Постанова

від 24.03.2015 по справі 911/1047/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 911/1047/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Сухового В.Г.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

на рішення Господарського суду Київської області

від 11.04.2014

у справі №911/1047/14 (суддя - Щоткін О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", Житомирська обл., с. Карабачин,

до 1. Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", м. Київ,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Нива", Київська обл., с. Пилипівка,

про визнання договору інвестування від 24.09.2012 припиненим та визнання договору інвестування від 10.01.2014 недійсним,

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", Житомирська обл., с. Карабачин,

про зобов'язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Коростенський В.В. - представник (довіреність № 78 від 17.12.2014);

від відповідача 1: Хільчук О.П. - представник (довіреність № 31/12 від 26.12.2014);

від відповідача 2: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (надалі - ТОВ «Нива», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (надалі - ПАТ «ТАКО», відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (надалі - ТОВ «Агрофірма Нива», відповідач 2) про визнання договору інвестування від 24.09.2012 припиненим та визнання договору інвестування від 10.01.2014 недійсним.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2014 прийнято зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» про зобов'язання вчинити дії для спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/1047/14.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.04.2014 у справі №911/1047/14 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Нива» надати ПАТ «ТАКО» земельні ділянки, загальною площею 1066,1123 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та забезпечити вільний доступ до них з метою забезпечення здійснення інвестиційної діяльності відповідно до укладеного договору інвестування від 24.09.2012, стягнуто 609,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Нива» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, пославшись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, порушення судом норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, з урахуванням поданих уточнень до апеляційної скарги від 02.02.2015, просить його скасувати та постановити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржник подав до господарського суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 ТОВ «Нива» відновлено пропущений строк для подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2014 у справі №911/1047/14 прийнято до апеляційного провадження судовою колегією у складі: головуючий - суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г., розгляд справи призначено в судове засідання на 02.02.2015.

В порядку статей 69, 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладався на 23.02.2015, 10.03.2015, 23.03.2015 та 24.03.2015 у зв'язку з неявкою представника відповідача 2 та необхідністю надання сторонами додаткових письмових пояснень та документів.

19.03.2015 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником ТОВ «Нива» було подано заяву про вихід суду за межі позовних вимог, необхідних для захисту прав і законних інтересів ТОВ «Нива», визнання договору інвестування від 24.09.2012, укладеного між ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» та ТОВ «Нива» удаваним правочином, який в дійсності приховує договір суборенди землі, що насправді вчинили сторони, у зв'язку з чим ПАТ «ТАКО» зобов'язано повернути ТОВ «Нива» земельні ділянки загальною площею - 1458 га ріллі.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення як незаконне та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги за первісним позовом, визнавши договір інвестування від 24.09.2012 удаваним правочином та зобов'язати ПАТ «ТАКО» повернути земельні ділянки, а в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник відповідача 1 скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки доводи, на яких ґрунтується скарга є безпідставними. Судове рішення просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, свого уповноваженого представника для участі в розгляді справи не направив, про місце та час розгляду даної справи був повідомлений належним чином (т.1 а.с. 203).

Вислухавши думку учасників судового процесу щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі відповідача 2, судова колегія, порадившись, дійшла висновку щодо можливості розгляду справи у відсутність останнього, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 24.03.2015 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у справі №911/1047/14.

Згідно зі статтею 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для її часткового задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.09.2012 між Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (в тексті договору - Інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» (в тексті договору - Учасник) було укладено Договір інвестування (надалі - Договір),

Відповідно до розділу 1, метою даного договору є:

1) інтенсифікація сільгосптоваровиробництва в регіоні (Брусилівський район Житомирської області);

2) підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в орендному користуванні Учасника;

3) збереження родючості земель сільськогосподарського призначення;

4) отримання Інвестором на основі втілення власного інвестиційного проекту (програми) максимального прибутку на вкладені інвестиції;

5) інноваційна діяльність як впровадження нових прогресивних технологій в сільському господарстві;

6) забезпечення користування землею відповідно до цільового використання земель призначення - вирощування Інвестором сільськогосподарських зернових культур (кукурудза, соя та ін.) на землях, що є об'єктом інвестиційної програми.

Згідно п. 2.1 Договору інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать Учаснику на праві орендного користування згідно Договорів оренди землі, що розташовані на території Карабачинської сільської ради, зареєстровані у відділі Держкомзему (та/або ДЗК) у Брусилівському районі Житомирської області.

З дати укладання цього Договору Інвестор отримує право користування вказаними землями в повному обсязі за цим Договором, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.

Об'єктом інвестиційної програми є земельні ділянки загальною площею - 1458 га ріллі, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та належать Учаснику на праві орендного користування згідно договорів, що зазначені в п.2.1 Договору. Земельні ділянки обліковуються сільською радою села Карабачин Брусилівського району Житомирської області (п.2.2 Договору).

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 Договору Інвестор зобов'язаний здійснювати інвестиційну діяльність, здійснюючи матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному Інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, що є об'єктом інвестиційної програми; додержуватись норм землекористування, що встановлені чинним законодавством України; не допускати водної та вітрової ерозії земель, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва та інших процесів руйнування; використовувати щорічно в господарській діяльності загальний обсяг земель, що є об'єктом інвестиційної програми, для вирощування сільгоспкультур з урахуванням агрономічних технологій стосовно кожної окремої культури.

Своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплати, що визначені п. 6. Договору, в сумі, яка дорівнює 676 485,00 гривень (п. 3.5. договору).

Пунктом 4.1. договору встановлено, що Учасник зобов'язується забезпечувати здійснення інвестиційної діяльності наданням Інвестору права безперешкодного доступу до визначених Договором земельних угідь. Не втручатися в реалізацію Інвестором інвестиційної програми.

У відповідності до п.5.1 Договору сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, що є предметом Договору, належать в повному обсязі Інвестору як господарюючому суб'єкту, що здійснює вирощування сільськогосподарських культур на землях, що є об'єктом інвестиційної програми.

Учасник отримує від Інвестора інвестиційні виплати в сумі, яка дорівнює 676 485,00 грн. Виплати сплачуються Учаснику щомісячно рівними частинами у сумі, яка дорівнює 75 165,00 грн з січня по вересень 2013 року безготівковим переказом (п.п. 6.1, 6.2 Договору).

Згідно п.11.5 Договору такий набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2013 року. Договір продовжує свою дію на тих же умовах на 2014 та 2015 роки при виконанні Сторонами умов цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2012 за актом приймання-передачі земельних ділянок до Договору інвестування від 24.09.2012 Учасник передав, а Інвестор прийняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею - 1458 га, які розташовані на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

У випадку зміни власника земельних ділянок, що є об'єктом інвестиційної програми, даний Договір є чинним для нового власника. Учасник зобов'язується попередити нового власника про наявність даного Договору і обтяження права користування землею, що визначене Договором і належить Інвестору до закінчення терміну дії даного Договору.

Як свідчать матеріали справи, 10.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (в тексті договору - Інвестор) та Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (в тексті договору - Учасник) було укладено Договір інвестування (надалі - Договір), метою якого є:

1) інтенсифікація сільгосптоваровиробництва в регіонах (Житомирська та Київська області);

2) підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться в користуванні Учасника, в тому числі на правах оренди;

3) відтворення і підтримка родючості земель сільськогосподарського призначення;

4) отримання Інвестором на основі втілення власного довгострокового інвестиційного проекту (програми) максимального прибутку на вкладені інвестиції;

5) інноваційна діяльність як впровадження нових прогресивних технологій в сільгоспвиробництві регіону;

6) забезпечення користування землею відповідно до її цільового призначення - вирощування Інвестором сільськогосподарських зернових культур (кукурудза, соя та ін.) на землях, що є об'єктом інвестиційної програми.

Територія виконання інвестиційної програми - Брусилівський район Житомирської області, а також Фастівський район Київської області.

За умовами п.2.1 Договору Інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, правом користування яких, в тому числі на умовах оренди, користується Учасник на підставі відповідних договорів користування земельними ділянками, які розташовані на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, а також Пилипівської і Томашівської сільських рад Фастівського району Київської області, укладених з власниками та/або розпорядниками земельних ділянок (часток/паїв) та зареєстрованих у відповідності до чинного законодавства України.

Об'єктом інвестиційної програми є земельні ділянки загальною площею 2 220,4300 га ріллі, в тому числі:

- земельні ділянки, розташовані на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області площею 200 га;

- земельні ділянки, розташовані на території Пилипівської сільської ради Фастівського району Київської області площею 1 224,5633 га;

- земельні ділянки, розташовані на території Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області площею 795,8667 га.

Право користування зазначеними земельними ділянками, в тому числі на умовах оренди, належать Учаснику згідно договорів, що зазначені в п.2.1 Договору (п.2.2 Договору).

Згідно п.2.3 договору строк дії (період) інвестиційної програми - з 10.01.2014 по 31.12.2015.

На весь строк дії інвестиційної програми Учасник зберігає за собою право користування земельними ділянками, які є об'єктом інвестиційної програми, у тому числі для сільськогосподарського товарного виробництва (п.2.5 Договору).

Обов'язками Інвестора, згідно п.3.1 Договору, є здійснення інвестиційної діяльності шляхом матеріальних вкладень в обсязі, самостійно визначеному Інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, що є об'єктом інвестиційної програми.

В свою чергу, обов'язками Учасника, у відповідності до п. 4.1 Договору, є забезпечення здійснення інвестиційної діяльності наданням Інвестору права безперешкодного доступу до визначених Договором земельних угідь. Не втручатися в реалізацію Інвестором інвестиційної програми.

Сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, що є предметом Договору, належать в повному обсязі Інвестору як господарюючому суб'єкту, що здійснює вирощування сільгоспкультур на землях, що є об'єктом інвестиційної програми (п.5.1 Договору).

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 Договору передбачено, що Інвестор зобов'язується одноразово здійснити Учаснику інвестиційну виплату за весь строк дії Інвестиційної програми - 4 200,00 грн, в тому числі ПДВ - 700,00 грн.

Інвестор кожного року, протягом всього строку дії інвестиційної програми надає Учаснику безповоротну фінансову допомогу в сумі 2 824 326,00 грн.

Інвестиційна виплата та безповоротна фінансова допомога сплачуються до 31 грудня поточного календарного року.

Загальна сума інвестиційної виплати за весь строк дії Договору складає 4 200,00 грн, в тому числі ПДВ - 700,00 грн.

Згідно п.11.5 Договору такий набуває чинності з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Вимоги позивача у справі за первісним позовом обґрунтовані тим, що відповідач 1 у встановлений договором строк у вересні 2013 року не здійснив інвестиційної виплати, чим порушив істотні умови договору інвестування від 24.09.2012, допускав порушення норм землекористування, передбачені п.п.3.2., 3.3., 3.4. цього договору. Оскільки відповідач 1 був повідомлений позивачем про неможливість продовження дії договору на 2014-2015 роки відповідними листами від 30.10.2013 у зв'язку з невиконанням Інвестором його умов, вказаний договір має бути визнаний таким, що припинив свою дію.

Водночас, позивач за первісним позовом просив визнати недійсним договір інвестування від 10.01.2014, укладений відповідачами, посилаючись на те, що договір інвестування від 24.09.2013, по-перше, припинив свою дію в 2013 році у відповідності до п.11.5 Договору, у зв'язку з чим у відповідача 1 не було підстав для укладання договору інвестування від 10.01.2014, а по-друге, позивач не надавав відповідачеві 1 згоди на укладання такого договору, відтак, оспорюваний був укладений відповідачами з порушенням приписів частин 1 - 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом ПАТ «ТАКО» посилається на те, що відповідно до умов договору інвестування, обов'язком ТОВ «Нива», якому кореспондується відповідне право ПАТ «ТАКО», є надання відповідних земельних ділянок та забезпечення безперешкодного доступу та права користування ними в повному обсязі. Однак, вказані права позивача за зустрічним позовом не визнаються ТОВ «Нива» у зв'язку з чим ПАТ «ТАКО» змушене було звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами обставин істотного порушення відповідачем 1 умов Договору інвестування, а його твердження про несплату відповідачем 1 інвестиційних виплат спростовуються наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Твердження ж про відсутність у відповідача 1 права укладати договір інвестування від 10.01.2014 без попереднього погодження з позивачем суд визнав безпідставним, оскільки умови договору інвестування від 24.09.2012 необхідності такого погодження не передбачали. З огляду на це, позовні вимоги за первісним позовом суд визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги за зустрічним позовом, суд виходив з того, що договір інвестування від 24.09.2012 не припинив своєї дії, а тому вимога щодо виконання ТОВ «Нива» умов цього договору шляхом надання позивачеві за зустрічним позовом земельних ділянок загальною площею 1066,1123 га та забезпечення вільного доступу до них з метою забезпечення здійснення інвестиційної діяльності, є обґрунтованими.

Під час апеляційного провадження представником ТОВ «Нива» було подано заяву про вихід за межі позовних вимог та прийняття судом рішення про визнання на підставі п.2 частини 1 статті 83 ГПК України недійсним договору інвестування, укладеного 24.09.2012 між ПАТ «ТАКО» та ТОВ «Нива», який на переконання позивача є удаваним, оскільки укладений з метою приховування іншого договору - договору суборенди землі. Оскільки договір суборенди землі від 24.09.2012 не містив істотних умов, передбачених Законом України «Про оренду землі» і сторонами при його укладанні не було дотримано вимог названого Закону щодо його державної реєстрації, такий договір є (вважається) неукладеним, у зв'язку з чим ПАТ «ТАКО» зобов'язане повернути земельні ділянки ТОВ «Нива».

За приписами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 ГПК України полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на доведеність наведених позивачем обставин щодо удаваності укладеного сторонами правочину від 24.09.2012 і, відповідно, обґрунтованості апеляційної скарги.

Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до частини 3 статті 1 вказаного Закону інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

Інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб'єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Розробленню інвестиційного проекту може передувати розроблення проектної (інвестиційної) пропозиції.

Проектна (інвестиційна) пропозиція - це результат техніко-економічного дослідження інвестиційних можливостей, на підставі яких приймається рішення про реалізацію інвестиційного проекту, оформлений у вигляді пропозиції щодо ініціювання інвестиційного проекту. Розроблення проектної (інвестиційної) пропозиції є одним з етапів розроблення інвестиційного проекту.

Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача 1, оспорюваний позивачем за первісним позовом інвестиційний договір був укладений з метою сільськогосподарського товарного виробництва, а саме, посіву, збирання та реалізації врожаю, вирощеного на земельних ділянках, що належать ТОВ «Нива» на праві орендного користування. Повідомив, що позивач за первісним позовом не мав можливості самостійно обробляти орендовані землі у зв'язку з відсутністю відповідної техніки, а тому вказана робота здійснювалась безпосередньо ПАТ «ТАКО». Додав, що у 2013 та 2014 роках збір урожаю на полях здійснювався саме відповідачем 1. Стосовно укладення ПАТ «ТАКО» договору інвестування з ТОВ «Агрофірма «Нива» від 10.01.2014 пояснив, що нормами діючого законодавства не заборонено укладати договори інвестування з іншими інвесторами з використанням об'єктів, якими є земельні ділянки. Зазначив, що інвестиційні проекти та планово-розрахункові документи за цими договорами не виготовлялись, відповідно таких документів відповідач 1 надати не може.

Згідно частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (частина 2 вказаної статті).

Таким чином, до спірного правочину необхідно застосовувати положення Закону України «Про оренду землі», оскільки за правовим змістом оспорюваний позивачем правочин є договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 цього Закону).

За приписами статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки;

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 8 вказаного Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Аналізуючи вищенаведені норми, з урахуванням пояснень представників сторін та наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що сторони під укладеним 24.09.2012 договором інвестування насправді приховали інший правочин - договір суборенди земельних ділянок, що належать ТОВ «Нива» на праві орендного користування та які були передані ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» за актом приймання-передачі земельних ділянок від 24.09.2012, відтак договір інвестування від 24.09.2012 є удаваним правочином.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічні положення містяться в п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013, в якому зазначається, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Частиною 2 та 5 статті 8 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно статті 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 24.09.2012) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено права, що підлягають обов'язковій державній реєстрації, до яких відноситься і право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Крім того, частиною 1 статті 215 цього Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 5 статті 203 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Спірний договір не має ознак інвестиційного договору, тобто він вчинений без наміру створити правові наслідки, які витікають з правової природи договору інвестування, у зв'язку з чим визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання правочину недійсним передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, де, зокрема, зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на те, що під час укладення ПАТ «ТАКО» та ТОВ «Нива» договору суборенди земельних ділянок від 24.09.2012 не було виконано обов'язкової вимоги щодо його державної реєстрації, до того ж, вказаний договір не містить усіх істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», колегія судів апеляційного господарського суду користуючись правом, передбаченим п.2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що такий договір в силу статей 203, 215 ЦК України є недійсним, а ПАТ «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» має повернути ТОВ «Нива», як належному землекористувачу земельні ділянки загальною площею 1458 га ріллі, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, передані за актом приймання-передачі земельних ділянок до Договору інвестування від 24.09.2012 від тієї ж дати.

Вирішуючи вимогу позивача за первісним позовом в частині визнання недійсним договору інвестування від 10.01.2014, укладеним відповідачами у справі, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що дана вимога підлягає частковому задоволенню з тих підстав, що за приписами статті 13 Закону України «Про оренду землі» орендар за договором оренди землі зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, наведеним положенням Закону не передбачено право орендаря на розпорядження орендованою земельною ділянкою шляхом передачі її в суборенду іншій особі. Не передбачено такого права у відповідача 1 як орендаря і Договором від 24.09.2012.

Згідно частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З огляду на наведене, судова колегія, користуючись правом, передбаченим п.1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що Договір інвестування від 10.01.2014, який за правовою природою є також договором суборенди землі, не відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про оренду землі», укладений з порушенням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним частково - в частині переданих Приватним акціонерним товариством «ТАКО» Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» земельних ділянок, які розташовані на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області площею 200 га, оскільки в іншій частині спірний договір прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Нива» не порушує.

Сторона, реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Колегія суддів находить помилковим висновок місцевого суду щодо обгрунтованості та доведеності вимог позивача за зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ «Нива» надати ПАТ «ТАКО» земельні ділянки, які є об'єктом інвестування за Договором від 24.09.2012 та забезпечити вільний доступ до них, та зазначає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з такими вимогами, оскільки такі не можуть розглядатися як спосіб захисту цивільного права з огляду на норми статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 103 цього ж Кодексу, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у відповідно до статті 104 ГПК України є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на обґрунтованість доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2014 у справі № 911/1047/14.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її частковим задоволенням на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів, внаслідок неправильних дій яких виник спір.

При цьому, колегія суддів зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (із змінами та доповненнями).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що за первісним позовом було заявлено три позовних вимоги немайнового характеру, позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1827,00 грн, а за подання апеляційної скарги - судовий збір у розмірі 912,50 грн. Натомість з квитанції №ПН 5619 від 24.03.2014 доданої до позовної заяви ТОВ «Нива» вбачається, що останнім сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме, в сумі 2 436,00 грн, а за подання апеляційної скарги - 1 218,00 грн, що підтверджується квитанцією №PN від 22.12.2014 (т. 1 а.с. 30, 189).

Таким чином, розмір надмірно сплаченого судового збору за подання позовної заяви становить 609,00 грн, а за подання апеляційної скарги - 304,50 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь ТОВ «Нива» підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 913,50 грн.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» на рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2014 у справі № 911/1047/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.04.2014 у справі № 911/1047/14 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Первісний позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір, укладений між Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» від 24.09.2012 з моменту його укладення.

Визнати частково недійсним договір, укладений між Приватним акціонерним товариством «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» від 10.01.2014 в частині передачі земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області площею 200 га.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 33939991) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива» (12622, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Карабачин, код ЄДРПОУ 03568014) земельні ділянки загальною площею - 1458 га ріллі, які розташовані за межами населеного пункту на території Карабачинської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, передані за актом приймання-передачі земельних ділянок до Договору інвестування від 24.09.2012.

В іншій частині первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана» (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, 7, код ЄДРПОУ 33939991) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (08552, Київська область, Фастівський район, с. Пилипівка, вул. Леніна, 55, код ЄДРПОУ 31810040) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» (12622, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Карабачин, код ЄДРПОУ 03568014) судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в сумі 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) гривень 50 коп.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Нива» (12622, Житомирська обл., Брусилівський р-н, с. Карабачин, код ЄДРПОУ 03568014) з Державного бюджету України 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 50 коп. надмірно сплаченого судового збору за подання позовної заяви згідно квитанції №ПН 5619 від 24.03.2014 та за подання апеляційної скарги згідно квитанції №PN від 22.12.2014.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 911/1047/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді В.Г. Суховий

Г.А. Жук