Постанова

від 31.03.2015 по справі 826/1087/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року 08:30 № 826/1087/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Плодоовоч» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві третя особа Селянське (фермерське) господарство "Адоніс" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2015 року № 0000012203 та № 000002203,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Плодоовоч» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.01.2015 року:

- № 0000012203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 188 768 грн. за основним платежем та на 47 192 грн. за штрафними санкціями;

- № 000002203, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 118 709 грн. за основним платежем та на 29 677,25 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач по суті зазначає, що відповідачем проведено перевірку дотримання норм податкового законодавства при взаємовідносинах із третьою особою. За результатами перевірки складено акт, відповідно до якого встановлено начебто порушення позивачем норм податкового законодавства. Так, досліджуючи реальність (товарність) операцій, з урахуванням матеріалів з кримінального провадження, ДПІ дійшла висновку, що фактично операції з цим контрагентом не здійснювались, у зв'язку з чим ДПІ дійшла до висновку про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звертає увагу, що контрагент є зареєстрованою юридичною особою, має статус платника ПДВ, можливі порушення податкового законодавства з боку третьої особи або іншими особами «по ланцюгу» не є підставою для протиправної поведінки позивача. Позивач зазначає, що контрагентом поставлялася сільськогосподарська продукція відповідно до умов укладеного договору, яка надалі поставлялася у заклади харчування. Виконання операцій супроводжувалось документальним оформленням, складанням первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим вимогам.

Враховуючи наведене, а також положення ПК України, позивач зазначає, що ним правомірно було сформовано спірні суми податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваних рішень, які просить скасувати.

Відповідач, надавши письмові заперечення, проти задоволення позову заперечує та зазначає, що при проведенні перевірки встановлено, що контрагент не має необхідних ресурсів для виконання спірних операцій та, відповідно, не міг та не здійснював спірні операції, а відтак безтоварні операції не можуть бути об'єктом оподаткування та позивач не має права на задекларовані податкові вигоди.

Між тим, у судове засідання представник відповідача не прибув, доказів поважності причин неприбуття не надав, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Направлена третій особі за зареєстрованою в ЄДР адресою копія ухвали про відкриття провадження у справі повернута без вручення із зазначенням про відсутність цієї особи за вказаною адресою. Враховуючи наведене та в силу положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 22, ч. 11 ст. 35 КАС України, копія ухвали вважається врученою належним чином, а третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. Однак, третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів поважності причин неприбуття, як і витребуваних доказів, не надала. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши думку представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Плодоовощ» (код 01564526) з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з Селянським (фермерським) господарством «Адоніс» (код ЄДР 31711235, адреса: 74850, Херсонська обл., Каховський район, селище Федорівка) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

З наявних матеріалів вбачається, що контрагент - сільськогосподарське підприємство зареєстрований як спеціальний суб'єкт режиму оподаткування податком на додану вартість з 05.02.2009 р. згідно свідоцтва № 100169679 із видами діяльності - вирощування зернових та технічних культур, овочівництво; декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників. Згідно довідки ДПІ за місцем реєстрації від 15.02.2012 р. контрагент є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2014 р. № 52/26-57-22-03-10/01564526 (далі - Акт перевірки).

Перевірка проведена з відома та у присутності голови правління товариства, які вручено копію наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку.

Згідно з Актом перевірки позивача взято на податковий облік 03.06.1993 р. та у період, за який проводилась перевірка, позивач був зареєстрований платником ПДВ.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинах с СФГ «Адоніс» встановлено їх завищення за 2011 - 2012 роки на 872 344 грн., а саме: за 2011 - 278793 грн., за 2012 - 593551 грн.

Крім того (т.1., а.с. 75), перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 182 009,00 грн. по періодам: серпень 2011 - 36 256 грн., вересень 2011 - 19 656 грн., жовтень 2011 р. - 7385 грн., березень 2012 - 4008 грн., травень 2012 - 26480 грн., червень 2012 - 14168 грн., липень 2012 - 53824 грн., серпень 2012 - 15342 грн., вересень 2012 р. - 4887 грн.

В контексті наведеного в Акті перевірки зазначається, що між СФГ «Адоніс» (постачальник) та позивачем укладено договір поставки № 5 від 15.08.2011 р.

Предметом договору є поставка сільськогосподарської продукції, асортимент, кількість та ціна якої визначається в специфікації.

Пунктом 2.2. договору передбачено узгодження поставок через заявки позивача. Вартість продукції включає навантаження та транспортування продукції . Пунктом 3.2. договору передбачено надання з партією продукції документів, які посвідчують відповідність продукції вимогам стандартів та/або технічним умовам (сертифікат відповідності, санітарно-епідеміологічний висновок, якісне посвідчення ).

З пункту 2.1. договору при цьому вбачається, що видаткові накладні мають бути підписані уповноваженими представниками сторін .

В період серпня 2011 - вересня 2012 року сторонами оформлено видаткові накладні на загальну суму 1 046 813,04 грн. з ПДВ - 174 468,84 грн., без ПДВ - 872 344,20 грн. Перелік видаткових накладних визначений на стор. 6 - 7 Акту перевірки (т.1., а.с. 59 - 60). Номенклатура поставки: цибуля ріпка, помідор, цибуля біла, перець, баклажан, кабачок, диня, гарбуз, капуста, редис, капуста пекінська, буряк, картопля, капуста кольорова, огірок, часник, цибуля ріпчаста, цибуля ялтинська, перець болгарський.

Обсяг одного найменування продукції досягає кілька тон.

Розрахунки проведені відповідно до платіжних доручень, перелік яких визначений на стор. 7 - 8 Акту перевірки. Загалом перераховано 1 091 683,09 грн.

Третьою особою на адресу позивача оформлено податкові накладні, перелік яких визначений на стор. 24 Акту перевірки (т.1, а.с. 77), які були надані до перевірки (ПДВ 113 768,99 грн.).

Між тим, на стор. 24-25 Акту перевірки (т.1, а.с. 77-78) також зазначається перелік податкових накладних за 2011 - 2012 р., які наявні у реєстрі накладних та на підставі яких сформовано спірні суми податкового кредиту, але які не надавалися під час перевірки (ПДВ - 63 299,28 грн.).

До складу витрат за вказаними операціями у податкових деклараціях віднесено 872 344 грн.

В ході перевірки встановлено, що до ЄДР внесено запис про відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Згідно ІС «Податковий блок», інформація щодо працівників та основних фондів відсутня.

Між тим, зазначається про надходження до ДПІ постанови старшого прокурора відділу прокуратури Херсонської області від 04.07.2014 р. про призначення позапланової документальної перевірки ПАТ «Плодоовоч» з питань взаємовідносин з СФГ «Адоніс», прийнятої за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження (за ознаками ч. 1 ст. 212 КК України).

У зазначеній постанові, як зазначено в Акті перевірки, вказується, що службові особи СФГ «Адоніс» протягом 2011 - 2012 років неправомірно використовуючи спеціальний режим оподаткування сільськогосподарського підприємства відобразили в податкових деклараціях з ПДВ (скорочених) обсяги реалізації товарів власного виробництва , тоді як вирощування сільськогосподарської продукції фактично не здійснювалось. Під час досудового слідства встановлено, що СФГ «Адоніс» за адресою не знаходиться, місцезнаходження документів фінансово-господарської діяльності не встановлено. Зі свідчень голови СФГ «Адоніс» ОСОБА_1 встановлено, що у 2011 - 2012 р. фактично діяльність СФГ «Адоніс» не здійснювалась .

Зазначається також в Акті перевірки про надходження акту від 24.09.2012 р. про результати перевірки СФГ «Адоніс», відповідно до якого СФГ «Адоніс» декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна при обсязі оподатковуваних операцій 9 184 224 грн. та відсутності працюючих.

За результатами аналізу податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів, торгівельних площ, складських приміщень, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна.

Виходячи з неможливості фактичного здійснення СФГ «Адоніс» господарських операцій через відсутність необхідних ресурсів, відсутність умов для досягнення результатів економічної діяльності, зроблено висновок про оформлення безтоварних операцій та відсутність у зв'язку з цим об'єктів оподаткування.

Крім іншого, ДПІ зазначає, що до перевірки не надано : специфікації щодо асортименту, кількості та ціни продукції; заявок покупця, обумовлених договором, документів на підтвердження якості та відповідність продукції вимогам стандартів.

Крім того, зазначається про відсутність будь-яких документів, що підтверджують транспортування продукції.

З урахуванням наведеного ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем п/п. 138.10.3., 138.2., 138.4., 138.11., 139.1.1., 139.1.9. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 - 2012 роки на загальну суму 188 768 грн. Крім того, ДПІ дійшла до висновку про порушення позивачем п. 44.1., п. 185.1., 188.1., 198.2., 198.3., 198.6., 201.1., 201.6., 201.10 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 182 009 грн.

23.12.2014 р. позивачем сформовано на адресу ДПІ лист № 04/48, в якому викладено певні пояснення відносно висновків Акту перевірки. Зокрема, зазначено, що договором не передбачено, що контрагент має поставляти продукцію власного виробництва. Крім того, зазначається, про подальше постачання продукції в дошкільні та шкільні навчальні заклади м. Києва та проведення у зв'язку з цим тендерів. При цьому, акцентовано увагу, що доставка здійснювалась постачальником. Щодо сертифікатів пояснено, що це не є документом бухгалтерського обліку.

Разом із вказаним листом надано податкові накладні, які зазначені в акті перевірки як відсутні.

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки листом від 30.12.2014 р. ДПІ повідомила позивача про відсутність підстав для перегляду висновків акту перевірки.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. ПК України (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг; дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (5) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою, (6) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

При цьому, суть останнього, слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета. Податкова економія при цьому діловою метою не визнається. В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, а відтак і про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, виходячи із змісту договору відносно обов'язку постачальника доставити продукцію, що узгоджується з поясненнями представників позивача, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки сільськогосподарської продукції, задекларованих обсягів поставки, відстані між продавцем та покупцем, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, крім іншого, товарно-транспортна накладна .

Відповідно до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою КМ України від 25 лютого 2009 р. № 207, до вказаних документів належать товарно-транспортні накладні .

Крім того, відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 (в редакції на час оформлення спірних операцій):

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування , складського , оперативного та бухгалтерського обліку , а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- дорожній лист, це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу , третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чим замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.

Проте , на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом, під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних , з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.

У той же час, наведені документи, як і докази наявності у контрагента транспортних засобів або замовлення транспортних послуг контрагентом у інших осіб, докази можливого придбання контрагентом продукції у інших осіб, не надані під час розгляду справи, хоча відомості щодо наведеного і витребовувались у контрагента позивача.

Слід додати , що відповідно до декларацій з ПДВ (за звичайними правилами) СКФ «Адоніс» за серпень 2011 р., червень 2012 року, травень 2012 р., жовтень 2011 р., вересень 2012 року, вересень 2011 р., за серпень 2012 р., тобто за періоди, що включають і періоди оформлення спірних операцій, контрагентом взагалі не декларувалось здійснення операцій (проведення діяльності) з придбання та продажу продукції, тобто контрагентом по суті заявлено про нездійснення таких операцій у наведені вище періоди.

При цьому, відсутні будь-які документально підтверджені відомості щодо виробництва продукції, яка оформлена постачанням позивачу, власними силами СФГ «Адоніс». З акту перевірки від 24.09.2012 р. № 425/22-2/31711235 вбачається, що згідно статистичної звітності 29-СГ СФГ «Адоніс» зібрано в 2011 році 91 тонну соняшника . При цьому, аналіз показників виписаних та зареєстрованих податкових накладних свідчить про те, що господарством реалізовано 69,86 тонн сої . Наведені відомості не спростовані під час розгляду справи.

Реалізація по загальній декларації за період 2010 - 2011 років відсутня .

Із зазначеного акту, який є носієм доказової бази, вбачається, що контрагент за період з 01.01.2010 р. по 31.07.2012 року СФГ «Адоніс» декларує відсутність основних виробничих фондів , рухомого та нерухомого майна при обсязі оподатковуваних операцій 9184224 грн. та відсутності працюючих , що додатково вказує на відсутність у контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, спірних операцій.

Між іншим, у зазначеному акті також міститься посилання на доповідь ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка від 06.09.2012 р. про відсутність СФГ за зареєстрованим місцезнаходженням, про відсутність сільськогосподарської техніки , основних засобів, складських приміщень. Додатково встановлено, що з 2009 року на СФГ відсутні наймані працівники , заробітна плата не нараховувалась, ПДФО до бюджету не перераховувалось, що, як приходить до висновку суд, також вказує на відсутність у контрагента необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Місцезнаходження керівника СФГ не встановлено. Вказується на відсутність документації СФГ.

Під час розгляду справи третьою особою вказані відомості не спростовані, хоча відомості відносно наявності у контрагента відповідних ресурсів витребовувались судом ухвалою про відкриття провадження у справі.

При цьому, вказані відомості щодо достатності ресурсів у контрагента не надані і з боку позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, беручи до уваги відсутність будь-яких підтверджень перевезення товарів, враховуючи наявну податкову інформацію відносно того, що трудовими ресурсами СФГ було забезпечено лише наявністю керівника, що є явно недостатнім для виконання вищенаведеного масиву операцій взагалі та, зокрема, спірних операцій, а також беручи вищенаведену податкову інформацію відносно відсутності у контрагента інших ресурсів, які є необхідними для ведення господарської діяльності, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, про відсутність прямих та беззаперечних доказів виконання вказаних операцій саме контрагентом позивача, за відносинам з яким і сформовані спіні суми податкових вигод.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій контрагентом та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

В контексті останнього слід також додати наступне. Як вбачається з податкових накладних № 2/2 від 15.08.2011 р., 17.08.2011 р. № 3/2, від 25.08.2011 р. № 4/2, від 25.08.2011 р. № 5/2, від 29.08.2011 р. № 6/2, від 09.09.2011 р. № 2/2, від 19.09.2011 р. № 3/2, від 06.10.2011 р. № 12, вони видані за договором від 15.08.2011 р. № 2/2 , а п/п. від 15.05.2012 р. - за договором № 15/5 , які однак, не надані до матеріалів справи, як і первинні документи з реквізитами зазначених договорів, на підставі яких складені зазначені податкові накладні. Наведені у видаткових/прибуткових накладних відомості щодо реквізитів договору не кореспондуються з даними, наведеними у вищезгаданих податкових накладних, а відтак вбачається висновок про відсутність підтверджуючих первинних документів, на підставі яких складено податкові накладні.

При цьому, як вбачається з матеріалів позову, за видатковою накладною № 13 від 16.08.2011 р. (т.1., а.с. 94) оформлено постачання помідорів та цибулі на 33 314 грн. з ПДВ, у той же час оформлено прийняття даної продукції позивачем за прибутковою накладною № 848 від 10.08.2011 р. (а.с. 93), тобто прийняття продукції оформлено раніше ніж її відпуск продавцем, а відтак надана позивачем накладна від 10.08.2011 р. не може вважатися юридично значимим документом на підтвердження поставки позивачу продукції 10.08.2011 р. Аналогічним чином вбачається оформлення поставок: за видатковою накладною від 30.09.2011 р. (т.1., а.с. 107) та прибутковою накладною від 21.09.2011 р. (т.1., а.с. 106); за видатковою накладною продавця від 19.09.2011 р. (т.1., а.с. 105) та прибутковою накладною від 15.09.2011 р. (т.1., а.с. 104). При цьому у двох перших випадках, у першій накладній відсутній підпис особи покупця, у другій - підпис продавця , що вказує на відсутність одного з обов'язкових реквізитів первинного документу та, відповідно, вказує на юридичну дефектність вказаного документу та, відповідно, про відсутність підстав для його врахування.

Крім того, як приклад, за видатковою накладною від 17.08.2011 р. № 14 (т.1., а.с. 96) оформлено поставку цибулі та помідорів в кількості відповідно 500 та 7230 штук по ціні 2,75 грн. та 2,33 грн., однак, за прибутковою накладною позивача від 17.08.2011 р. № 877 (т.1., а.с. 95) оформлено оприбуткування цибулі та помідорів у кількості 500 та 7230 кілограмів по тій самій ціні. Тобто оформлення відпуску продукції здійснювалось у штуках , а оприбуткування - у кілограмах . Аналогічно має місце оформлення накладних від 20.05.2012 р. (т.1., а.с. 118, 119), де при одній ціні за одиницю, кабачки оформлені на відпуск у штуках , а оформленні прийняттям в кілограмах , що у сукупності дає підстави для висновку про недостовірність відомостей, наведених у вказаних документах, та, відповідно, про юридичну дефектність цих документів.

Оцінюючи доводи позивача відносно того, що фактичне виконання вказаних операцій підтверджується оплатою, слід зазначити, що сам по собі факт оплати не є підтвердженням фактичного виконання операцій та, в даному випадку, самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Що стосується матеріалів і доводів позивача відносно подальшої реалізації продукції, у т.ч. за результатами тендерів, наявності у позивача необхідних ресурсів, наявності виданих позивачу документів про якість продукції, що поставлялася надалі покупцям позивача, слід зазначити, що сама по собі поставка позивачем продукції іншим особам (покупцям), як і наявність у позивача ресурсів для здійснення діяльності та виданих позивачу документів про якість, ще не є підтвердженням того, що до цього вказана продукція була поставлена позивачу саме СКФ «Адоніс». Відносно ж посилання позивача на окремі судові рішення відносно контрагента, слід зазначити, що за вказаними судовими рішеннями не аналізувалися безпосередньо операції, які вчинені між позивачем та контрагентом та, відповідно, правомірність формування спірних сум податкових вигод.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги, що позивачем при зверненні з позовом сплачено 487,20 грн. (10% від максимальної ставки судового збору), суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, позивачем заявлено вимогу про скасування рішення, відповідно до якого збільшено грошові зобов'язання позивача перед бюджетом загалом на 384 346,25 грн. Відтак, виходячи з положень зазначеного закону, загальний розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 4 872,00 грн. (максимальна ставка судового збору). Враховуючи сплачену позивачем суму та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підлягає стягненню з позивача решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, виходячи з вимог ч. 3 ст. 258 КАС України, щодо стягнення судового збору підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» (код 01564526; адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили - видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін