Постанова

від 31.03.2015 по справі 826/1556/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року № 826/1556/15

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Діл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Діл» (далі по тексту - позивач, ПП «Діл») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2015 року № 0000422206.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/1556/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 березня 2015 року.

У судовому засіданні 03 березня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу № 1939 від 08 грудня 2014 року, згідно з пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Діл» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТЛК-Груп» (податковий номер 39015909) за лютий 2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 25 грудня 2014 року № 1850/26-59-22-06/19491704.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 22150,00 грн. за лютий 2014 року; документально не підтвердженого реальність здійснення господарських відносин ПП «Діл» із контрагентом - постачальником ТОВ «ТЛК Груп».

На підставі вищезазначених висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23 січня 2015 року, яким Приватному підприємству «Діл» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27688,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 22150,00 грн., за штрафними санкціями - 5538,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням та податковою вимогою й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «ТЛК Груп».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 25 грудня 2014 року № 1850/26-59-22-06/19491704.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТЛК Груп», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що у лютому 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК Груп» на замовлення ПП «Діл» та на підставі рахунків - факур № 1702/011 від 17 лютого 2014 року, № 2802/028 від 28 лютого 2014 року та № 2702/009 від 27 лютого 2014 року виконано наступні роботи:

- демонтажу дахової рекламної установки Nokia за адресою: бульвар Лесі Українки, 28;

- демонтаж каркасів під рекламну установку Nokia за адресою: бульвар Лесі Українки, 28;

- демонтаж та монтаж нового банера загальною площею 300 кв.м. за адресою: вул. Хрещатик, 7.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЛК Груп» виписано на адресу позивача податкові накладні № 129 від 17 лютого 2014 року на суму 53400,00 грн., № 130 від 27 лютого 2014 року на суму 34700,00 грн., № 131 від 28 лютого 2014 року на суму 131.

Оплата за придбаний товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку, що не спростовується висновками акту перевірки.

За результатом наданих послуг, сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт № 1702/11 від 17 лютого 2014 року, № 2702/009 від 27 лютого 2014 року та № 2802/028 від 28 лютого 2014 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2014 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ТЛК Груп», у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Досліджуючи реальність господарських операцій позивача із ТОВ «ТЛК Груп» судом встановлено наступне.

01 березня 2011 року між позивачем (Рекламний агент) та ТОВ «Ай кью Медіа» (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 2011-0103, за умовами якого Рекламний агент зобов'язується надати послуги/виконати роботи по виготовленню та розміщенню зовнішньої реклами клієнта Замовника (Рекламна конструкція) на даху будівлі, за адресою: місто Київ, вул. Лесі Українки 28.

Згідно Додаткової угоди № 1 01 січня 2012 року до Договору про надання послуг № 2011-0103 від 01 березня 2011 року сторони домовились про внесення змін, а саме: викладення пункту 1.2. розділу 1 Договору в наступній редакції: «Строк розміщення рекламної конструкції та строк дії Договору про надання послуг № 2011-0103 від 01 березня 2011 року продовжити до 31 грудня 2014 року».

Листом № 01-02-14-1-ВН від 01 лютого 2014 року ТОВ «Ай кью Медіа» звернулось до позивача із проханням здійснити демонтаж наддахової рекламної конструкції Nokia за адресою: бульвар Лесі Українки, 28 15 лютого 2014 року, у зв'язку з закінченням строку експонування.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи фотографії об'єктів до виконання робіт ТОВ «ТЛК Груп» та фотографії після виконання робіт, які свідчать про виконання ТОВ «ТЛК Груп» робіт з демонтажу рекламних установок та каркасів під рекламну установку Nokia; договір на утилізацію та акт про утилізацію.

На думку позивача, дані документи свідчать про те, що після демонтування ТОВ «ТЛК Груп» рекламних конструкції за адресою бул. Лесі Українки 28, вони були утилізовані.

Щодо рекламної конструкції за адресою Хрещатик, 7, позивач зазначає, що вона не була утилізована, так, як використовується у господарстві. У судовому засіданні представник позивача послався на дозвіл на розміщення рекламних носіїв за адресою Хрещатик, 7, проте письмових доказів на їх підтвердження не надав.

Разом з тим, на думку суду, вищезазначені докази не свідчать про виконання робіт по демонтажу саме ТОВ «ТЛК Груп», при цьому, суд наголошує, що в даному випадку не ставиться під сумнів розміщення рекламних носіїв за адресами бул. Лесі Українки 28 та Хрещатик, 7, доказуванню підлягає факт здійснення робіт по демонтажу зазначених рекламних конструкцій саме ТОВ «ТЛК Груп».

Під час розгляду справи встановлено, що письмовий договір про надання послуг між позивачем та ТОВ «ТЛК Груп» не укладався, що унеможлює встановлення та дослідження обставин щодо предмету домовленості, прав та обов'язків сторін, ціни договору, порядку оплати, строку дії договору, відповідальності сторін, тощо.

Згідно податкової накладної від 28 лютого 2014 року № 131, ТОВ «ТЛК Груп» здійснено демонтаж та монтаж нового банера загальною площею 300 кв.м. за адресою: вул. Хрещатик, 7. Разом з тим, у судовому засіданні пояснень з приводу виду банеру та рекламного носія не надано.

Представником позивача не надано доказів на підтвердження здійснення демонтажу із подальшим завантаженням та перевезенням рекламних носіїв до складу Приватного підприємства «Діл».

Наданий договір оренди приміщення не свідчать про зберігання рекламних конструкцій саме в зазначеному приміщенні, як зазначає позивач.

Також, позивач зазначає, що конструкція, яка демонтована у приміщення за адресою: Хрещатик, 7 використовується у господарській діяльності товариства, проте будь-яких додаткових пояснень та доказів з приводу того, яким чином використовується зазначена конструкція не надано.

Актом ДПІ у Шевченківському районі від 23 липня 2014 року № 1660/26-59-22-06/39015909 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТЛК Груп» (код за ЄДРПОУ 39015909) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 30 березня 2014 року», встановлено порушення ТОВ «ТЛК Груп» статей 187, 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за січень, лютий, березень 2014 року підлягає зменшенню до « 0».

Також, у вищезазначеному акті перевірки встановлено, що у контрагента позивача відсутні фактичні можливості для здійснення господарських операцій такого роду, відсутній персонал, на товаристві працює одна особа.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

В свою чергу, посилання відповідача на надані пояснення мами директора ТОВ «ТЛК Груп» на думку суду є необґрунтованими та не приймаються судом як належний доказ.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства «Діл» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Діл» відмовити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Діл» (код ЄДРПОУ 19491704) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.(тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник