Постанова

від 28.05.2015 по справі 826/1087/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1087/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Селянське (фермерське) господарство «Адоніс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012203 та № 000002203 від 06 січня 2015 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - СФГ «Адоніс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012203 та № 000002203 від 06 січня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПрАТ «Плодоовоч», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Плодоовоч» (код 01564526) з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з СФГ «Адоніс» (код ЄДР 31711235, адреса: 74850, Херсонська обл., Каховський район, с. Федорівка) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 52/26-57-22-03-10/01564526 від 15 грудня 2014 року.

Перевіркою встановлено завищення витрат по взаємовідносинам з СФГ «Адоніс» за 2011 - 2012 роки на суму 872 344, 00 грн., а саме: за 2011 рік - 278 793, 00 грн., за 2012 рік - 593 551, 00 грн.

Крім того, встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на 182 009, 00 грн. по періодам: серпень 2011 року - 36 256, 00 грн., вересень 2011 року - 19 656, 00 грн., жовтень 2011 року - 7 385, 00 грн., березень 2012 року - 4008, 00 грн., травень 2012 року - 26 480, 00 грн., червень 2012 року - 14 168, 00 грн., липень 2012 року - 53 824, 00 грн., серпень 2012 року - 15 342, 00 грн., вересень 2012 року - 4 887, 00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 138.10.3., 138.2., 138.4., 138.11., 139.1.1., 139.1.9. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 - 2012 роки на загальну суму 188 768, 00 грн. та вимог п. 44.1., п. 185.1., 188.1., 198.2., 198.3., 198.6., 201.1., 201.6., 201.10 ПК України, що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 182 009, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками перевірки позивачем подано заперечення на Акт перевірки, проте листом від 30 грудня 2014 року податковий орган відмовив у їх задоволенні.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2015 року:

- № 0000012203, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» на 188 768, 00 грн. за основним платежем та 47 192, 00 грн. за штрафними санкціями;

- № 000002203, відповідно до якого позивачу збільшено грошові зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 118 709, 00 грн. за основним платежем та 29 677, 25 грн. за штрафними санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між СФГ «Адоніс» (постачальник) та позивачем укладено договір поставки № 5 від 15 серпня 2011 року.

Предметом договору є поставка сільськогосподарської продукції, асортимент, кількість та ціна якої визначається в специфікації.

Пунктом 2.2. договору передбачено узгодження поставок через заявки позивача. Вартість продукції включає навантаження та транспортування продукції.

Пунктом 3.2. договору передбачено надання з партією продукції документів, які посвідчують відповідність продукції вимогам стандартів та/або технічним умовам (сертифікат відповідності, санітарно-епідеміологічний висновок, якісне посвідчення).

В період серпень 2011 року - вересень 2012 року сторонами оформлено видаткові накладні на загальну суму 1 046 813, 04 грн. з ПДВ - 174 468, 84 грн.

Реальність виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, специфікаціями тощо.

Розрахунки проведені відповідно до платіжних доручень на суму 1 091 683, 09 грн. з ПДВ.

До складу витрат за вказаними операціями у податкових деклараціях віднесено 872 344, 00 грн.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Між тим, як зазначалося вище, реальність спірних господарських операцій підтверджується належним чином оформленими документами.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору та в період його виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації як позивача, так і його контрагентів були чинні. Крім того, вказані особи були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, договори, який укладений між позивачем та СФГ «Адоніс», не визнаний судом недійсним, його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за таким договором.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач займається постачанням овочів та фруктів до комунальних підприємств м. Києва, у тому числі, до шкіл та дитячих садочків, вищих навчальних закладів, що підтверджується договорами постачання сільськогосподарської продукції, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, позивач має складські приміщення для зберігання товарів, а також докази їх пристосування для зберігання продовольчих товарів, зокрема, на час виконання операцій за Договором, позивач мав у власності і використовував у господарській діяльності холодильник ємністю 5 тис. тон, 4 вантажні автомобілі та все необхідне обладнання для закупівлі, зберігання та реалізації плодоовочевої продукції, що підтверджується Довідкою Про наявність обладнання та матеріально-технічної бази ПрАТ «Плодоовоч» станом на 01 січня 2012 року, Довідкою про кількість і кваліфікацію фахівців, що залучені до виконання цих закупівель станом на 01 січня 2012 року; опосередковано підтверджується Актом перевірки виконання санітарного законодавства Державної санітарно-епідеміологічної служби від 01 травня 2011 року, яким засвідчується належний санітарний стан холодильних камер позивача.

З приводу наявності сертифікатів на продукцію , що поставлялася за Договором, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що чинним законодавством України вони не передбачені.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01 лютого 2005 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України № 466/10746 від 04 травня 2005 року, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Розділ 26 зазначеного Переліку «Харчова продукція та продовольча сировина» не передбачає проведення обов'язкової сертифікації сільськогосподарської продукції.

Між тим, позивачем надано докази наявності власної лабораторії для перевірки та встановлення якості сільськогосподарської продукції, атестовану Свідоцтвом про атестацію № ПТ-026/10, видане ДП «Укрметртестстандарт» Держспоживстандарту України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2011-2012 роках щомісячно подавав в ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в електронному вигляді. В числі контрагентів був зазначений СФГ «Адоніс» (код 317112321153) з щомісячною розшифровкою сум податкових накладних, які були виписані на адресу позивача.

Таким чином, ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві мала всю необхідну інформацію про здійснювані позивачем господарські операції в розрізі контрагентів і повноваження для того, щоб, співпрацюючи з місцевою податковою службою, перевірити протягом 2011-2012 років факт дійсності вирощування продукції СФГ «Адоніс» і реальність його господарських операцій та, відповідно, дійсність податкового кредиту позивача.

Крім того, відповідно до постанов суду від 08 лютого 2010 року по справі № 2а-45517/09/1670 та від 29 травня 2013 року по справі №816/1141/13-а, опосередковано підтверджується дійсне ведення СФГ «Адоніс» сільськогосподарської діяльності на земельних ділянках, розташованих на території Царичанського району Дніпропетровської області.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ПрАТ «Плодоовоч» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги постанову старшого прокурора відділу прокуратури Херсонської області від 04 липня 2014 року про призначення позапланової документальної перевірки ПрАТ «Плодоовоч» з питань взаємовідносин з СФГ «Адоніс», прийнятої за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження (за ознаками ч. 1 ст. 212 КК України) та Акт перевірки від 24 вересня 2012 року про результати перевірки СФГ «Адоніс», відповідно до якого СФГ «Адоніс» декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна при обсязі оподатковуваних операцій 9 184 224, 00 грн. та відсутності працюючих, оскільки у вказаних документах не досліджувались питання товарів та правильність формування показників податкової звітності по договору.

Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами, не наведено в чому саме порушено зазначені в акті та податкових повідомленнях-рішеннях приписи податкового законодавства України.

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Отже, суд першої інстанції неналежним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Плодоовоч» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа - Селянське (фермерське) господарство «Адоніс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012203 та № 000002203 від 06 січня 2015 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000012203 та № 000002203 від 06 січня 2015 року, винесені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.