Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/20175/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року 08:45 № 826/20175/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомпанії «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» яка діє через «Представництво «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві треті особи 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інсол» 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобікон Нетворкс» 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт» провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Компанії «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» яка діє через «Представництво «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» (надалі - Позивач/Представництво) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0002812201 від 03.04.2014 р., яким Позивачу було збільшено суду грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на суму 438 604,00 грн., в т.ч., за основним платежем 292 399,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 146 205,00 грн.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні в порядку, передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), було допущено процесуальне правонаступництво, зокрема, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було замінено на ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Крім того, у судовому засіданні були залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - ТОВ «Інсол», ТОВ «Мобікон Нетворкс» та ТОВ «Астеліт».

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки Представництва, що призвело до помилкових висновків перевіряючих, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що свідчить про його неправомірність.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

В судове засідання з'явився представник третьої особи ТОВ «Інсол», який погоджуються із доводами Позивача щодо протиправності прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, обґрунтовуючи свої пояснення наданими ним додатковими поясненнями разом із їх документальними підтвердженнями.

В судове засідання представники третіх осіб ТОВ «Мобікон Нетворкс» та ТОВ «Астеліт» не з'явились, про дату, час та місце були належним чином повідомлені в порядку, передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 КАС України, про причини неявки у судове засідання інформації не подавали, між тим, подали письмові пояснення та додаткові матеріали щодо господарських взаємовідносин із Позивачем. Водночас, подали клопотання, в яких просили розглядати справу без участі представника ТОВ «Мобікон Нетворкс» (вх. №01-5/11380/15 від 16.02.2015 р.) та представника ТОВ «Астеліт» (вх. №01-5/11950/15 від 17.02.2015 р.).

Згідно зі ст.122 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Представництво (код ЄДРОПУ 26559822) зареєстроване 06.08.2004 р. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, з 03.09.2004 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із даними довідки з ЄДРПОУ серії АА №1026496 є електромонтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель.

Поряд із цим, у період з 04.03.2014 р. по 11.03.2014 р. на підставі повідомлення №62/26-58-22-01 від 28.02.2014 р. та наказу №622 від 28.02.2014 р., виданих ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.82.2 ст.82 ПК України, Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Представництва з питань документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складений акт №1308/26-58-22-01-18/26559822 від 17.03.2014 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Представництва (код ЄДРОПУ 26559822) з питань документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку з ТОВ «Інсол» (код ЄДРПОУ 33405055) та ТОВ «Мобікон Нетворкс» (код ЄДРПОУ 36816659) за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р.» (надалі - Акт перевірки №1308), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 та п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ у розмірі 292 399,00 грн., в т.ч., по періодах: за червень 2012 р. - на суму 128 923,00 грн.; за липень 2012 р. - на суму 163 476,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, Представництво подало до ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №25/03/04-1 від 25.03.2014 р., за результатом розгляду якого рішенням податкового органу №6000/26-58-22-01-10 від 01.04.2014 р. «Щодо розгляду заперечення» залишені без змін викладені в Акті перевірки №1308 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №1308 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №0002812201 від 03.04.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 438 604,00 грн. (з яких 292 399,00 грн. - за основним платежем та 146 205,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження, рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві №5032/10/26-15-10-06-15 від 05.06.2014 р. «Про розгляд скарги» було залишене без змін прийняте ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0002812201 від 03.04.2014 р., а первинна скарга Позивача за вих. №25/03/14-2 від 25.04.2014 р. - без розгляду.

Разом із тим, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси Представництва під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р. Представництво (Підрядник) здійснювало свою діяльність за господарськими операціями із контрагентами ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» (Виконавцями) на підставі укладених тотожних Договорів підряду, що визначають строки та умови, згідно із якими Підрядник може замовити, а Виконавці погоджується виконати роботи на території України. При цьому, сторони зобов'язуються виконувати вимоги відповідних до цих Договорів Додатків, які є їх невід'ємними частинами, а саме: із ТОВ «Інсол» - укладено Договір №eslni005 11285 від 14.04.2011 р.; із ТОВ «Мобікон Нетворкс» - укладено Договір №eslni006 13789 від 01.12.2011 р.

На підтвердження виконання сторонами умов укладених Договорів підряду Позивачем надані суду наступні докази, зокрема: акти виконаних робіт; акти приймання виконаних робіт за ф.№КБ-2В та доданими до них довідками про вартість виконаних підрядних робіт за ф.№КБ-3; рахунки на оплату/рахунки-фактури; акти звірки взаєморозрахунків.

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки між Підприємстом та Виконавцями (ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс») проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду банківські виписки.

В той же час, відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях та реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності Представництва встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ у загальному розмірі 525 656,62 грн. та включення її до складу податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме: від ТОВ «Інсол» - на суму 240 284,90 грн.; від ТОВ «Мобікон Нетворкс» - на суму 285 371,75 грн.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №1308, за період з 01.06.2012 р. по 31.07.2012 р. Представництвом задекларовано суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 1 356 280,00 грн., проте, перевіркою його визначення Відповідачем встановлено заниження на суму 525 669,00 грн.

В той же час, згідно із п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

При цьому, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 13.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання послуг у контрагентів ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» із господарською діяльністю, зокрема: належним чином засвідчені копії документів на які Позивач посилається в адміністративному позові, а саме: договори із субпідрядними організаціями; акти виконаних робіт із субпідрядними організаціями; докази виконання робіт із створення сайтів ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс»; всі інші документи, які мають значення для вирішення справи по суті та які підтверджують реальність господарських операцій.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між Представництвом та ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності Представництва є надання послуг (виконання робіт) зі створення будівництва, зокрема, систем телекомунікаційного зв'язку в Україні.

З метою ведення господарської діяльності Представництвом був укладений із ТОВ «Астеліт» (Замовник) рамковий контракт №АT06-FSE-011 від 10.02.2006 р. (надалі - Рамковий контракт), який передбачав виконання робіт та надання послуг зі створення телекомунікаційної системи для Замовника. Водночас, на впровадження та обслуговування Рамкового контракту між сторонами була підписана Додаткова угода №27 від 18.05.2011 р., відповідно до якої Замовник зобов'язується випустити замовлення на постачання стандартних робіт та послуг для 106 майданчиків, загальна вартість яких складає 29 764 230,81 грн. без ПДВ.

При цьому, суд приймає до уваги пояснення представника Позивача, що підтверджується поясненнями ТОВ «Астеліт», що кінцевим результатом наданих (виконаних) Представництвом послуг (робіт) за Рамковим контрактом - є введення в комерційну експлуатацію сайтів мобільного зв'язку для Замовника, якими володіє ТОВ «Астеліт» та використовує їх для надання послуг мобільного зв'язку, одним з яких є оператор «Лайф» («Life»). Кожний із сайтів мобільного зв'язку є окремим малим матеріальним об'єктом мережі цього оператора зв'язку та моє власні унікальні юридичну адресу та номер, що відображені у різноманітних документах щодо їх створення та діяльності.

Для реалізації проекту для ТОВ «Астеліт» Позивачем були укладені тотожні Договори підряду із контрагентами-виконавцями про надання послуг (планування мережі, придбання прав на ділянку, отримання дозволів, підключення постійного електрозабезпечення, впровадження (установка, введення в дію та інтеграція), демонтаж, внутрішні перевезення, складське зберігання, страхування та інше) та виконання останніми робіт (будівельно-монтажних, включаючи матеріали та частини, які повинні бути змонтовані), на підставі яких ТОВ «Інсол» виконувались роботи/надавались послуги на 27 об'єктах мережі Замовника (зокрема, але не виключно: у м. Дніпродзержинськ, м. Дніпропетровськ, м. Запоріжжя та їх областях), в той час, як ТОВ «Мобікон Нетворкс» - на 44 об'єктах мережі (зокрема, але не виключно: у м. Луганськ, м. Суми, м. Полтава, м. Харків та у відповідних областях).

Поряд із цим, на підтвердження реальності спірних господарських операцій Представництва із ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» Позивачем надані суду акти виконаних робіт разом із додатками до них (акти за ф.№КБ-2В та довідки за ф.№КБ-3), в яких відображено наступну інформацію, а саме: дані Підрядника та відповідних Виконавців; реквізити Договорів підряду; вид, характер, обсяг і вартість робіт (послуг); відомості про уповноважених (прізвища, імена, посада) осіб, якими здійснювались передавання та прийняття робіт (послуг) зі сторони Підрядника та кожного із Виконавців; назви (коди) об'єктів (сайтів), на яких виконані (надані) роботи (послуги), їх точні адреси розташування, як наслідок, дає суду підстави для висновку про повне відображення у вказаних документах інформації для ідентифікації зазначених господарських взаємовідносин.

Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність від 01.01.2012 р., на підставі якої діяли представники Представництва (Клименко О.В., Текант Узунхан, Якімова Н.А.) при підписанні із Виконавцями актів виконаних робіт, актів за ф.№КБ-2В та довідок за ф.№КБ-3. Також, наявний наказ ТОВ «Інсол» про призначення відповідальної особи Алієва Н.Н. (головний інженер проектів, виконроб) за будівництвом об'єктів.

Більше того, Позивачем надані суду, окрім документів первинного обліку, документи, що були створені Виконавцями в ході виконання ними робіт (послуг) відповідно до Договорів підряду на об'єктах та які були передані безпосередньо Замовнику за кожним із таких об'єктів, зокрема, але не виключно:

- від ТОВ «Інсол»: акти передачі договорів про спільне використання електричних мереж; акти передачі договорів про постачання електричної енергії; акти передачі виконавчої та проектної документації; акти приймання-передачі робочих проектів, санітарних паспортів, декларацій про початок виконання; акти про відсутність пошкоджень при будівництві; акти подачі напруги; акти зміни лічильника енергії; акти приймання-передачі договорів оренди; погоджені Виконавцем та затверджені ТОВ «Астеліт» завдання на проектування об'єктів «Мережа оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту GSM/DCS-900/1800» разом із наказами Замовника про затвердження робочих проектів та технічними умовами; паспортні дані радіотехнічних об'єктів; акти робочої комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництва, споруди, приміщення; акти здачі-приймання електромонтажних робіт; акти допуску на підключення до електричної мережі електроустановки; акти закриття розрахунків за тимчасове електропостачання; акти про пломбування засобів обліку; підписка виконавця робіт та інші;

- від ТОВ «Мобікон Нетворкс»: затверджені Замовником завдання на проектування, технічні умови; укладені Виконавцем та Харківською обласною СЕС договори на складення санітарного паспорта на радіотехнічні об'єкти (передавач та антена) разом із актами приймання-здачі робіт за цими договорами; затверджені ТОВ «Астеліт» робочі проекти на базові станції «Мережа оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту GSM/DCS-900/1800»; акти прийому-здачі робіт по визначенню рівня напруженості електромагнітного випромінювання, щільності потоку енергії; акти виконання робіт з технічного обстеження; акти здачі-приймання технічної документації на об'єкти; акти прийому-передачі послуг по оцінці нерухомого майна; акти виконання робіт за технічним обстеженням та оцінкою технічного стану конструкції будівлі у місці встановлення обладнання базових станцій мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт»; акти виконаних робіт щодо видачі та погодження проектів електропостачання базових станцій; акти приймання-здачі виконаних робіт з підготовки комплектів документів, необхідних для виконання комплексу робіт (послуг) з отримання попередніх погоджень місць розміщення базових станцій та здійснення погоджень таких місць в органах СЕС МОЗ України та інші.

Поряд із цим, про фактичне надання Виконавцями послуг (виконання ними робіт) за укладеними із Представництвом Договорами підряду та їх взаємозв'язок із господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Астеліт», відповідно, про реальне здійснення господарських операцій та мету їх подальшого використання, свідчать наявні в матеріалах справи зареєстровані відповідними державними органами декларації про початок виконання будівельних робіт (зокрема: №ДП08212082165 від 25.05.2012 р., №ДП14212099684 від 15.06.2012 р., №ЗП08112082434 від 25.05.2012 р., №ПТ08112081314 від 23.05.2012 р., №ПТ08112081313 від 23.05.2012 р.) та декларації про готовність об'єкта до експлуатації (№ЗП1411209311 від 07.06.2012 р., №ПТ14112089830 від 01.06.2012 р., №ПТ14112089827 від 01.06.2012 р.) щодо об'єктів «Мережа оператора ТОВ «Астеліт» для надання послуг мобільного зв'язку стандарту GSM/DCS-900/1800», в яких відображені дані щодо Замовника - ТОВ «Астеліт», Генпідрядника (Підрядника) - Представництво та Виконавців (відповідальних осіб за виконання робіт, проектувальників, тощо) - ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс»; розроблені Виконавцями робочі проекти «Розширення мережі стільникового радіотелефонного зв'язку стандарту GSM-1800/GSM-900 ТОВ «Астеліт» та їх електротехнічні частини щодо базових станцій, роботи на яких виконувались контрагентами Позивача (ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс»), що були передані та затверджені Замовником ТОВ «Астеліт»; фотознімки із зображенням окремих базових станцій, які посвідчують фактичне виконання комплексу робіт по їх спорудженню ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс».

Разом із тим, суд звертає увагу на подані Позивачем належні докази подальшої реалізації кінцевому споживачу - Замовнику по будівництву об'єктів мереж стільникового зв'язку ТОВ «Астеліт», наданих Виконавцями послуг та виконаних ними робіт за укладеними Договорами підряду у власній господарській діяльності, зокрема, підписані між Представництвом та ТОВ «Астеліт» акти виконаних робіт разом із додатками до них, які посвідчують надання Позивачем послуг та виконання ним робіт за Рамковим контрактом у повному обсязі із використанням обладнання та матеріалів Замовника.

За таких обставин, Представництвом обґрунтовано наявність господарської мети та економічної доцільності при укладанні зазначених вище Договорів підряду із ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс», в той час, як поясненнями ТОВ «Астеліт» підтверджено надання Позивачем послуг з планування мережі стільникового зв'язку, радіозв'язку та мережі передач, придбання майданчиків та виконання робіт з підготовки майданчиків для встановлення апаратного забезпечення системи телефонного мобільного зв'язку стандарту GSM/DCS-900/1800 та пов'язаного програмного забезпечення.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

В той же час, відповідно до пояснень Позивача, що також підтверджується представником Відповідача, під час здійснення податковим органом перевірки Позивачем, окрім вищенаведених документів первинної та бухгалтерської документації, надавались документи на підтвердження руху активів у процесі здійснення господарської операції, а також інші документи, на підставі яких здійснювалось відображення Представництвом показників податкової звітності за перевіряємий період.

При цьому, суд акцентує увагу на те, що як під час проведення Відповідачем перевірки, так і під час судового розгляду даної справи, за аналізом отриманих від Позивача документів податковим органом, а також судом не встановлено відхилень при їх складенні, не встановлено включення Позивачем до складу податкового кредиту податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Натомість, з огляду на зміст Акту перевірки №1308 встановлено, що заявлені Позивачем суми податкового кредиту за перевіряємий період, за висновками податкового органу, сформовані безпідставно, оскільки Договори підряду, укладені між Представництвом та його контрагентами ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» за період діяльності, є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, а виписані ними первинні документи на адресу Позивача не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту.

Водночас, підставою для висновку податкового органу про наявність порушень з боку Представництва, що також підтверджується представником Відповідача, стали матеріали щодо контрагентів Позивача, які були використані при перевірці (дані інформаційної бази АІС «Податковий блок»; акт ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС №1750/22-205/33405055 від 16.05.2013 р. «Про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Інсол» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Тесей ЛТД» та ТОВ «Фірма «АСІА» за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2013 р.»; акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №192/26-58-22-05-11/26559822 від 11.07.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Представництва «Нокіа Сіменс Тієтоліікенне Ой» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Мобікон Нетворкс» за періоди з 01.06.2012 р. по 31.08.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.», якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання контрагентами товарів (послуг) у підприємств-постачальників, відсутність фактичного місцезнаходження контрагентів, а також виявлено відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, податковий орган на підставі вищенаведеної інформації прийшов до висновку про те, що фактично Представництво не придбавало у ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» роботи (послуги) з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності, а лише отримувало податкові накладні з метою «штучного» формування податкового кредиту, рух активів за спірними господарськими операціями задекларований лише на папері, а тому у Позивача відсутні підстави для формування даних податкового обліку за спірними господарськими операцій.

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 також визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів-виконавців з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Представництва.

Разом із тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Водночас, суд погоджується із доводами Позивача, що також підтверджується письмовими поясненнями третіх осіб (ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс»), що його контрагенти при виконанні підрядних робіт могли застосовувати в якості працівників сумісників, а також укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, при цьому, діюче законодавство не містить визначення трудового ресурсу необхідного для здійснення поставки товару Позивачу.

При цьому, на підтвердження наявності у Виконавців матеріально-технічної бази у період червень-липень 2012 р. суду надані документально підтверджуючі докази, такі як: укладений ТОВ «Мобікон Нетворкс» (суборендар) із орендарем договір суборенди нежитлових приміщень №01/44-12/СГ від 01.04.2012 р. разом із актами здачі прийняття робіт (надання послуг) з оренди офісного приміщення, квитанції про сплату оренди, акти взаємозвірки станом на 30.09.2012 р. за вказаним договором суборенди; укладені ТОВ «Інсол» (орендар) договори оренди приміщень №б/н від 01.01.2012 р. та №12-5а від 01.01.2012 р. разом із актами приймання-передачі приміщень за вказаними договорами; відомості ТОВ «Мобікон Нетворкс» про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам за квітень-липень 2012 р. разом із наказами про прийняття на постійну роботу працівників; штатні розписи ТОВ «Інсол» разом зі звітністю про суми нарахованої заробітної плати співробітником за період червень-липень 2012 р. та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІ та ІІІ квартали 2012 р.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що Виконавці мали всі необхідні матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення спірних господарських операцій із виконання робіт та надання послуг відповідно до укладених із Представництвом Договорів підряду.

Крім того, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти Позивача - ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законодавством порядку, що також не спростовується Відповідачем.

Більше того, на спростування висновків податкового органу про те, що основний вид господарської діяльності зазначених контрагентів не пов'язаний із наданими останніми будівельними роботами, Позивачем були надані суду наступні доказі, а саме: дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду України у Київській області та м. Києві №101.13.32, яким дозволено ТОВ «Інсол» виконувати роботи з монтажу, налагодження, технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, електричного устаткування електричних мереж, верхолазні роботи, терміном дії з 10.01.2013 р. по 10.01.2018 р.; ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АВ №515732 від 10.08.2010 р., видана ТОВ «Інсол» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 10.08.2010 р. по 10.08.2015 р.; ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ №260231 від 22.02.2013 р., видана ТОВ «Мобікон Нетворкс» на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 20.02.2013 р. по 20.02.2018 р.; дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду України у Харківській області №681.13.63, яким дозволено ТОВ «Мобікон Нетворкс» виконувати роботи верхолазні роботи, терміном дії з 08.10.2013 р. по 07.10.2018 р.

Із наявних матеріалів справи суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс» не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, вид робіт та послуг, їх ціну та вартість, а також зареєстровані в ЄР податкових накладних.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг та виконання робіт мали реальний характер, факти отримання Позивачем відповідних послуг та робіт оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами підряду за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені Представництвом господарські операції є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №1308 на неналежне документальне підтвердження здійснених Позивачем витрат за зазначеними вище Договорами підряду не обґрунтовує, у чому саме полягає дефектність документів, наданих Позивачем. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування Позивачем податкового кредиту, викладені в Акті перевірки №1308 висновки не ґрунтуються на дослідженні Договорів підряду, які укладалися Позивачем із ТОВ «Інсол» та ТОВ «Мобікон Нетворкс», а висновки про їх формальність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №1308 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентами, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятих із зазначених підстав податкового повідомлення-рішення №0002812201 від 03.04.2014 р., що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 877,21 грн.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Компанії «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» яка діє через «Представництво «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002812201 від 03.04.2014 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Присудити на користь «Представництва «Нокіа Солюшнз енд Нетворкс Бранч Оперейшнз Ой» (код ЄДРПОУ 26559822, адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4-В) витрати зі сплати судового збору у розмірі 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 21 коп. із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін