Рішення

від 26.03.2015 по справі 902/1661/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 р. Справа № 902/1661/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В. ,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом : публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" (код ЄДРПОУ 14366762, 65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 13)

до : відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, 24000, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, Вінницька область)

до : Дочірнього підприємства Торговий дім "Вінніфрут" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807827, 24000, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, Вінницька область)

про стягнення 4 830 484,44 грн. заборгованості

представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" 24.11.2014 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" та дочірнього підприємства Торговий дім "Вінніфрут" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 4 830 484,44 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 26.11.2014 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/1661/14 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 25.11.2014 року.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 05.02.2015 року, справу № 902/1661/14 передано судді Стефанів Т. В..

Ухвалою суду від 06.02.2015 року справу № 902/1661/14 прийнято суддею Стефанів Т. В. до свого провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2015 року.

Однак, в зв'язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 25.02.2015 року відкладено розгляд справи на 26.03.2015 року.

При цьому, відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 26.03.2015 року, справу № 902/1661/14 передано судді Тісецькому С.С., що є наслідком прийняття справи до провадження.

Судом з'ясовано, що 25.12.2014 року від представника відповідачів до суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі № 902/1661/14 в зв'язку з тим, що за умовами договору факторингу від 30.11.2010 року відбулося відступлення позивачем новому кредитору - ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" права вимоги до відповідачів, а тому відсутній предмет спору.

14.01.2015 року від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позов наступного змісту.

30.04.2008 року, між ТОВ "Фінростбанк" (фактор) та ВАТ "Вінніфрут" (клієнт) було укладено генеральний договір № Ф04-08/2 про факторингове обслуговування з регресом.

За період з 26.12.2008 року по 20.02.2009 року між фактором та клієнтом були підписані реєстри шляхом укладення додаткових угод з № 3/163 по № 3/192 до договору.

Окрім того, 30.11.2010 року між ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" ("Фактор" або "Новий кредитор") та ПАТ "Фінростбанк" ("Клієнт" або "Первісний кредитор") було укладено договір факторингу.

Відповідно п. 1.2. договору факторингу, за цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору свої права грошової вимоги до Боржників за договором, строк сплати за яким настав і права забезпеченням, а саме за, зокрема, Генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом № ф04-08/2 від 30.04.2008 року, укладеного між ПАТ "Фінростбанк", що є правонаступником ТОВ "Фінростабанк" та ВАТ "Вінніфрут" з усіма укладеними додатковими угодами між вказаними сторонами.

Враховуючи те, що за умовами договору факторингу від 30.11.2010 року відбулося відступлення позивачем новому кредитору - ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" права грошової вимоги до ВАТ "Вінніфрут" та ДП ТД "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут", на думку представника відповідачів, на час розгляду справи відсутній предмет спору між позивачем та відповідачами, а тому останній просить суд у відзиві розглянути та задовольнити подане 25.12.2014 року клопотання про припинення провадження по даній справі.

Також судом з'ясовано, що 14.01.2015 року та 23.02.2015 року до канцелярії суду від відповідачів надійшли заяви б/н від 13.01.2015 року та б/н від 23.02.2015 року про застосування строків позовної давності по справі № 902/1661/14.

Окрім того, 23.01.2015 та 20.03.2015 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення на заяви відповідача про застосування строків позовної давності б/н від 20.01.2015 року та б/н від 17.03.2015 року.

В поданих поясненнях вказується, що 30.04.2008 року між позивачем та відповідачем-1 укладено генеральний договір № ф04-08/2 про факторингове обслуговування з регресом.

Умова, вказана в п.2.2 Генерального договору, сторонами була виконана про що свідчить додаткова угода № 1/3 від 01.09.2008 року до Генерального договору, згідно умов якої Клієнт передав, а Фактор прийняв на факторингове обслуговування на умовах факторингу з регресом права грошових коштів до дебітора - ДП ТД "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" за договором дистрибуції № 01 від 03.01.2007 року, з встановленням максимальної суми авансу в розмірі 6 205 000,00 грн..

Умова Генерального договору, визначена п. 2.3 сторонами була виконана про що свідчать додаткові угоди з № 3/163 по № 3/192, копії яких додані до позовної заяви.

Зобов'язання Фактором було виконано, про що свідчать меморіальні ордери на відповідні суми, копії яких були додані до позовної заяви.

Строк повернення, перерахованого Фактором авансу, наводиться у додаткових угодах з № 3/163 по № 3/192, в колонці - строк повної оплати.

Однак, зобов'язання визначенні генеральним договором № ф04-08/2 від 30.04.2008 року, Клієнтом не виконанні і на даний час за цим договором існує заборгованість в розмірі 4 830 484, 44 грн..

Окрім цього, позивач у поясненнях зазначає, що копія заяви відповідача від 23.02.2015 року на адресу АТ "Фінростбанк" не надсилалась.

Також, ухвалою господарського суду Вінницької області по справі № 14/188-09 від 23.11.2009 року порушено провадження за позовом АТ "Фінростбанк" до ВАТ "Вінніфрут" та ДП ТД "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут" про солідарне стягнення заборгованості за генеральним договором № ф04-08/2 про факторингове обслуговування з регресом від 30.04.2008 року

Тобто між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і по цій справі.

Ухвалою господарського суду Вінницької області по справі № 14/188-09 від 28.12.2010 року провадження у справі припинено з приводу відсутності на час розгляду справи предмету спору між позивачем та відповідачем.

Так, між АТ "Фінростбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-груп" укладено договору факторингу від 30.11.2010 року.

Відповідно до умов вказаного договору, права грошової вимоги, які виникли за Генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом № Ф04-08/2 від 30.04.2008 року, були відступлені ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-груп".

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" подано позов до ВАТ "Вінніфрут" та ДП ТД "Вінніфрут" ВАТ "Вінніфрут".

Ухвалою господарського суду Вінницької області по справі № 13/81/2011/5003 від 04.05.2011 року порушено провадження за наведеним позовом.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2013 року провадження у справі припинено з приводу відмови ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-груп" від позову по справі № 13/81/2011/5003.

Підставою для відмови ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-груп" слугувало припинення договору факторингу від 30.11.2010 року згідно додаткової угоди № 5 від 01.11.2012 року до нього.

Відповідно до умов вказаної додаткової угоди права грошової вимоги, які виникли за генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом № Ф04-08/2 від 30.04.2008 року, були повернуті АТ "Фінростбанк".

Провадження по справі № 902/1661/14 порушено ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.11.2014 року.

Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 264 Цивільного Кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново

На підставі наведеного на думку позивача, наслідки спливу позовної давності по цій справі не можуть застосовуватись.

На визначену дату 26.03.2015 року представники позивача та відповідачів в судове засідання не з'явилися.

Про час та місце розгляду справи, сторони повідомленні належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме : вх. № 06-69/1747/2015 від 12.03.2015 року, вх. № 06-69/1748/2015 від 12.03.2015 року та вх. № 06-69/1998/2015 від 19.03.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Водночас, судом встановлено, що у письмових поясненнях б/н від 17.03.2015 року, позивач підтримує позовні вимоги та просить провести розгляд справи призначений на 26.03.2015 року за відсутності представника.

Відсутність представників позивача та відповідачів в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, з'ясував слідуюче.

30.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінростбанк" (фактор) та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (клієнт) укладено генеральний договір № ф04-08/2 про факторингове обслуговування з регресом на слідуючих умовах :

Клієнт відступає, а Фактор здійснює придбання відповідно до умов цього договору, права наявних грошових вимог, які належать Клієнту на підставі документів, підтверджуючих такі права до Дебіторів, а також право майбутніх грошових вимог, які виникнуть у майбутньому (п. 2.1).

Для здійснення факторингового обслуговування сторони підписують Перелік Дебіторів, права вимог по яким передаються з правом регресних вимог до Клієнта (додаток № 1 до Договору) у відповідності до умов цього договору. Загальний ліміт на Клієнта по факторингу, розмір лімітів на Дебіторів та розмір Авансу, що виплачується Фактором, вказуються в Переліку Дебіторів, визначаються Фактором самостійно та узгоджуються з Клієнтом (п. 2.2).

Грошова вимога до Дебітора вважається придбаною Фактором у Клієнта з моменту підписання сторонами Реєстру переданих документів по Угоді (п. 2.3).

Всі інші права вимог Клієнта до Дебіторів, що випливають із Контракту з ними (права вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Дебітором по таким Контрактам тощо) переходять (у разі їх наявності та можливості їх відступлення) до Фактора з відступленими грошовими вимогами (п. 2.4).

Фактор зобов'язується: не пізніше наступного банківського дня з моменту підписання Реєстру переданих документів по Угоді, перераховує Аванс у розмірі, передбаченому в Реєстрі переданих документів по Угоді, на поточний рахунок Клієнта № 26004033000076 в ТОВ "Фінростбанк", МФО 328599 (п.п. 3.1, 3.1.5).

