Рішення

від 26.03.2015 по справі 911/104/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа № 911/104/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави до 1) Рокитнянської районної державної адміністрації, Київська обл., смт. Рокитне 2) Приватного підприємства «Надра-Сервіс», Київська обл., м. Біла Церква про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору, за участю представників:

прокуратури:Невзоров О.Б., посвідчення №028909; відповідач 1:Ульяненко О.О., довіреність №06-47/614 від 04.03.2015 року; відповідач 2:Карпенко Ю.Л., довіреність №б/н від 31.12.2015 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2015 року перший заступник прокурора Київської області (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Рокитнянської районної державної адміністрації (відповідач 1) та Приватного підприємства «Надра-Сервіс» (відповідач 2) про: - визнання недійсним розпорядження Рокитнянської РДА від 15.05.2007 року №194; - визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Рокитнянською РДА та ПП «Надра-Сервіс» від 18.05.2007 року №040734700190 та скасування його державної реєстрації.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.02.2015 року.

05.02.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області перший заступник прокурора Київської області подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив суд визнати недійсним розпорядження Рокитнянської РДА від 15.05.2007 року №194; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Рокитнянською РДА та ПП «Надра-Сервіс» від 18.05.2007 року №040734700190, скасування його державну реєстрацію та повернути на користь держави з незаконного користування ПП «Надра-Сервіс» земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 05.03.2015 року.

03.03.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області відповідач 2 подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи у Київському окружному адміністративному суді, в задоволенні, якого судом відмовлено, як необґрунтованого.

05.03.2015 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про застосування строків позовної давності та відзив на позов, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 05.03.2015 року відповідачем 1 та відповідачем 2 було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 05.03.2015 року було оголошено перерву до 26.03.2015 року.

Заслухавши у судовому засіданні 26.03.2015 року пояснення прокурора, представників відповідача 1 та відповідача 2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2006 року Рокитнянська районна державна адміністрація Київської області листом №6-35-2053 «Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують прав на земельну ділянку» надано дозвіл ПП «Надра-Сервіс» дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на території Бирюківської сільської ради за межами населеного пункту в урочищі «Великі луки».

Розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Надра-Сервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», затверджено розроблену ТОВ «Земля і ринок» технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ПП «Надра-Сервіс» на оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Бирюківської сільської ради; - передано в оренду ПП «Надра-Сервіс» земельну ділянку площею 85,1710 га, з яких: 3,0 га - сіножатей, 5,0 га - пасовищ та 77,1710 га - болота за рахунок земель запасу терміном на 15 (п'ятнадцять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18.05.2007 року на підставі вищезазначеного розпорядження №194 від 15.05.2007 року між Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та приватним підприємством «Надра-Сервіс» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір).

04.06.2007 року договір зареєстрований у Рокитнянському відділі №21 Київської регіональної філії Державного підприємства «центр державного земельного кадастру» за №040734700190.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець, на підставі розпорядження голови Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 85,1710 га, з яких: 3,0 га - сіножатей, 5,0 га - пасовищ та 77,1710 га - болота, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Термін дії цього договору становить 15 (п'ятнадцять) років (п. 2.1. договору).

У позовній заяві прокурор зазначає, що вищезазначене розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Надра-Сервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому повинно бути визнане недійсним.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження №194 від 15.05.2007 року), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 12 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Згідно ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Статтею 59 ЗК України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Отже, передача в оренду земель водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не передбачена та суперечить положенням Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до п. п. 9, 10, 11 постанова Кабінету Міністрів від 26.05.2004, № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

У разі відведення земельної ділянки для розробки корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПП «Надра-сервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області державну землевпорядну експертизу органами земельних ресурсів не проходила.

Таким чином Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження №194 від 15.05.2007 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Надра-Сервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» прийнято з порушенням норм законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки, судом встановлено, що розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Надра-Сервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» прийнято з порушенням норм законодавства, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання вказаного розпорядження недійсним є обґрунтованими та законними, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статей 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту зазначених вимог Закону слідує, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Враховуючи вищевикладене та те, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року укладеного між Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Надра-Сервіс» є похідною від первісної позовної вимоги про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Надра-Сервіс» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» прийнятого з порушенням норм законодавства та задоволення судом вказаної первісної позовної вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року укладеного між Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Надра-Сервіс», оскільки недійсне розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року «Про передачу земельної ділянки в оренду ПП «Надра-Сервіс» на підставі якого було укладено спірний договір, не породжує жодних прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про повернення на користь держави з незаконного користування ПП «Надра-Сервіс» земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, оскільки запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року укладеного між Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Надра-Сервіс», був внесені до реєстру на підставі недійсного правочину, суд вважає позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації №040734700190 договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року в Рокитнянському відділі №21 Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як за змістом ст. 19 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до реєстру можуть бути внесені відомості на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, тоді як спірні договори визнані судом недійсними.

Разом з тим, відповідач 2 у заяві (вх. №5004/15 від 05.03.2015 року) вказує, що прокурором пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, загальна позовна давністю встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що порушення норм законодавства при набутті відповідачем 2 права користування земельною ділянко, прокуратурою виявлено у вересні 2014 року в ході проведення перевірки Державної екологічної інспекції в Київській області, відповідно до постанови прокуратури Київської області про проведення перевірки №179 від 26.09.2014 року.

Таким чином, враховуючи положення ст. ст. 253, 261 Цивільного кодексу України, прокурором при зверненні з позовною заявою до господарського суду Київської області не порушено строку позовної давності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності та про те, що право держави підлягає захисту.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п. п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Прокурором заявлено 2 позовні вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним розпорядження та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки) та 1 вимогу майнового характеру (про зобов'язання повернути земельну ділянку) за подання яких підлягає сплаті 7 669,64 грн. судового збору (2 436,00 грн. судового збору за пред'явлення 2 вимог немайнового характеру (1 218,00 грн. - 1 мінімальна заробітна плата на 01.01.2015 р.* 2 вимоги немайнового характеру)) + (5 233,64 грн. судового збору за пред'явлення майнової вимоги про повернення земельної ділянки вартістю 261 681,85 грн.).

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору у розмірі 7 669,64 грн. до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації від 15.05.2007 року №194.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Рокитнянською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Надра-Сервіс» від 15.05.2007 року та скасувати державну реєстрацію №040734700190 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Рокитнянською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Надра-Сервіс» від 15.05.2007 року.

Зобов'язати Приватне підприємство «Надра-Сервіс» повернути на користь держави з незаконного користування земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Стягнути з Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Леніна, 3, код 23578486) в доход Державного бюджету України 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 82 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства «Надра-Сервіс» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чапаєвський тупік, 37, код 34019150) в доход Державного бюджету України 3 834 (три тисячі вісімсот тридцять чотири) грн. 82 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 31.03.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак