Постанова

від 31.03.2015 по справі 826/536/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року № 826/536/15

Суддя Окружний адміністративний суд міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фундамент" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство фірма «Фундамент» (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000112202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/536/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09 лютого 2015 року.

У судовому засіданні 09 лютого 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу від 24 липня 2014 року № 1431 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ Фірма «Фундамент» (код ЄДРПОУ 01416332) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Укрмонтажбуд-4» (код ЄДРПОУ 31243027) за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, та ТОВ «Берус» (код ЄДРПОУ 35197760) за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатом якої складено акт перевірки від 07.08.2014 №1931/26-53-22-02-21/01416332.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0003512202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 270 785,00 грн., у тому числі за основним платежем - 216 628,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 54 157,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали відомості з акту перевірки ТОВ «Берус» від 19.04.2012 року №933/22-2/35197760 та акту перевірки ТОВ «Укрмонтажбуд-4» від 23.08.2013 року №267/26-55-22-07/31243027, в яких, на думку відповідача, встановлено факт взаємовідносин вказаних суб'єктів господарювання з підприємствами, що мають ознаки «фіктивності». У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що господарські операції між особами не мають товарного характеру, а податковий кредит позивачем у розмірі 216 628,00 грн. сформований безпідставно.

За результатами адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 року №11404/10/26-15-10-06-15 частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0003512202 в частині основного платежу в розмірі 11 883,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 970,75 грн.

За наслідками розгляду повторної скарги рішенням ДФС України від 26.12.2014 року №3919/6/99-59-10-01-04-25 останню залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0003512202 з урахуванням рішення, прийнятого за наслідками розгляду первинної скарги, - без змін.

У зв'язку з частковим скасуванням вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач на прийняв нове від 15.01.2015 року №0000112202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 255 932,25 грн., у тому числі за основним платежем - 204 745,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 51 186,25 грн.

Однак, не погоджуючись з такою позицією податкового органу, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000112202.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрмонтажбуд-4» і ТОВ «Берус», обставини використання придбаних товарів (наданих послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що між ТОВ «Берус» (Постачальник) та ЗАТ фірма «Фундамент» (Покупець) укладено договір поставки від 01.06.2009 року №Ф-06/09, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати його вартість на умовах цього Договору.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань позивачем надані копії:

додаткових угод від 04.01.2010 року №1, від 04.01.2011 року №2, від 29.04.2011 року №3 до Договору від 01.06.2009 року №Ф-06/09;

специфікацій від 04.01.2010 року №1, 04.01.2011 року №2, від 01.08.2011 року №3;

рахунку-фактури від 29.07.2011 року №БР-0000060;

видаткової накладної від 29.07.2011 року №БР-0000023;

податкової накладної від 29.07.2011 року №3;

подорожнього листа від 29.07.2011 року №894075.

При цьому судом враховується, що, як було встановлено у ході перевірки та вбачається з матеріалів справи, за наслідками господарських відносин з ТОВ «Берус» позивачем у липні 2011 року було включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ у розмірі 11 883,00 грн. згідно податкової накладної від 29.07.2011 року №3. Однак, враховуючи, що рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.11.2014 року №11404/10/26-15-10-06-15 частково задоволено первинну скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року №0003512202 в частині нарахування основного платежу у розмірі 11 883,00 грн. за липень 2011 року та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 970,75 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, суд додатково реальність зазначеної господарської операції не перевіряє.

Крім того, судом встановлено, що між ПП «Укрмонтажбуд-4» (Виконавець) та ПрАТ Фірма «Фундамент» (Замовник) укладено договір №1/06 від 01.06.2011 року про виконання робіт, за умовами якого Замовник у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, дає завдання Виконавцеві щодо виконання, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати на свій ризик та власними силами наступну роботу: Зарубка оголовків паль (вирубка бетону із арматури каркасу залізобетонних паль та завищування арматури) на об'єктах Замовника строком в термін від 01.06.2011 року по 31.12.2011 року.

Згідно калькуляції, затвердженої Виконавцем та погодженої Замовником, вартість робіт за 1 куб метр палі складає 2 349,65 грн. з ПДВ. При цьому зі змісту довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за жовтень 2011 року складає 482 000,00 грн., за листопад 2011 року - 401 319,60 грн.

Згідно актів виконаних робіт № б/н від 10.10.2011 року та від 30.11.2011 року ПП «Укрмонтажбуд-4» виконувались роботи на зрубку оголовків паль. При цьому, акти виконаних робіт містять повний перелік та характер виконаних робіт із одночасним зазначенням матеріалів, які використовувались.

У свою чергу, контрагентом позивача виписані на адресу позивача податкові накладні № 4 від 10.10.2011 року на загальну суму 482 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 80 333,33 грн.), № 7 від 24.10.2011 року на загальну суму 200 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 33 333,33 грн.), №11 від 11.11.2011 року на загальну суму 80 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 13 333,33 грн.),

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ПП «Укрмонтажбуд-4» (Підрядник) укладено договір будівельного підряду від 07.09.2011 року №07/09/11, за умовами якого в порядку та умовах, визначених цим Договором, Підрядник зобов'язується провести поточний ремонт (надалі іменується «ремонт») офісних приміщень Замовника за адресою: м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4Б, офіс 42, 43, 45, 46 в строк і в порядку, визначених цим Договором, а Замовник зобов'язується надати Підрядникові фронт робіт в строк 01.10.2011 року, передати Підрядникові необхідну документацію в строк до 01.10.2011 року, прийняти закінчені ремонтні роботи в строк і в порядку, визначених Договором.

Зі змісту договірної ціни вбачається, що остання разом з ПДВ складає 266 472,00 грн. При цьому зі змісту довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за листопад 2011 року складає 266 472,00 грн. За відомостями локального кошторису вартість складає 201 654,00 грн.

Згідно акту приймання виконаних робіт № б/н від 30.11.2011 року ПП «Укрмонтажбуд-4» виконувались роботи, передбачені договором від 07.09.2011 року №07/09/11. При цьому, акт виконаних робіт містить повний перелік та характер виконаних робіт із одночасним зазначенням матеріалів, які використовувались.

У свою чергу, контрагентом позивача виписані на адресу позивача податкові накладні № 6 від 24.10.2011 року на загальну суму 161 450,00 грн. (у т.ч. ПДВ 26 908,33 грн.), № 6 від 08.11.2011 року на загальну суму 61 450,00 грн. (у т. ч. ПДВ 10 241,67 грн.), №10 від 11.11.2011 року на загальну суму 43 572,00 грн. (у т. ч. ПДВ 7 262,00 грн.).

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки по особовому рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Укрмонтажбуд-4» у зв'язку з придбанням товарів та будівельних послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 30.04.2011 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2, а також між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено Договори оренди нежитлового приміщення № б/н, за умовами яких Орендодавець зобов'язується передати Орендареві, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення, визначене у цьому Договорі, а також зобов'язується сплачувати орендну плату. Нежиле приміщення - офіс НОМЕР_1 та НОМЕР_2, яке передаються в оренду, знаходяться за адресою АДРЕСА_1 на третьому поверсі.

Слід звернути увагу на той факт, що умовами вказаних договорів Орендар зобов'язаний здійснювати поточних ремонт приміщення.

Також, на підтвердження реальності виконаних робіт, позивачем надано фотозвіт виконаних робіт.

Крім того, досліджуючи необхідність отримання від ПП «Укрмонтажбуд-4» робіт із зрубки паль, судом враховується, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель; інші спеціалізовані будівельні роботи. Відтак, на думку суду, роботи з вирубки бетону із арматурного каркасу залізобетонних паль та завищування арматури на різних об'єктах позивача було зумовлено виробничою необхідністю діяльності ПрАТ Фірма «Фундамент».

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Берус» та ПП «Укрмонтажбуд-4» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Берус» та ПП «Укрмонтажбуд-4» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає посилання відповідача на акти перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Берус» та ПП «Укрмонтажбуд-4», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Берус» та ПП «Укрмонтажбуд-4», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.01.2015 року №0000112202 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПрАТ Фірма «Фундамент» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов приватного акціонерного товариства Фірма «Фундамент» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 січня 2015 року № 0000112202.

3. Судові витрати в сумі 4 872 грн. присудити на користь приватного акціонерного товариства Фірма «Фундамент» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник