Ухвала

від 09.02.2017 по справі 2а-3070/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2017 р. м. Київ К/800/18826/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Веденяпіна О.А.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Декор - Сервіс

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015

у справі № 2а-3070/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Декор - Сервіс

до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Декор - Сервіс (далі по тексту - позивач, ТОВ Декор - Сервіс ) звернулось з позовом до Львівського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції в Городоцькому районі Львівської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ в Городоцькому районі Львівської області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 29.03.2010 №0000262301\0 .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ Деко-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2009, за результатами якої складено акт від 18.03.2010 № 20\23-30873549, в якому встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1.,пп.7.4.4., п. 7.4. ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 186037,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що постановою ст.слідчого в ОВС СУ ГУМВСУ у Львівській області порушена кримінальна справа №1412564 по факту фіктивного підприємництва ряда підприємств ,в т.ч. і ПП Будпрод-Захід , згідно цієї постанови невстановлені особи створили у Львові сітку фірм, в яку входить і назване підприємство З метою здійснення фіктивного підприємництва, надання послуг реально діючим підприємствам по конвертацїї безготівкових коштів у готівку, з метою формування неправдивого податкового кредиту, мінімізації податкового зобов'язання, що призвело до заподіяння збитків державі у великих розмірах .

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що в ході перевірки не надано документів, які б підтверджували реальність фактів придбання та використання у господарській діяльності ТОВ Декор-Сервіс товарів придбаних у ПП Будпрод-Захід постачальника, який має ознаки фіктивного підприємництва.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення рішення від 29.03.2010 №0000262301\0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання податок на додану вартість 279055,00 грн., у тому числі за основним платежем - 186037,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93018,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено отримання товару від контрагента, тому прийнятті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими.

Проте, колегія судді не може погодитися з такими висновками суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування. Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. З метою дослідження фактичного придбання послуг необхідно аналізувати умови їх постачання, досліджувати усі первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, підстави, зміст придбаних послуг відповідно до умов договорів, їх вартість та виконання.

Також, доведенню підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановити види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій (призначення послуг) тощо.

Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належного дослідження питання щодо реального здійснення господарських операцій. Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, зокрема щодо використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від контрагентів товарів та послуг, крім того судами не надано належної правової оцінки доказам, що надані позивачем на підтвердження реальності проведених операцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Декор - Сервіс задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)О.А. Веденяпін (підпис)С.Е. Острович