Постанова

від 17.06.2015 по справі 910/21513/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2015 року Справа № 910/21513/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивачаМакаренко Т.В. (дов. від 26.05.2014 р.) відповідача Харченко К.І. (дов. від 24.04.2015 р. №295) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. у справі № 910/21513/14 господарського суду міста Києва за позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" простягнення боргу за послуги зберігання зерна у розмірі 139 061,24 грн.

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" про стягнення боргу у розмірі 139061,24 грн. за послуги зберігання зерна кукурудзи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, між ним та відповідачем було укладено правочини щодо зберігання 3000 тонн зерна кукурудзи, яка належить відповідачу.

У правовідносинах зберігання зерна Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" діяло у якості зернового складу та прийняло 3000 тонн кукурудзи на зберігання: 2000 тонн відповідно до умов договору складського зберігання №14/03-1-14 від 14.03.2014 р. і складської квитанції №69 від 17.03.2014 р. та 1000 тонн відповідно до акту №8 приймання-передавання зерна від 07.04.2014 р., складської квитанції №72 від 07.04.2014 р., прейскуранту цін від 02.01.2014 р.

Однак, в порушення умов договорів та норм чинного законодавства, за твердженням позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаними правочинами, оплату послуг за зберігання зерна не здійснив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 139061,24 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. у даній справі (суддя Грєхова О.А.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" 127188, 39 грн. основного боргу та 2543, 77 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Ільєнок Т.В., суддів Куксової В.В., Яковлєва М.Л.), рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. залишено без змін, з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своєї касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.05.2015 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2015 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" відкладено на 17.06.2015 р. та продовжено строк розгляду на 15 днів.

У поясненнях на касаційну скаргу Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" надає додатково пояснення по справі та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У поясненнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" надає додатково пояснення по справі та просить рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. скасувати, а скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 17.06.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.03.2014 р. між позивачем СТОВ "Співдружність" (зберігач) та відповідачем ТОВ "Сонячне насіння" (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання №14/03-1-14, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується за плату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію - кукурудзу, яка йому передається поклажодавцем, надавати послуги з доведення отриманої на зберігання продукції до показників згідно вимог нормативних документів та контрактів як експортних, так і тих, що діють в Україні стандартів та інструкції, зазначеної в п. 2.4. договору, для забезпечення зберігання кукурудзи та повернути поклажодавцеві продукцію в строки і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, на відповідальне зберігання приймається кукурудза в кількості 2000 тонн врожаю 2013 р.

Згідно п. 3.1.1. договору зберігач зобов'язаний прийняти на відповідальне зберігання у поклажодавця продукцію та довести її до показників згідно вимог нормативних документів та контрактів як експортних так і тих, що діють в Україні.

В свою чергу, поклажодавець зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги зберігача згідно цього договору, відповідно до тарифів на послуги згідно додатку №1 (п. 3.2.4. договору).

З огляду на матеріали справи, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність" було прийнято на зберігання на складі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" кукурудзу 3 класу врожаю 2013 р. у загальній кількості 1000 тонн, що підтверджується складською квитанцією на зерно №72 від 07.04.2014 р. та актом № 8 приймання-передавання зерна від 07.04.2014 р.

Спір по даній справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору та вимог чинного законодавства не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 139061,24 грн.

За результатами розгляду даної справи, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" частково.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі судових рішень, з огляду на таке.

У відповідності до пункту 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору №14/03-1-14 відповідачем було передано, а позивачем прийнято на зберігання зерно кукурудзи 3 класу врожаю 2013 р. у загальній кількості 2000 тонн, про що видано відповідну складську квитанцію №69 від 17.03.2014 р. та складено двосторонній акт приймання-передавання зерна № 7 від 17.03.2014 р.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє не пізніше ніж до 01 травня 2014 р., на цю дату поклажодавець зобов'язаний повністю вивезти свою сільськогосподарську продукцію із приміщень зберігача або оформити додаткову угоду для подальшого зберігання

Згідно з п. 4.2. договору за отримані послуги поклажодавець зобов'язаний здійснити розрахунок не пізніше 10 числа кожного місяця за послуги, надані протягом попереднього місяця, згідно актів виконаних робіт та рахунків, наданих зберігачем. Розрахунок за відвантаження продукції здійснюється поклажодавцем не пізніше дати відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, за додатком №1 до договору складського зберігання №14/03-1-14 від 14.03.2014 р. сторони домовились про вартість послуг, які будуть надаватися зберігачем поклажодавцю, а саме: зберігання терміном до 1 місяця (1 т/місяць) - 1,00 грн. з ПДВ; зберігання зерна терміном понад 1 місяць (1 т/місяць) - 30,00 грн. з ПДВ; переоформлення разово - 150,00 грн. з ПДВ.

Крім того, з 2000 тонн зерна, які перебували на зберіганні позивача, відповідач здійснював часткове вивезення зерна та часткове його повернення на зберігання, що має значення для розрахунку строку зберігання.

Так, 09.04.2014 р. та 13.04.2014р. на підставі вимоги відповідача, викладеної у листі №21 від 10.04.2014 р. та згідно залізничних накладних №32674798 від 09.04.2014 р., №32715906 від 13.04.2014 р. із залізничної станції Рокитне було здійснено відвантаження зерна, що зберігалось позивачем, загальною вагою 507,4 тонн у чотири вагони: №95832788, №95448288, №95542684, №95539011 за залізничною накладною №32674798 від 09.04.2014 р. та чотири вагони №95541660, №95523213, №95362505, №95801312 за залізничною накладною №32715906 від 13.04.2014 р.

Зазначене відвантажене зерно було частково повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" на зберігання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" у різні терміни, крім 64,44 тонн, які відповідач не повернув, як зазначено нижче.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.04.2014 р. було відвантажено зерно у кількості 255,180 тонн за залізничною накладною №32674798 від 09.04.2014 р., з яких було повернуто відповідачем 190,740 тонн 05.05.2014 р.

13.04.2014 р. було відвантажено зерно у кількості 252,220 тонн, яке було повернуто відповідачем 05.05.2014 р. у кількості 125,16 тонн, а також 06.05.2014 р. у кількості 127,060 тонн.

В свою чергу, місцевим судом, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції було встановлено, що відвантажене за залізничними накладними №32674798 від 09.04.2014 р., №32715906 від 13.04.2014 р. зерно вагою 507,4 тонн зберігалось позивачем на зерновому складі більше 30 днів, однак, враховуючи, що вказана кількість зерна відвантажувалася та поверталася у різні періоди, розрахунок вартості зберігання зерна, у кількості 507,4 тонн має здійснюватися із застосуванням до цієї кількості ціни у розмірі 1 грн. за 1 тонну.

Інша частина зерна, крім відвантажених 507,4 тонн із зазначених 2000 тонн, а саме 1492,6 тон - зберігалось позивачем на зерновому складі впродовж строку понад 1 місяць, а саме в період з 17.03.2014 р. по 16.05.2014 р., а тому до зберігання цієї кількості зерна необхідно застосовувати ціну 30 грн. за тону у місяць, за умовами додатку №1 до договору складського зберігання №14/03-1-14 від 14.03.2014 р.

Крім того, судами було встановлено, що зберігання зерна було припинено 16.05.2014 р., що підтверджено двосторонньо підписаним актом, складеним Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння": акт №1 приймання-передавання від 16.05.2014 р., яким засвідчено приймання постачальником та повернення покупцем 1 935,56 тонн зерна кукурудзи.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій було зазначено, що вартість зберігання 2000 тонн зерна кукурудзи за період з 17.03.2014 р. по 16.05.2014 р. становить 88672,26 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність", також, було прийнято на зберігання на складі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" кукурудзу 3 класу врожаю 2013 р. у загальній кількості 1000 тонн, що підтверджується складською квитанцією на зерно №72 від 07.04.2014 р. та актом №8 приймання-передавання зерна від 07.04.2014 р.

Разом з тим, право власності відповідача на кукурудзу 3 класу врожаю 2013 р. заліковою вагою 1000 тонн підтверджено договором поставки № К-07042014-1 від 07.04.2014 р.

Частиною 1 статті 937 Цивільного кодексу України унормовано, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Пунктом 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна, як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його власникові такого документа.

Складськими документами є: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складська квитанція. Цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню (ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону).

Форми складських документів на зерно затверджені Постановою КМУ від 11.04.2003 р. № 510 "Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно", яка прийнята на виконання Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", де у п. 6 зазначено, що бланки складських документів є бланками суворої звітності, виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання яких проводяться згідно з законодавством.

За додатком 3 до вказаної постанови, затверджено форму складської квитанції та її обов'язкові реквізити, одним з яких є підстава видачі складської квитанції - інформація про договір складського зберігання зерна.

Як вбачається зі змісту складської квитанції №72 від 07.04.2014 р., Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність" прийняло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" 1000 тонн зерна кукурудзи 3 класу.

Судами передніх інстанцій зазначено, що підставою її видачі є договір складського зберігання №К-07042014-1 від 07.04.2014 р., який в матеріалах справи відсутній і, як стверджують сторони, взагалі не був укладений.

Однак, незважаючи на недотримання сторонами письмової форми договору складського зберігання зерна кукурудзи, наслідками його укладення є виникнення цивільних прав і обов'язків його сторін, зокрема і обов'язку відповідача оплатити послуги з його зберігання.

Строк зберігання 1000 тон зерна становив з 07.04.2014 р. до моменту повернення зерна 16.05.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, зберігання зерна було припинено 16.05.2014 р. що підтверджено двосторонньо підписаним актом, укладеним позивачем та відповідачем, а саме актом №2 приймання-передавання від 16.05.2014 р., за яким засвідчено приймання постачальником та повернення покупцем 1000 тон зерна кукурудзи.

За таких обставин, вартість зберігання 1000 тонн зерна кукурудзи за період 07.04.2014 р. по 16.05.2014 р. становить 38516,13 грн.

Враховуючи те, що сторонами не погоджено строку виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про оплату коштів, акт виконаних робіт №505 від 01.07.2014 р., рахунок-фактура №505 від 01.07.2014 р. на суму 100545,11 грн. за 2000 т зберігання зерна кукурудзи та акт виконаних робіт №505/1 від 01.07.2014 р., рахунок-фактура №505/1 від 01.07.2014 р. на суму 38516,13 грн. за 1000 т зберігання зерна кукурудзи разом з вимогою підписання та сплати боргу за ними, були надісланні відповідачу 15.07.2014 р., підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії описів вкладення у цінні листи та фіскальних чеків №5689 та №5690, однак вони залишені були відповідачем без задоволення.

Відтак, враховуючи, що факт надання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Співдружність" Товариству з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" послуг зберігання зерна і факт порушення відповідачем своїх зобов'язань по оплаті зберігання підтверджений матеріалами справи та не спростовано належними доказами, позовні вимоги в частині стягнення плати за зберігання зерна в розмірі 127188, 39 грн. (за розрахунком: 88672,26 грн.- вартість зберігання 2000 т зерна кукурудзи за період з 17.03.2014 р. по 16.05.2014 р.+38516, 13 грн. - вартість зберігання 1000 т зерна кукурудзи за період з 07.04.2014 р. по 16.05.2014 р.=127188, 39 грн.) підлягають задоволенню.

Стосовно доводів, які викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" в своїй касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

В касаційній скарзі скаржник фактично просить надати нову оцінку доказам у справі, які на його думку неправильно були оцінені судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

Відповідно до приписів 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 р. у справі № 910/21513/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова