Ухвала

від 23.03.2015 по справі 910/2414/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

23.03.2015Справа №910/2414/15-г

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона»

про скасування рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011

У справі №190/11

За участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона»

Про стягнення заборгованості в сумі 1 602 105,45 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Ганага А.С. дов. №02-36/3075 від 24.10.2014р. від відповідача (заявник) - від третьої особи -Карпов В.С. на підставі виписки №19921831 від 19.01.2015р. не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» про стягнення заборгованості в сумі 1 602 105,45 грн.

15.03.2011 постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі №190/11, відповідно до якого позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по Генеральному договору кредиту №43-35.8/355 від 30.07.2008 в сумі 1 602 105,45 грн. та третейський збір в сумі 16 421,05 грн.

05.02.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача (по третейській справі) надійшла заява №12 від 05.02.2015 (вх. №2414/15 від 05.02.2015) про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у справі №190/11.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 поновлено пропущений строк ТОВ «Аркона» для подання заяви про скасування рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у справі №190/11, прийнято заяву до розгляду та призначено розгляд вказаної заяви на 11.03.2015.

04.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків надійшло клопотання №1402 від 04.03.2015 з додатками про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

06.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли: відзив №02-37/85-776 від 05.03.2015 на скасування рішення третейського суду; заява №02-37/85-777 від 05.03.2015 з додатками про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України; заява №02-37/85-778 від 05.03.2015 про залучення в якості третьої особи на стороні позивача Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків.

11.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від заявника надійшло клопотання №19 від 11.03.2015 про фіксування судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Постійно діючий Третейський суд при асоціації українських банків та відкладено судове засідання на 23.03.2015 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.03.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення №1769 від 19.03.2015, відповідно до яких просили суд припинити провадження у справі №910/2414/15-г.

Представник заявника в судове засідання 23.03.2015 з'явився, надав суду письмові заперечення №26 від 23.03.2015 на заяву позивача про припинення провадження у справі, клопотання №23 від 23.03.2015 про зупинення провадження у справі до вирішення Верховним судом України по суті справи №910/8043/14, клопотання №22 від 23.03.2015 про фіксацію судового процесу, клопотання №24 від 23.03.2015 про недопущення третьої особи до участі в справі, клопотання №25 від 23.03.2015 про витребування матеріалів справи №42/234 для вирішення клопотання про припинення провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання 23.03.2015 з'явився, проти заяви заперечував, в її задоволенні просив відмовити повністю.

У судовому засіданні вирішувалося питання щодо припинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд в задоволенні клопотань позивача та третьої особи про припинення провадження у справі №910/2414/15-г, які мотивовані положеннями ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та існуванням ухвали господарського суду міста Києва від 30.08.2011 у справі №42/234, відмовлено, оскільки застосування положень наведеної норми передбачає повторне звернення з позовом до суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а в даному випадку мають місце різні підстави звернення Товариства з заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 р. у справі №190/11, адже в даній справі заява мотивована в т.ч. прийняттям оскаржуваного рішення у складі, що не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону України "Про третейські суди", про що не заявлялося ним при зверненні з відповідною заявою у справі №42/234.

В судовому зсіданні вирішвалося питання щодо зупинення провадження у справі №910/2414/15-г до вирішення Верховним судом України по суті справи №910/8043/14.

Суд відмовляє у задоволенні вищевказаного колопотання, оскільки заявником не доведено в чому саме указані справи є між собою пов'язаними, що унеможливлювало б їх окремий розгляд.

В судовому засіданні вирішувалося питання №24 від 23.03.2015 про недопущення до участі в справі третьої особи.

Суд відмовляє в задоволенні вищевказаного клопотання, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2015 Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків був залучений до справи в якості третої особи на стороні позивача з відповідними правами, наданими чинним ГПК УКраїни.

Дослідивши матеріали заяви, третейської справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення з огляду на наступне.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі судді Стеценка В.П. від 15.03.2011 у справі №190/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» про стягнення заборгованості (надалі - «Рішення») позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по Генеральному договору кредиту №43-35.8/355 від 30.07.2008 в сумі 1 602 105,45 грн. та третейський збір в сумі 16 421,05 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Аналогічні підстави для скасування рішення третейського суду визначені в ст. 122 5 Господарського процесуального кодексу України.

Як на підставу для скасування Рішення заявник вказує на:

- те, що склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України «Про третейські суди», оскільки визначені сторонами в третейському застереженні судді не повідомили їх про підстави самовідводу, а будь-яких доказів правових підстав призначення судді Стеценка В.П. для розгляду справи №190/11 на момент прийняття Рішення не існувало;

- те, що третейським судом не було належним чином повідомлено Товариство про розгляд справи №190/11, що мало своїм наслідком вирішення такого спору за його відсутності.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про третейські суди» склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді).

Досліджуючи питання призначення у спірній справі складу третейського суду для її вирішення суд виходить із того, що за змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 за №3-рп/2004).

Законом України №475/97 від 17.07.1997 р. ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - «Конвенція») та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо визнанням поняття права на суд, встановлений законом, не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (рішення у справі «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства» від 28.06.1984, рішення у справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» від 8.07.1986, рішення у справі «Регент проти України» від 03.04.2008.).

Отже, третейський суд відповідає поняттю «суду» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому здійснюючи свою діяльність повинен дотримуватися в т.ч. встановлених такою нормою гарантій.

Аналогічний висновок міститься в постанові Вищого господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5019/1884/12.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «П'єрсак проти Бельгії» від 01.10.1982 №8692/79 зазначено, що фраза «встановлений законом» стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Цанд проти Австрії» (заява №7360/76) зазначено, що термін «суд, встановлений законом», в пункті 1 статті 6 Конвенції, регулює всі організаційні засади судочинства, включаючи питання, що стосуються юрисдикції визначених категорій судів», а в рішенні у справі «Бускаріні проти Сан-Марино» від 04.05.2000, заява №31657/96, Європейський суду вказав на те, що формулювання «суд, встановлений законом» стосується не тільки правових засад судочинства, але й законності складу суду.

Тобто, Європейський суду з прав людини у своїй практиці насамперед звертає увагу на два аспекти судочинства: формування суду та його компетенцію.

Так, в рішенні у справі «Компанія «DMD GROUP» проти Словаччини» Європейський суд з прав людини визнав порушення права на суд, встановлений законом, з огляду на те, що: а) питання передання справі від одного судді до іншого не було достатньо чітко врегульоване в національному праві, яке не передбачало жодних гарантій проти зловживань ; б) єдиним документом, що регулював розподіл справ, був розклад роботи, який безконтрольно змінювався головою суду.

Отже, практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що порушення процедури призначення представників судової влади, яка визначена національним законодавством, або нечіткість законодавства, що створює умови для зловживань, дає підстави для визнання порушення права на суд, встановлений законом, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Частиною 4 ст. 16 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що у третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 17 Закону України «Про третейські суди» формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Згідно із ст. 17 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, затвердженим рішенням Ради Асоціації українських банків від 08.02.2008, (далі - Регламент) формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом. Якщо інше не передбачено третейською угодою справа розглядається одним суддею. Якщо спір підлягає розгляду суддею одноособово, не пізніше 5 днів з моменту реєстрації позовної заяви Голова Третейського суду або заступник повинен призначити суддю.

Положеннями п. 6.2 Договору кредиту №43-35.8/355 від 30.07.2008 сторонами було погоджено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

З огляду на викладені положення вбачається, що розгляд відповідного спору між сторонами мав бути здійснений погодженими суддями, а у випадку неможливості ними розгляду такого спору - суддею, призначеним Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що за системним аналізом положень Закону України «Про третейські суди» та Регламенту має бути погоджений сторонам шляхом реалізації свого права на заявлення відводу.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини таке призначення Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків судді для розгляду конкретного спору в будь-якому разі повинно здійснюватися з дотримання принципів організації і діяльності третейського суду, зокрема, таких як: законність; незалежність третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівність всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальність сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та з забезпечення права на суд, встановлений законом, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Тобто, формування складу суду для розгляду конкретної справи становить систему взаємопов'язаних дій Голови постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, відповідного третейського судді та учасників третейського спору, що полягають у передачі третейського спору на розгляд відповідного судді, повідомлення про призначення такого судді учасників, реалізація останнім свого права на заявлення відводу такому судді у випадку існування встановлених законом підстав (погодження відповідного судді для розгляду справи).

Отже, можливість реалізації учасниками третейського спору своїх обов'язків (прав) в процесі формування складу суду щодо погодження відповідного судді для розгляду конкретної справи (реалізація права на заявлення відводу судді у випадку існування встановлених законом підстав) обумовлена їх обізнаністю про особу, призначену Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в якості третейського судді, що кореспондується з обов'язком третейського суду повідомити про таке призначення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів (в т.ч. справи третейського суду №190/11) та пояснень сторін вбачається, що у зв'язку із заявленими визначеними п. 6.2 Договору кредиту №43-35.8/355 від 30.07.2008 суддями самовідводами (без зазначення дат вчинення таких заяв, що унеможливлює встановлення реальних дат їх вчинення) розгляд такої справи здійснювався суддею Стеценком В.П., що нібито був призначений Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків судді.

Із отриманої судом самостійно копії першої сторінки відповідного позову, що наявна у матеріалах справи господарського суду міста Києва №27/176, шляхом їх витребування, вбачається, що станом на момент розгляду справи №27/176 резолюція Голови постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків судді щодо передачі такого позову для розгляду судді Стеценку В.П. була відсутня, тобто, була відсутня і як на момент призначення судді для розгляду такого позову, так і на момент прийняття Рішення.

Посилання позивача на те, що Законом України «Про третейські суди» та Регламентом не встановлено порядку передачі спорів для розгляду конкретному третейському судді, а тому, передача відповідного спору судді Стеценку В.П., яка була здійснена в телефонному режимі, є правомірною не спростовує висновок суду про порушення принципу формування складу суду у третейській справі №190/11, оскільки такий порядок призначення суддів (за допомогою телефонних дзвінків та усних вказівок діловоду щодо передачі справ) створює умови для зловживань, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини свідчить про порушення права на суд, встановлений законом, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

До того ж, у випадку дійсного існування у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків практики розподілу справ між суддями лише усним шляхом в телефонному режимі стають незрозумілими підстави проставляння Головою постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків резолюції на першій сторінці відповідного позову про передачу такого позову судді Стеценку В.П. лише після витребування матеріалів справи №190/11 господарським судом міста Києва для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» про скасування Рішення, однією з підстав звернення з якою є порушення визначення складу суду (відсутність відповідної резолюції).

З огляду на викладені обставини суд вважає обґрунтованим твердження заявника про те, що формування складу суду для розгляду відповідного спору у третейській справі №190/11 відбувалося з порушенням закріпленого Конвенцією принципу права на суд, встановлений законом.

Більш того, заявника не було повідомлено про зміну погодженого ним в положеннях п. 6.2 Договору кредиту №43-35.8/355 від 30.07.2008 складу суду та не повідомлено про визначення в такому порядку нового складу суду чим було позбавлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона» можливості на прийняття участі у формуванні нового складу суду шляхом його погодження (заявлення відповіду), що підтверджується наступним.

Із матеріалів третейської справи №190/11 вбачається, що всупереч положенням ст. 52 Регламенту третейським судом не було належним чином повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона» як про призначення судді Стеценка В.П. для розгляду відповідної справи, так і взагалі про порушення провадження у справі №190/11, адже ухвала про порушення провадження у справі №190/11 була направлена за адресою: 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 39/1, в той час, як до позову було додано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №276579, видане 03.12.2009, відповідно до якого зазначено, що адресою місцезнаходження Товариства є: 78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, бул. Лесі Українки, 32-А, тобто, направлення кореспонденції за визначеною в Договорі кредиту №43-35.8/355 від 30.07.2008 адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» було безпідставним.

Отже, третейським судом було порушено процедуру формування складу суду для розгляду справи №190/11, що полягає у позбавленні Товариство можливості реалізувати свої права, як учасника третейського спору, в т.ч. щодо заявлення відводу такому судді у випадку існування встановлених законом підстав (погодження відповідного судді для розгляду такої справи).

З огляду на викладені обставини вбачається, що постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків не було дотримано принципів формування законного складу суду, що свідчить про порушення права учасника такого спору на суд, встановлений законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що склад третейського суду, яким було прийнято Рішення, не відповідав вимогам ст.ст. 16-19 Закону України «Про третейські суди», що в силу положень п. 4 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди» та п. 4 ч. 2 ст. 122 5 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування Рішення.

Аналогічна правова позиція була висловлена в Постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2014 у справі №910/8043/14.

Згідно із ст. 122 6 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення. В ухвалі господарського суду мають бути також зазначені: відомості про рішення третейського суду, що оскаржується, місце його прийняття; найменування і склад третейського суду, що прийняв рішення, яке оскаржується; прізвища, ім'я та по батькові (найменування) сторін третейського спору; вказівка про скасування рішення третейського суду повністю або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю або частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд відповідної заяви покладають на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 86, 122 4 -122 6 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15.03.2011 у справі №190/11 задовольнити.

2. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Стеценка В.П. від 15.03.2011 у справі №190/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» про стягнення заборгованості скасувати повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, бул. Лесі Українки, 32-А; ідентифікаційний код 30106223) судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. Видати наказ.

4. Матеріали справи №190/11 повернути до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Суддя А.В.Яковенко