим ствердженням вже була надана належна правова оцінка судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що по суті такі вимоги є похідними додатковими вимогами, які мають самостійний характер та спрямовані на збільшення кількості позовних вимог.

Позивач, при цьому, не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. (п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18).

В свою чергу, відповідач ТОВ «Сонячне насіння» у своїй апеляційній скарзі наголошував на тому, що висновок господарського суду про те, що до зберігання зерна кукурудзи в кількості 2000 тонн необхідно застосовувати ціну 30 грн. за 1 тону на місяць є хибним, а тому задоволена сума у розмірі 88 672,26 грн. є неправомірною.

За ствердженням відповідача: «Вказаний висновок грунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а саме взагалі не взято до уваги той факт, що відповідно до укладеного між відповідачем та позивачем 14.03.2014 Договору складського зберігання № 14/03-1-14, а також Додатку № 1 до цього Договору, було встановлено, що зберігання зерна за перший місяць (в розрахунку 1 тонна/місяць) становить 1 грн. з ПДВ.

Саме на таких умовах, щодо пільгової оплати за зберігання зерна за перший місяць його зберігання і погодився відповідач при підписанні вказаного Договору зберігання 14.03.2014, що і було однією з основних домовленостей між сторонами цього Договору. У зв'язку з цим, відповідно до умов вказаного Договору зберігання та Додатку № 1 до цього Договору сторони домовились, що поклажодавець (відповідач) зобов'язувався сплатити зерновому складу (позивачу) вартість зберігання зерна кукурудзу кількістю 2000 тонн з 17.03.2014 по 16.04.2014 на суму 1 932,72 грн.».

Таким чином, за ствердженням відповідача: «…розрахунок суду щодо вартості зберігання зерна, наведений в Рішенні є необгрунтованим та таким, що суперечить умовам Договору складського зберігання № 14/03-1- 14 від 14.03.2014».

Також, відповідач не погоджувався з висновком суду першої інстанції про те, що вартість зберігання 1000 тонн зерна кукурудзи становить 38 516,13 грн.. У своїй апеляційній скарзі останній стверджував про таке:

«Вказаний висновок суду ґрунтується на недоведених обставинах, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а саме суд взагалі не взяв до уваги той факт, що між відповідачем та позивачем не було укладено жодного договору складського зберігання зерна, а дані, що були зазначені в Складській квитанції № 72 від 07.04.2014 та в Акті № 8 приймання- передавання зерна від 07.04.2014 були недостовірними. Крім того, у вказаних документах, взагалі не було зазначено чи визначено будь-які умови оплати за зберігання зерна.

Таким чином, за ствердженням відповідача: «Розрахунок суду щодо вартості зберігання 1000 тонн зерна, що наведений в Рішенні є необгрунтованим та таким, що не відповідає об'єктивним обставинам справи».

Надалі, у письмових Поясненнях від 03.03.2015 № 266, скаржник ТОВ «Сонячне насіння» просив апеляційний господарський суд Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 №910/21513/14 скасувати, а позовні вимоги СТОВ "Співдружність" задовольнити частково в розмірі 56 600,28 грн. При цьому, відповідач посилався на те, що умови вказаного Договору складського зберігання та Додатку № 1 до Договору розповсюджуються і на зберігання позивачем 1000 т кукурудзи, а саме з розрахунку - 1т/місяць.

Позивач СТОВ «Співдружність», заперечуючи дані доводи відповідача ТОВ «Сонячне насіння», посилався на те, що розрахунок суду першої інстанції є правомірним та відповідає умовам визначеним за Додатком № 1 до Договору складського зберігання від 14.03.2014 №14/03-1-14.

Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що дійсно, з вказаного Додатку №1 до Договору вбачається:

- зберігання зерна терміном ДО 1 місяця (1т/місяць) грн.. з ПДВ - 1 грн.;

- зберігання зерна терміном ПОНАД місяць (1т/місяць) грн.. з ПДВ.- 30 грн.

Враховуючи наведені умови Договору, які передбаченні за Додатком №1 та погодженні обома сторонами, оскільки 2000т зерна кукурудзи зберігалось на складі позивача протягом - 17.03.2014 по 16.05.2014, а 1000т - протягом 07.04.2014 по 16.05.2014, тобто понад 1 (один) місяць, то розрахунок суду першої інстанції є правомірним та таким, що грунтується на умовах Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги позивача СТОВ "Співдружність" та відповідача ТОВ "Сонячне насіння" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого Рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача СТОВ "Співдружність" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Сонячне насіння" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 № 910/21513/14 залишити без змін.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 № 910/21513/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 № 910/21513/14 бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/21513/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді В.В. Куксов

М.Л. Яковлєв