Ухвала

від 31.03.2015 по справі 2а-3070/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р. Справа № 9638/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-Сервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-Сервіс" до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Декор-Сервіс" 08.04.2010року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000262301\0 від 29.03.2010 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового,валютного законодавства за період з 01.01.2008 р.по 31.09.2009 р. ДПІ складено акт від 18.03.2010 р.№ 20\23-30873549 на підставі якого винесено податкове повідомлення -рішення від 29.03.2010 р.,№ 0000262301\0,яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість-279055 грн.,з них за основним платежем:-186037 грн.,,за штрафними санкціями -93018 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача і просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року в задоволенні позовної заяви ТзОВ "Декор-Сервіс" до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що є повний обсяг документів ,які підтверджують реальність фактів придбання та використання у господарській діяльності товариства товарів. Вважає , що вищезазначені правочини не є фіктивними ,оскільки не визнані судом недійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням вищенаведених фактів означене свідчить про перерахунок позивачем контрагенту коштів без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту. Отже укладені зазначеними підприємствами правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушують публічний порядок,оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави, а отже є нікчемними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що з довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається,що ТзОВ „Декор-Сервіс" зареєстровано в якості юридичної особи і присвоєно код ЄДРПОУ 34233850, - за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ „Деко-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового,валютного законодавства за період з 01.01.2008 р.по 30.09.2009 р. ДПІ складено акт від 18.03.2010 р.№ 20\23-30873549, - згідно акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1.,п.п.7.4.4., . п.7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість ",тобто заниження податку на додану вартість на суму 186037 грн., у тому числі за липень 2008 року в сумі 24264,00 грн.,за серпень 2008 р.- в сумі 78436 грн.,за жовтень 2008 року в сумі 50000 грн.,за листопад 2008 року в сумі 333337 грн. - на підставі даних акту ДПІ винесено податкове повідомлення -рішення від 29.03.2010 р.,№ 0000262301\0,яким товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість-279055 грн.,з них за основним платежем:-186037 грн.,,за штрафними санкціями -93018 грн.

Перевіркою встановлено , що відповідно до договорів купівлі-продажу №15\05\1 від 15.05.2007 року,№ 17.07\01 від 17 липня 2008 року,складених у м. Львові та підписаних зам.директора ПП „Будпродзахід" Соколовим В.І., директором Свістуновим О.Г. та директором ТзОВ „Декор-Сервіс" Товстенко О.М. позивач отримав товар /дошка,шпон,комплектуючі/ та послуги по декоруванню стін на загальну суму 1116217,38 грн. ,в т.ч. ПДВ 186036,76 грн.

Позивач представив для підтвердження проведених господарських операцій акти здачі-прийомки виконаних робіт,укладених виконавцем ПП „Будпрод-Захід" та Замовником „ТзОВ „Декор-Сервіс", податкові накладні, видані позивачу ПП „Будпрод-Захід" на означену кількість матеріалів , податкові декларації з податку на додану вартість за період , зазначений в акті перевірки , і стверджує , що це є повний обсяг документів , які підтверджують реальність фактів придбання та використання у господарській діяльності товариства товарів. Вважає,що вищезазначені правочини не є фіктивними , оскільки не визнані судом недійсними.

Відповідач своєму поясненні зазначив,що постановою ст. слідчого в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області порушена кримінальна справа №1412564 по факту фіктивного підприємництва ряда підприємств , в т.ч. і ПП „Будпрод-Захід". Згідно цієї постанови невстановлені особи створили у Львові сітку фірм ,в яку входить і назване підприємство „з метою здійснення фіктивного підприємництва , надання послуг реально діючим підприємствам по конвертації безготівкових коштів у готівку , з метою формування неправдивого податкового кредиту, мінімізації податкового зобов'язання , що призвело до заподіяння збитків державі у великих розмірах. "

Всі вище перелічені первинні документи з боку постачальника ПП „Будпрод-Захід" підписані особою на прізвище Соколов В.І., ,однак з листа ГУМВС України в Одеській області вбачається, що серія бланків паспортів громадянина України КЛ за областями України не закріплювалась , у складі територіального органу ГУМВС України в Одеській області територіального підрозділу під назвою „Чорноморський РВ УМВС в м.Одеса" не існувало і не існує. Означені дані зазначені у паспорті громадянина Соколова В.І. , інформацію щодо видачі якому паспорта видати не передбачається можливим. Означене не дає змоги ідентифікувати особу постачальника .Крім цього позивачем не представлено товарно-транспортні накладні на перевезення товарів на вказану значну суму. Тому відповідач вважає,що правочини , на які посилається позивач є нікчемними і не породили реальних наслідків.

Проаналізувавши представлені первинні документи суд вважає, що докази позивача є обов'язковими , але не вичерпними , оскільки предметом доказування є обставини , що підтверджують або спростовують обґрунтованість валових витрат, а позивач не представив всі необхідні документи, як під час перевірки ДПІ, так і в судове засідання з квітня 2010 року.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств " до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п 5.3.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р.№88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168\704 первинні документи-це письмові свідоцтва,що фіксують та підтверджують господарські операції , включаючи розпорядження та дозволи адміністрації \власника \ на їх проведення.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Позивач вважає, що ним надано перевіряючим всі первинні документи в підтвердження здійснення фінансово-господарської операції , а саме договори , акти виконаних робіт,податкові накладні та інші документи,однак суд ,проаналізувавши представлені документи приходить до наступних висновків: - позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128\2568.Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу,які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками,вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення,оприбуткування,складського та бухгалтерського обліку. - також позивачем не представлені дані про наявність складських приміщень,не надано інформації про набутий економічний ефект для підприємства від наданих послуг,поставлених товарів. -з довідки ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 7111\ 1023-411 від 18.03.2010 року вбачається,що ТзОВ „Будпрод-Захід" та його посадові особи відсутні за юридичною адресою,документи підписувала та посвідчувала печаткою невстановлена особа.

З врахуванням вищенаведених фактів означене свідчить про перерахунок позивачем контрагенту коштів без мети реального настання правових наслідків,з ціллю формування податкового кредиту .Отже укладені зазначеними підприємствами правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушують публічний порядок , оскільки були спрямовані на заволодіння майном держави,а отже є нікчемними.

Згідно із Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому органи державної податкової служби керуються Законом № 2181-ІІІ, Законом України "Про систему оподаткування" №1251-XII вiд 25.06.1991р. та іншими чинними законодавчими і нормативно-правовими актами України у межах своєї компетенції.

Органи державної податкової служби України здійснюють діяльність відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні №509-XII вiд 04.12.1990р., який визначає статус державної податкової служби в Україні, її основні завдання, функції та правові основи діяльності. Цим Законом на органи державної податкової служби покладено функції та визначено порядок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також доходів, установлених законодавством..В своїй діяльності органи державної податкової служби України повинні ґрунтувати свої висновки на об'єктивно і всебічно досліджених доказах.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є неправомірними, документально не підтвердженими і тому в позові слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-Сервіс" - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року у справі № 2а-3070/10/1370 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

Д.М. Старунський