Постанова

від 16.06.2015 по справі 911/104/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа№ 911/104/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Яковлєва М.Л.

За участю представників:

від прокуратури: Гармаш В.В. - за посвідченням,

від відповідача 1: представник не з'явився,

від відповідача 2: Карпенко Ю.Л. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Надра-Сервіс"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 р.

у справі №911/104/15 ( суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави

до 1.Рокитнянської районної державної адміністрації, 2.Приватного підприємства "Надра-Сервіс"

про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації договору.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся в інтересах держави до Господарського суду Київської області з позовом до Рокитнянської районної державної адміністрації (далі-відповідач 1) та Приватного підприємства "Надра-Сервіс" (далі-відповідач 2) про визнання недійсним розпорядження Рокитнянської РДА від 15.05.2007 року №194; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами від 18.05.2007 року №040734700190 та скасування його державної реєстрації.

05.02.2015 року через канцелярію суду першої інстанції Перший заступник прокурора Київської області подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд визнати недійсним розпорядження Рокитнянської РДА від 15.05.2007 року №194; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами від 18.05.2007 року №040734700190 та скасування його державну реєстрацію; повернути на користь держави з незаконного користування відповідача 2 земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.03.2015 року у справі №911/104/15 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації від 15.05.2007 року №194.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Рокитнянською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Надра-Сервіс" від 18.05.2007 року та скасовано державну реєстрацію №040734700190 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Рокитнянською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Надра-Сервіс" від 18.05.2007 року.

Зобов'язано Приватне підприємство "Надра-Сервіс" повернути на користь держави з незаконного користування земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

Стягнуто з Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області в доход Державного бюджету України 3 834,82 грн. судового збору.

Стягнуто з Приватного підприємства "Надра-Сервіс" в доход Державного бюджету України 3 834,82 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 26.03.2015р., відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; порушення та неправильне застосування останнім норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура та відповідач 1 не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач 1 наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача 1.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2006 року Рокитнянська районна державна адміністрація Київської області листом №6-35-2053 "Про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують прав на земельну ділянку" надало ПП "Надра-Сервіс" дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на території Бирюківської сільської ради за межами населеного пункту в урочищі "Великі луки".

Розпорядженням Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Надра-Сервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", зокрема, затверджено розроблену ТОВ "Земля і ринок" технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право ПП "Надра-Сервіс" на оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Бирюківської сільської ради; передано в оренду ПП "Надра-Сервіс" земельну ділянку площею 85,1710 га, з яких: 3,0 га - сіножатей, 5,0 га - пасовищ та 77,1710 га - болота за рахунок земель запасу терміном на 15 (п'ятнадцять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2007 року на підставі вищезазначеного розпорядження №194 від 15.05.2007 року між Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, як орендодавцем, та Приватним підприємством "Надра-Сервіс", як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 85,1710 га, з яких: 3,0 га - сіножатей, 5,0 га - пасовищ та 77,1710 га - болота, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області.

04.06.2007 року Договір зареєстрований у Рокитнянському відділі №21 Київської регіональної філії Державного підприємства "центр державного земельного кадастру" за №040734700190.

Термін дії Договору становить 15 (п'ятнадцять) років (п. 2.1 Договору).

У позовній заяві прокурор зазначає, що вищезазначене розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Надра-Сервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому повинно бути визнане недійсним.

У відповідності до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ст.116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження №194 від 15.05.2007 року), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

До земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ст. 12 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст.22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

Статтею 59 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

З огляду на викладене, передача в оренду земель водного фонду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не передбачена та суперечить положенням Земельного кодексу України.

Згідно із ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

У відповідності до п. п. 9, 10, 11 постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004, № 677 "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

У разі відведення земельної ділянки для розробки корисних копалин або забудови територій на площах їх залягання проект погоджується також з органом державного геологічного контролю та органом державного гірничого нагляду.

Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПП "Надра-сервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області державну землевпорядну експертизу органами земельних ресурсів не проходила.

Таким чином, Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області розпорядження №194 від 15.05.2007 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Надра-Сервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" прийнято з порушенням норм законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Надра-Сервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" прийнято з порушенням норм законодавства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції суд, що позовні вимоги в частині визнання вказаного розпорядження недійсним є обґрунтованими та законними, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007р., укладений між відповідачами, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

У відповідності до приписів статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Зі змісту зазначених вимог Закону слідує, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Згідно із ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Враховуючи вищевикладене та те, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року, укладеного між відповідачами, є похідною від первісної позовної вимоги про скасування розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Надра-Сервіс" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року, оскільки недійсне розпорядження Рокитнянської районної державної адміністрації Київської області №194 від 15.05.2007 року "Про передачу земельної ділянки в оренду ПП "Надра-Сервіс" на підставі якого було укладено спірний Договір, не породжує жодних прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стосовно позовних вимог про повернення на користь держави з незаконного користування відповідача 2 земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що вимога прокурора про повернення на користь держави з незаконного користування ПП "Надра-Сервіс" земельну ділянку площею 85,1710 га, розташовану на території Бирюківської сільської ради Рокитнянського району Київської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, оскільки запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року, укладеного між відповідачами, був внесені до реєстру на підставі недійсного правочину, позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації №040734700190 договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007 року в Рокитнянському відділі №21 Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як за змістом ст. 19 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до реєстру можуть бути внесені відомості на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом, тоді як спірні договори визнані судом недійсними.

Щодо заяви відповідача 2 про застосування строків позовної давності судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давністю встановлюється тривалістю у три роки (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як свідчать матеріали справи, порушення норм законодавства при набутті відповідачем 2 права користування земельною ділянкою, прокуратурою виявлено у вересні 2014 року в ході проведення перевірки Державної екологічної інспекції в Київській області, відповідно до постанови прокуратури Київської області про проведення перевірки №179 від 26.09.2014 року.

Відповідачем відповідно до вимог ст.ст.32-34 ГПК України не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вищезазначеного.

З огляду на викладене та враховуючи положення ст.ст. 253, 261 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає, що прокурором при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом не порушено строку позовної давності, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, сторонами не надано.

Доводи апелянта про те, що оскаржене рішення підлягає скасуванню через недотримання судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки згідно із ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Інші доводи, наведені відповідачем 2 в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Надра-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015р. у справі №911/104/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського Київської області від 26.03.2015 року у справі №911/104/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №911/104/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді Т.В. Ільєнок

М.Л. Яковлєв