Клієнт зобов'язується: не пізніше наступного банківського дня після одержання підписаного екземпляру Реєстру переданих документів, письмово повідомити Дебітора про відступлення права вимоги боргу Фактору (додаток № 4 до Договору) та надати Фактору оригінал повідомлення з відміткою дебітора про отримання, або квитанцію у випадку відправлення повідомлення поштою рекомендованим листом з повідомленням. У випадку виникнення простроченої заборгованості по факторингу в результаті несвоєчасної оплати Дебітором поставок за угодою, права вимоги грошових коштів за якою відступлені Фактору, на протязі двох банківських днів з моменту винесення на прострочку Фактором заборгованості, перерахувати кошти в розмірі, строки та на рахунок, зазначені в цьому повідомленні. Своєчасно здійснювати Фактору плату за фінансування та комісію за надання фактором послуг по управлінню дебіторською заборгованістю у розмірах та строки, зазначені в Додатковій угоді про тарифи та порядок розрахунку плати за факторингове обслуговування (додаток № 5 до Договору), а також штрафних санкцій, передбачених п. 5.4 даного Договору (п. п. 3.2, 3.2.6, 3.2.7, 3.2.8).

Клієнт несе солідарну відповідальність перед Фактором за виконання Дебітором зобов'язань, передбачених Контрастом і кожною конкретною Угодою по Дебіторах, які зазначені в Переліку Дебіторів. Моментом, з якого Клієнт несе солідарну відповідальність перед Фактором (стає поручителем) у відношенні виконання зобов'язань конкретним Дебітором по конкретній Угоді, є момент підписання Сторонами Реєстру переданих документів по Угоді і, відповідно, переходу до Фактора права вимоги коштів від Дебітора по конкретній Угоді (п. 6.2.1).

Положення Договору, що стосуються відступлення Клієнтом на користь Фактора права вимоги коштів від конкретного Дебітора, так само як і оплати Фактором Авансу Клієнту, набирають сили з моменту підписання Сторонами відповідного Реєстру переданих документів по Угоді. Договір набирає сили з моменту його підписання Сторонами і діє до 29 квітня 2009 р.. Договір може бути припинений за згодою Сторін (п. 9.1).

Договір припиняє свою дію у випадках, передбачених п. п. 3.3.4, 3.3.6, 3.4.3 даного Договору, тільки після того, як Сторони зроблять усі розрахунки по раніше відступлених вимогах по Угодах (п. 9.2).

В подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінростбанк" та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" за період з 26.12.2008 року по 20.02.2009 року були укладенні додаткові угоди з № 3/163 по 3/192 до вказаного вище генерального договору про факторингове обслуговування (а. с. 16-42).

В останній додатковій угоді № 3/192 від 20.02.2009 року до договору № 04-08/2 від 30.04.2008 року вказано строк повної оплати 04.04.2009 року та додатковий термін 16.04.2009 року.

У даних додаткових угодах зазначені Реєстри переданих документів по Угоді.

Згідно меморіальних ордерів за період з 26.12.2008 року по 20.02.2009 року відповідачем-2 перераховано відповідачу-1 кошти в сумі 5 024 002,442 грн. із призначенням платежу : надання авансу по додаткових угодах до генерального договору про факторингове обслуговування № ф04-08/2 від 30.04.2008 року (а. с. 48-55).

У вказаних меморіальних ордерах банком платника та банком отримувача зазначено: АТ "Фінростбанк".

Також за меморіальним ордером № 3203_137 від 27.02.2009 року, ДП "Торговий дім "Вінніфрут" перераховано ВАТ "Вінніфрут" кошти в сумі 439 394,03 грн. із призначенням платежу : перенесення заборгованості згідно договору № ф04-08/2 від 30.04.2008 року.

30.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" (фактор або новий кредитор) та публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" (клієнт або первісний кредитор) укладено договір факторингу за яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права грошової вимоги, належні первісному кредитору на підставі договора/ів, що зазначені у п. 1.2 цього договору (основний договір), укладені між первісним кредитором та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" і Дочірнім підприємством "Торговий дім "Вінніфрут" відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (боржники) та зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора за плату відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2 даного договору сторони визначили, що за цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору свої права грошової вимоги до боржників за договором, строк сплати за яким настав і права за забезпеченням, а саме за: Генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом № Ф04-08/2 від 30.04.2008 року, укладеного між АТ "Фінростбанк", що є правонаступником ТОВ "Фінростбанк" та ВАТ "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701) з усіма укладеними додатковими угодами між вказаними сторонами, а саме за порядковими номерами з № 3/163 по № 3/192 у період з 26.12.2008 року по 20.02.2009 року.

Згідно з відступленням права вимоги за цим договором новий кредитор сплачує первісному кредитору 4 830 484,44 грн. з вирахуванням на свою користь плати у розмірі 10 % від вказаної суми. Зазначена сума, сплачується новим кредитором первісному кредитору у порядку передбаченому п. 3.1.3 цього договору, проте остаточно сума має бути погашена не пізніше 01 листопада 2011 року (п. 1.3).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 6.1). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 цього договору та закінчується повним виконанням своїх зобов'язань за договором сторонами у терміни, що передбачені цим договором (п. 6.2).

08.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" та публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі документів до договору факторингу від 30.11.2010 року (а. с. 112).

01.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" та публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" укладено додаткову угоду № 5 до договору факторингу від 30.11.2010 року, за умовами якої сторони домовились припинити дію договору факторингу від 30 листопада 2010 року зі змінами, внесеними до нього, шляхом розірвання (п. 1).

Наслідками припинення дії договору сторони визнають: повернення Фактором Клієнту отриманих за Договором прав грошової вимоги у повному обсязі; звільнення Фактора від обов'язків проводити розрахунок за придбані раніше права грошової вимоги, що обумовлено п. 1.3 договору; Фактор зобов'язується у строк протягом 5 робочих повернути Клієнту всі документи, що підтверджують права вимоги, які були відступлені Фактору на підставі Договору та направити боржникам рекомендованим листом повідомлення про зворотне відступлення права вимоги (п.п. 2 - 2.3). Права вимоги повертаються Клієнту у дату укладення Додаткової угоди (п. 3). Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання та скріплення печатками Сторін (п. 5).

Також як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.12.2010 року припинено провадження у справі № 14/188-09 за позовом публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до Дочірнього підприємства Торговий Дім "Вінніфрут" та Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 5988209,26 грн. заборгованості за договором № ф04-08/2 від 30.04.2008 року.

В мотивувальній частині даної ухвали вказується, що через канцелярію господарського суду було подано клопотання № б/н від 14.12.2010 року про припинення провадження у справі в якому вказується, що між АТ "Фінростбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-груп" було укладено договір факторингу від 30.11.2010 року. Відповідно до умов вказаного договору права грошової вимоги, які виникли за Генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом № Ф04-08/2 від 30.04.2008 року, були відступлені ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-груп".

За наслідками укладення договору факторингу від 30.11.2010 року та передачі АТ "Фінростбанк" новому кредитору - ТОВ "Фінансова компанія "Факторинг-груп" права грошової вимоги до ВАТ "Вінніфрут" та ДП "Торговий Дім "Вінніфрут", на час розгляду справи відсутній предмет спору між позивачем та відповідачем, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про припинення провадження по справі № 14/188-09 на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Окрім того, ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2013 року прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі 13/81/2011/5003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" до дочірнього підприємства "Торговий Дім "Вінніфрут" та до відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 9 648 648,06 грн. за договором факторингу від 30.11.2010 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли договірні правовідносини щодо факторингового обслуговування з регресом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача коштів за генеральним договором про факторингове обслуговування з регресом.

Підставами позову позивач зазначив обставини щодо порушення відповідачами умов договору № ф04-08/2 від 30.04.2008 року, що спричинило виникнення заборгованості в сумі 4 830 484,44 грн..

Як встановлено судом, 30.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінростбанк" та відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (клієнт) укладено генеральний договір № ф04-08/2 про факторингове обслуговування з регресом та додаткові угоди до даного договору у період з 26.12.2008 року по 20.02.2009 року з № 3/163 по 3/192.

На підставі вказаних додаткових угод та меморіальних ордерів, дочірнє підприємство "Торговий дім "Вінніфрут" перерахував відкритому акціонерному товариству "Вінніфрут" кошти в сумі 5 024 002,42 грн..

Також за меморіальним ордером № 3203_137 від 27.02.2009 року, ДП "Торговий дім "Вінніфрут" перераховано ВАТ "Вінніфрут" кошти в сумі 439 394,03 грн. із призначенням платежу : перенесення заборгованості згідно договору № ф04-08/2 від 30.04.2008 року.

При цьому, 30.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" та публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" було укладено договір факторингу за яким права грошової вимоги за генеральним договором № ф04-08/2 від 30.04.2008 року перейшло до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп".

Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" та публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" підписали акт приймання-передачі документів до договору факторингу від 30.11.2010 року.

Внаслідок укладення договору факторингу від 30.11.2010 року, ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.12.2010 року було припинено провадження у справі № 14/188-09 за позовом публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" до Дочірнього підприємства Торговий Дім "Вінніфрут" та Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про стягнення 5 988 209,26 грн. заборгованості за договором № ф04-08/2 від 30.04.2008 року.

В подальшому, 01.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" та публічним акціонерним товариством "Фінростбанк" укладено додаткову угоду № 5 до договору факторингу від 30.11.2010 року, за умовами якої сторони домовились припинити дію договору факторингу від 30 листопада 2010 року зі змінами, внесеними до нього, шляхом розірвання.

За наслідками прийняття вказаної додаткової угоди, право грошової вимоги за договором № ф04-08/2 від 30.04.2008 року повернулося до публічного акціонерного товариства "Фінростбанк".

Укладення зазначеної додаткової угоди зумовило відмову позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Факторинг-Груп" від позову про стягнення 9 648 648,06 грн. з відповідачів за договором факторингу від 30.11.2010 року та припинення провадження у справі № 13/81/2011/5003 за ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2013 року.

Доказів сплати заборгованості позивачу згідно договору № ф04-08/2 від 30.04.2008 року, відповідачами не надано.

Водночас, судом встановлено, що 14.01.2015 року та 23.02.2015 року до суду від представника відповідачів надійшли заяви б/н від 13.01.2015 року та б/н від 23.02.2015 року про застосування строків позовної давності по справі № 902/1661/14.

Згідно письмових пояснень позивача б/н від 20.01.2015 року та б/н від 17.03.2015 року, останній заперечив щодо зазначених заяв відповідача про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 ст. 260 ЦК України, визначає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10, частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити в задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду.

Судом встановлено, що за умовами останньої додаткової угоди № 3/192 від 20.02.2009 року до договору № ф04-08/2 від 30.04.2008 року, строк повної оплати визначений 04.04.2009 року та додатковий термін вказано 16.04.2009 року, в зв'язку з чим строк позовної давності почав свій перебіг з наступного дня після цієї дати - 17.04.2009 року та збіг, відповідно до ст. 253 ЦК України 17.04.2012 року.

Водночас, згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", позивач 19.11.2009 року звернувся до господарського суду Вінницької області із позовом до відповідачів щодо стягнення заборгованості за договором № 04-08/2 від 30.04.2008 року за результатами розгляду якого було припинено провадження ухвалою суду від 28.12.2010 року у справі № 14/188-09.

Частинами 1-3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п. 4.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10, за змістом частини другої статті 264 ЦК України, переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. З урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, подання позивачем вказаного вище позову позову зумовило переривання перебігу позовної давності, в зв'язку з чим строк позовної давності розпочав свій перебіг з 20.11.2009 року та збіг 20.11.2012 року згідно вказаних приписів законодавства.

Принагідно, суд зауважує, що в силу ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином, зміна кредиторів за договором № 04-08/2 від 30.04.2008 року не впливає на перебіг строку позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи № 902/1661/14, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу згідно договору № 04-08/2 від 30.04.2008 року, 24.11.2014 року (позовна заява згідно поштового штемпеля на конверті доданого до неї, здана на пошту 20.11.2014 року), тобто після закінчення строку позовної давності.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з позовом в даній справі, ним пропущено строк позовної давності, внаслідок чого заявлений позивачем позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.

Клопотання представника відповідачів б/н від 24.12.2014 року про припинення провадження у справі № 902/1661/14, судом не розглядає, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову за наведених вище підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача.

Разом з тим, згідно постанови Правління Національного банку України № 660 від 16.10.2014 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк", виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 113 від 16.10.2014 року про початок процедури ліквідації АТ "Фінростбанк" та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку.

В силу п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

Таким чином, оскільки, в задоволенні позову відмовлено та позивача звільнено від сплати судового збору, судом не вирішується питання щодо стягнення відповідних судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4-3, 4-5, 32-34, 43, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Прийняти справу № 902/1661/14 до свого провадження.

2. Відмовити в задоволенні позову повністю.

3. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 31 березня 2015 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (65104, м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 13);

3 - відповідачу-1 (24000, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, Вінницька область);

4 - відповідачу-2 (24000, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, Вінницька область).