Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/1556/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1556/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Безименної Н.В.,

суддів Кучми А.Ю. та Аліменка В.О.,

за участю секретаря Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Діл" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Діл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року Приватне підприємство "Діл" звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.152.2014 № 1850/26-59-22-06/19491704.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 1939 від 08 грудня 2014 року, згідно з пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Діл» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ТЛК-Груп» за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 25 грудня 2014 року № 1850/26-59-22-06/19491704 (а.с. 28-39).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 22150,00 грн. за лютий 2014 року.

На підставі акту та за результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року, яким Приватному підприємству «Діл» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27688,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 22150,00 грн., за штрафними санкціями - 5538,00 грн. (а.с. 9).

Податковий орган дійшов висновку про те, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Діл» із контрагентом - постачальником ТОВ «ТЛК Груп», оскільки правочини вчинені за участю позивача та даного контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139,1 статті 139 встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі усної домовленості позивач мав господарські відносини з ТОВ «ТЛК Груп» щодо демонтажу дахової рекламної установки Nokia за адресою: бульвар Лесі Українки, 28; каркасів під рекламну установку Nokia за адресою: бульвар Лесі Українки, 28; монтажу нового банера загальною площею 300 кв.м. за адресою: вул. Хрещатик, 7.

На підтвердження здійснення вказаних операцій, позивачем надано копії рахунків - факур № 1702/011 від 17 лютого 2014 року, № 2802/028 від 28 лютого 2014 року та № 2702/009 від 27 лютого 2014 року, податкових накладних № 129 від 17 лютого 2014 року на суму 53400,00 грн., № 130 від 27 лютого 2014 року на суму 34700,00 грн., № 131 від 28 лютого 2014 року на суму 131, виписок з банківського рахунку.

Також, на підтвердження реальності здійснення вказаних операцій між позивачем та ТОВ «ТЛК Груп», позивачем надано копію Договору, укладеного між позивачем (рекламний агент) та ТОВ «Ай кью Медіа» (Замовник) від 01.03.2011 про надання послуг № 2011-0103, за умовами якого Рекламний агент зобов'язується надати послуги/виконати роботи по виготовленню та розміщенню зовнішньої реклами клієнта Замовника (Рекламна конструкція) на даху будівлі, за адресою: місто Київ, вул. Лесі Українки 28 (а.с. 12-15).

Листом № 01-02-14-1-ВН від 01 лютого 2014 року ТОВ «Ай кью Медіа» звернулось до позивача із проханням здійснити демонтаж наддахової рекламної конструкції Nokia за адресою: бульвар Лесі Українки, 28 15 лютого 2014 року, у зв'язку з закінченням строку експонування.

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів не вбачається факт здійснення демонтажу зазначених рекламних конструкцій саме ТОВ «ТЛК Груп». Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту здійснення демонтажу із подальшим завантаженням та перевезенням рекламних носіїв до складу позивача, а сама по собі наявність договору оренди жодним чином не свідчить про зберігання рекламних конструкцій у вказаному приміщенні.

Також, колегія суддів бере до уваги акт ДПІ у Шевченківському районі від 23 липня 2014 року № 1660/26-59-22-06/39015909 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТЛК Груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 30 березня 2014 року», встановлено порушення ТОВ «ТЛК Груп» статей 187, 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит за січень, лютий, березень 2014 року підлягає зменшенню до « 0».

Враховуючи, вищевикладене, а також те, що з наданих позивачем документів не можливо встановити факт реального здійснення господарських операцій при придбанні послуг демонтажу/монтажу банерів та демонтажу каркасів під рекламні установки/дахових рекламних установок від ТОВ «ТЛК Груп», колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Діл" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 червня 2015 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.